Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа №241/1970/16-ц

провадження №61-21590св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - відділ культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації Донецької області,

третя особа - Мангушська районна рада Донецької області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року у складі колегії суддів Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Принцевської В. П.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду до відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації Донецької області (далі - відділ культури і туризму Мангушської РДА), треті особи: Мангушська районна рада Донецької області (далі - Мангушська районна рада), ОСОБА_2 , з позовом, вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила: визнати незаконним та скасувати наказ відділу культури і туризму Мангушської РДА від 18 жовтня 2016 року №10 про розірвання безстрокового трудового договору та її звільнення відповідно до пункту 9 статті 36 КЗпП України; поновити її на посаді директора Мангушського будинку культури та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що наказом начальника відділу культури і туризму Мангушської РДА від 18 жовтня 2016 року позивача звільнено з посади директора Мангушського районного будинку культури в зв`язку з припиненням безстрокового трудового договору, за пунктом 9 статті 36 КЗпП України.

У якості підстави звільнення зазначено пункт 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року № 955-VІІІ.

Позивач вважає, що її було звільнено з порушенням передбаченого законом порядку, а саме: відповідно до пункту 6.2 статуту «Мангушського районного будинку культури» директор призначається на посаду та звільняється з посади начальником відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації за погодженням з головою Мангушської районної ради, що не було зроблено відповідачем.

Крім того, звільнення працівника, з яким укладено безстроковий трудовий договір, тільки на підставі Закону № 955-VІІІ порушує положення Конституції України КЗпП України, яким закріплені гарантії трудових прав працівника.

У зв`язку з наведеним, позивач вважає своє звільнення незаконним, що є підставою для її поновлення на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 28 травня 2019 року у складі судді Демочко Д. О. позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ відділу культури і туризму Мангушської РДА від 18 жовтня 2016 року № 10 про розірвання безстрокового трудового договору та звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 статті 36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Мангушського будинку культури.

Стягнуто з відділу культури і туризму Мангушської РДА заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць.

Додатковим рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 23 липня 2019 року у складі судді Демочко Д. О. доповнено рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 28 травня 2019 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Мангушського будинку культури з 18 жовтня 2016 року.

Стягнуто з відділу культури і туризму Мангушської РДА на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 19 жовтня 2016 по 28 травня 2019 включно у розмірі 110 324,97 грн (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів).

Стягнуто з відділу культури і туризму Мангушської РДА на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Мангушського будинку культури з 18 жовтня 2019 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача проведено відповідачем без дотримання вимог пункту 6.2 статуту, що в свою чергу є підставою для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування наказу відділу культури і туризму Мангушської РДА від 18 жовтня 2016 року №10 про розірвання безстрокового трудового договору та звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 статті 36 КЗпП України, поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Мангушського будинку культури.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року апеляційні скарги відділу культури і туризму Мангушської РДА задоволено. Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що припинення трудового договору з позивачем відбулося відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», який є спеціальним у застосуванні до спірних правовідносин, і набрання ним чинності є безумовною підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівником комунального закладу культури.

Звільняючи позивача з посади керівника комунального закладу, відповідач діяв не з власної ініціативи, а відповідно та на виконання вимог закону, у зв`язку із чим суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання її звільнення незаконним та поновлення на роботі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту ним постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення позивача є незаконним, оскільки порушено процедуру звільнення, передбаченої пунктом 6.2 Статуту органу управління РБК (Засновника) та вимоги статті 21-2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року № 955-VІІІ, зокрема в частині строків та порядку оголошення конкурсу на посаду керівника комунального закладу культури проведення конкурсу.

Позивач не відмовлялась від участі у конкурсі на заміщення посади директора Мангушського будинку культури і не заперечувала щодо укладення з нею контракту, але була позбавлена такого права.

Положення про порядок призначення керівників комунальних закладів культури було затверджено лише 23 грудня 2016 року і лише після затвердження такого Положення в березні 2017 року, тобто через п`ять місяці після звільнення позивача, було проведено відповідний конкурс, до участі в якому остання не була запрошена.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що обіймаючи посаду директора Мангушського будинку культури, припинення (розірвання) з нею трудового договору потребувало згоди (погодження) засновника - Мангушської районної ради, що прямо передбачено пунктом 6.2 Статуту районного будинку культури.

Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції наведених обставин не врахував та не перевірив, у зв`язку з чим дійшов неправильного висновку про законність звільнення позивача та відсутність правових підстав для захисту її трудових прав, шляхом поновлення на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, відділ культури і туризму Мангушської РДА, не погоджується з доводами позивача та просить залишити прийняту у справі постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини, встановлені судами

Згідно з пунктом 1.1 Статуту Першотравневого районного будинку культури, затвердженого рішенням Першотравневої районної ради від 24 березня 2010 року №5/34, будинок культури є комунальним закладом культури, заснованим на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, що перебувають в управлінні Першотравневої (на час розгляду справи - Мангушської) районної ради. Засновником Першотравневого районного будинку культури є районна рада.

Відповідно до пункту 6.2 Статуту директор призначається на посаду та звільняється з посади начальником відділу культури і туризму Першотравневого районної державної адміністрації за погодженням з головою Першотравневого районної ради.

Згідно з наказом начальника відділу культури і туризму Першотравневої (в подальшому Мангушської) районної державної адміністрації від 05 листопада 2010 року №17, ОСОБА_1 з 08 листопада 2010 року призначена на посаду директора Першотравневого районного будинку культури.

Листом начальника відділу культури і туризму райдержадміністрації Тіщенко Т. М . попереджена про розірвання безстрокового трудового договору з 24 серпня 2016 року та про звільнення відповідно до пункту 9 статті 36 КЗпП України у зв`язку з виконанням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року №955-VIII.

У цьому ж листі позивачу запропоновано прийняти участь у конкурсі на посаду керівника Першотравневого районного будинку культури.

Вказаний лист позивач отримала та ознайомилась з його змістом 24 червня 2016 року, що засвідчила своїм підписом.

З 25 серпня 2016 року по 09 вересня 2016 року, з 10 вересня 206 року по 27 вересня 2016 року, з 28 вересня 2016 року по 04 жовтня 2016 року з 04 жовтня 2016 року до 18 жовтня 2016 року (дата виходу на роботу), позивач була звільнена від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Наказом начальника відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації від 18 жовтня 2016 №10 з ОСОБА_1 з 18 жовтня 2016 року припинено безстроковий трудовий договір відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» та на виконання наказу від 24 червня 2016 року №6 начальника відділу культури і туризму райдержадміністрації «Про попередження щодо розірвання безстрокового трудового договору».

На підставі вказаного наказу начальника відділу культури і туризму Мангушської районної державної адміністрації від 18 жовтня 2016 року №10 та згідно відомостей трудової книжки, ОСОБА_1 з 18 жовтня 2016 року звільнена з займаної посади у зв`язку із припиненням безстрокового трудового договору, відповідно до пункту 9 статті 36 КЗпП України (підстави, передбачені іншими законами).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Тобто зазначений пункт відсилає до інших законів, якими передбачені підстави припинення трудового договору.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін та таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Чинним законодавством передбачена особлива форма трудового договору - контракт.

За змістом частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 роз`яснено, що контрактна форма трудового договору може впроваджуватись лише законом.

Законом України від 28 січня 2016 року №955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» внесено зміни до статті 21 Закону України «Про культуру», якою передбачені особливості трудових відносин та працевлаштування в закладах культури. Встановлено, що керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу. Трудові відносини з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури оформлюються шляхом укладення контрактів.

Таким чином, контрактна форма роботи керівників державних та комунальних закладів культуриі творчих працівників запроваджена спеціальним Законом, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Пунктами 2, 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» обумовлено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України.

Органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом.

Частиною другою статті 23 Закону України «Про культуру» встановлено, що до базової мережі закладів культури місцевого рівня належать комунальні заклади культури (бібліотеки, музеї, галереї, заповідники, виставкові зали, театри, філармонії, концертні організації, мистецькі колективи, кінотеатри, кіновідеопрокатні підприємства, об`єднання, палаци і будинки культури, інші клубні заклади, заклади освіти сфери культури, мистецькі школи, студії, парки культури та відпочинку тощо).

У справі, яка переглядається, установлено, що посада, яку обіймав позивач (директор районного будинку культури), є посадою керівника комунального закладу культури, для якої вищевказаним законом встановлена контрактна форма роботи.

Отримавши попередження про майбутнє звільнення, ОСОБА_1 , не реалізувала своє право на участь у конкурсі на заміщення посади керівника будинку культури для роботи на контракті.

При цьому, роботодавець вжив усіх необхідних дій для недопущення порушення трудових прав позивача при її звільненні на виконання положень Закону України від 28 січня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».

Так, за результатами перевірки звернення позивача зі скаргою на порядок проведення конкурсу на її посаду, Управлінням культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації, порушень не виявлено, результати перевірки позивачем не оспорювались.

Таким чином, припинення трудового договору з позивачем відбулося відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури», який є спеціальним у застосуванні до спірних відносин і набрання ним чинності є безумовною підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури.

Звільняючи позивача з посади керівника комунального закладу культури, відповідач діяв не з власної ініціативи, а відповідно та на виконання вимог закону, у зв`язку із чим апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання її звільнення незаконним та поновлення на роботі.

Таких же висновків у схожих за змістом правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 07 серпня 2019 року усправі №761/34776/16-ц (провадження№61-27394св18), від 20 березня 2019 року у справі №294/858/16 (провадження №61-30370св18).

Доводи касаційної скарги, що звільнення відбулося із порушенням положень Статуту Першотравневого районного будинку культури, затвердженого рішенням Першотравневої районної ради від 24березня 2010 року, який діяв на час звільнення позивача, є безпідставними, оскільки положення статуту будинку культури не можуть впливати на чинність та порядок реалізації норм права, що мають силу закону.

В даному випадку, звільнення позивача саме на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України кореспондується з пунктами 2, 3 Прикінцевих положень Закону №955-VIII, де передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пункут 9 статті 36 КЗпП України.

А відтак, контрактна форма роботи керівника державного комунального закладу культури, зокрема, і для позивача, запроваджена спеціальним Законом, який і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Посилання заявника на невиконання вимог п. 6.2 Статуту районного будинку культури та відсутність повноважень відповідача на звільнення, є безпідставними, спростовуються встановленими у справі обставинами та правильно застосованими до них судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Посилання у касаційній скарзі позивача на порушення процедури призначення конкурсу на заміщення посади керівника будинку культури, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки такі доводи не були покладені в основу позовних вимог та підстав позову, не перевірялись і не встановлювались судами попередніх інстанцій, а отже порядок проведення конкурсу не входив в предмет доказування у справі про законність звільнення позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків, викладених в оскаржуваній постанові апеляційного суду.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська