ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
справа №240/17026/23
адміністративне провадження № К/990/40383/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/17026/23
за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Злато Гран», про визнання дій протиправними, скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року (головуючий суддя - Біла Л.М., судді: Матохнюк Д.Б., Гонтарук В.М.)
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Головне управління ДПС у Житомирській області (далі - Головне управління ДПС) звернулося до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Управління виконання рішень, відповідач) з позовом, у якому просить скасувати постанови державного виконавця від 06 червня 2023 року про накладення штрафу та накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника у виконавчому провадженні №70932165.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у задоволені позову Головного управління ДПС у Житомирській області відмовлено.
3. Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Житомирській області подало апеляційну скаргу.
4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі № 240/17026/23 - повернуто скаржнику у зв`язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі суду апеляційної інстанції від 07 серпня 2023 року.
5. 03 жовтня 2023 року Головного управління ДПС у Житомирській області повторно подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Також управління заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
6. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу залишено без руху для надання суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, не пізніше десяти днів з дня отримання копії ухвали.
7. На адресу суду від апелянта надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якої зазначено, що позивач уже звертався з апеляційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року, проте така скарга була повернута йому у зв`язку з несплатою судового збору. Звертав увагу, що одразу після надходження коштів усунув недоліки апеляційної скарги - сплатив судовий збір та без зайвих зволікань повторно звернувся до суду, що на думку скаржника є підставою для поновлення строку. Скаржник вказує, що через складність бюджетного процесу та довготривалість порядку отримання коштів на забезпечення поточних видатків, не мав можливість сплатити судовий збір та надати підтверджуючі докази.
8. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені скаржником; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі № 240/17026/23.
9. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо сплати судового збору при першому поданні апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику такої скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення пропущеного скаржником строку на апеляційне оскарження ухваленого в цій справі рішення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
10. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
11. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що ним вживались всі можливі заходи щодо оскарження рішення суду першої інстанції, що свідчить про намір скористатися правом на доступ до правосуддя.
12. Скаржник указує на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки перша апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції ним була подана вчасно, однак щодо неї апеляційний суд постановив ухвалу про залишення її без руху та надав строк на усунення недоліків скарги. Указані апеляційним судом недоліки першої апеляційної скарги були усунуті - сплачено судовий збір одразу ж після надходження коштів, однак апеляційний суд не урахував, що в межах присічного строку, установленого частиною другою статті 299 КАС України, скаржник сплатив судовий збір та подав другу апеляційну скаргу.
13. Отже, на переконання скаржника, постановляючи оскаржену ухвалу суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права.
14. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
15. Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
16. Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.
17. Відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, судове рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
18. Надаючи правову оцінку встановленим апеляційним судом обставинам справи щодо подання апеляційної скарги та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів зазначає таке.
19. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
20. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
21. Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.
22. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
23. Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
24. Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81): «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
25. За загальним правилом визначеним у статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
26. Водночас особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені у статті 287 КАС України.
Зокрема, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (частина четверта цієї статті).
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення (частина шоста цієї статті).
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи (частина сьома цієї статті).
27. Відповідно до статті 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
28. При цьому, згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
29. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
30. Імперативні приписи частини третьої статті 298 КАС України встановлюють обов`язок особи, яка звертається до суду із апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження подати клопотання про його поновлення із зазначенням поважності причин такого пропуску.
31. Статтею 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).
32. Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
33. Колегія суддів зазначає, що залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.
34. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 298 КАС України).
35. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
36. Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.
37. Таким чином процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.
38. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
39. У разі подання апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
40. Залишаючи апеляційну скаргу без руху суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення у цій справі ухвалено 14 липня 2023 року в порядку письмового провадження, а його копія отримана скаржником 17 липня 2023 року. До суду із апеляційною скаргою вдруге позивач звернувся 02 жовтня 2023 року, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення. При цьому, суд цієї інстанції дійшов висновку, що наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження, не свідчать про їх поважність.
41. Так, суд апеляційної інстанції акцентував увагу скаржника на спеціальному порядку оскарження судових рішень у даній категорії справ, зазначив, що позивач отримав копію оскаржуваного рішення саме 17 липня 2023 року, але він не дотримався порядку при первинному поданні апеляційної скарги, а саме не надав документ про сплату судового збору, що було перешкодою для відкриття апеляційного провадження та підставою для залишення апеляційної скарги без руху. При цьому, позивачу надавався достатній строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, ухвалою від 16 серпня 2023 року цей строк продовжувався. Водночас скаржником недоліки апеляційної скарги своєчасно не були виконані, що стало підставою для повернення 29 серпня 2023 року апеляційної скарги заявнику.
42. На виконання ухвали від 31 жовтня 2023 року апелянт надіслав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в обґрунтування якого послався на ті ж обставини пропуску строку звернення із апеляційною скаргою, що й в клопотанні, поданому разом із апеляційною скаргою.
43. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутися до суду в межах строку, обумовленого специфікою спорів визначених статтею 287 КАС України та які б становили об`єктивно непереборні перешкоди, що пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, а тому суд констатував, що причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними.
44. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього.
45. Не вважається безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження й повторна подача апеляційної скарги у зв`язку з поверненням апеляційної скарги, про що зазначено Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2020 року у справі № 580/1020/19 та від 04 березня 2021 року у справі №160/2538/19.
46. Колегія суддів враховує, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
47. Ураховуючи наведене, з урахуванням обставин, встановлених у цій справі, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги Головному управлінню ДПС з підстав неусунення недоліків, визначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
48. При цьому ухвала суду апеляційної інстанції від 29 серпня 2023 року про повернення вперше поданої апеляційної скарги Головним управлінням ДПС в касаційному порядку не оскаржувалася.
49. У цій справі слід врахувати також й те, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому позивач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.
50. Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 сформував висновок, згідно якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
51. Матеріалами справи підтверджується, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою, і вдруге, в діях позивача не вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинення ним усіх можливих та залежних від нього процесуальних дій для вчасного подання апеляційної скарги.
52. Так і в заяві (на усунення недоліків) і в касаційній скарзі скаржник зазначає, що у зв`язку з отриманням усієї суми коштів на судовий збір, без зайвих зволікань з моменту отримання коштів було виконано вимогу суду про сплату судового збору.
53. Однак зазначена вище позиція Верховного Суду, викладена у справі № 200/3692/21 полягає в тому, що повторне звернення має бути здійснене без зволікань з моменту отримання ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги і з усуненням недоліків, які стали підставою для її повернення, а не з моменту отримання коштів, як вважає скаржник.
54. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.
55. Відтак, самих по собі посилань на обставини, пов`язані з неналежним фінансуванням державної установи чи організації чи відсутністю таких коштів взагалі, недостатньо для підтвердження поважності причин пропуску строку. Відповідач, маючи намір реалізації наданого йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків, що також передбачає частина друга статті 49 КАС України.
56. Сукупність обставин у цій справі вказує на те, що Головне управління ДПС у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
57. В той же час посилання на те, що впродовж січня-липня 2023 року, примусове виконання судових рішень про стягнення грошових коштів на користь інших осіб, призвело до відсутності коштів для сплати судового збору, що підтверджується копіями виписок, гарантійним листом та листом- зверненням до ДПС України про наближення коштів не можуть бути предметом оцінки у цьому касаційному провадженні, оскільки стосуються ухвали суду від 29 серпня 2023 року про повернення вперше поданої апеляційної скарги і жодним чином не обґрунтовують проміжок часу, що сплинув між поверненням скарги і повторним зверненням скаржника.
58. Така поведінка суб`єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду. Відсутність коштів на сплату судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Відповідна процедура виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом була запроваджена і встановлена державою в особі законодавця, тому виходячи з принципу «належного урядування» державний орган має дотримуватися такої процедури.
59. Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
60. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
61. Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.
62. Усталеною є судова практика, в тому числі і Верховного Суду (справи № 806/2321/16, №826/24448/15, №806/2950/15, №200/11691/19-а, №405/7262/17, №1440/1822/18, №0840/3465/18 та низці інших), щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
63. Сама ж по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого Судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
64. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
65. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
66. Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
67. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
68. Оцінюючи доводи касаційної скарги стосовно неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, викладених у постанові від 15 травня 2020 року у справі №820/1212/17 в контексті підстав для поновлення строку, колегія суддів зазначає наступне.
69. Закон не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку, в тому числі строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. Виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору, який згідно із законом підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, оскільки це може впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством.
70. Колегія суддів повторює, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
71. У справі № 820/1212/17 поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку (строку на апеляційне оскарження судового рішення), було обумовлено саме розміром судового збору - 3' 200' 807,54 грн, оскільки така сума очевидно могла впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством.
72. Таким чином обставини наведеної позивачем справи є відмінними від справи № 240/17026/23, а тому вказана постанова не може слугувати прикладом правильного застосування норм процесуального права у цій справі.
73. Отже, підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції у цій справі.
74. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
75. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу ГУ ДПС необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
76. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі №240/17026/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько