ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2024 року
м. Київ
справа №240/6201/23
адміністративне провадження № К/990/16802/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Берназюка Я.О., Стеценка С.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 (суддя - Семенюк М.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023 (колегія суддів у складі головуючого судді Граб Л.С., суддів Смілянця Е.С., Сторчака В.Ю.) у справі №240/6201/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
I. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з дати виникнення права на призначення пенсії.
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.06.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023, у задоволенні позову відмовлено.
3. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, яка постійно працювала чи працює, або проживала чи проживає у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням від 18.09.1995 серії НОМЕР_1 .
5. В періоди з 16.11.1988 по 18.05.1990, з 05.06.1992 по 22.07.1994, з 26.07.1994 по 09.07.1996 та з 09.07.1996 по теперішній час ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає в м. Овруч Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 №106 (далі - Постанова №106), що підтверджується довідкою Овруцької міської ради від 21.12.2022 №6535.
6. За даними архівної довідки Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації Комунального закладу Київської обласної ради «Ржищівський гуманітарний фаховий коледж» від 13.01.2023 №6 ОСОБА_1 в період з 23.08.1984 по 29.06.1988 навчалась на денній формі навчання в Ржищівському педагогічному училищі, в період з 26 січня по 01 березня 1987-1988 навчального року перебувала на переддипломній практиці в м.Овруч.
7. ОСОБА_1 01.02.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
8. Листом від 15.02.2023 №0600-0216-8/20658З відповідач відмовив позивачці в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, зазначивши, що відповідно до наданих документів період роботи (проживання) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 3 місяці 19 днів.
9. Позивачка не погодилась з рішенням про відмову у призначенні пенсії, що стало підставою для її звернення до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що зменшення пенсійного відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону 796-XII можливе за сукупної наявності двох самостійних умов: 1) постійне проживання або постійна праця, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, що є підставою для застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки; 2) постійне проживання або постійна праця щонайменше 3 роки станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення, що є підставою для додаткового зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки проживання/роботи. Водночас, період роботи (проживання) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 3 місяці 19 днів, що є недостатнім для призначення їй пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, тому відповідно до вимог чинного законодавства України вона не набула права на призначення такої пенсії.
11. Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, скаржниця визначає положення пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
12. Як на підставу касаційного оскарження скаржниця покликається на те, що суди вирішили спір без урахування висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 19.09.2018 у справі №349/536/17, від 19.09.2018 у справі №308/13277/16-а, від 11.09.2019 у справі №205/8713/16-а, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а щодо підстав зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
13. Скаржниця зазначає, що матеріалами справи, зокрема посвідченням від 18.09.1995 серії НОМЕР_1 та довідкою Овруцької міської ради від 21.12.2022 №6535, підтверджується що він постійно, більше ніж 3 роки станом на 01.01.1993, працював та проживав у зоні безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення (категорія 3), є потерпілим від Чорнобильської катастрофи та вважає доведеним його право на отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 55 Закону №796-XII.
14. Позивачка доводить, що суди пославшись на недостатність загального періоду проживання та роботи у зоні безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення для зниження пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону №796-XII, не взяли до уваги загальний період проживання позивачки в цій зоні, що підтверджується відповідними довідкою та посвідченням, у тому числі і в період його навчання в Ржищівському педагогічному училищі у 1984-1988 роках, що на думку позивачки, є невірним тлумаченням закону.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, виходить з такого.
17. Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
19. Ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивачки права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону №796-XII.
20. Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року - не менше 31 року; з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років; з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років; з 01.01.2027 по 31.12.2027 - не менше 34 років; починаючи з 01.01.2028 - не менше 35 років.
21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
22. Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
23. Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
24. Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
25. Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
26. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993.
27. Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.
28. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням від 18.09.1995 серії НОМЕР_1 .
В періоди з 16.11.1988 по 18.05.1990, з 05.06.1992 по 22.07.1994, з 26.07.1994 по 09.07.1996 та з 09.07.1996 по теперішній час ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає в м. Овруч Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення відповідно до постанови №106, що підтверджується довідкою Овруцької міської ради від 21.12.2022 №6535.
Наявність у позивачки посвідчення громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, оскільки наведена обставина є умовою для видачі такого посвідчення відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (в редакції чинній на момент видачі позивачці посвідчення).
29. Відмовляючи позивачці в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в повідомленні про відмову у призначенні пенсії від 15.02.2023 №0600-0216-8/20658 посилалось на те, що в архівній довідці від 13.01.2023 №6 міститься інформація про навчання ОСОБА_1 в період з 23.08.1984 по 29.06.1988 в Ржищівському педагогічному училищі та перебування її в період з 26 січня по 01 березня 1987-1988 навчального року на переддипломній практиці в м. Овруч.
30. Слід зазначити, що в цій довідці, як встановлено судами, міститься лише інформація про навчання позивачки в Ржищівському педагогічному училищі в період з 23.08.1984 по 29.06.1988 та перебування її в період з 26 січня по 01 березня 1987-1988 навчального року на переддипломній практиці в м. Овруч.
31. Однак в зазначеній довідці не міститься інформації щодо місця проживання позивачки, а інформація, яка міститься в цій довідці, не спростовує встановлені судами обставини, що позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, яка проживала та працювала станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, а навпаки лише підтверджує, що в період з 26 січня по 01 березня 1987-1988 навчального року вона перебувала на переддипломній практиці в м. Овруч.
32. Колегія суддів зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов`язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на позивачку є неприйнятним. Неналежне виконання пенсійним органом свого обов`язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної їй пенсії.
33. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що відмова пенсійного органу носить формальний характер та не ґрунтується на нормах закону, оскільки в довідці від 21.12.2022 №6535 чітко зазначено, що вона видана ОСОБА_1 і ця довідка підтверджує факт її проживання на території гарантованого добровільного відселення з 16.11.1988 по 18.05.1990, з 05.06.1992 по 22.07.1994, з 26.07.1994 по 09.07.1996, з 09.07.1996 по теперішній час, що є достатньою умовою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
34. Стосовно вимоги позивачки про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати їй пенсію за віком, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
35. Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
36. У справі, яка розглядається суди встановили, що повідомленням про відмову у призначенні пенсії від 15.02.2023 №0600-0216-8/20658З позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку за її заявою від 01.02.2023.
37. Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачці пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачці пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.
38. Відповідно до частини першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
39. Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних.
40. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
41. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
42. Позивачкою було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1073,60 грн (квитанція від 01.03.2023 №42), апеляційної скарги в сумі 1610,50 грн (квитанція від 14.06.2023 №72), касаційної скарги в сумі 2147,20 грн (квитанція від 23.04.2024 №28), всього у розмірі 4831,30 грн.
43. Враховуючи результат розгляду справи і той факт, що задоволенню підлягають вимоги заявлені до відповідача, зазначені судові витрати на загальну суму 4831,30 грн підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Керуючись статтями 139 341 345 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023 у справі №240/6201/23 скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII із зниженням пенсійного віку.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за заявою ОСОБА_1 від 01.02.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) понесені нею витрати по сплаті судового збору на загальну суму 4831,30 грн (чотири тисячі вісімсот тридцять одна) гривні 30 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя С.Г. Стеценко