ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року

м. Київ

справа № 241/5/17

провадження № К/9901/22596/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі Донецької області про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі Донецької області на постанову Першотравневого районного суду Донецької області у складі судді Скудіна В.Є. від 20 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Василенко Л.А., Ханової Р.Ф. від 30 травня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі Донецької області про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, у якому просила:

- зобов`язати управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі Донецької області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01 березня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Першотравневого районного суду Донецької області від 20 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Мангушському (Першотравневому) районі Донецької області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 29 червня 2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно якої виплата пенсії припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості: у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

4. На час припинення відповідачем виплати пенсії позивачці у березні 2016 року, були відсутні, установлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підстави для припинення пенсійних виплат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі Донецької області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Першотравневого районного суду Донецької області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 зареєстрована, як особа переміщена з тимчасово окупованої території за адресою: АДРЕСА_1 (довідка № 1451002367 від 27 листопада 2014 року видана управлінням праці та соціального захисту населення Першотравневої районної державної адміністрації Донецької області).

7. Згідно із заявою ОСОБА_1 від 15 жовтня 2014 року № 4948 зроблено запит пенсійної справи.

8. Після отримання електронної пенсійної справи позивачка з листопада 2014 року взята на облік в управлінні Пенсійного фонду України у Першотравневому районі Донецької області, як одержувач пенсії за віком.

9. Виплата пенсії здійснювалась через ДОУ АТ Ощадбанк по 28 лютого 2016 року.

10. З матеріалів справи вбачається, що з 01 березня 2016 року відповідач призупинив виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі даних, отриманих в результаті обміну інформації з управлінням праці та соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області, а саме: строк дії довідки внутрішньо переміщеної особи сплив і у передбачений діючим законодавством спосіб подовжений не був. За продовженням строку дії довідки позивачка не зверталася. При перевірці фактичного місця проживання/перебування ОСОБА_1 , факт проживання не був підтверджений.

11. З 01 березня 2016 року виплата пенсії була призупинена.

12. Згідно листа, на адресу реєстрації позивачки: АДРЕСА_1 , відповідач 03 березня 2016 року повідомив, що виплата пенсії з 01 березня 2016 року буде припинена, у зв`язку з тим, що позивачкою не була подовжена дія довідки з 27 листопада 2015 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб». Запропоновано, для подовження дії довідки позивачці потрібно звернутися до управління соціального захисту населення з подальшим зверненням до відповідача.

13. Вважаючи рішення управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі Донецької області про припинення виплати пенсії неправомірним, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем правомірно було призупинено виплату позивачці пенсії, оскільки з 15 листопада 2015 року закінчився строк дії довідки як внутрішньо переміщеної особи.

16. Починаючи з березня 2016 року ОСОБА_1 за відновленням виплати пенсії не зверталась та за вказаною у довідці адресою не проживає.

17. Відзиву на касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі Донецької області на постанову Першотравневого районного суду Донецької області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року ОСОБА_1 не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

19. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

20. Для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (стаття 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

21. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 637; у редакції на час припинення виплати пенсії позивачу) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком № 509.

Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюються в установах публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.

Зазначені виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії такої довідки, виданої після 09 вересня 2015 року. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.

22. Згідно із Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок № 509), на час її ухвалення строку дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлено не було. Однак 26 серпня 2015 року постановою Кабінету Міністрів України № 636 до Порядку № 509 було внесено зміни, якими, зокрема встановлено строк дії такої довідки у шість місяців з дати її видачі.

23. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 352 було внесено зміни до Порядку № 509, згідно з якими довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

24. При цьому за змістом статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

25. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

26. Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» установлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

27. Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду України та накопичувальної системи пенсійного страхування.

28. За змістом частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

29. Згідно із частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

30. Судами попередніх інстанцій було правильно встановлено, що при постановленні на облік до управлінні Пенсійного фонду України у Першотравневому районі Донецької області ОСОБА_1 надала довідку від 27 листопада 2014 року № 1451002367 про взяття на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, і строк дії такої довідки встановлений не був.

31. Як убачається з матеріалів справи, підставою призупинення виплати ОСОБА_1 пенсії було непродовження терміну дії довідки про взяття на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

32. Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до статті 7 якого для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

33. Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

34. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

35. Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

36. Нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Підзаконні нормативно-правові акти у сфері правовідносин, урегульованих Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

37. Наведений у статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

38. При цьому колегія суддів наголошує, що закріплене у Конституції України поняття «Закон України» не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, ухвалений Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом ухвалення закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

39. Водночас, як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою припинення виплати пенсії та соціальної виплати позивачці стала перевірка місця фактичного проживання, що не передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

40. Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

41. У справі «Пічкур проти України», рішення у якій набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника, призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51- 54).

42. Отже, у вищевказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

43. Не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень постанов Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

44. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.

45. Частиною другою статті 20 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

46. Проте наведені положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій чи страхових виплат.

47. За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і ухвалювати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

48. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

49. Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

50. При цьому згідно з преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, установлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

51. Україна вживає усіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

52. Отже, ураховуючи наведені положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», судова колегія Верховного Суду вважає, що ухвалення законодавцем цього Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивачка, а не на звуження обсягу її прав, закріплених в інших законодавчих актах України.

53. Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною в постановах від 26 червня 2019 року у справі № 235/4013/17 та від 23 січня 2020 року у справі № 636/3448/16-а.

54. З огляду на вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. За вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Першотравневого районного суду Донецької області від 20 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний