ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 240/31518/23
адміністративне провадження № К/990/23353/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року (суддя: Лавренчук О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року (судді: Сторчак В.Ю., Полотнянко Ю.П., Граб Л.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислено грошову допомогу для оздоровлення за 2022-2023 роки сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, та індексації;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити доплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, обчисливши її розмір із місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, та індексації.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2022-2023 роки у розмірі місячного грошового забезпечення без урахування у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислено її розмір, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова №168), та індексації.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення індексації грошового забезпечення при здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 -2023 роки.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення, з урахування суми індексації.
У решті позовних вимог відмовлено.
Вирішуючи позовні вимоги про включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховується грошова допомога для оздоровлення за 2022-2023 роки, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, зазначив, що жоден нормативно-правовий акт не передбачає включення цієї додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення.
Суд апеляційної інстанції додав, що відповідно до пункту 6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, під час розрахунку грошової допомоги для оздоровлення не враховуються винагороди, в тому числі додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168.
Суд першої інстанції також зауважив, що зазначена додаткова винагорода не має регулярного характеру, виплачується на підставі наказів командирів (начальників), залежить від наявності певних умов, а саме на період дії воєнного стану, пропорційно часу участі в інших заходах в умовах особливого періоду.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №620/2878/20, суди попередніх інстанцій вважали необґрунтованим, оскільки ця постанова стосуються інших обставин, - включення до складу грошового забезпечення, з якого нарахована одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка відповідала ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода не є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовців, а тому у відповідача не було підстав для включення її до складу одноразової грошової допомоги на оздоровлення.
Водночас розглядаючи позовні вимоги про включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховується грошова допомога для оздоровлення за 2022-2023 роки, сум індексації грошового забезпечення, суд першої інстанцій, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер і виконує функцію підтримання купівельної спроможності рівня грошового забезпечення, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців під час розрахунку грошової допомоги для оздоровлення.
Оскільки індексація грошового забезпечення не була включена до складу грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалася та виплачувалася грошова допомога для оздоровлення за 2022-2023 роки, суди обох інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог в зазначеній частині.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмовлених позовних вимог, адвокат Дубок Сергій Миколайович, в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права, він просить скасувати судові рішення в частині відмовлених позовних вимог про включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховується грошова допомога для оздоровлення за 2022-2023 роки, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували, за відсутності висновку Верховного Суду, пункт 1 розділу XXIII Порядку № 260, та дійшли помилкового висновку про неможливість включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення.
За доводами скаржника, зазначена додаткова винагорода виплачувалася позивачу щомісячно за рахунок коштів фонду грошового забезпечення з моменту впровадження Кабінетом Міністрів України такої виплати до дня звільнення, виплата мала постійний характер, а отже, за своєю природою є складовою грошового забезпечення, і має бути врахована під час розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення.
Він посилається на правовий висновок Верховного Суду у рішенні від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, де зазначено, що встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.
Скаржник також звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 620/2878/20, предметом якої було питання включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889. Верховний Суд зазначив, що додаткова грошова винагорода на підставі Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, нараховувалася і виплачувалася позивачу щомісяця, а отже не може вважатися одноразовим видом грошового забезпечення відсутні. У зв`язку з цим Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 620/2878/20 констатував, що суд першої інстанції, визнавши дії відповідача неправомірними, дійшов цілком правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Позиція інших учасників справи
Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Єресько Л.О.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Дубка Сергія Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі №240/31518/23.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 09 квітня 2025 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У 2022-2023 роках йому виплачувалася грошова допомога на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога на оздоровлення позивачу за 2022-2023 роки обчислена без урахування грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та індексації грошового забезпечення.
У жовтні 2023 року позивач звернувся до відповідача із запитом, у якому просив здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення з оздоровлення за 2022-2023 роки, обчисливши їх розмір із місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та індексації. У відповідь позивач отримав відмову.
Позивач, уважаючи, що відповідач протиправно не включив до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розмір грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та індексації грошового забезпечення, звернувся з цим позовом до суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Положеннями частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За правилами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Частиною третьою статті 15 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
За змістом частини першої статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.
Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, Постанови № 704 затверджено Порядок № 260, пунктами 1 та 6 розділу XXIII якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою (пункт 6 розділу XXXI Порядку № 260).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодекс адміністративного судочинства України).
Спір у цій справі виник у зв`язку з невключенням до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу було обчислено грошову допомогу для оздоровлення за 2022-2023 роки, сум індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Частково задовольняючи заявлений позов, суди першої та апеляційної інстанцій вважали обґрунтованими вимоги позивача про включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обраховується грошова допомога на оздоровлення за 2022-2023 роки, сум індексації грошового забезпечення.
Разом із тим суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що передбачена Постановою №168 додаткова винагорода не є складовою частиною грошового забезпечення, оскільки її включення не передбачено жодним нормативно-правовим актом, а також вона не має регулярного характеру. Отже, підстав для включення її до складу одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки у відповідача не було, а відтак суди відмовили в цій частині позовних вимог.
У цьому касаційному провадженні судові рішення у цій справі оскаржується позивачем у частині відмовлених позовних вимог про включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення за 2022-2023 роки, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 розділу XXIII Порядку №260, зокрема у контексті включення, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд зазначає таке.
Після подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року у справі № 240/26703/23 вже висловив правову позицію щодо питання включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до складу грошової допомоги для оздоровлення на відповідний рік, яка виплачується військовослужбовцю за правилами Порядку № 260.
Відповідаючи на це питання, Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23 зазначив, що приписи частини першої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення.
Положення четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є Постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок № 260.
Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
За правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
У підсумку, Верховний Суд констатував, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.
За такого правового регулювання Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23 дійшов висновку, що обчислюючи розмір допомоги на оздоровлення за 2022 рік, без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, відповідач діяв правомірно.
Указані висновки підтримані Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23, від 28 жовтня 2024 року у справі № 240/23483/23, від 07 листопада 2024 року у справах № 240/1597/24 та № 240/28177/23, від 20 грудня 2024 року у справі № 240/21650/23 та від 16 січня 2025 року у справі № 240/31239/23, та є релевантними до обставин цієї справи. Суд не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними в межах цього спору.
Посилання скаржника на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі №620/2878/20 не заслуговує на увагу, оскільки у цій справі вирішувалося питання щодо включення/невключення до складу грошового забезпечення, з якого нарахована одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій». Натомість у справі № 240/31518/23, яка розглядається питання стосується включення/невключення до складу місячного грошового забезпечення, з якого нарахована грошова допомога для оздоровлення, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 на період дії воєнного стану. Тому обставини у справі № 620/2878/20, на яку посилається скаржник, та у справі №240/31518/23, яка розглядається, не є подібними.
Також не є подібними й обставини у справі № 260/3564/22, рішення у якій Верховний Суд ухвалив 06 квітня 2023 року, оскільки висновки у ній стосуються грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, механізм і умови виплати додаткової винагороди на період воєнного стану яким визначено відповідним порядком затвердженим наказом Державної служби охорони від 31 жовтня 2022 року № 396.
З урахуванням викладеного Верховний Суд погоджується з висновком суду судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення означених позовних вимог ОСОБА_1 . Наведені у касаційній скарзі доводи такого висновку не спростовують.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, з огляду на приписи частини першої статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про нарахування грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, обчисливши її розмір із місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, - без змін.
Щодо іншої частини позовних вимог, які були повністю задоволені судами попередніх інстанцій про включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення за 2022-2023 роки, сум індексації грошового забезпечення, то в цій частині касаційна скарга не містить доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Відтак, у вказаній частині судові рішення Верховний Суд не переглядає.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі № 240/31518/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак Л.О. Єресько