ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2023 року

Київ

справа №240/18522/21

адміністративне провадження №К/990/31554/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №240/18522/21 за позовом Приватного підприємства «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року (суддя Панкеєва В.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року (головуючий суддя - Сушко О.О., судді: Залімський І.Г., Мацький Є.М.),

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Приватне підприємство «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» (далі - позивач, ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило скасувати рішення від 29 березня 2020 року №40 про опис майна у податкову заставу за вих.№40/02-32-13-03-22 від 29 березня 2021 року.

Позивач вважав відсутніми підстави для прийняття оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу з огляду на відсутність узгодженого грошового зобов`язання, яке б мало статус податкового боргу. Так, податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2016 року, на підставі яких було внесено відомості в інтегровану картку платника податків (далі - ІКП) про наявність у позивача податкового боргу, та прийнято податкову вимогу від 29 березня 2021 року №15206-13, були скасовані в судовому порядку. Відповідні судові рішення набрали законної сили 13 квітня 2017 року. В подальшому, постановою Верховного Суду від 04 грудня 2018 року ці податкові повідомлення-рішення були визнані законними (судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень було відмовлено). На переконання позивача, відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України (далі - ПК України) вищевказані податкові повідомлення-рішення з 13 квітня 2017 року є відкликаними та не створюють для платника жодних правових наслідків, а тому відповідний контролюючий орган мав скласти нові податкові-повідомлення рішення та у порядку, передбаченому чинним законодавством, надати їх позивачеві протягом трьох днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами судового оскарження. Однак, таких вимог ГУ ДПС не виконало, що свідчить про протиправність обліку податкового боргу в ІКП та прийняття з огляду на його наявність оскаржуваного рішення.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 24 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року, позов задовольнив.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.

За результатами документальної позапланової перевірки з питань правильності обчислення та сплати акцизного податку ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» контролюючий орган склав акт та податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2016 року, в тому числі, №0003731405, №0003701405, №0003721405.

За результатами судового оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 26 січня 2017 року у справі №806/2015/16, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2016 року, в тому числі, №0003731405 в частині 77825 грн основного платежу та 19456 грн штрафних санкцій, №0003721405 в частині 363557 грн основного платежу та 90889 грн штрафних санкцій, №0003701405 в частині 36144 грн основного платежу та 9036 грн штрафних санкцій.

Верховний Суд постановою від 04 грудня 2018 року у справі №806/2015/16, задовольнив вимоги касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС, скасував постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, в задоволенні позову ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» відмовив.

29 березня 2021 року ГУ ДПС сформувало податкову вимогу №15206-13, відповідно до якої станом на 28 березня 2021 року сума податкового боргу ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів складає 945190,40 грн (основний платіж - 435835,14 грн, штрафні санкції - 109585,14 грн та пеня - 399770,12 грн).

З витягів з ІКП вбачається, що податкова вимога була прийнята після внесення показників про наявність податкового боргу відповідно до постанови Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №806/2015/16.

У зв`язку з наявністю податкового боргу, відображеного в ІКП, відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 29 березня 2020 року №40 за вих. №240/02-32-13-03-22 від 29 березня 2021 року.

Позивач оскаржив до Житомирського окружного адміністративного суду податкову вимогу ГУ ДПС у Вінницькій області №15206-13 від 29 березня 2021 року.

Суди також встановили, що Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 06 серпня 2021 року у справі №240/6477/21, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року, позов ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» задовольнив. Визнав протиправними дії Головного управління ДПС у Вінницькій області по відображенню в ІКП ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» суми податкового боргу з акцизного податку в розмірі 945190,40 грн. Зобов`язав Головне управління ДПС у Вінницькій області вчинити дії по виключенню з інтегрованої картки платника ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» суми податкового боргу з акцизного податку в розмірі 945190,40 грн. Визнав протиправною та скасував податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 29 березня 2021 року №15206-13.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 27 січня 2020 року у справі №240/9592/19, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року, задовольнив позов ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ». Визнав протиправними дії відповідачів по внесенню до ІКП ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» суми податкового боргу з акцизного податку (включаючи штраф) в розмірі 41717479,96 грн та пені в розмірі 26539124,56 грн. Визнав протиправними та скасував, зокрема, податкові вимоги ГУ ДФС у Вінницькій області №277796-50 від 15 липня 2019 року, №22 від 06 червня 2019 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали, що податкові вимоги ГУ ДПС №277796-50 від 15 липня 2019 року, №22 від 06 червня 2019 року були скасовані відповідно до судових рішень у справі №240/9592/19, а тому податкове зобов`язання вважається неузгодженим в силу приписів абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України. З огляду на відсутність узгодженого грошового зобов`язання неможливим є складання податковим органом вимоги про сплату податкового боргу і, як наслідок, прийняття рішення про опис майна в податкову заставу. Суди також погодились з позицією позивача, що після набрання законної сили постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі №806/2015/16, а саме 13 квітня 2017 року, податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2016 року є відкликаними в тій частині, що не оскаржувались та самостійно погашені позивачем в силу підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України, а у тих частинах, які оскаржено позивачем, - в силу підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України.

Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДПС звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову в позові.

За змістом уточненої касаційної скарги підставою касаційного оскарження визначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Посилаючись на норми підпунктів 14.1.39, 14.1.153 пункту 14.1 статті 14, пункту 89.1 статті 89 ПК України, скаржник наполягає, що підставою для опису майна у податкову заставу відповідно до рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу є наявність податкового боргу. При цьому Податковий кодекс України не передбачає будь-яких наслідків у випадку скасування податкової вимоги для прийнятого рішення про опис майна. На переконання скаржника, ці дії не взаємопов`язані між собою та не є наслідком одна одної. Крім того, ГУ ДПС вважає, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам статей 259 359 370 КАС України, ухвалили у цій справі судові рішення, які суперечать постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №806/2015/16 та унеможливлюють виконання останньої. За наслідками розгляду вказаної справи податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2016 року №0003731405, №0003701405, №0003721405 вважаються узгодженими, вони не були сплачені позивачем, тому визначені у них грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

Верховний Суд ухвалою від 06 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду судових рішень у цій справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ключовим питанням, в межах яких відкрито касаційне провадження у цій справі, є правові наслідки скасування податкової вимоги про сплату податкового боргу для існування права податкової застави і, відповідно, правомірності рішення про опис майна у податкову заставу, що виникла у зв`язку із наявністю податкового боргу.

Вирішуючи це питання, суд касаційної інстанції враховує наступні положення податкового законодавства.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України передбачено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 ПК України).

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Отже, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (в редакції Податкового кодексу України, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Водночас, до забезпечувальних заходів виконання податкового обов`язку належить податкова застава, право якої виникає згідно із Податковим кодексом України і не потребує письмового оформлення (пункти 88.1, 88.2 статті 88 ПК України).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Абзац третій пункту 89.3 статті 83 ПК України передбачає, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року №586 (далі - Порядок №586), день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкових органів відповідно до законодавства.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 11 розділу І Порядку №586).

Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу (пункт 12 розділу І Порядку №586).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №586, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.

Отже, передумовою прийняття як податкової вимоги, так і рішення про опис майна у податкову заставу є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 160/15095/20.

Відсутність узгодженого грошового зобов`язання унеможливлює надання такому зобов`язанню статусу податкового боргу, відповідно є неможливим як складання податковим органом вимоги про сплату боргу так і прийняття рішення про опис майна у податкову заставу у зв`язку із наявністю непогашеного податкового боргу (постанова Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 826/17624/16).

Питання взаємозв`язку між чинністю податкової вимоги та чинністю рішення про опис майна у податкову заставу вже вирішувалось Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року (справа №240/6321/20), в якій було сформульовано такий правовий висновок: «Виникнення права податкової застави законодавство не пов`язує із чинністю податкової вимоги, а скасування податкової вимоги, зокрема з підстав порушення контролюючим органом певних процедур, само по собі не є свідченням відсутності в особи узгоджених грошових зобов`язань».

У постанові від 27 жовтня 2022 року (справа №240/9395/20) Верховний Суд дійшов такого висновку: «Аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ ПК України.

Слід зазначити, що виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження».

Колегія суддів у цій справі погоджується із наведеними вище висновками Верховного Суду та не вбачає підстав для відступу від них.

Отже, до предмета доказування у справах щодо визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу належать обставини існування на час прийняття оскаржуваного рішення передумов для його прийняття, а саме: наявність узгодженого грошового зобов`язання; момент виникнення податкового боргу, що має бути належним чином відображено в інформаційно-телекомунікаційній системі податкового органу; чи перевищує сума податкового боргу суму, встановлену пунктом 11 розділу І Порядку №586. За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 47 КАС України, ці обставини підлягають перевірці у тому випадку, якщо позов обґрунтований посиланням на такі підстави.

Натомість, із змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що висновок судів про задоволення позову вмотивований посиланням виключно на висновки, викладені у судових рішеннях у справі №240/9592/19.

Верховний Суд неодноразово розглядав питання застосування частини четвертої статті 78 КАС України та висловлював позицію про те, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені і вони такі обставини не заперечують (зокрема, але не виключно, постанови Верховного Суду України від 23 лютого 2015 року №6-327цс15, Верховного Суду від 28 квітня 2018 року у справі №825/705/17, від 06 березня 2019 року у справі №813/4924/13-а, від 15 листопада 2019 року у справі №826/198/16, від 12 жовтня 2020 року у справі №814/435/18, від 07 лютого 2022 року у справі №520/14170/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 806/3572/17).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначила, що обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.

Також у цій постанові підтримано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18, пункт 32) про те, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на зміст судових рішень у справі № 240/9592/19, у ній судами встановлено такі обставини: на підставі постанови Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 806/2015/16 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби 24 травня 2019 року відобразив в інтегрованій картці ПП "УКРПАЛЕТСИСТЕМ" заборгованість з акцизного податку (включаючи штраф); суми боргу та пені були внесені в тих частинах, які були предметом судового оскарження. Також встановлено, що контролюючі органи формували і направляли ПП "УКРПАЛЕТСИСТЕМ" податкові вимоги.

Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України саме ці обставини можуть не доказуватися при розгляді справи № 240/18522/21 у випадку відсутності заперечень сторін відносно того, що такі обставини мали місце.

Встановлена судами у справі № 240/9592/19 протиправність дій, зокрема, ГУ ДФС у Вінницькій області є здійсненою судами правовою оцінкою встановлених обставин у сукупності із наданими на їх підтвердження доказами, тобто є висновком суду, зробленим із застосуванням відповідних норм права, що в розумінні частини сьомої статті 78 КАС України не є обов`язковим при вирішенні позовних вимог, заявлених у справі № 240/18522/21. При цьому такий висновок сформульовано відносно конкретних дій, вчинених на відповідну дату, за сукупності обставин, які існували на певний момент часу.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про неузгодженість податкового зобов`язання з огляду на скасування податкових вимог №277796-50 від 15 липня 2019 року, №22 від 06 червня 2019 року є помилковим.

Крім того, при вирішенні цієї справи (№240/18522/21) суди попередніх інстанцій також вказали, що у справі №240/6477/21 було визнано протиправними дії податкового органу по відображенню в ІКП ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» суми податкового боргу з акцизного податку в розмірі 945190,40 грн, зобов`язано відповідача вчинити дії по виключенню з ІКП ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» суми податкового боргу з акцизного податку в розмірі 945190,40 грн, а також визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 29 березня 2021 року №15206-13. Разом з тим, станом на час ухвалення апеляційним судом постанови від 02 листопада 2022 року вже була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанова Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року, відповідно до якої касаційний суд скасував судові рішення, а справу №240/6477/21 направив на новий розгляд до суду першої інстанції. В подальшому, ухвалою від 30 січня 2023 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв відмову ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» від позову та закрив провадження в адміністративній справі №240/6477/21 за позовом ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Таким чином, податкова вимога №15206-13 від 29 березня 2021 року, відповідно до якої податковий борг ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів складає 945190,40 грн, є чинною.

Поряд з цим суд касаційної інстанції повторно звертає увагу, що передумовою прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є саме наявність податкового боргу. Натомість, податкова вимога не є тим рішенням, оскарження якого до суду саме по собі має наслідком визнання попередньо узгоджених грошових зобов`язань неузгодженими. Відсутні такі наслідки і у випадку скасування судом відповідної податкової вимоги.

Зі змісту адміністративного позову у цій справі слідує, що позовні вимоги ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу були обґрунтовані виключно посиланням на висновки судів у справі №240/9592/19 та відсутністю лише у зв`язку з цим узгодженого податкового зобов`язання. Будь-яких доводів про відсутність податкового боргу з огляду на обставини, відмінні від посилань на наявність преюдиційних судових рішень, або про порушення відповідачем вимог пункту 11 розділу І Порядку №586 адміністративний позов станом на час його подання не містив. ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» також не висловлювало такі доводи і в ході апеляційного та касаційного розгляду справи.

Відтак, в межах наведеного позивачем обґрунтування підстав адміністративного позову відсутні підстави вважати, що відповідач, приймаючи рішення від 29 березня 2020 року №40 про опис майна у податкову заставу за вих.№40/02-32-13-03-22 від 29 березня 2021 року, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Касаційне провадження у цій справі було відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд вже викладав висновок щодо правильного застосування підпунктів 14.1.39, 14.1.153 пункту 14.1 статті 14, пункту 89.1 статті 89 ПК України в частині пов`язаності права податкової застави із чинністю податкової вимоги. Враховуючи, що судові рішення у цій справі їм не відповідають, відсутні підстави і для застосування наслідків, встановлених статтею 339 КАС України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Отже, за наслідками касаційного перегляду встановлено, що суди обох інстанцій при вирішенні позову неправильно застосували норми матеріального права і допустили порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову. У зв`язку з наведеним рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

За правилами частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 345 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року у справі №240/18522/21 скасувати.

Ухвалити у справі №240/18522/21 нове рішення про відмову в позові.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко