№ 240/29215/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №240/29215/22

адміністративне провадження № К/990/2990/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 (суддя: Капинос О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2023 (судді: Гонтарук В.М., Біла Л.М., Матохнюк Д.Б.)

у справі за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати з 07.05.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати відповідача з 07.05.2022 нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановлених на 01 січня календарного року щомісяця.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 є матір`ю та законним представником неповнолітньої ОСОБА_3 .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 отримує на неповнолітню дитину ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника.

Як встановлено судами, ОСОБА_1 є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Вважаючи, що у ГУ ПФУ в Житомирській області наявний обов`язок виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії, передбачену частиною 2 статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ОСОБА_2 звернулась до відповідача з відповідною заявою.

Відповідач в листі від 01.11.2022 повідомив про те, що частина 2 статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (відновлена за рішенням КСУ) не передбачає та не дає права на нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач, в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась з позовом до суду.

ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від18.12.2023, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що діти, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, мають право виключно на пільги та компенсації, визначені Розділом V «Захист дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи» Закону №796-ХІІ, а тому жодних правових підстав для нарахування дитині доплати у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ, як непрацюючому пенсіонеру, немає.

Також суди виходили з того, що пенсія по втраті годувальника, яка виплачується на дітей, є державною підтримкою для дитини у зв`язку зі смертю одного з батьків та у спірних правовідносинах не може слугувати підставою для віднесення дітей до категорії пенсіонерів.

Крім того, колегія суддів вважала, що неповнолітня ОСОБА_1 не належить до категорії осіб, які підпадають під визначення «пенсіонери», та на обліку в пенсійному органі не перебуває.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач, в інтересах якої діє ОСОБА_2 , не погодилась з рішеннями судів попередніх інстанції та звернулась з касаційною скаргою.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Покликається на те, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні за результатом розгляду зразкової справи №240/4937/18.

При винесені оскаржених судових рішень суди не врахували обставин зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права.

Позивач покликається на те, що пенсію по втраті годувальника призначено саме на неповнолітню дитину, тому у розумінні Закону № 1058-ІV ОСОБА_1 є пенсіонером. Факт отримання пенсії ОСОБА_2 , як законним представником дитини, в зв`язку з її віком, не змінює статусу ОСОБА_1 як пенсіонера.

Особа, яка подала касаційну скаргу, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі по тексту Закон № 796-XII).

Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2015) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).

01.01.2015 набрав чинності Закон № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі № 796-XII статті 31, 37, 39, 45.

У подальшому Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (далі - Закон № 987-VIII; згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону № 987-VIII він набрав чинності з 01.01.2016) включено до Закону № 796-XII статтю 39 такого змісту:

"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 вказав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

У Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить.

Тобто вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2015), яка із 17.07.2018 є чинною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020, ухваленій за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18, дійшла висновку про те, що позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як встановлено статтею 39 Закону №796-ХІІ.

Висновки Верховного Суду у вказаній зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, якщо: а) позивач проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; б) позивач є непрацюючим пенсіонером; в) відповідачем є відповідне управління ПФУ; г) предметом спору є нарахування та виплата із 17.07.2018 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ.

В подальшому, Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему застосування розрахункової величини для визначення розміру підвищення (доплати) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яку визначено статтею 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, дійшла таких висновків:

"…з набранням чинності Законом № 1774-VIII мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина, зокрема, для обрахунку підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яке у таких осіб виникло на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01.01.2015). Закон № 1774-VIII прийнятий у часі пізніше від Закону № 796-ХІІ, а тому повинна застосовуватися визначена ним розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Такий висновок не суперечить положенням статті 71 Закону № 796-ХІІ, згідно з якими дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, оскільки положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1774-VІІІ визначають нову розрахункову величину, яка підлягає застосуванню під час реалізації положень, зокрема статті 39 Закону № 796-ХІІ, тобто правовий наслідок призупинення дії правової норми при цьому не настає.

… Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду висновує, що норма пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIIІ (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати."

За таких обставин, непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, має право на виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року.

У справі, яка розглядається, предметом спору є бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду України щодо ненарахування та невиплати неповнолітній ОСОБА_1 , якій призначено пенсію по втраті годувальника, підвищення до пенсії як особі, що проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015.

Верховний Суд у вирішенні питання щодо права на виплату підвищення до пенсії по втраті годувальника, яку особа отримує на свою неповнолітню дитину, що проживає на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015, у постанові від 15.10.2024 у справі № 240/1458/23 дійшов наступних висновків:

«Аналіз наведених норм права свідчить про те, що неповнолітні діти, яким призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника за наявності на це умов, визначених у частині першій статті 36 Закону № 1058-IV, є непрацюючими пенсіонерами в розумінні Закону № 1058-IV через їх непрацездатність, тому на таких осіб поширюється загальне правило щодо права на виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року, за умови їх проживання на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення).»

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.10.2024 у справі №240/6210/23 та від 28.10.2024 у справі №240/15092/23.

Застосовуючи вищенаведені висновки Верховного Суду до обставин справи, яка розглядається, колегія суддів дійшла виснвоку, що неповнолітня ОСОБА_1 , яка проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року, як непрацюючий пенсіонер.

За таких обставин позовні вимоги у цій справі підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанції, якими в позові відмовлено, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягають скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2023 скасувати.

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати з 07.05.2022 ОСОБА_2 як особі, яка отримує пенсію по втраті годувальника на свою неповнолітню дитину ОСОБА_5 , підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 07.05.2022 нарахувати та виплачувати ОСОБА_2 як особі, яка отримує пенсію по втраті годувальника на свою неповнолітню дитину ОСОБА_5 , підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам, встановленим на 01 січня календарного року, щомісяця.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук