Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 241/680/17

провадження № 61-10539св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Державна прикордонної служби України в особі військової частини № 9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління, Моторне (транспортне) страхове бюро України, приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське», ОСОБА_3 ,

третя особа Управління державного казначейства у м. Маріуполі Головного управління державного казначейства України в Донецькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 30 січня 2019 року у складі судді Демочко Д. О. та постанову Донецького апеляційного суду

від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П.,

Биліни Т. І., Мироненко І. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної прикордонної служби України в особі військової частини № 9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління, Моторного (транспортного) страхового бюро України, приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (далі

ПАТ «СТ «Іллічівське»), ОСОБА_3 , третя особа Управління державного казначейства у м. Маріуполі Головного управління державного казначейства України в Донецькій області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 09 лютого 2015 року, приблизно о 16.30 год., ОСОБА_4 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним вантажним автомобілем, та рухаючись по автодорозі с. Урзуф Першотравневого району Донецької області м. Маріуполь, в напрямку

м. Маріуполя, на дільниці 13 кілометру + 200 метрів вказаної дороги в районі с. Мелекіне Першотравневого району, в порушення вимог п.п. 2.9 «а», 11.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, діючи із злочинною самовпевненістю та необережністю, маючи технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди, не дотримався безпечного інтервалу при зустрічному роз`їзді, виїхав на смугу зустрічного руху, де і здійснив зіткнення з цивільним транспортним засобом ГАЗ 32213388, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Харвіст Есетс», під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі. В результаті

дорожньо-транспортної пригоди-зіткнення транспортних засобів, пасажир цивільного транспортного засобу ГАЗ 32213388 ОСОБА_6 , який був чоловіком ОСОБА_1 та рідним батьком ОСОБА_2 , отримав тілесні ушкодження, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент заподіяння, що і спричинили смерть потерпілого.

18 травня 2016 року Першотравневим районним судом Донецької області ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 415 КК України і призначено йому покарання за частиною першою статті 415 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. У цьому кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було подано позов, який згідно ухвали Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, в наслідок дорожньо-транспортної пригоди їм було спричинено матеріальну та моральну шкоду, а саме як зазначив в позові ОСОБА_2 він був змушений 10 лютого 2015 року сплатити 100 грн за утримання тіла батька, крім цього ними було сплачено 1 015 грн за підготовку тіла батька до поховання та сплачено 3 625 грн за договором замовленням на організацію та проведення поховання батька, також сплачено 9 100 грн за організацію та проведення поминального обіду після похорон батька, а всього сплачено

13 800 грн, цю суму він просив стягнути солідарно з Державної прикордонної служби України в особі військової частини № 9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління, Моторного (транспортного) страхового бюро України, ПАТ «СТ «Іллічівське»,

ОСОБА_3 , на його користь.

ОСОБА_1 20 червня 2015 року було сплачено 8 000 грн за матеріал для пам`ятника, та виготовлення пам`ятника, доставку та встановлення.

17 серпня 2015 року сплачено 5 700 грн за доставку, покраску та встановлення огорожі на могилі її загиблого чоловіка ОСОБА_6 , а всього вона змушена була понести витрати в сумі 13 700 грн, цю суму вона просила стягнути солідарно з Державної прикордонної служби України в особі військової частини № 9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління, Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ), ПАТ «СТ «Іллічівське», ОСОБА_3 , на її користь.

Крім цього, їм було спричинено значних моральних страждань, оскільки загиблий є рідним батьком ОСОБА_2 та чоловіком ОСОБА_1 . Вказані моральні страждання обумовлені тим, що смерть чоловіка та батька, що сталася в результаті вищевказаної події, є незворотною втратою для останніх, що спричиняє довготривалі страждання.

Отже, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила, що смертю її чоловіка вона зазнала значних страждань, її стан здоров`я значно погіршився, вона була змушена зазнати істотних змін у своєму житті та є інвалідом другої групи, а загиблий чоловік був її годувальником. Вказані моральні страждання вона оцінила в 250 000 грн. Проте з Державної прикордонної служби України в особі військової частини № 9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління, Моторного (транспортного) страхового бюро України, ПАТ «СТ «Іллічівське», ОСОБА_3 вона просить стягнути солідарно на її користь 150 000 грн.

Свої моральні страждання ОСОБА_2 оцінив в сумі 100 000 грн, які просив стягнути солідарно з Державної прикордонної служби України в особі військової частини № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , МТСБУ, ПАТ «СТ «Іллічівське», ОСОБА_3 на його користь.

Також ОСОБА_1 просила суд довічно, солідарно стягувати на її користь з відповідачів в рахунок відшкодування шкоди інваліду, який був на утриманні потерпілого, щомісячно грошове утримання у розмірі 1/2 частки середньомісячного доходу потерпілого.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 30 січня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної прикордонної служби України в особі військовій частині № 9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління, ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 13 700 грн на спорудження пам`ятника загиблому чоловіку. Стягнуто з Державної прикордонної служби України в особі військовій частині № 9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління, ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 100 грн за утримання тіла батька,

1 015 грн за підготовку тіла батька до поховання, 3 625 грн за поховання тіла батька, а всього стягнуто 4 740 грн. Стягнуто з Державної прикордонної служби України в особі військовій частині № 9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління, ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн. Стягнуто з Державної прикордонної служби України в особі військовій частині № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) на правовій підставі володіє транспортним засобом ГАЗ-33071, військовий номер НОМЕР_3 , яким на законних підставах керував солдат ОСОБА_4 , а тому повинен відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки солідарно з відповідачем ОСОБА_4 .

Оскільки відповідальність застрахованої особи не настає, ДТП не є страховим випадком у розумінні статті 6 Закону № 1961, а відтак і відсутні підстави для відшкодування страховиком ПАТ «СТ «Іллічівське» будь якої шкоди саме в цьому випадку. Позивачі не виконали дії, визначені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для реалізації свого права, відповідно не має і правових підстав на отримання відшкодування за рахунок фонду захисту потерпілих МТСБУ, як і будь яких стягнень з цього відповідача. Законом не передбачено можливості іншого порядку прийняття рішень про виплату відшкодування. Тобто, вимоги позивачів до МТСБУ є безпідставними, адже для реалізації свого права на відшкодування від МТСБУ позивачі не виконали зазначених вимог Закону.

Довічно, в рахунок відшкодування шкоди інваліду, який був на утриманні потерпілого, щомісячно грошове утримання у розмірі 1/2 частки середньомісячного доходу потерпілого підлягає стягненню з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підставі статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що також вказано у відповідних роз`ясненнях, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди». Проте, з таким позовом відповідачка ОСОБА_1 до суду не зверталася, а тому ця позовна вимога не підлягає задоволенню.

Судом враховано той факт, що загиблий з вини відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_6 був чоловіком позивачки ОСОБА_1 та рідним батьком позивача ОСОБА_2 , а тому його загибель з вини відповідача спричинила позивачам тяжких моральних страждань, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити у повному обсязі, та стягнути вищевказані суми солідарно з військової частині № НОМЕР_2 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління та ОСОБА_4 на користь позивачів.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Донецького апеляційного суду від 10 квітня 2018 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 залишено без задоволення. Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 30 січня 2019 року залишено без змін.

Додатковою постановою Донецького апеляційного суду від 08 травня

2019 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) на правовій підставі володіє транспортним засобом ГАЗ-33071, військовий номер НОМЕР_3 , яким на законних підставах керував солдат ОСОБА_4 , а тому повинен відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки солідарно з відповідачем ОСОБА_4 .

Витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, відшкодувати які зобов`язаний заподіювач шкоди у відповідності до статті 1201 ЦК України. Суд дійшов правильного висновку щодо стягнення солідарно з Державної прикордонної служби України в особі Військової частині № 9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 13 700 грн, на спорудження пам`ятника загиблому чоловіку. А також судом правильно вирішено стягнути солідарно з Державної прикордонної служби України в особі Військової частині № 9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 100 грн за утримання тіла батька, 1 015 грн за підготовку тіла батька до поховання,

3 625 грн за поховання тіла батька, а всього стягнути 4 740 грн, які були понесені останнім.

Судом правильно враховано той факт, що загиблий з вини відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_6 був чоловіком позивачки ОСОБА_1 та рідним батьком позивача ОСОБА_2 , а тому його загибель з вини відповідача спричинила позивачам тяжких моральних страждань. Суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити у повному обсязі, та стягнути вищевказані суми солідарно з Військової частині № НОМЕР_2 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління та ОСОБА_4 на користь позивачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, Донецький прикордонний загін Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Інші відповідачі у справі судові рішення попередніх інстанції не оскаржують, тому справа касаційним судом переглядається у межах доводів цієї касаційної скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачі, пред`явивши вимоги про стягнення з відповідача компенсації за заподіяну їй моральну шкоду не надали належних доказів в обґрунтування її наявності та розміру, а суди безпідставно та без необхідних засобів доказування задовольнивши розмір грошового відшкодування моральної шкоди, що становить 250000 грн. Судами залишено поза увагою той факт, що ОСОБА_4 не знаходився у трудових відносинах з Донецьким прикордонним загоном, а лише проходив військову службу за мобілізацією. При прийнятті рішення судами не взято до уваги обов`язок МТСБУ відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Судами залишено поза увагою порядок погашення заборгованості за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду казначейською установою, яка залучена третьою особою у справі, а з аналізу законодавства можна підтверджувати той факт, що стягнення коштів з боржників виконуються на підставі виконавчих документів, виключно органами казначейства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Клопотання Донецького прикордонного загону

Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України про зупинення виконання рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 30 січня 2019 року задоволено. Зупинено виконання рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 30 січня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі.

У липні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державної прикордонної служби України в особі військової частини № 9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління, Моторного (транспортного) страхового бюро України, ПАТ «СТ «Іллічівське», ОСОБА_3 , третя особа Управління державного казначейства у м. Маріуполі Головного управління державного казначейства України в Донецькій області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України у якому вона просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 11 лютого 2015 року та копії довідки про причину смерті ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно копії паспорта серії НОМЕР_5 , копії свідоцтва про шлюб, копії довідки загиблий ОСОБА_6 є чоловіком ОСОБА_1 , та останні мешкали однією родиною.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 загиблий ОСОБА_6 є його рідним батьком.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 є особою, що отримує пенсію.

Відповідно до копії довідки, загиблого ОСОБА_6 було поховано за рахунок ОСОБА_2 .

Згідно копій чеків ОСОБА_2 при похованні загиблого батька витратив

1 591 грн 54 коп.

Відповідно до копії квитанції № 157 та № 654 ОСОБА_2 при похованні загиблого батька витратив 1 115 грн.

Згідно копії накладної від 11 лютого 2015 року копії рахунків з кафе «Олена» ОСОБА_2 при похованні загиблого батька витратив 9 100 грн.

Відповідно до копії договору від 20 червня 2015 року ОСОБА_1 повинна була сплатити 8 000 грн за установку пам`ятника загиблому чоловіку.

Згідно копії епікризу № 148, копії результату огляду лікарем від 12 квітня

2014 року, копії результата огляду ОСОБА_1 отримувала допомогу лікаря.

Відповідно до копії довідки за 12 місяців 2014-2015 року загиблий

ОСОБА_6 мав дохід у розмірі 32046 грн 99 коп.

Згідно копії вироку Першотравневого районного суду Донецької області

від 18 травня 2016 року, копії ухвали Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі, ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 415 КК України і призначено йому покарання за частиною першою статті 415 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. У цьому кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було подано позов, який згідно вироку Першотравневого районного суду Донецької області від 18 травня 2016 року було задоволено частково, було стягнуто солідарно з ІНФОРМАЦІЯ_5 (військової частини № НОМЕР_2 ) та МТСБУ на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду на спорудження пам`ятника у розмірі 13 700 грн.

Стягнуто солідарно з ІНФОРМАЦІЯ_5 (військової частини № НОМЕР_2 ), ПАТ «СТ «Іллічівське», МТСБУ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 250 000 грн.

Стягнуто солідарно з ІНФОРМАЦІЯ_5 (військової частини № НОМЕР_7 ) та МТСБУ на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду на поховання у розмірі 4 740 грн.

Стягнуто солідарно з ІНФОРМАЦІЯ_5 (військової частини № НОМЕР_2 ), ПАТ «СТ «Іллічівське», МТСБУ на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_5 (військової частини

№ НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Харвіст Есетс» 6532 грн 85 коп. (втрата товарної вартості).

Стягнуто з МТСБУ на користь ТОВ «Харвіст Есетс» вартість майнової шкоди 42 433 грн 53 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення у солідарному порядку з ПАТ «СТ «Іллічівське», ДП «Ілліч-Агро Донбас»

ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», матеріальних витрат на спорудження пам`ятника у розмірі 13 700 грн відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення у солідарному порядку з ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», ОСОБА_4 моральної шкоди у сумі 250 000 грн відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення матеріальних витрат на проведення поминальних обідів у сумі 9 100 грн відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення у солідарному порядку з ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», ОСОБА_4 моральної шкоди у сумі 100 000 грн відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку на його користь з ПАТ «СТ «Іллічівське» та ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», матеріальних витрат на поховання у розмірі 13 840 грн відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення солідарно з Державної прикордонної служби в особі військової частини № НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , МТСБУ,

ПАТ «СТ «Іллічівське», ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» довічно в рахунок відшкодування шкоди інваліду, який був на утриманні потерпілого, щомісячно грошового утримання у розмірі 1/2 частки середньомісячного доходу потерпілого залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області вирок Першотравневого районного суду Донецької області від 18 травня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог потерпілих ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 і цей позов було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Також, як вбачається з вищевказаного вироку ОСОБА_4 на виконання Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/2014

від 17 березня 2014 року, Законів України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,

31 березня 2014 року Пологівсько-Чернігівським районним військовим комісаріатом Запорізької області був призваний, під час мобілізації на особливий період, на військову службу, з подальшим направленням до ІНФОРМАЦІЯ_5 (військової частини НОМЕР_2 ).

Відповідно до довідки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 14-3670 від 13 серпня 2015 року, транспортний засіб ГАЗ-33071, військовий номер НОМЕР_3 , перебуває на балансі військової частини НОМЕР_2 . Цей транспортний засіб отриманий Донецьким прикордонним загоном по шефській допомозі та оприходуваний 01 травня 2005 року.

Згідно наказу начальника Донецького прикордонного загону №38-ос, солдата ОСОБА_4 зараховано до списків цієї частини, а також до всіх видів забезпечення та призначено на посаду старшого водія автомобільної групи відділення автотехнічного забезпечення інженерно-технічного відділу.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 1444-аг

від 19 грудня 2014 року «Про закріплення транспортних засобів та допуску до самостійного керування» транспортний засіб ГАЗ-33071, військовий номер НОМЕР_3 , який перебуває на обліку зазначеної військової частини та є вантажним автомобілем, було закріплено за групою військовослужбовців, у числі яких був і солдат ОСОБА_4 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_3 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання, утримання якого створює підвищену небезпеку.

Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, в тому числі завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1167 ЦК України).

У відповідності до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) на правовій підставі володіє транспортним засобом ГАЗ-33071, військовий номер НОМЕР_3 , яким на законних підставах керував солдат ОСОБА_4 , а тому повинен відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки солідарно з відповідачем ОСОБА_4 .

Суди дійшли правильного висновку щодо стягнення солідарно з Державної прикордонної служби України в особі Військової частині № 9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 13 700 грн, на спорудження пам`ятника загиблому чоловіку. А також судами правильно вирішено стягнути солідарно з Державної прикордонної служби України в особі Військової частині № 9937 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 100 грн за утримання тіла батька, 1 015 грн за підготовку тіла батька до поховання,

3 625 грн за поховання тіла батька, а всього стягнути 4 740 грн.

Судами правильно враховано той факт, що загиблий з вини відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_6 був чоловіком позивачки ОСОБА_1 та рідним батьком позивача ОСОБА_2 , а тому його загибель з вини відповідача спричинила позивачам тяжких моральних страждань. Суди дійшли правильного висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити у повному обсязі, та стягнути вищевказані суми солідарно з Військової частині № НОМЕР_2 Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління та ОСОБА_4 на користь позивачів.

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно застосували вказані норми матеріального та процесуального права, встановили фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення ухвалені без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 30 січня 2019 року зупинено ухвалою Верховного Суду

від 10 червня 2019 року, у зв`язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його виконання.

Керуючись статтями 400 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 30 січня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 30 січня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович