ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 рокуя

м. Київ

справа № 240/40188/21

адміністративне провадження № К/990/8476/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 (суддя - Черняхович І.Е.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 (головуючий суддя - Ватаманюк Р.В., судді: Сапальова Т.В., Капустинський М.М.) у справі №240/40188/21.

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 24.02.2021 №Ф-198358-51, якою визначено суму боргу з єдиного внеску в розмірі 37788,74 грн.

12.06.2023 ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 24.02.2021 №Ф-198358-51 на суму 37788,74 гривень і виконавчого збору в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 - до набрання законної сили судовим рішенням в справі за його позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вказаної вимоги.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначив, що 20.12.2021 державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Васильківською О.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з примусового виконання оскаржуваної ним вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.02.2021 №Ф-198358-51 про сплату боргу в розмірі 37788,74 грн. Крім того, в межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника від 12.05.2023, на підставі якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на його рахунках, а також направлено платіжну інструкцію на зняття з рахунку позивача боргу в розмірі 37788,74 грн та виконавчого збору в розмірі 3971,75 грн, всього 41760,49 грн. За доводами заявника, наведені ним обставини щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваної вимоги від 24.02.2021 №Ф-198358-51 та дії, вчинені державним виконавцем в межах вказаного виконавчого провадження свідчать про існування очевидної небезпеки настання для нього негативних фінансових наслідків у вигляді стягнення спірної суми боргу та виконавчого збору до ухвалення рішення по справі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.02.2021 №Ф-198358-51 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - до набранням законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №240/40188/21.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Житомирській області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2023, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування підстав оскарження Головне управління ДПС у Запорізькій області посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосовано норми статей 150 151 Кодексу адміністративного судочинства України, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.05.2021 по справі № 140/13152/20 та від 19.10.2023 по справі № 440/9568/22.

В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначає, що позивачем у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для нього.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову судами з`ясовано, 24.02.2021 Головним управлінням ДПС у Житомирській області винесено вимогу №Ф-198358-51 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 37788,74 гривень.

Зазначена вимога Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.02.2021 №Ф-198358-51 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 37788,74 гривень, є предметом спірних правовідносин в поданій ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області позовній заяві у справі №240/40188/21.

20.12.2021 державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Васильківською О.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з примусового виконання оскаржуваної ним вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.02.2021 №Ф-198358-51 про сплату боргу в розмірі 37788,74 гривень.

В межах вказаного виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника від 12.05.2023, якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на його рахунках, а також направлено до банківської установи, в якій у позивача відкриті рахунки, платіжну інструкцію на стягнення з рахунку ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 41760,49 грн: з яких 37788,74 грн борг, зазначений у вимозі від 24.02.2021 №Ф-198358-51, та 3971,75 гривень виконавчий збір.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Приписами частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Частиною першою статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Надаючи оцінку доводам позивача доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, для вжиття заходів забезпечення позову. Обраний спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини та враховуючи відсутність у Законі України «Про виконавче провадження» механізму зупинення виконання вказаної вимоги до ухвалення судового рішення по суті, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості заяви про забезпечення позову та відповідно до пункту 1 частини другої статті 150, частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України та задоволення її шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги.

Доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 по справі № 140/13152/20 та від 19.10.2023 по справі № 440/9568/22, не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки вказані рішення ухвалені у неподібних до цієї справи правовідносинах, а саме - забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії.

У свою чергу, Верховний Суд у постановах від 06.12.2022 у справі №240/37865/21, від 25.11.2022 у справі №240/24146/21, від 14.12.2023 у справі № 240/26583/23 погодився з висновками судів про наявність підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вимога про сплату боргу є виконавчим документом, на підставі якого здійснюється стягнення у безспірному порядку.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 345 349 350 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі №240/40188/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова