№ 240/8480/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року

м. Київ

справа № 240/8480/23

адміністративне провадження № К/990/21356/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 240/8480/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи - військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року, прийняте в складі: головуючого судді Шуляк Л.А., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Боровицького О.А., суддів Шидловського В.Б., Курка О.П.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), за участю третьої особи - військової частини НОМЕР_2 (далі - третя особа), з вимогами:

1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000 грн за період з 24.02.2022 по 16.06.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000 грн за період з 24.02.2022 по 16.06.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що він має право на отримання збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 16.06.2022.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 з 10.11.2020 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що знаходяться у підпорядкуванні та фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .

4. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.10.2021 №211 на виконання наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 07.10.2021 №147дск старший солдат ОСОБА_1 , сапер інженерно- саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_2 з 12.10.2021 вибув у відрядження до складу сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (в умовах польового виходу) у АДРЕСА_1 .

5. За період з 24.02.2022 по 16.06.2022 позивачу щомісяця виплачувалася передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткова грошова винагорода в розмірі 30 000 грн.

6. Це підтверджується довідкою про доходи від 06.01.2023 №11-ф, згідно з якою позивачу в березні 2022 року виплачено додаткову винагороду в розмірі 38997,12 грн, в квітні 2022 року - 19 577,35 грн, в травні 2022 року - 30 000 грн та в червні 2022 року - 30 000 грн.

7. Позивач уважає, що за час проходження військової служби в межах спірного періоду з 24.02.2022 по 16.06.2022 він має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням виконання обов`язків військової служби на період дії воєнного стану та часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на території м. Соледар Донецької області та виконуючи обов`язки військової служби.

8. У зв`язку з цим позивач звернувся до відповідача щодо виплати за цей період додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

9. Листом від 24.02.2023 №233 командир військової частини НОМЕР_2 повідомив про те, що ОСОБА_2 проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 безпосереднього підпорядкування військової частини НОМЕР_1 . Щодо перебування вказаного військовослужбовця у м. Соледар Донецької області у період з 24.02.2022 по 16.06.2022 командир військової частини НОМЕР_2 повідомив, що з 25.02.2022 підрозділи військової частини НОМЕР_2 залишили указане місто та змінили місця перебування на інші, з метою подальшого виконання завдань за призначенням.

10. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

11. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.02.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024, у задоволенні позову відмовлено.

12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи не містять документів, що підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях за лютий-червень 2022 року та які, водночас, слугували б підставою для виплати додаткової грошової допомоги в підвищеному розмірі до 100 000 грн.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

13. 03.06.2024 до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024.

14. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

15. Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

16. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник зазначив, що на дату звернення до суду касаційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: щодо застосування пунктів 1, 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

17. На переконання скаржника, відповідачем не було доведено, що позивач не брав участі у бойових діях.

18. Відповідно до листа військової частини НОМЕР_2 від 20.01.2023 позивач брав безпосередньо участь у бойових (воєнних діях) у період з 17.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022-по 21.08.2022 та отримував додатково винагороду у розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Щодо періоду з 24.02.2022 по червень 2022 року, то військова частина НОМЕР_2 наголосила, що доказів прийняття позивачем участі у бойових діях за цей період не надходило.

19. Скаржник стверджує, шо у період з жовтня 2021 року по 23.08.2022 позивач перебував у відрядженні у складі сил та засобів здійснення заходів із збереженням національної безпеки та оборони у Донецькій та Луганській областях у м. Соледар Донецької області, що є фактично доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях. Доказів перебування позивача в іншому місці та або виконання інших бойових завдань військовою частиною НОМЕР_2 надано не було.

20. За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., Кашпур О.В.

21. Суд ухвалою від 13.06.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

22. Від відповідача та третьої особи надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких вони наполягають на її безпідставності, просять у задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

23. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

25. Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців

26. Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

27. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).

28. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

29. Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

30. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

31. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

32. Пунктом 1 цієї постанови (у редакції станом на 07.03.2022) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

33. До Постанови №168 вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 №350, від 01.04.2022 №400, від 01.07.2022 №754, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, не змінювався.

34. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» Постанову №168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24.02.2022, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

35. Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 №1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон №1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

36. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.05.2022 за №382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділом І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

37. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29.

38. У директиві від 25.03.2022 №248/1298 (пункт 1) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

39. У пункті 3 цієї директиви Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

40. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

41. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

42. Пунктом 5 цієї директиви Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

43. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 цієї директиви).

44. Телеграмою Міністра оборони України від 18.04.2022 №248/1529 пункт 4 телеграми від 25.03.2022 №248/1298 і додаток №1 до неї викладено в новій редакції та, зокрема, деталізовано, що командирам тих військових частин (установ), що входять до складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) та виконують завдання в районі ведення воєнних (бойових) дій, та до яких відряджені військовслужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми. У підставах про видання такої довідки (додаток №1) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цієї телеграми.

45. 23.06.2022 Міністр оборони України видав окреме доручення №912/з/29, яке підлягало застосуванню з 01.06.2022, тоді як попередні телеграми Міністра оборони України наказано вважати такими, що з 01.06.2022 не застосовуються (пункти 13, 14 окремого доручення).

46. У пункті 1 вказаного окремого доручення розширено перелік бойових завдань і заходів, які підпадають під поняття «безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».

47. Водночас визначений в абзацах 3 і 4 пункту 3 окремого доручення перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців, у тому числі відряджених, у бойових діях або заходах, залишився таким самим, як у телеграмі Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298.

48. Аналогічним залишився й обов`язок керівників органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цього доручення (абзац 1 пункту 4 окремого доручення).

VI. Позиція Верховного Суду

49. За обставинами цієї справи, позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що знаходяться у підпорядкуванні та фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 . Ще до введення в Україні воєнного стану (а саме з 12.10.2021) позивач (старший солдат, сапер інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти) вибув до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (в умовах польового виходу) у н.п. Соледар Донецької області.

50. За доводами позивача, починаючи з кінця жовтня 2021 року по 23.08.2022, він брав безпосередню участь у бойових діях у м. Соледар Донецької області. За період з 17.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 30.07.2022, з 01.08.2022 по 21.08.2022 позивач отримував, відповідно до Постанови № 168, додаткову винагороду до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

51. Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на нарахування та виплату цієї збільшеної додатковї винагороди за період з 24.02.2022 по 16.06.2022.

52. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач стверджує, що позивач не надав жодного належного доказу на підтвердження своєї безпосередньої участі у бойових діях протягом спірного періоду.

53. Суд указує, що при вирішенні спору про наявність у військовослужбовця Збройних Сил України права на додаткову винагороду у відповідному розмірі, що передбачена Постановою №168, суд у межах цієї справи досліджує ті докази й з`ясовує ті обставини й факти, з якими згадані вище норми законодавства пов`язують настання певних юридичних наслідків.

54. З аналізу наведених норм законодавства (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) убачається, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

55. Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально.

56. Такі документи (бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах) оформлюються керівниками (командирами) відповідних органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, військових частин.

57. Висновки про відмову у задоволенні позовних вимог позивача суди попередніх інстанцій мотивували тим, що до матеріалів справи не надано доказів, які б підтвердили безпосередню участь позивача у бойових діях та заходах за період з 24.02.2022 по 16.06.2022.

58. Суд уважає, що, роблячи висновок про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків, адже без відповіді так і залишилося питання, з якого власне й виник спір, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

59. Йдеться про те, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач, та чим це підтверджується. Зважаючи на те, що позивач наголошує, що у період з жовтня 2021 року по 23.08.2022 він був залучений до складу сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (в умовах польового виходу) та постійно перебував у м. Соледар Донецької області, що підтверджується відповідними наказами військової частини НОМЕР_2 про вибуття та прибуття. І на спростування чого є лише лист командира військової частини НОМЕР_2 від 24.02.2023 №233 про те, що позивач з 25.02.2023 залишив указане місто і змінив місце перебування на інші, з метою подальшого виконання завдань за призначенням (без конкретних назв цих місць, часу протягом якого часу він у них перебував та без посилання на докази, які це підтверджують). Зважаючи на те, що упродовж часу залучення позивача до складу сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях він у певний період (а саме з 17.06.2022 по 21.08.2022) все ж брав участь у бойових діях і заходах, що є беззаперечним.

60. Отже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір (з 24.02.2022 по 16.06.2022), проходив військову службу, проте не виконував бойових чи інших завдань, які, в розумінні пункту 1 Постанови №168, дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та де конкретно проходив службу у цей час.

61. Суд не намагається цим сказати, що відповідач щось порушив чи що його рішення/дії стосовно виплати позивачеві додаткової винагороди протягом спірного періоду мають ознаки протиправності. Суд звертає увагу на вказані обставини, тому що вони, на його думку, мають значення для правильного вирішення спору, тоді як суди попередніх інстанцій оминули їх належною увагою.

62. Аналогічний підхід застосував Верховний Суд при розгляді справи №480/1745/23 (постанова від 20.06.2024) за схожих правовідносин.

63. Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а указав, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

64. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій якраз і мали б з`ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. Власне завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

65. За наведеного Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.

66. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

67. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

68. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

69. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

70. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням вимог процесуального права, що є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

71. Під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови та установити наведені в ній обставини, які входять до предмету доказування.

72. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

73. Керуючись статтями 3 238 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

74. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

75. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024 скасувати, а справу №240/8480/23 направити на новий судовий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

76. Судові витрати не розподіляються.

77. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

В.Е. Мацедонська