ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 240/8071/19
адміністративне провадження № К/9901/36780/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 (головуючий суддя: Чернова Г.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 (головуючий суддя: Біла Л.М., судді: Гонтарук В.М., Курко О.П.) у справі №240/8071/19 за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет регіон», третя особа: Головне управління ДФС у Житомирській області про анулювання дозволу на експлуатацію,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У травні 2019 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (далі - НКРЗІ або позивач) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет регіон» (далі - ТОВ «Інтернет регіон»), третя особа: Головне управління ДФС у Житомирській області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області), в якому просила: анулювати ТОВ «Інтернет регіон» дозволи на експлуатацію РЕЗ широкосмугового радіодоступу від 12.02.2016 №СРТ-18-0228377, від 06.09.2016 №СРТ-18-0293706, від 06.09.2016 №СРТ-18-0293707, від 06.09.2016 №СРТ-18-0293708, від 13.03.2017 №СРТ-18-0319379, від 13.03.2017 №СРТ-18-0319380, від 10.06.2015 №ШПС-18-0183833, а також дозволи на експлуатацію абонентських РЕЗ, а саме: №№АР-18-0193683-АР-18-0193716, у кількості 34 шт., від 20.05.2016, №№АР-18-0237600 - АР-18-0237604, у кількості 5 шт. від 10.03.2017, №№АР- 18-0250734 - АР-18-0250739, у кількості 6 шт., від 10.05.2017, №АР-18-0278655 від 09.10.2017.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2021 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Інтернет регіон» 30.01.2012 зареєстровано як юридична особа та здійснює, в тому числі, діяльність у сфері безпроводового зв`язку, проводового електрозв`язку.
Згідно із дозволами на експлуатацію радіоелектронного засобу широкосмугового радіодоступу: від 12.02.2016 №СРТ-18-0228377, від 06.09.2016 № СРТ-18-0293706, від 06.09.2016 №СРТ-18-0293707, від 06.09.2016 №СРТ-18-0293708, від 13.03.2017 №СРТ-18-0319379, від 13.03.2017 №СРТ-18-0319380, від 10.06.2015 №ШПС-18-0183833 (дозволи дійсні до 2020-2022 років); дозволами на експлуатацію абонентських РЕЗ: №№ АР-18-0193683-АР-18-0193716, у кількості 34 шт., від 20.05.2016, №№АР-18-0237600 - АР-18-0237604, у кількості 5 шт. від 10.03.2017, №№ АР-18-0250734 - АР-18-0250739, у кількості 6 шт., від 10.05.2017, №АР-18-0278655 від 09.10.2017 (дозволи дійсні до 09.10.2018, до 2020-2022 років) ТОВ «Інтернет регіон» є користувачем радіочастотного ресурсу України та перебуває на обліку у ГУ ДФС у Житомирській області, а також є платником рентної плати/збору за користування радіочастотним ресурсом.
За інформацією, зазначеною ГУ ДФС у Житомирській області у листі від 15.02.2019 №1726/6/06-30-51-16, ТОВ «Інтернет регіон» не сплачує рентну плату за користування радіочастотним ресурсом протягом шести місяців з 01.01.2018.
Зважаючи на отриману від податкового органу інформацію, позивач листом від 18.04.2019 №01-2366/144 запропонував відповідачу сплатити заборгованість з рентної плати у добровільному порядку, та повідомити про це НКРЗІ.
З огляду на те, що рентна плата не була сплачена ТОВ «Інтернет регіон» у добровільному порядку, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач здійснює користування радіочастотним ресурсом на підставі дозволів на експлуатацію РЕЗ широкосмугового радіодоступу та абонентських РЕЗ. Відповідно до статті 57 Закону України від 01.06.2000 №1770-III «Про радіочастотний ресурс України» (далі - Закон №1770-III) користування радіочастотним ресурсом в Україні здійснюється на платній основі. Водночас, рентна плата за користування радіочастотним ресурсом відповідачем не здійснюється, що є підставою для анулювання дозволів на експлуатацію РЕЗ в судовому порядку.
Відповідач та третя особа процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалися.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до вимог Закону №1770-ІІІ у НКРЗІ відсутні повноваження звертатися до суду з позовною заявою щодо анулювання дозволів на експлуатацію РЕЗ у зв`язку із несплатою користувачем радіочастотного ресурсу рентної плати за користування РЧР, оскільки саме до компетенції позивача відноситься анулювання дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу.
Також суди констатували, що отримання від податкового органу інформації про несплату відповідачем рентної плати за користування РЧР є доказом порушення останнім законодавства у сфері користування РЧР, зокрема, Закону №1770-ІІІ, що є підставою для здійснення НКРЗІ державного нагляду шляхом проведення позапланової перевірки відповідача, а не звернення із цим позовом до суду.
При вирішенні справи суди послалися на правову позицію Верховного Суду, сформовану у аналогічних правовідносинах у справі №809/340/14 (постанова від 11.12.2018).
Касаційна скарга обґрунтованим тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник наполягає, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно трактували норми матеріального права, що призвело до помилкових висновків про наявність у НКРЗІ повноважень приймати рішення про анулювання дозволів на експлуатацію у разі несплати користувачами радіочастотного ресурсу щомісячного збору за користування радіочастотним ресурсом України протягом шести місяців. За позицією скаржника, у разі несплати користувачем радіочастотного ресурсу обов`язкових рентних платежів, дозволи на експлуатацію РЕЗ мають анулюватися у судовому порядку.
Також скаржник стверджує про те, що перевірка справляння користувачами радіочастотного ресурсу рентної плати належить до виключної компетенції контролюючих органів, а тому позивач не може ініціювати позапланові заходи із перевірки зазначених питань.
На переконання скаржника, правова позиція Верховного Суду, на яку послалися суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи, не відповідає нормам матеріального права, у зв`язку з чим НКРЗІ просила відступити від такої в порядку, встановленому частиною другою статті 346 КАС України.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Правову основу користування радіочастотним ресурсом України визначає Закон №1770-ІІІ, який визначає повноваження держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов`язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України.
Статтею 12 цього Закону визначено, що користування радіочастотним ресурсом України підлягає державному регулюванню.
Органом державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, яка утворюється відповідно до Закону України «Про телекомунікації».
Так, скаржник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій, взявши до уваги висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 11.12.2018 у справі №809/340/14, належно не застосували норми статті 58 Закону №1770-ІІІ, а натомість зробили посилання на частину першу статті 45 цього Закону, згідно з якою анулювання дозволу на експлуатацію здійснюється Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» самостійно або за рішенням НКРЗІ. Також на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не проаналізували інші норми статті 45 Закону №1770-ІІІ, які встановлюють винятковий перелік підстав для ухвалення таких рішень (частина друга та третя статті 45 Закону №1770-ІІІ).
Надаючи правову оцінку доводам скаржника, з урахуванням положень частин першої та другої статті 341 КАС України, Верховний Суд зазначає про таке.
Згідно із статтею 16 Закону №1770-ІІІ Державне госпрозрахункове підприємство «Український державний центр радіочастот» (УДЦР) утворюється відповідно до закону. УДЦР відноситься до сфери управління національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.
За приписами частини першої статті 45 Закону №1770-ІІІ анулювання дозволу на експлуатацію здійснюється УДЦР самостійно або за рішенням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.
Відповідно до частини другої цієї статті підставами для прийняття національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, рішення про анулювання дозволу на експлуатацію є:
1) анулювання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України;
2) анулювання ліцензії на мовлення або відповідного подання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо багатоканальних телесистем, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України;
3) акт про невиконання користувачем радіочастотного ресурсу України законних вимог національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, або приписів та розпоряджень уповноважених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, посадових осіб;
4) акт про повторну відмову користувача радіочастотного ресурсу в допуску представників національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, для проведення перевірки, а також про вчинення інших перешкод, які не дозволяють здійснювати перевірку в повному обсязі;
5) акт про те, що користувач з власної вини не розпочав експлуатацію радіоелектронного засобу у визначені дозволом терміни;
6) невикористання радіоелектронного засобу більше одного року;
7) виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих користувачем радіочастотного ресурсу України для отримання дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою.
Частиною третьою статті 45 Закону №1770-ІІІ передбачено, що УДЦР приймає рішення про анулювання дозволу на експлуатацію на підставі:
1) заяви користувача радіочастотного ресурсу України про анулювання дозволу;
2) скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання - користувача радіочастотного ресурсу України;
3) нотаріально засвідченої копії свідоцтва про смерть фізичної особи - користувача радіочастотного ресурсу України.
Отже частини 2 та 3 статті 45 Закону №1770-ІІІ визначають органи які уповноважені приймати рішення про анулювання дозволу на експлуатацію та вичерпний перелік підстав для прийняття таких рішень.
Стаття 58 Закону №1770-ІІІ регламентує відповідальність за порушення законодавства про радіочастотний ресурс України.
Згідно із частиною третьою статті 58 Закону №1770-ІІІ у разі несплати щомісячного збору протягом шести місяців відповідна ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України, а також дозволи на експлуатацію анулюються без компенсації збитків користувачу радіочастотного ресурсу України зі стягненням суми заборгованості в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд вже розглядав справу з подібними правовідносинами.
У постанові від 11.12.2018 (справа №809/340/14) Верховний Суд дійшов висновку, що «(…) синтаксичний аналіз положень частини третьої статті 58 Закону №1770-ІІІ вказує на те, що словосполучення «в судовому порядку» стосується тільки способу стягнення суми заборгованості, що в інший спосіб зроблене бути не може, тому саме до компетенції НКРЗІ належить анулювання дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу. (…) При цьому, отримання від податкового органу інформації про несплату відповідачем збору за користування РЧР є доказом порушення останнім законодавства у сфері користування РЧР, зокрема, Закону №1770-ІІІ, що є підставою для здійснення позивачем державного нагляду шляхом проведення позапланової перевірки відповідача, а не звернення до суду з даним позовом».
Також, у справі №809/340/14 Верховний Суд зазначив про те, що положення частини другої статті 45 Закону №1770-ІІІ встановлюють перелік обставини, з настанням яких НКРЗІ ухвалює рішення про анулювання дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу. Використовуючи надані законом повноваження, НКРЗІ може здійснювати державний нагляд за користуванням радіочастотним ресурсом України, за наслідками якого можуть бути виявлені (встановлені) обставини, визначені частинами другою статті 45 Закону №1770-ІІІ. Водночас за правилами частини шостої статті 45 згаданого Закону тільки у разі відмови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в погодженні анулювання дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів мовлення або недотримання місячного строку для прийняття відповідного рішення дозвіл може бути анульований за рішенням суду.
Колегія суддів не вбачає підстав для того, щоб не погодитися із висновком, який викладений в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 в справі №809/340/14, а також підтриманий Верховним Судом у ряді інших постанов, зокрема, від 17.02.2021 у справі №805/3115/17-а, від 29.03.2021 у справі №821/1307/16 та від 15.07.2021 у справі №808/2344/17.
Відповідно, з огляду на те, що колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від вже сформованої Верховним Судом практики щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах - відсутні підстави для задоволення клопотання скаржника та передачі цієї справи на розгляд палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації залишити без задоволення.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі №240/8071/19 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
В. М. Бевзенко
А. А. Єзеров