№ 240/444/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року

м. Київ

справа № 240/444/21

адміністративне провадження № К/990/6034/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/444/21

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (суддя Лавренчук О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року (головуючий суддя - Кузьмишин В.М., судді: Боровицький О.А., Сушко О.О.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (далі - ТУ ДСА України в Житомирській області, відповідач), у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати їй, як судді Корольовського районного суду м. Житомира, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй указану матеріальну допомогу на оздоровлення за 2020 рік у розмірі посадового окладу судді Корольовського районного суду м. Житомира.

2. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що відповідач протиправно повернув без виконання наказ про надання їй, як судді, яка іде у відпустку матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік у зв`язку з тим, що указану соціальну допомогу за вказаний рік вона отримала працюючи на посаді помічника судді в Житомирському окружному адміністративному суді.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

4. Сьомий апеляційний адміністративний суд погодився з наведеною позицією суду першої інстанції та постановою від 04 листопада 2021 року залишив указане рішення без змін

5. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки позивач, як суддя Корольовського районного суду м. Житомира, набула право на виплату допомоги на оздоровлення за 2020 рік в розмірі посадового окладу судді на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та не отримувала указану соціальну допомогу за 2020 рік, то наявні правові підстави для задоволення позову.

6. Суди зауважили, що матеріальна допомога для оздоровлення, виплата якої передбачена пунктом 4 Умов оплати праці працівників патронатних служб у державних органах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року №1112, є гарантованою виплатою працівникові патронатної служби, тобто особі з іншим статусом, аніж суддя, та виплачується в порядку та у розмірі, встановленому вказано постановою Кабінету Міністрів України, сфера дії якої не поширюється на суддів.

7. За наведених обставин суди дійшли висновку, що не нарахування та не виплата позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік є порушенням її прав, як судді, що визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а відповідачем за таких обставин допущено протиправну бездіяльність.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

8. Не погодившись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, ТУ ДСА України в Житомирській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволені позовних вимог повністю.

9. Як на підставу оскарження судових рішень відповідач послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначивши, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права, а саме: статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтю 12 Закону України «Про відпустки» без врахування положень частин першої, дванадцятої статті 23 та частин першої, четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України, які у подібних правовідносинах мають бути застосовані згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 813/2559/18.

10. У доводах касаційної скарги скаржник вказує на те, що матеріальна допомога на оздоровлення видається до відпустки або її частини суддям і іншим працівникам лише один раз на рік, і за своєю суттю прив`язана до бюджетного періоду, а не до статусу особи.

11. На думку скаржника, оскільки позивач працювала в Житомирському окружному адміністративному суді на посаді помічника судді і матеріальну допомогу на оздоровлення за 2020 рік отримала як помічник судді, то немає підстав для виконання наказу №54/К-вс від 23 грудня 2020 року про надання матеріальної допомоги судді Корольовського районного суду м. Житомира Петровській М.В.

12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів Єресько Л. О., Губської О.А. ухвалою від 18 квітня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

13. ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу не подано.

14. Ухвалою від 12 січня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини

15. До липня 2020 року ОСОБА_1 працювала в Житомирському окружному адміністративному суді на посаді помічника судді.

16. Указом Президента України «Про призначення суддів» № 279/2020 від 17 липня 2020 року її призначено на посаду судді Корольовського районного суду м.Житомира.

17. Наказом в.о.голови Корольовського районного суду м.Житомира №32/К-с від 22 липня 2020 року суддю Петровську М.В. зараховано до штату Корольовського районного суду м.Житомира з 23 липня 2020 року.

18. Наказом голови Корольовського районного суду м.Житомира №107/В-с Петровській М.В. надано частину основної щорічної відпустки за період роботи з 23 липня 2020 по 22 липня 2021 року тривалістю 1 календарний день 24 грудня 2020 року.

19. Наказом голови Корольовського районного суду м.Житомира від 23 грудня 2020 року 54/К-с «Про надання матеріальної допомоги ОСОБА_1 » їй надано, крім суддівської винагороди, матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу за 2020 рік у зв`язку з відпусткою.

20. Листом №2621/20-вих від 24 грудня 2020 року ТУ ДСА України в Житомирській області повернуло без виконання наказ про надання матеріальної допомоги ОСОБА_1 від 23 грудня 2020 року №54/К-с у зв`язку із отриманням вказаної допомоги за 2020 рік, працюючи в Житомирському окружному адміністративному суді.

21. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернулась до суду.

V. Нормативне регулювання

22. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

23. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. У відповідності до положень статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

25. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначено Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

26. Статтею 136 Закону № 1402-VIII визначено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

27. Згідно статті 149 Закону №1402-VIII, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

28. Відповідно до частини четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

29. За змістом частин першої, четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства.

30. Згідно частин першої, дванадцятої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

31. Положеннями статті 92 Закону України «Про державну службу» визначено, що посада помічника судді належить до посад патронатної служби. Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

32. Так, частиною першою статті 157 Закону № 1402-VIII визначено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.

33. Пунктом 18 розділу ІІ Положення про помічника судді, що затверджене Рішення Ради суддів України 18 травня 2018 року №21 (далі - Положення про помічника судді) визначено, що щорічні відпустки помічнику судді надаються в порядку, встановленому Кодексом законів про працю України та Законом України «Про відпустки», за його письмовою заявою, погодженою з безпосереднім керівником.

34. Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

35. Пунктом 4 Умов оплати праці працівників патронатних служб у державних органах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року №1112 (далі - Умови оплати праці працівників патронатних служб у державних органах) встановлено, що працівникам патронатної служби виплачується: матеріальна допомога для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби.

VІ. Позиція Верховного Суду

36. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

38. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4- 7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

39. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач працювала в Житомирському окружному адміністративному суді на посаді помічника судді і матеріальну допомогу на оздоровлення за 2020 рік отримала як помічник судді, у зв`язку з цим, наказ про надання судді Корольовського районного суду м. Житомира Петровській М.В. матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020 рік у зв`язку з відпусткою, повернений відповідачем без виконання.

40. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки при затвердженні кошторису враховується виплата допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки судді на відповідний рік відповідно до статті 136 Закону №1402-VIII, а позивач, перебуваючи на посаді судді Корольовського районного суду м. Житомира, не отримувала допомогу на оздоровлення за 2020 рік на підставі згаданої статті, то наявні підстави для виплати їй такої допомоги у розмірі посадового окладу судді.

41. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

42. Згідно із доводами касаційної скарги в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права, а саме: статтю 136 Закону № 1402-VIII та статтю 12 Закону України «Про відпустки» без врахування положень частин першої, дванадцятої статті 23 та частин першої, четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України, які у подібних правовідносинах мають бути застосовані згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 813/2559/18.

43. Так у вказаній постанові (справа №813/2559/18) Верховний Суд дійшов висновку про те, що за своєю суттю матеріальна допомога прив`язана до бюджетного періоду, а не до конкретного періоду відпустки. А оскільки виплата допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки судді за різні періоди (роки) роботи декілька разів протягом одного бюджетного року у кошторисі не передбачена, то її виплата можлива до щорічної відпустки лише один раз на такий рік.

44. Надаючи оцінку вказаним доводам ТУ ДСА України в Житомирській області, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, що висновки зроблені у справі № 813/2559/18 не можуть бути застосованими до обставин цієї справи, позаяк вони є відмінними та не релевантні у даному випадку.

45. Крім того, Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (постанова від 06 вересня 2021 року справа №240/722/20) відступив від висновку, викладеного у постанові від 04 березня 2020 року у справі №813/2559/18.

46. Суть наведених справ зводиться до наявності чи відсутності у позивачів (суддів) права на отримання допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки за різні періоди (роки) роботи декілька разів протягом одного бюджетного (календарного) року, з одного боку, та наявності або відсутності у відповідачів (розпорядників бюджетних коштів) обов`язків здійснити виплату цієї допомоги більше одного разу протягом зазначеного року, з іншого боку.

47. Однак, у справі, що розглядається суть спору заключається у можливості виплати в одному бюджетному році грошової допомоги при надані відпустки працівнику патронатної служби (відповідно до статті 92 Закону України «Про державну службу», статті 157 Закону № 1402-VIII, Положення про помічника судді, Умов оплати праці працівників патронатних служб), та допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 136 Закону № 1402-VIII, відтак, наведені справи не є релевантними для цієї справи.

48. Отже, висновки, викладені Верховним Судом у справах № 813/2559/18 та №240/722/20 не можуть бути застосовані до обставин цієї справи а доводи, викладені у касаційній скарзі ТУ ДСА України в Житомирській області, не знайшли підтвердження.

49. Разом з тим, з аналізу наведених норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства випливає, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом № 1402-VIII, на що безпосередньо вказує частина друга статті 130 Конституції України. Виплата матеріальної допомоги для оздоровлення під час щорічної відпустки є соціальною гарантією судді, закріпленою на законодавчому рівні спеціальним Законом № 1402-VIII, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні. При підготовці бюджетного запиту та подальшого затвердження кошторису враховується виплата однієї допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки судді на відповідний рік відповідно до статті 136 Закону № 1402-VIII.

50. Отже, виплати, передбачені статтею 136 Закону № 1402-VIII, є однією з гарантій незалежності судді. При цьому єдиною необхідною умовою для виплати судді допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу Закон № 1402-VIII, який є спеціальним нормативно-правовим актом, визначає надання судді щорічної оплачуваної відпустки, Закон № 1402-VIII не містить будь-яких виключень з цього правила.

51. Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 09 грудня 2021 року у справі №440/6961/20.

52. Натомість, судом апеляційної інстанції вірно зазначено про те, що, матеріальна допомога для оздоровлення, виплата якої передбачена пунктом 4 Умов оплати праці працівників патронатних служб у державних органах, є гарантованою виплатою працівникові патронатної служби, тобто особі з іншим статусом, аніж суддя, що виплачується в порядку та у розмірі, встановленому вказано постановою Кабінету Міністрів України, сфера дії якої не поширюється на суддів.

53. Отже, ОСОБА_1 після її призначення на посаду судді Корольовського районного суду м.Житомира та зарахування до штату суду з 23 липня 2020 року набула право на виплату допомоги на оздоровлення за 2020 рік в розмірі посадового окладу судді на підставі статті 136 Закону № 1402-VIII.

54. Зважаючи на те, що суддя Корольовського районного суду м.Житомира Петровська М.В. у 2020 році не отримувала допомогу на оздоровлення на підставі статті 136 Закону № 1402-VIII, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків щодо необґрунтованості доводів відповідача про відсутність обов`язку виплатити судді допомогу на оздоровлення за 2020 рік в розмірі посадового окладу судді.

55. Оцінюючи аргументи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

56. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

57. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, судами не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VII. Висновки щодо розподілу судових витрат

58. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року у справі № 240/444/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько О.А. Губська