№ 240/15484/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 240/15484/21

адміністративне провадження № К/990/5017/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів -Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 240/15484/21

за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Обербетон Україна» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (суддя: Гурін Д. М.) від 22 червня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Гончарук В. М., Матохнюк Д. Б., Біла Л. М.) від 06 грудня 2022 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №00036030713 від 02 квітня 2021 року, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 гривень за допущення помилки при відображенні реєстраційних номерів облікової картки платника податків при заповненні форми 1 ДФ;

- №00040650705 від 15 квітня 2021 року, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 гривень за ненадання до перевірки документів в повному обсязі;

- №00040660705 від 15 квітня 2021 року, відповідно до якого до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 17000,00 гривень згідно з статтею 120-1 Податкового кодексу України у зв`язку з порушенням строків реєстрації податкової накладної;

- №00040670705 від 15 квітня 2021 року, відповідно до якого до позивача застосовано збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 276582,00 гривень по податку на додану вартість та нараховано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) 27658,00 гривень (загальна сума 304240,00 гривень);

- №00040680705 від 15 квітня 2021 року, відповідно якого позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 550 737,00 гривень.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що граничний строк перевірки Товариства не міг перевищувати семи робочих днів, відтак у відповідача не було законних підстав для продовження перевірки. З огляду на те, що податковим органом продовжено строки проведення перевірки Товариства, вказане призвело до вчинення дії, які потягли за собою відповідні наслідки (складення акта перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) поза межами повноважень контролюючого органу.

Також позивач наголосив на тому, що дії та висновки уповноважених органів відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, фактичних даних та суперечать наявним первинним документам і здійсненим господарським операціям. Перевірка проведена податковим органом упереджено, без взяття до уваги наданих під час перевірки документів при складенні акту перевірки, посадовими особами контролюючого органу допущено неповне з`ясування обставин взаємовідносин контрагентів та не перевірено первинні документи, що підтверджують факт здійснення операцій оренди, в акті перевірки містяться хибні висновки.

3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №00036030713 від 02 квітня 2021 року, №00040650705 від 15 травня 2021 року, №00040660705 від 15 травня 2021 року, №00040670705 від 15 травня 2021 року, №00040680705 від 15 травня 2021 року.

4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року змінено рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року в частині розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 08 лютого 2023 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 10 березня 2023 року до Верховного Суду від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Житомирській області на підставі наказу від 05 лютого 2021 року №143-п та відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна".

10. Копію наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 05 лютого 2021 року №143-п вручено голові комісії з припинення (реорганізації) Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" ОСОБА_1 та ознайомлено з направленнями від 08 лютого 2021 року №245, №246, №247, №248, №249, №250, №251.

11. Перевірку продовжено на 5 робочих днів з 24 лютого 2021 року згідно наказу від 23 лютого 2021 року №242-п, копію якого вручено голові комісії з припинення (реорганізації) Товариства ОСОБА_1 .

12. За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки складено акт перевірки від 10 березня 2021 року №2731/06-30-07-05/36072242, у якому встановлено порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 137, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44 Податкового Кодексу України, статей 1, 2, 3, 4, 9, 10, 11 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, в результаті чого завищено значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1550737,00 гривень;

- підпункту "г", пункту 198.5, статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 276582 гривень;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, Товариством не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні по операціях, що не є господарською діяльністю платника податків;

- пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України - ненадання платником податків для проведення перевірки у повному обсязі всіх документів (копій документів), що належать або пов`язані з предметом даної перевірки (акт про ненадання документів від 02 березня 2021 року №110/06-30-07-05/ НОМЕР_1 ).

13. Платником податків подавались заперечення на акт перевірки.

14. Головним управлінням ДПС у Житомирській області було надано платнику відповідь від 12 квітня 2021 року №6187/6/06-30-07-05 на заперечення, яку відправлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення (отримано платником 15 квітня 2021 року відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення).

15. На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Житомирській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 02 квітня 2021 року №00036030713 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,00 гривень за невідображення податковим агентом нарахованого та виплаченого доходу в сумі 1565,81 гривень, податку на доходи фізичних осіб в сумі 278,42 гривень та військовий збір в сумі 19,03 гривень; від 15 квітня 2021 року №00040650705 про застосування фінансової санкції за ненадання в повному обсязі документів в сумі 1020 гривень, №00040670705 про збільшення податкових зобов`язань за податком на додану вартість в сумі 276582 гривень, №00040660705 про застосування фінансової санкції за нереєстрацію податкових накладних в сумі 17000 гривень, №000406807051 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування за податком на прибуток в сумі 1550737 гривень.

16. Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Товариство подало до Державної податкової служби України скаргу.

17. Рішенням від 17 червня 2021 року №13653/6/99-00-06-01-05-06 Державна податкова служби України залишила без змін прийняті Головним управлінням ДПС у Житомирській області податкові повідомлення-рішення.

18. Позивач, не погоджуючись з прийнятими Головним управлінням ДПС у Житомирській області рішеннями, звернуся до суду із цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали на те, що перевірка Товариства тривала понад встановлені пунктом 82.2. статті 82 Податкового кодексу України терміни. Водночас саме по собі порушення термінів проведення перевірки, яке безумовно свідчить про порушення допущені відповідачем під час проведення перевірки, не свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень і не може слугувати єдиною підставою для їх скасування.

20. Суди наголосили на тому, що доводи податкового органу про те, що орендоване майно використовувалось одночасно двома підприємствами, які є пов`язаними особами, та витрати по оренді, які були сформовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Обербетон-інвест" спричинили збиткову діяльність Товариству з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна", що призвело до заниження доходів підприємства та зменшення податкового навантаження, не знайшли підтвердження під час розгляду справи.

21. Щодо ненадання документів на запит, суди вказали на те, що оскільки запити посадових осіб контролюючого органу від 01 березня 2021 року та від 02 березня 2021 року були вручені з порушенням пункту 85.4. статті 85 Податкового кодексу України, тобто пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки, відтак у контролюючого органу не було підстав для застосування штрафної санкції до Товариства за ненадання відповіді на запит.

22. Щодо від`ємного значення об`єкта оподаткування, збитку сформованому у попередні періоди, у сумі 167827,00 гривень суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що в акті перевірки працівниками контролюючого органу зазначено, що вся сума фінансового результату 167827,00 гривень вплинула на формування від`ємного значення об`єкту оподаткування відображеного в рядку 3.2.4. Додатку РІ в наступних податкових періодах 2017, 2018, 2019, 2020 роки без урахування того, що сума була відкоригована в Додатку РІ до Декларації про прибуток в рядку 2.1.3.

23. Штраф застосований за порушення строків реєстрації податкових накладних пов`язаний із основним порушенням, яке не підтвердилось під час судового розгляду, у зв`язку з чим суди скасували також і рішення про застосування штрафної санкції у розмірі 17 000 гривень.

24. Щодо податкового повідомлення-рішення відповідно якого до Товариства застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) за порушення пункту 119.1. статті 119 Податкового кодексу України, суди дійшли до висновку, що штрафна санкція застосована неправомірно, оскільки у тексті податкового повідомлення-рішення зазначено інше порушення ніж в акті перевірки, яке не відповідає дійсності.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

26. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) та пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

27. Податковий орган вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема стосовно порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 137, пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, а саме: заниження платником інших доходів від операційної діяльності на загальну суму 1382910 гривень за 2017 рік, в зв`язку із невизнанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Україна» доходу, пов`язаного з фактичним наданням послуг оренди майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест.

28. Також відповідач наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій не застосували наявні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних відносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2021 року у справі № 826/373/18, від 02 лютого 2021 року у справі №826/13307/17, від 27 квітня 2022 року у справі №420/13197/20, від 14 червня 2021 року по справі №140/893/19 щодо порушення пунктів 44.1, 44.3, 44.4, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України - не підтвердження суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, розділу «Різниці, на які зменшується фінансовий результат» Додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств з 01 січня 2017 року по день завершення перевірки в сумі 167 827 гривень.

29. Крім того, податковий орган зазначив про незастосування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних відносинах, викладений у постанові від 06 серпня 2018 року у справі №802/1198/16-а щодо порушення пункту 46.1 статті 46, пункту 51.1 статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та підпунктів 3.1-3.5 пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 13 січня 2015 року № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ).

30. У цілому, відповідач наводить доводи, аналогічні висновкам акту перевірки, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, та висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

32. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

33. За правилами статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

34. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

35. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

36. Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

37. За приписами частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

38. Верховний Суд, аналізуючи зазначені норми Кодексу адміністративного судочинства України, неодноразово наголошував на тому, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути визначені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

39. При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

40. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

41. Згідно з вимогами статті 44 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

42. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

43. Отже, наведеними нормами передбачено обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, крім того, надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

44. Надаючи оцінку доводам судів попередніх інстанції щодо податкового повідомлення-рішення №00040670705 від 15 квітня 2021 року, відповідно до якого до позивача застосовано збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 276582,00 гривень по податку на додану вартість та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 27658,00 гривень, Суд звертає увагу на наступне.

45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Обербетон-інвест" 01 липня 2016 року укладено договір оренди №ОБ.ВН-2016.01.07-ОБУ, предметом якого є нерухоме майно - комплекс будівель та споруд визначених у додатку до договору (пункт 1.1. Договору). Відповідно до акта приймання-передачі, додатків до договору та схеми приміщення, позивачем орендується частина приміщення площею 18277,5 кв.м., решта приміщення площею 8535,7 кв.м. не орендується позивачем.

46. В той же час, податковий орган наголошував на тому, що орендна плата нараховувалась на всю його площу приміщення - 26813,2 кв.м., хоча Товариство орендує лише частину комплексу загальною площею 18277,5 кв.м. Відтак, орендоване майно використовувалось одночасно двома підприємствами, які є пов`язаними особами. Витрати по оренді, які були сформовані ТОВ "Обербетон-інвест" спричинили збиткову діяльність позивача, що призвело до заниження доходів підприємства та зменшення податкового навантаження. Однак суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що вказані доводи контролюючого органу є безпідставними.

47. Окрім іншого, підставою для таких висновків були також договір оренди №ОБ.ВН-2016.01.07-ОБУ від 01 липня 2026 року та акт приймання-передачі майна до вказано договору.

48. Однак, аналіз акту приймання-передачі майна свідчить про те, що орендар приймає, а орендодавець надає в оренду майно згідно з переліку, який наводиться в таблиці. Відповідно до вказаної таблиці, Товариству передавалося у користування три найменування майна - частина приміщення (адміністративний побутовий корпус), частина головного виробничого комплексу та відкритий склад готової продукції. Відповідно до вказаного акту лише частина головного виробничого комплексу має площу 18227,50 кв.м. (площа, яку Товариство вказує як орендну), проте є ще два найменування майна, яке орендує позивач, та площу якого не встановлено судами попередніх інстанцій.

49. З огляду на вказане, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що позивач орендує (або ж сплачує орендну плату) лише за частину майна загальною площею 18277,5 кв.м. Відтак з метою з`ясування того, яку ж саме площу орендує Товариство, і які наслідки це несе для діяльності позивача, його доходів та їх оподаткування, Суд дійшов до висновку про необхідність направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

50. Також Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 00040660705 від 15 квітня 2021 року, відповідно до якого до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 17000,00 гривень, з огляду на те, що вказаний штраф пов`язаний із основним порушенням, яке не було досліджено належним чином в судах попередніх інстанцій.

51. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00040650705 від 15 квітня 2021 року, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 гривень за ненадання до перевірки документів у повному обсязі суди попередніх інстанцій вказали на те, що запити посадових осіб контролюючого органу були вручені Товариству з порушенням пункту 85.4. статті 85 Податкового кодексу України, тобто пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки, відтак у Головного управління ДПС у Житомирській області не було підстав для застосування штрафної санкції до Товариства за ненадання відповіді на запит.

52. Відповідно до пункту 85.4. статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

53. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що на запити від 01 березня 2021 року та від 02 березня 2021 року Товариство мало право не давати відповіді з огляду на те, що вказані запити були подані за день до закінчення перевірки або ж безпосередньо в день закінчення перевірки.

54. В той же час судами попередніх інстанцій не встановлено чи надавалися Товариству податковим органом інші запити на інформацію, датовані раніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки (в межах перевірки за результатами якої прийняті спірні рішення), та чи надавалися Товариством відповіді на зазначені запити в межах запитуваної інформації. Крім того, суди не з`ясували ненадання яких саме документів слугувало підставою для застосування штрафних санкцій до позивача, та в якому конкретному запиті ці документи витребовувалися відповідачем.

55. З огляду на не встановлення вказаних обставин, Суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00040650705 від 15 квітня 2021 року.

56. Стосовно податкового повідомлення-рішення №00040680705 від 15 квітня 2021 року, відповідно якого позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1550737,00, суди попередніх інстанцій вказали наступне.

57. Згідно з абзацами другим-восьмим підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

58. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

59. Керуючись статтею 134 Податкового кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" здійснило коригування фінансового результату, що було відображено у відповідній декларації, а саме: у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік відкориговано (зменшено) отриманий в 2015 році фінансовий результат - збиток в сумі 167827,00 гривень на суму 141711,00 гривень в Додатку РІ Різниці, рядок 2.1.3 Сума витрат на списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 141 статті 14 Податкового кодексу України (списана дебіторська заборгованість). Сума збитку (від`ємного значення) за 2015 рік, що переноситься на наступні періоди складає -26113,00 гривень.

60. В акті перевірки працівниками податкового органу зазначено, що вся сума фінансового результату 167827,00 гривень вплинула на формування від`ємного значення об`єкту оподаткування відображеного в рядку 3.2.4. Додатку РІ в наступних податкових періодах 2017, 2018, 2019, 2020 роки без урахування того, що сума була відкоригована в Додатку РІ до Декларації про прибуток в рядку 2.1.3. Відтак суди попередніх інстанцій, вказали на те, що податковим органом помилково вказана сума 167827,00 гривень, як в акті перевірки так і в податковому повідомленні-рішенні.

61. В той же час задовольняючи адміністративний позов в цій частині, суди попередніх інстанцій не з`ясували чи була у податкового органу можливість ознайомитися з належним чином складеними первинними документами, які вплинули на формування від`ємного значення об`єкту оподаткування. Знову ж таки, судами не встановлено, чи витребовувалися податковим органом у Товариства необхідні документи для з`ясування зазначеного питання та які саме, у випадку витребовування документів, чи надавалася відповідь Товариством на запити податкового органу.

62. Щодо податкового повідомлення-рішення № 00036030713 від 02 квітня 2021 року відповідно якого до Товариства застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 1020,00 гривень, Суд вказує на наступне.

63. Відповідно до підпункту 58.1.2. пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, у разі якщо податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної перевірки та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до інформації, наведеної у пункті 58.1.1 цієї статті, повинно містити: обґрунтовану підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість у вигляді фактичної підстави, а саме викладення стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з наведенням інформації щодо: обставин вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу I цього Кодексу письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини).

64. У підпункті 3.1.4.2.1. акта перевірки зазначено, що розбіжність між К-т рахунком 6411 та податковим розрахунком за формою №1ДФ, за II квартал 2017 року в сумі 278,42 гривень, яка виникла в зв`язку з тим, що в податковому розрахунку за формою №1ДФ за ІІ квартал 2017 року податковим агентом не відображено нарахований та виплачений й дохід в сумі 1565,81 гривень, податок на доходи фізичних осіб в сумі 278,42 гривень та військовий збір в сумі 19,03 гривень, а саме: списана дебіторська заборгованість на продану браковану продукцію фізичній особі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за травень 2017 року.

65. Водночас у тексті податкового повідомлення-рішення №00036030713 від 02 квітня 2021 року зазначено інше порушення: "при заповненні Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку форми №1-ДФ допущено помилки при відображені реєстраційних номерів облікової картки платників податків"

66. З огляду на вказане вище правове регулювання, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що правопорушення викладене у спірному податковому-рішенні не відповідає дійсності, відтак наявні підстави для його скасування.

67. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

68. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи, закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

69. Отже, на думку колегії суддів, підхід судів попередніх інстанцій є формальним, оскільки суди повинні були встановити не тільки з яких підстав здійснені висновки в акті перевірки, але й надати кожному із встановлених контролюючим органом порушень правову оцінку у взаємозв`язку із доводами позивача та відповідача і наданими ним на їх підтвердження доказами.

70. Зазначене у сукупності свідчить про поверхневий підхід судів до вирішення спору, який виник між сторонами у цій справі, зокрема щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2021 року №00040650705, №00040660705, №00040670705 та №00040680705. Відповідно, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки судами не дотримано вимоги процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи.

71. Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

72. Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

73. Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції при скасуванні податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2021 року № 00040650705, №00040660705, № 00040670705 та № 00040680705, судові рішення у цій частині підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

74. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, зокрема, встановити і перевірити висновки контролюючого органу, висловлені в акті перевірки, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ на підтвердження висновків контролюючого органу, висловлених в акті перевірки, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

75. Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

76. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

77. Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання щодо правомірності податкового повідомлення рішення №00036030713 від 02 квітня 2021 року неправильно застосували норми матеріального права та ухвалили оскаржувані рішення без дотриманням норм процесуального права.

78. Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішень судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області - задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року у справі № 240/15484/21 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2021 року №00040650705, №00040660705, №00040670705 та №00040680705 скасувати, направити справу в цій частині на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року у справі № 240/15484/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов