ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа №240/29715/23
адміністративне провадження № К/990/13069/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024 (головуючий суддя - Сушко О.О., судді - Залімський І.Г., Мацький Є.М.)
у справі № 240/29715/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 313 від 19.11.2022 про визнання ОСОБА_1 таким, що самовільно залишив військову частину та зупинення виплат грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати ст. солдату ОСОБА_1 основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 20.10.2022 по 20.11.2022;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони нарахувати та виплатити у встановленому чинним законодавством України порядку ОСОБА_1 грошове забезпечення у повному обсязі за період з 20.10.2022 по 20.11.2022 виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що були встановлені позивачу за посадою;
- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 в розмірі 30000 грн.;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 01.12.2022 по 10.10.2023 включно та компенсацію втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків виплати;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків виплати.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Військової частини НОМЕР_1 № 313 від 19.11.2022. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 основних та додаткових видів грошового забезпечення, за період з 20.10.2022 по 20.11.2022. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 основні та додаткові види грошового забезпечення за період з 20.10.2022 по 20.11.2022. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 01.11.2022 по 20.11.2022 з розрахунку 30000 грн. на місяць. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 починаючи з 20.11.2022 по день фактичної виплати. В іншій частині позову відмовлено.
3. Військова частина НОМЕР_1 оскаржила вказане рішення в апеляційному порядку.
4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2024.
5. При постановленні ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені заявником обставини не свідчать про поважність причин пропуску ним строку звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
6. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
7. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник касаційної скарги вказує про неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, неправильне та неповне дослідження доказів, ненадання оцінки доводам апелянта в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, допущення надмірного формалізму.
Позиція інших учасників справи
8. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, відсутність якого, згідно приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги
9. Ухвалою Верховного Суду від 18.04.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 .
10. Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2024 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Нормативне врегулювання
11. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.
12. Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
13. За приписами статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
14. За правилами пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оцінка Верховного Суду
15. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
16. З матеріалів справи встановлено, що 15.01.2024 Житомирським окружним адміністративним судом у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини. Повне судове рішення складено 22.01.2024. Згідно довідки про доставку електронного листа повний текст рішення від 15.01.2024 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 24.01.2024 о 03 год 18 хв.
17. Проте, з апеляційною скаргою відповідач звернувся 19.03.2024, тобто з пропуском тридцятиденного строку на апеляційне оскарження, визначеного статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
18. При поданні апеляційної скарги та в подальшому на виконання ухвали суду від 20.03.2024 про залишення апеляційної скарги без руху відповідач просив поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, відповідач посилався на запровадження воєнного стану в Україні.
19. Сьомий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки апелянтом не доведено обставин, які обумовили неможливість подання ним апеляційної скарги у встановлений законом строк.
20. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
21. Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
22. Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та діє і дотепер.
23. Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до Кодексу адміністративного судочинства України не вносилось.
24. Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
25. За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.
26. У постанові від 28.11.2022 у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказав, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
27. Тож, колегія суддів зауважує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
28. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку скаржник покликався на введення в Україні воєнного стану, здійснення відповідачем заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
29. Між тим, Верховний Суд зауважує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Вказані ж доводи скаржника є необґрунтованими, адже не містять жодного підтвердження доказами. Більше того, саме по собі покликання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов`язки вчасно.
30. Іншою обставиною, з якою скаржник пов`язує поважність причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, є та обставина, що Військова частина НОМЕР_1 фінансується за рахунок Державного бюджету та не являється розпорядником бюджетних коштів. За доводами відповідача, виділення коштів для сплати судового збору з затримкою унеможливило можливість вчинення процесуальних дій скаржником у визначений законом строк.
31. За усталеною практикою Верховного Суду, з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).
32. Це стосується і субєктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору (постанови Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 1440/1822/18, від 30.11.2021 у справі № 560/6797/20, від 14.04.2022 у справі № 420/3670/20, від 05.04.2023 у справі № 300/8677/21, від 21.03.2024 у справі № 200/16530/21).
33. Отже, наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2024, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
34. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
35. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі № 240/29715/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк