ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 240/27324/23

провадження № К/990/8501/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Граб Л.С., суддів: Сторчака В.Ю. Смілянця Е.С.

І. Суть спору

1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також - Відділ), за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУПФУ в Житомирській області), про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М. М. від 17 серпня 2023 року ВП № НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 240/6359/20, виданого 04 березня 2021 року Житомирським окружним адміністративним судом, про зобов`язання ГУПФУ в Житомирській області з 18 жовтня 2019 року здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі № 240/6359/20 зобов`язано ГУПФУ в Житомирській області з 18 жовтня 2019 року здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)".

Вказує, що 17 серпня 2023 року головний державний виконавець Відділу виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 240/6359/2, виданого 04 березня 2021 року Житомирським окружним адміністративним судом, у зв`язку з тим, що боржник виконав рішення суду.

Однак, позивач стверджує, що згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01 жовтня 2022 року розмір мінімальної заробітної плати складає 6700,00 грн, а тому на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі № 240/6359/20 відповідач з 01 жовтня 2022 року зобов`язаний проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітним плат згідно із вказаним Законом, тобто у розмірі 13400,00 грн.

Крім того, позивач вказує, що згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 01 січня 2023 року розмір мінімальної і заробітної плати також становить 6700 грн, а територіальний орган Пенсійного фонду України продовжує нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", встановлених на 01 січня 2022 року (6500 грн), тобто у розмірі 13000 грн, що підтверджується роздруківкою ППВП ПФУ інформації про складові пенсії, розрахованої 26 лютого 2023 року та довідкою про доходи територіального органу Пенсійного фонду України від 13 вересня 2023 року.

Вважаючи, що державний виконавець не мав права виносити спірну постанову про закінчення виконавчого провадження, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про постанови головного державного виконавця Відділу від 17 серпня 2023 року про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. На виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебував виконавчий лист, виданий 04 березня 2021 року Житомирським окружним адміністративним судом у справі № 240/6359/20 про зобов`язання ГУПФУ в Житомирській області з 18 жовтня 2019 року здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)".

4. 30 серпня 2021 року державним виконавцем на підставі заяви стягувача відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

5. За змістом матеріалів виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 12 вересня 2023 року відповідачем сформована та направлена вимога виконавця. У рядку "вимагаю" вказано: "в п`ятиденний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду, здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік".

6. Листом від 02 травня 2023 року ГУПФУ в Житомирській області повідомило виконавця про виплату у липні 2023 року ОСОБА_1 заборгованості за рішенням суду у справі № 240/6359/20 у розмірі 232557,21 грн.

7. 17 серпня 2023 року головним державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 з підстав, визначених пунктом 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 06 жовтня 2023 року позов задовольнив.

8.1. Визнав протиправною та скасував постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження від 17 серпня 2023 року ВП №66634818.

9. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів, які б свідчили про нарахування і виплату позивачу підвищення пенсії у період із 01 жовтня 2022 року і по дату прийняття оскаржуваної постанови у належному розмірі, тобто з урахуванням мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням її подальшої зміни, зокрема і станом на дату постановлення оскаржуваної постанови, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати рішення суду від 16 червня 2020 року у справі № 240/6359/20 таким, що фактично є виконаним в повному обсязі.

10. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 листопада 2023 року скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року та ухвалив нове, яким в позові відмовив.

11. Вказану постанову суд апеляційної інстанції прийняв з огляду на те, що боржник на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі № 240/6359/20 здійснив перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із двох мінімальних заробітних плат, згідно із законодавством про Державний бюджет України на відповідний рік з 01 січня 2019 року - 8346 грн., з 01 січня 2020 року по 31 серпня 2020 року - 9446 грн., з 01 вересня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 10000,00 грн., з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року - 12000,00 грн., з 01 грудня 2021 року - 13000,00 грн.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд констатував, що нарахування пенсії позивача по грудень 2021 року (включно) проведено в розмірі визначеному судовим рішенням, який повинен дорівнювати двом мінімальним заробітним платам.

В той же час, апеляційний суд звернув увагу, що судовим рішенням у справі № 240/6359/20 не встановлювалася кінцева дата, до якої відповідач зобов`язаний здійснювати нарахування пенсії ОСОБА_1 , виходячи із розміру двох мінімальних заробітних плат, а відтак після постановлення судового рішення, Відділ, виконавши його в межах строку звернення до суду, у разі зміни правового регулювання цих правовідносин, вправі змінити розмір таких виплат.

Разом з цим суд апеляційної інстанції зауважив, що зобов`язальна частина судового рішення у справі № 240/6359/20 не охоплює позовні вимоги за період з 01 жовтня 2022 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду виконано у спосіб та в порядку, які були встановлені виконавчим документом, а тому у державного виконавця були наявні підстави для закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Позивач подав касаційну скаргу на вказане судове рішення з підстав, передбачених пунктами 3 частини четвертої, підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його постанову, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Так, автор скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» щодо правомірності або протиправності винесення постанови про закінчення виконавчого провадження при виконанні рішення суду, яким зобов`язано орган Пенсійного фонду України здійснити перерахунок (донарахування, нарахування) та виплату пенсії (підвищення до пенсії) без обмеження строком, якщо не відбулось змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення та не змінились умови пенсійного забезпечення одержувача пенсії, з урахуванням обставин, установлених у цій справі.

13. Верховний Суд ухвалою від 22 березня 2024 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; (надалі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

17. За приписами пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

18. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, в силу частини другої цієї ж статті виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки; 6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

19. Пунктом 1 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

20. За приписами пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

VI. Позиція Верховного Суду

21. У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли з приводу закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.

22. Зі змісту позову слідує, що позивач вказує на протиправність оскаржуваної постанови головного державного виконавця Відділу від 17 серпня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з огляду на те, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі № 240/6359/20, на підставі якого 30 серпня 2021 року постановою державного виконавця Відділу відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № НОМЕР_1, виданого 04 березня 2021 року Житомирським окружним адміністративним судом, починаючи з 01 жовтня 2022 року не виконується боржником у повному обсязі.

23. З аналізу наведених норм права висновується, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.

24. Отже, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення.

25. Водночас джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі № 240/6359/20 зобов`язано ГУПФУ в Житомирській області з 18 жовтня 2019 року здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), на підставі чого було видано вказаний вище виконавчий лист.

27. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що боржник на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі № 240/6359/20 здійснив перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із двох мінімальних заробітних плат, згідно із законодавством про Державний бюджет України на відповідний рік з 01 січня 2019 року - 8346 грн., з 01 січня 2020 року по 31 серпня 2020 року - 9446 грн., з 01 вересня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 10000,00 грн., з 01 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року - 12000,00 грн., з 01 грудня 2021 року - 13000,00 грн.

Варто зазначити, що розмір мінімальної заробітної плати установлюється відповідним законом на наступний рік із зазначенням змін такого розміру протягом такого року: з 01.01.2021 по 30.11.2021 - 6000,00 грн; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 6500,00 грн, з 01.01.2022 по 30.09.2022- 6500 грн, з 01.10.2022- 6700 грн, з 01.01.2023 - 6700 грн.

28. Таким чином, що нарахування пенсії позивача по грудень 2021 року (включно) проведено в розмірі визначеному судовим рішенням у справі № 240/6359/20, який повинен дорівнювати двом мінімальним заробітним платам.

29. Водночас позивач як у позові, так і в касаційній скарзі зазначає, що ГУПФУ в Житомирській області з 01 жовтня 2022 року зобов`язаний проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітним плат згідно із вказаним Законом, тобто у розмірі 13400,00 грн.

30. Так, в матеріалах адміністративної справи містяться розрахунки сум, що підлягають виплаті ОСОБА_1 : на виконання рішення суду у справі № 240/6359/20 у якому вказано, що позивачу нарахована заборгованість за період із 18.10.2019 по 31.01.2022 в розмірі 232557,24 грн (а.с. 52); на виконання рішення суду у справі № 240/636120 у якому вказано, що позивачу нарахована заборгованість за період із 27.09.2019 по 17.10.2019 в розмірі 5689,57 грн (а.с. 53).

31. Суд апеляційної інстанції вказав, що згідно з листом від 02 травня 2023 року ГУПФУ в Житомирській області повідомило виконавця про виплату у липні 2023 року ОСОБА_1 заборгованості за рішенням суду у справі № 240/6359/20 у розмірі 232557,21 грн.

32. Натомість суд першої інстанції встановив, що в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1, містяться: листи ГУПФУ в Житомирській області від 09.09.2021, від 11.01.2022, від 19.09.2022 та від 02.08.2023 №0600-0304-8/80577; розрахунки сум, що підлягають виплаті стягувачу за період із 18.10.2019 по 30.09.2020 та із 18.10.2019 по 31.01.2022. При цьому матеріали виконавчого провадження не містять доказів, які б свідчили про нарахування і виплату позивачу підвищення пенсії у період із 01 жовтня 2022 року і по дату прийняття оскаржуваної постанови у належному розмірі, тобто з урахуванням мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням її подальшої зміни, зокрема і станом на дату постановлення оскаржуваної постанови, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати рішення суду від 16 червня 2020 року у справі №240/6359/20 фактично виконаним в повному обсязі.

33. Своєю чергою, суд апеляційної інстанції зауважив, що зобов`язальна частина судового рішення у справі № 240/6359/20 не охоплює позовні вимоги за період з 01 жовтня 2022 року, а у разі зміни правового регулювання Відділ вправі змінити розмір таких виплат.

34. Так, згідно з усталеною судової практики (постанови Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року № 21-239а11, від 19 березня 2013 року № 21-53а13, від 05 листопада 2013 року № 21-293а13, від 07 липня 2014 року № 21-222а14 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.

35. Варто зауважити, що станом на 01 жовтня 2022 року, так само як і на день розгляду цієї справи судами, зміни до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так само як і до інших нормативно-правових актів, якими керувався суд при ухваленні рішення у справі № 240/6359/20, не вносилися.

36. Наведене свідчить, що ГУПФУ в Житомирській області зобов`язаний проводити нарахування і виплату доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається станом на момент вчинення таких дій.

37. Варто зазначити, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову, повинен був пересвідчитися не тільки у проведенні виплати заборгованості по нарахованій доплаті до пенсії на виконання рішення суду, а й у правильність виконання рішення суду в частині проведення нарахування та виплати такої доплати у розмірі, визначеному у рішенні суду, на час закінчення виконавчого провадження, чого ним зроблено не було.

38. За таких обставин та правового врегулювання постанова про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення.

39. Отже, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги, визнавши протиправною постанову головного державного виконавця Відділу від 17 серпня 2023 року ВП № НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 240/6359/20, виданого 04 березня 2021 року Житомирським окружним адміністративним судом.

40. Сьомий апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

41. З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року підлягає скасуванню, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 240/27324/23 скасувати.

3. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року у справі № 240/27324/23 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Л. О. Єресько

В. М. Соколов