ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 240/26235/23
адміністративне провадження № К/990/17743/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Уханенка С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року (суддя - Капинос О.В.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року (головуючий суддя - Гонтарук В.М., судді: Біла Л.М., Матохнюк Д.Б.)
у справі № 240/26235/23
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, та індексації;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 доплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, та індексації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплачено одноразову грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік. Однак, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір зазначених виплат, відповідач не включив суми щомісячної додаткової винагороди та індексації, які позивач отримував щомісячно в складі місячного грошового забезпечення.
Позивач, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, вважає, що щомісячна додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються інші виплати, адже ця виплата має постійний характер і отримувалася ним щомісячно.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік без урахування індексації;
- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми;
- в іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому індексація є невід`ємною складовою частиною сум грошового забезпечення.
Отже, враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.
Оскільки індексація нараховувалась і виплачувалась позивачу, що не заперечується відповідачем, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав вважати такі виплати (індексацію) одноразовими видами грошового забезпечення, а відтак відповідач протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.
Щодо позовних вимог про врахування в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, суди зазначили таке.
Враховуючи зміст пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.
Водночас, Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 встановлено, що при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не враховуються винагороди і, відповідно, додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.
З підстав наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказана додаткова винагорода не повинна враховуватись при нарахуванні і виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дій, які полягають у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
На обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування пункту 6 розділу ХХХІ, пункту 1 розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260).
Скаржник зазначає, що під час проходження військової служби отримував місячне грошове забезпечення, до складу якого входили такі складові:
Посадовий оклад (у розмірі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704);
Оклад за військове звання (у розмірі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704);
Надбавка за вислугу років (у розмірі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704);
Надбавка за особливості проходження служби (у розмірі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704);
Премія (у розмірі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704);
Додаткова винагорода (у розмірі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168);
Індексація (у розмірі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078).
Усі ці складові грошового забезпечення відповідач виплачував позивачу щомісячно.
Між тим, спірна грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168, мала постійний характер, виплачувалась позивачу щомісячно і з її суми сплачувався єдиний соціальний внесок, тому її розмір підлягає врахуванню до складу грошового забезпечення, для обчислення суми допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань.
Скаржник підкреслює, що додаткова винагорода виплачувалась позивачу щомісяця за рахунок фонду грошового забезпечення з моменту впровадження Кабінетом Міністрів України такої виплати до дня звільнення, отже мала постійний характер, а тому уважає, що означена додаткова винагорода є невід`ємною складовою грошового забезпечення та має бути включена до розрахунку розміру спірних виплат, які, своєю чергою, обчислюються із розміру повного місячного грошового забезпечення.
У цьому зв`язку скаржник звертає увагу на висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 31 березня 2021 року у справі №620/2878/20 та рішенні від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, які, на переконання скаржника, підтверджують його доводи щодо необхідності включення додаткової винагороди, яка є невід`ємною складовою місячного грошового забезпечення, до розрахунку розміру грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України відповідач не скористався, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій за наявними в справі матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд цієї справи в порядку письмового провадження з 28 листопада 2024 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 в період з 24 лютого 2022 року по 30 грудня 2022 року проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В 2022 році позивачу виплачувалась грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення.
Між тим, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розміри вказаних вище виплат, відповідач не включив суми додаткової винагороди та індексації, які позивач отримував щомісячно.
В серпні 2023 року представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію про виплачені позивачу спірні суми грошового забезпечення та у разі, якщо такі суми нараховані невірно, перерахувати та доплатити належні позивачу кошти.
У відповідь листом від 30 серпня 2023 року №9/2612 відповідач відмовив у такому перерахунку коштів.
Уважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За умовами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до частини 3 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Згідно з пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони ( пункт 3 постанови № 704).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).
Пунктами 1 та 6 розділу XXIII Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктами 1 та 7 розділу XXIV Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою (пункт 6 розділу XXXI Порядку №260).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
ІV. Позиція Верховного Суду
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Ураховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги Верховний Суд, надаючи оцінку викладеним у касаційній скарзі доводам щодо незгоди з оскаржуваними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, зазначає таке.
Спірним питанням на стадії касаційного провадження є (не)включення додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, до складу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на відповідний рік, яка виплачується військовослужбовцю за правилами Порядку № 260.
Відповідаючи на це питання, Верховний Суд зазначає таке.
Приписи пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ вказують, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення.
Положення частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є постанова Кабінету Міністрів України №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок №260.
Отже, за своєю правовою природою, додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Водночас у пункті 16 розділу І Порядку № 260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 6 розділу XXIII Порядку №260 передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пункту 7 розділу XXIV Поряду №260 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Верховний Суд, з огляду на приписи статті 341 КАС України ураховує, що після подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд висловив правову позицію щодо питання, чи ураховується передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення, зокрема у постановах від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23.
Так, відповідаючи на вказане питання Верховний Суд у наведених постановах зазначив, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану.
За правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Також Верховний Суд констатував, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення.
Зважаючи на те, що висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23, є релевантними та застосовними до спірних правовідносин у справі, яка розглядається, немає необхідності формувати правовий висновок щодо питання включення/невключення передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що було підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 240/26235/23, оскільки відповідний висновок уже сформований Верховним Судом після подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у цій справі й підстав для відступу від сформованого висновку не вбачається.
Також не є слушними посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у рішенні від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, оскільки у цій справі вирішувалося питання саме нарахування і виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, а тому спірні правовідносини у справі №260/3564/22 не є подібними до правовідносин, які є предметом спору у цій справі.
Щодо доводів касаційної скарги про необхідність за аналогією застосовувати під час вирішення цього спору правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 620/2878/20, Суд уважає за необхідне зазначити, що у цій справі вирішувалося питання щодо включення/невключення до складу грошового забезпечення, з якого нарахована одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889. Натомість у цій справі питання стосується включення/невключення до складу місячного грошового забезпечення, з якого нарахована грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових пиатнь, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 на період дії воєнного стану. Тому обставини у справі № 620/2878/20, на яку посилається скаржник, та у цій справі, не є подібними.
Оскільки позивач оскаржує лише рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року та постанову суду апеляційної інстанції від 30 квітня 2024 року в частині позовних вимог про врахування в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, суд касаційної інстанції переглядає зазначені судові рішення в межах вимог касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
V. Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська
Судді Ж.М. Мельник-Томенко
С.А. Уханенко