ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа №240/2400/19
провадження №К/9901/34940/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 (головуючий суддя Сторчак В. Ю., судді: Граб Л.С. Іваненко Т.В.)
у справі № 240/2400/19
за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави
до Державної служби геології та надр України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Комета»
про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу на користування надрами.
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2019 року заступник прокурора Житомирської області звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Комета», у якому просив суд визнати протиправним і скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами № 6300, виданий Державною службою геології та надр України 03.12.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД Комета».
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 позов заступника прокурора Житомирської області задоволено. Визнано протиправним і скасовано спеціальний дозвіл на користування надрами № 6300, виданий Державною службою геології та надр України 03.12.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД Комета».
3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №240/2400/19 апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Комета» було задоволено частково:
3.1. Скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2019.
3.2. Ухвалено постанову, якою позовну заяву заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Комета» про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу на користування надрами залишено без розгляду.
4. Заступник прокурора Вінницької області з постановою суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №240/2400/19 та скерувати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
5. Ухвалою Верховного Суду від 26.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі №240/2400/19.
6. До Верховного Суду надійшли відзив на касаційну скаргу від відповідача та письмові пояснення на касаційну скаргу від третьої особи, в яких вони просять суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами розгляду матеріалів геолого-економічної оцінки запасів Центрально-Круківської ділянки Маславського-1 родовища гранітів, поданих на розгляд Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД Комета», оформлено протокол № 4184 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 05.12.2017.
8. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Комета» звернулось (повторно) до Державної служби геології та надр України із заявою від 08.09.2018 №134 на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону на підставі абзацу 1 підпункту 1 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615. До заяви додало, зокрема, протокол № 4184 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 05.12.2017.
9. Державна служба геології та надр України 14.06.2018 надіслала документи, подані Товариством з обмеженою «ТД Комета», до Житомирської обласної ради для погодження надання товариству спеціального дозволу на користування надрами для видобування гранітів Центрально-Круківської ділянки Маславського-1 родовища площею 8,22 га, яка розташована у Хорошівському районі Житомирської області.
10. Водночас Державна служба геології та надр України листом від 18.07.2018 №13743/03/12-19 скерувала вказаний пакет документів до Міністерства екології та природних ресурсів України для внесення пропозиції щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД Комета».
11. Міністерство екології та природних ресурсів України відповідно до пункту 25 Порядку про надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року за № 615, внесло пропозицію щодо надання такого дозволу, яка (відповідна пропозиція), викладена в листі від 10.08.2018 №5/4-11/8153-18 .
12. Рішенням сімнадцятої сесії Житомирської обласної ради VII скликання від 26.07.2018 №1171 погоджено надання такого спеціального дозволу на користування надрами.
На підставі цього Державна служба геології та надр України видала наказ від 31.08.2018 №300, яким видала спеціальні дозволи на користування надрами, і також й Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД Комета», для видобування гранітів в Маславському-1 родовищі Центрально-Круківської ділянки.
13. Надалі Державна служба геології та надр України 03.12.2018 видала Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД Комета» спеціальний дозвіл на користування надрами №6300, а саме: для видобування граніту родовища Маславське-1, яке розташоване в 0,5 км на південний захід від села Крук Хорошівського району Житомирської області.
14. Вважаючи протиправним означений дозвіл, заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Залишаючи без розгляду позовну заяву заступника прокурора Житомирської області, апеляційний адміністративний суд керувався тим, що у справі, яка розглядається, не було передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, а в суду першої інстанції не було підстав вважати, що позов має на меті захист «інтересів держави», позаяк прокурор не довів, що захист інтересів у сфері користування надрами не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
16. Сьомий апеляційний адміністративний суд також зазначив, що, беручи до уваги закріплену у відповідних Положеннях про Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну службу геології та надр України та Державну екологічну інспекцію України компетенцію перелічених вище органів державної влади, такі уповноважені здійснювати функції держави у спірних правовідносинах й, зокрема, Державна екологічна інспекція України наділена правом на звернення до суду із позовом щодо: обмеження чи зупинення діяльності суб`єктів господарювання і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовин; визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (підпункти 5, 8 пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275).
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ ТА ПИСЬМОВИХ ПОЯСНЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
17. У касаційній скарзі заступник прокурора Вінницької області наголошує, що наразі немає державного органу, який фактично здійснює нагляд за законністю видавання спеціальних дозволів на користування надрами, окрім Державної служби геології та надр України, яка таке видавання і здійснила в спірній ситуації та до якої поданий позов в справі. Тому прокурор, оскаржуючи незаконний спеціальний дозвіл на користування надрами, і звернувся до суду як позивач.
Скаржник, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, зазначає про те, що незгода суду з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду.
18. На думку прокурора, чинним законодавством не встановлено, який саме орган влади має право оскаржувати до суду рішення, дії, вчинення яких передує розв`язанню питання про надання дозволу на користування надрами, тому відповідно до вимог частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право звертатися до суду з таким позовом.
19. У касаційній скарзі прокурор також акцентує увагу на тому, що звернення до суду з відповідним позовом було зумовлене потребою запобігти незаконному наданню надр у користування (що, як вважає прокурор, є суспільно значущим питанням) з порушенням встановленої державою процедури (неправильним застосуванням законодавства) та з порушенням норм природоохоронного законодавства, а недотримання умов чинного законодавства органами державної влади та органами місцевого самоврядування, на його думку, порушує інтереси держави та підриває авторитет владних органів.
20. Відповідач у поданому ним відзиві на касаційну скаргу та третя особа у своїх письмових поясненнях на касаційну скаргу покликаються на те, що суд апеляційної інстанції зробив законні й обґрунтовані висновки про те, що у прокурора немає підстав для звернення до суду в цій справі.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги у межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права і дотриманню норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
22. Відповідно до частини четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
23. За приписами пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
24. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
25. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
26. Аналіз наведених норм свідчить про те, що прокурор у визначених законом випадках має право на представництво інтересів держави або конкретної особи (громадянина України, іноземця або особи без громадянства), якщо таке представництво належно обґрунтоване.
27. Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їхнього захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
28. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі як законні представники або вступити у справу за своєю ініціативою з метою виконання покладених на них повноважень.
29. Тобто підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
30. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
31. Отже, винятковими ситуаціями, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
32. У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, надаючи тлумачення поняттю «інтереси держави», зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини цього Рішення).
33. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
34. Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
(2) у разі відсутності такого органу.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
35. Верховний Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом та які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, від 10.04.2019 в справі № 813/661/17.
36. У цій справі заступник прокурора Житомирської області обґрунтовує інтереси держави тим, що видавання Державною службою геології та надр України спеціального дозволу на користування надрами було здійснене з порушенням встановленої державою процедури (неправильним застосуванням законодавства) та з порушенням норм природоохоронного законодавства, а недотримання умов чинного законодавства органами державної влади та органами місцевого самоврядування, на його думку, порушує інтереси держави та підриває авторитет владних органів.
Крім того, на думку позивача, видавання Державною службою геології та надр України спеціального дозволу на користування надрами без проведення відповідного аукціону призвело до неотримання державою грошових коштів у тому розмірі та обсязі, на які б держава могла розраховувати у разі проведення такого аукціону.
37. Статтею 11 Кодексу України про надра наведено перелік органів, що здійснюють державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр.
Зокрема, вказаною правовою нормою встановлено, що державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
38. Завдання державного контролю і нагляду за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною, а також органи, що здійснюють державний контроль і нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною визначені статтями 60 та 61 Кодексу України про надра, якими передбачено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.
39. У пункті 1 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 32, вказано, що центральним органом виконавчої влади і головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, є Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди).
Міністерство екології та природних ресурсів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері, зокрема, раціонального використання надр та наділено повноваженнями видавати накази, які підлягають виконанню Державною службою геології та надр України, а впорядкування діяльності Державної служби геології та надр України шляхом прямої координації здійснюється Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України, який, з-поміж іншого, розглядає звіти про усунення порушень і недоліків в роботі Державної служби геології та надр України.
40. Суд апеляційної інстанції з`ясував, що у справі, яка розглядається, не було передбачених законом виняткових випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, а у суду першої інстанції не було підстав вважати, що позов має на меті захист «інтересів держави», позаяк прокурор не довів, що захист інтересів у сфері користування надрами не здійснює або не належно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Апеляційний адміністративний суд наголосив, що в контексті предмета цього позову інтереси держави представлені відповідними органами, зокрема Міністерством екології та природних ресурсів України.
Утім доказів неналежності здійснення або взагалі нездійснення відповідними органами своїх повноважень, насамперед Міністерством екології та природних ресурсів України, у цій справі прокурор не надав.
41. Своєю чергою потреба звернення до суду з цим позовом прокурор обґрунтував відсутністю суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого належить захист законних інтересів держави, утім з огляду на вказані вище приписи законодавства такі твердження є помилковими, а отже й передбачені КАС України та Законом України «Про прокуратуру» підстави для подання цього позову в заступника прокурора Житомирської області не виникли.
Як випливає зі встановлених судами обставин цієї справи та наведених вище приписів законодавства, функції захисту інтересів держави, про які йдеться у позовній заяві прокуратури, належать, передусім, до компетенції, зокрема, вказаних вище суб`єктів владних повноважень, і можуть бути здійснені не обов`язково у судовому порядку, а тому право на звернення до суду відповідно до статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та КАС України у редакції, чинній на момент подання позову, може бути реалізовано прокурором тільки у разі, якщо він доведе, що вказані суб`єкти такий захист не здійснюють або здійснюють його в неналежний спосіб. Водночас в такому разі прокурор не виступає самостійним ініціатором звернення до суду і, у разі відкриття провадження у справі, не набуває процесуального статусу позивача, яким своєю чергою наділяється орган (органи), в особі якого (яких) прокурором подається позовна заява.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 0640/4292/18.
42. Верховний Суд звертає увагу, що перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду питання щодо правомірності дій відповідача щодо надання дозволу, який оскаржується (розгляду справи по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті. Правомірність надання оскарженого дозволу, зокрема й з мотивів, наведених прокурором, може бути перевірена за позовом належного позивача.
43. Відповідно до останнього речення частини четвертої статті 53 КАС України невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 169 цього Кодексу.
44. У статті 169 КАС України передбачено підстави для залишення позовної заяви без руху та її повернення. Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти тільки на стадії відкриття провадження. Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком з огляду на відсутність прямо передбачених підстав для здійснення представництва інтересів держави, є залишення позовної заяви без розгляду за аналогією закону (стаття 7 КАС України).
Отже, висновок суду апеляційної інстанції про залишення позовної заяви без розгляду є законним та обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги є необґрунтованими та спростовуються наведеними вище висновками Верховного Суду, які колегія суддів зробила, взявши до уваги також усталену судову практику в аналогічних правовідносинах.
45. Згідно з вимогами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
46. Отже, під час ухвалення оскарженої постанови суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм процесуального права, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі № 240/2400/19 - без змін.
47. З огляду на те, що Верховний Суд залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, немає потреби відповідно до статті 139 КАС України здійснювати новий розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись положеннями статей 139 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі № 240/2400/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб