ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа №240/26583/23
адміністративне провадження № К/990/38465/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 240/26583/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду (суддя Лавренчук О. В.) від 12 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Курко О. П., Шидловський В. Б., Боровицький О. А.) від 18 жовтня 2023 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 11 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області у якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-232974-51 від 26 лютого 2021 року.
2. Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення коштів в сумі 29 340,74 грн за вимогою № Ф-232974-51 від 26 лютого 2021 року до вирішення питання по суті у судовому порядку.
3. В обґрунтування заяви зазначено, що нарахування податкового боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Головним управлінням ДПС у Житомирській області за вимогою № Ф-232974-51 від 26 лютого 2021 року із зазначенням боргу із ЄСВ у сумі 29 340,74 грн має спірний характер і потребує встановленню судом. Вважає, що вимога є неузгодженою, однак 06 вересня 2023 року, старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левківським А. М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за податковою вимогою № Ф-232974-51 від 26 лютого 2021 року; арештовано рахунки. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 вважає, що провина судом ще не встановлена, а стягнення коштів вже здійснюється, отже має місце порушення ії права вільного володіння, розпорядження і користування власністю, що гарантується Конституцією України кожному громадянину.
4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року, заяву ТОВ ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 240/26583/23 - задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-232974-51 від 26 лютого 2021 року на суму 29 340,74 грн, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 240/26583/23.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 16 листопада 2023 року Головне управління ДПС у Житомирській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просило скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.
6. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Витребувані матеріали справи.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
8. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Ухвалюючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 240/26583/23, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що вимога про сплату боргу № Ф-232974-51 від 26 лютого 2021 року, яка є предметом розгляду у справі № 240/26583/23, є виконавчим документом, на підставі якого відповідачем звернуто стягнення у безспірному порядку, а виконавчою службою відкрито виконавче провадження. З огляду на вказане суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що існують обставини, встановлені статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для забезпечення позову, так як невжиття заходів забезпечення позову може завдати матеріальних збитків позивачу та істотно ускладнить поновлення її порушених прав.
10. При цьому суди виснували, статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» не містить таких підстав для зупинення виконавчого провадження, як оскарження позивачем оспорюваної постанови у судовому порядку, а тому зупинення стягнення за оспорюваною постановою (виконавчим документом) можливе лише шляхом вжиття заходів забезпечення позову.
11. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
12. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
13. Зокрема, скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосував норми статей 150 151 КАС України, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 червня 2021 року по справі № 140/13152/20 та від 19 жовтня 2023 року по справі № 440/9568/22.
14. На переконання скаржника, позивачем у заяві про забезпечення позову не доведено наявність необхідних підстав для такого забезпечення. Зокрема позивач не вказує на вчинення будь-яких безповоротних дій зі сторони відповідача, за наслідками яких рішенням суду у даній справі було б неможливо захистити порушене право.
15. Крім того вказує, що ухвала суду першої інстанції не містить мотивів, з яких суд дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, складність вчинення цих дій, не встановлено, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
17. Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
18. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
19. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
20. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
21. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
22. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
23. Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
24. Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
25. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
26. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
27. При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що предметом розгляду у даній справі є правомірність винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-232974-51 від 26 лютого 2021 року Головного управління ДПС у Житомирській області, відповідно до якої ОСОБА_1 виставлено до сплати борг у сумі 29 340,74 грн.
28. Водночас Головним управлінням ДПС у Житомирській області пред`явлено до примусового виконання вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки).
29. 06 вересня 2023 року старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левківським А. М. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Житомирській області заборгованості у розмірі 29 340,74 грн.
30. Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
31. Приписами частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
32. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
33. Частиною першою статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
34. За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову. Обраний спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
35. Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини та враховуючи відсутність у Законі України «Про виконавче провадження» механізму зупинення виконання вказаної вимоги до ухвалення судового рішення по суті, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо обґрунтованості заяви про забезпечення позову та відповідно до пункту 1 частини другої статті 150, частини першої статті 151 КАС України та задоволення її шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги.
36. Висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 18 червня 2021 року по справі № 140/13152/20 та від 19 жовтня 2023 року по справі № 440/9568/22, на які скаржник покликається в касаційній скарзі, не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки вказані рішення ухвалені у неподібних до цієї справи правовідносинах.
37. Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами першої та апеляційної інстанцій висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України.
38. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
39. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 240/26583/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов