ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 240/17693/20

адміністративне провадження № К/9901/6536/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛМ Гранресурс» на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 (головуючий суддя: Лавренчук О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 (головуючий суддя: Курко О.П., судді: Гонтарук В.М., Біла Л.М.) у справі №240/17693/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛМ Гранресурс» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними і скасування наказу,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛМ Гранресурс» (далі - ТОВ «КЛМ Гранресурс» або позивач) звернулося з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра або відповідач), в якому просило визнати протиправним і скасувати наказ Держгеонадра №202 від 27.06.2019 «Про поновлення, зупинення дії, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів» в частині, що стосується ТОВ «КЛМ Гранресурс».

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2020, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021, позовну заява залишено без розгляду на підставі частини четвертої статті 123 КАС України у зв`язку із пропуском строку звернення до суду. Цією ж ухвалою суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.06.2019 Держгеонадра було прийнято наказ №202 «Про поновлення, зупинення дії, анулювання спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень та внесення змін до наказів».

Зазначений акт було оприлюднено шляхом розміщення тексту наказу №202 на офіційному веб-сайті Державної служба геології та надр України (http://www.geo.gov.ua/orders-of-the-state-geonadr/#2019) відповідно до вимог Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (зі змінами та доповненнями; далі - Порядок №615).

Вважаючи зазначений наказ таким, що порушує права та інтереси позивача, останній 09.10.2020 звернувся із цим позовом до суду.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду без поважних на те причин. Суди зазначили, що звертаючись до суду із цим позовом позивачем одночасно було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування вимог якого товариство стверджувало, що про існування оскаржуваного наказу дізналося лише 07.05.2020 при ознайомленні з матеріалами справи №240/12540/19 за позовом Держгеонадра до ТОВ «КЛМ Гранресурс» про припинення права користування надрами. В якості підтвердження обставин, наведених в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду, позивач додав до заяви в копіях: ухвали суду у справах №240/12540/19, №240/11443/20, лист Держгеонадра від 03.07.2019 №11970/03/14-19, конверт та довідки поштового відділення про причини невручення поштового відправлення.

Оцінивши аргументи позивача покладені в основу клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли наступних висновків:

1) Порядком №615 не встановлено іншого, ніж визначеного в пункті 24 цього Порядку (наказ Держгеонадр про надання, переоформлення, продовження строку дії, внесення змін до дозволу, зупинення дії, поновлення дії, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу розміщуються протягом п`яти робочих днів на офіційному веб-сайті відповідного органу) повідомлення надрокористувачів про прийняті Державною службою геології та надр України накази щодо зупинення дій спеціального дозволу на користування надрами;

2) на сайті http://www.geo.gov.ua/orders-of-the-state-geonadr/#2019 розміщено наказ №202 від 27.06.2019 з додатком, у якому вказано про зупинення дії дозволу №4602 від 12.11.2014 ТОВ «КЛМ Гранресурс»;

3) направлення відповідачем оскаржуваного наказу на юридичну адресу позивача, який повернувся на адресу Держгеонадр із відміткою поштового зв`язку «за закінченням строку зберігання» свідчить про вчинення відповідачем активних дій щодо додаткового (поза межами, визначеними Порядком №615) повідомлення позивача про прийняття наказу №202 від 27.06.2019. В свою чергу, юридична адреса юридичної особи, яка внесена в ЄДР, вважається достовірною, та відповідно такою, за якою знаходяться керівні органи такої особи, які безпосередньо мають обов`язком отримувати поштову кореспонденцію, як суб`єкт комунікативного простору, в тому числі щодо комунікації з контрагентами та суб`єктами контролю.

4) поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

За встановлених у справі обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що про ймовірне порушення своїх прав позивач мав реальну можливість дізнатись ще у червні 2019 року з офіційного сайту відповідача та звернутися до суду в межах строку, визначених КАС України.

Одночасно суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на те, що про оскаржуваний наказ він дізнався під час ознайомлення з матеріалами справи №240/12540/19, оскільки в якості доказу поважності причин пропуску строку звернення до суду надано витяг з наказу із сайту Держгеонадр, а не матеріалів судової справи.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до передчасних висновків про наявність підстав для застосування наслідків пропуску строку звернення до суду. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник наполягає, що про оскаржуваний наказ він дізнався у травні 2020 під час ознайомлення із матеріалами справи №240/12540/19 про припинення права користування надрами в судовому порядку. Стверджує, що неотримання поштової кореспонденції не було зумовлене протиправними діями з боку товариства (відсутній намір на ухилення від отримання кореспонденції).

Скаржник також зазначає, що судами не встановлено моменту коли позивач міг достовірно дізнатися про порушення своїх прав та інтересів з офіційного сайту Держгеонадр, оскільки обставини щодо часу розміщення на сайті тексту оскаржуваного наказу судами не встановлювалися.

Також скаржник стверджує, що оскаржувані судові рішення були прийняті без врахування положень пункту 3 розділу IV «Прикінцеві положення» КАС України в частині застосування процесуальних строків у період дії карантину.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

За правилами, встановленими частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Надаючи правову оцінку в контексті доводів касаційної скарги та спірних правовідносин, колегія суддів зазначає про таке.

Пунктами 6, 7 частини п`ятої статті 44 КАС України визначений обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Тобто, наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

Отже, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на звернення з позовом до суду, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов`язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення позовної заяви, в тому числі щодо своєчасного пред`явлення позову для чого особа, зацікавлена у її поданні, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

При цьому під поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

В обґрунтування причин пропуску строку звернення із цим позовом до суду позивач посилається на те, що про оскаржуваний наказ дізнався лише 07.05.2020 під час ознайомлення із матеріалами справи №240/12540/19 про припинення права користування надрами в судовому порядку. Зазначив, що жодних документів від Держгеонадр на його поштову адресу не надходило. Відтак вважає, що строк звернення до суду має обчислюватися із дня коли позивач фактично дізнався про оскаржуваний наказ, тобто з 07.05.2020.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначення процедури продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовано Порядком №615.

Згідно із пунктом 23 Порядку №615 право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Приписами пункту 24 цього Порядку визначено, що про надання, продовження строку дії, зупинення дії, поновлення дії, переоформлення, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про надання, переоформлення, продовження строку дії, внесення змін до дозволу, зупинення дії, поновлення дії, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу розміщуються протягом п`яти робочих днів на офіційному веб-сайті відповідного органу.

Наказ органу з питань надання дозволу та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання дозволу, рішення про відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Облік наданих дозволів ведеться державним науково-виробничим підприємством «Геоінформ України» в установленому Держгеонадрами порядку (пункт 26 Порядку №615).

Відповідно до Указу Президента України від 31.07.2000 № 928/2000д «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» (далі - Указ Президента України від 31.07.2000 № 928/2000д), був взятий напрямок на розвиток національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет в Україні та на забезпечення широкого доступу громадян до цієї мережі.

Так, однією із головних цілей даного Указу було надання можливості громадянам за допомогою мережі Інтернет отримувати інформацію про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом створення відповідних веб-сайтів.

Статтею 1 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI) визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації, зокрема, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет (стаття 5 Закону №2939-VI).

Отже, в розумінні зазначених норм права, інформація розміщена на веб-сайтах органів влади є офіційним джерелом інформації.

Судами попередніх інстанцій встановлено та перевірено, що на офіційному веб-сайті Держгеонадр (http://www.geo.gov.ua/orders-of-the-state-geonadr/#2019) міститься інформація про оскаржуваний наказ №202 від 27.06.2019.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із доводами судів попередніх інстанцій, що відповідачем повністю дотримана процедура інформування надрокористувачів про прийняті ним рішення, що передбачена пунктом 24 Порядку №615.

Інших способів повідомлення надрокористувачів про прийняті органом з питань надання дозволу рішення Порядок №615 не встановлено.

Інформація про стан наданих дозволів є загальнодоступною, а отримання такої інформації із офіційного сайту залежало лише від волевиявлення позивача, який мав можливість раніше дізнатись про порушення своїх прав.

Водночас, направлення відповідачем додатково оскаржуваного наказу на юридичну адресу позивача, хоча таке і не було вручене з незалежних від Держгеонадр причин (повернулося із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання») свідчить про вчинення відповідачем додаткових (непередбачених Порядком №615) активних дій з повідомлення позивача про прийняте ним рішення.

Слід зазначити, що в розумінні Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», інформація, яка внесена в ЄДР щодо юридичних осіб, вважається достовірною.

Отже обґрунтованим є висновок судів першої інстанції та апеляційної інстанції про те, що про ймовірне порушення своїх прав позивач мав реальну можливість дізнатися ще у червні 2019 року з офіційного сайту відповідача та звернутись до суду в межах строку, визначених КАС України.

Згідно із частиною четвертою статті 123 КАС України передбачено, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості застосування до цієї позовної заяви наслідків, встановлених частиною четвертою статті 123 КАС України.

Скаржником не доведено порушення відповідачем процедури або строків оприлюднення на офіційному веб-сайті оскаржуваного наказу.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на пункт 3 розділу IV «Прикінцевих положень» КАС України з огляду на те, що строк пред`явлення цього позову до суду закінчився ще до набрання змін до КАС України, внесених Законом України від 30.03.2020 № 540-IX.

Також колегія суддів вважає, що застосування судами попередніх інстанцій наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням в контексті спірних правовідносин права на доступ до суду, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Отже, за прецедентною практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Такий правовий підхід також відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній, зокрема, у постанові від 08.07.2021 у справі № 9901/89/21.

Отже, оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка.

VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУД

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛМ Гранресурс» залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 у справі №240/17693/20 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

А. А. Єзеров