ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 240/19035/24
адміністративне провадження № К/990/50763/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №240/19035/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Еко Технологія»
до Головного управління ДПС у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року (у складі судді Приходько О.Г.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року (колегія у складі: головуючого судді Граб Л.С., суддів Сторчака В.Ю., Матохнюка Д.Б.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Еко Технологія» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач, Управління), в якому просило:
-визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління від 24 вересня 2024 року №275-р в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Товариству, реєстраційний номер ліцензії 06270314202200007, місце роздрібної торгівлі: Житомирська область, Звягельський район, м. Звягель, вул. Шепетівська, буд. 5. АЗС;
-зобов`язати Управління видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 06270314202200007, яка видана Товариству, та поновити інформацію (внести відомості) до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним про ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 06270314202200007, яка видана Товариству, місце роздрібної торгівлі: Житомирська область, Звягельський район, м. Звягель, вул. Шепетівська, буд. 5, АЗС.
2. Одночасно позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій поставлено питання про зупинення дії розпорядження від 24 вересня 2024 року №275-рс в частині анулювання Товариству ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
3. В обґрунтування вимог вказаної заяви позивач зазначав, що основним видом його діяльності як суб`єкта господарювання є роздрібна торгівля пальним. Можливість здійснення такої діяльності перебуває у безпосередньому зв`язку із наявністю відповідної ліцензії. Відтак, невжиття заходів забезпечення позову призведе до фактично повного зупинення господарської діяльності Товариства, негативними наслідками чого буде: неможливість виконання взятих на себе договірних зобов`язань перед контрагентами щодо поставок та відпуску пального на АЗС; розрив відповідних господарських зв`язків й утруднення або неможливість їх поновлення у випадку ухвалення позитивного рішення суду; несплата податків і зборів до бюджету; невиплата заробітної плати працівникам АЗС, що призведе до скорочення штату. Заявник повідомив, що на АЗС, розташованій за адресою: Житомирська область, Звягельський район, м. Звягель, вул. Шепетівська, буд. 5, працює 41 працівник, враховуючи осіб з інвалідністю, яким Товариство нараховує та виплачує заробітну плату, а також сплачує належні податки та збори до відповідного бюджету. На підтвердження наведених обставин заявник надав копії господарських договорів, штатний розпис на 2024 рік, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ІІ квартал 2024 року, відомості про нарахування заробітної плати за квітень-червень 2024 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 03 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року, задовольнив заяву позивача; зупинив дію розпорядження Управління від 24 вересня 2024 року №275-р в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, виданої Товариству, реєстраційний номер ліцензії 06270314202200007, місце роздрібної торгівлі: Житомирська область, Звягельський район, м. Звягель, вул. Шепетівська, буд. 5, АЗС.
5. Судові рішення вмотивовані тим, що провадження діяльності з роздрібної торгівлі пальним можливе лише за наявності відповідної ліцензії. Внаслідок анулювання останньої заявник як суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність із роздрібної торгівлі пальним, зважаючи на те, що такий вид діяльності є для нього основним. При цьому суди врахували, що у трудових відносинах із заявником перебувають наймані працівники, у тому числі особи з інвалідністю. З огляду на ці обставини, суди дійшли висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних фінансових наслідків для заявника та істотно ускладнить поновлення його прав, оскільки заборона здійснення роздрібної торгівлі пальним призведе до зупинення господарської діяльності, втрати прибутку, неможливості виплати заробітної плати працівникам та сплати податки і збори. Водночас акцентували увагу на тому, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб не вирішує спір по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища у правовому статусі сторін до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування
6. Не погоджуючись із ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року, Управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову.
7. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач наголошує, що забезпеченням позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження фактично вирішено спір без розгляду справи по суті, що не відповідає призначенню інституту забезпечення позову в адміністративному процесі. Стверджує, що позивачем не доведено, а судами першої та апеляційної інстанцій не зазначено жодних обставин, які б свідчили про очевидну протиправність оскаржуваного розпорядження, відтак не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Товариства до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову. До того ж, як зазначає скаржник, ніякі протиправні дії по відношенню до позивача не вчинялися, тому права та обов`язки останнього не було порушено.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
8. 27 грудня 2024 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
9. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.
10. Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.
11. Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
12. Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
14. Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
15. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
16. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
17. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
18. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевірити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
19. У даному випадку при вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до оспорюваного розпорядження Управління анулювало попередньо видану Товариству ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.
20. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР), анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
21. Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону №481/95-ВР).
22. Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, без відповідної ліцензії.
23. Колегія суддів зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
24. На виконання наведеного суди попередніх інстанцій встановили, що основним видом економічної діяльності Товариства є роздрібна торгівля пальним.
25. Товариство дійсно має трудові відносини з 41 працівником, що підтверджується штатним розписом на 2024 рік, податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ІІ квартал 2024 року, відомостями про нарахування заробітної плати за 2 квартал 2024 року.
26. За таких обставин суд касаційної інстанції не може не погодитись із висновком судів попередніх інстанцій про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження в частині анулювання ліцензії у цій справі. Наведені Товариством обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливості отримання нею відповідного відшкодування.
27. Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
28. Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
29. У даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує скаржник, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
30. Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 грудня 2021 року у справі №240/16920/21 та від 15 квітня 2022 року у справі №440/6755/21, від 04 травня 2023 року у справі №380/12161/21, від 15 березня 2024 року у справі №500/5854/23, від 15 січня 2025 року у справі №400/10628/23 та інших.
31. У той же час, зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та наведених скаржником рішень суду касаційної інстанції свідчить, що викладені у них висновки ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи. Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.
32. Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
33. Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України.
34. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, узгоджуються із нормами процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
35. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
36. Враховуючи, що обставини порушення судами процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги Управління відсутні.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 360 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій