Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 243/10188/19

провадження № 61-15623св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Відділ опіки і піклування Краматорської міської ради Донецької області,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2021 року в складі судді Дюміної Н. О. та на постанову Донецького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року в складі колегії суддів Азевича В. Б., Кішкіної І. В., Халаджи О. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її дочка ОСОБА_3 народила сина ОСОБА_4 , про батька дитини не повідомляла. Восени 2014 року переїхала до м. Краматорськ, як онкохвора з метою пригнічення болів знаходилась під впливом наркотичних знеболюючих препаратів. Дитиною з народження опікувалась позивачка, оскільки спочатку ОСОБА_3 навчалася та працювала, а потім через хворобу не могла доглядати свого сина.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Відповідач з народження дитини і по теперішній час не брав участі у піклуванні, вихованні, розвитку та утриманні дитини, ОСОБА_4 не знає відповідача, називає батьком свого хрещеного - ОСОБА_5 . Після смерті дочки дитина залишилася проживати разом з позивачем у м. Краматорську.

Рішенням Виконавчого комітету Краматорської міської ради від 20 липня 2016 року № 493 дитині надано статус сироти; рішенням Виконавчого комітету Краматорської міської ради від 07 вересня 2016 року № 609 призначено ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_4 .

У 2018 році позивач дізналась, що постановою Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року задоволено позов ОСОБА_2 ; визнано його батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В жовтні 2019 року відповідач змінив прізвище дитини, такі дії державного реєстратора нею оскаржуються.

Вказує, що відповідач вихованням дитини ніколи не займався, не надає грошової допомоги по утриманню дитини, не зустрічається з сином. Після смерті матері малолітній ОСОБА_4 залишився без батьківського піклування. Відповідач проживає в Російській Федерації, не піклується про сина, не допомагає матеріально та залишив ОСОБА_4 з моменту народження. Ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо свого сина є підставою для позбавлення його батьківських прав на підставі пункту 2 частини першої статті 164 СК України.

ОСОБА_1 просила:

позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

встановити опіку над ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначивши її опікуном малолітньої дитини;

визначити місце проживання малолітнього разом з опікуном - ОСОБА_1 за місцем її проживання.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суди виходили з того, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження умисного та злісного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків. Батько дитини бажає спілкуватися з сином, проти позбавлення батьківських прав заперечує. Судом не встановлено передбачених 164 СК України підстав для позбавлення батьківських прав.

При вирішенні позовних вимог про встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_7 суди виходили з того, що ОСОБА_7 не є дитиною-сиротою чи дитиною, позбавленою батьківського піклування, у зв`язку з чим стосовно нього неможливо встановити опіку чи піклування баби.

Відмовляючи в задоволенні позову про визначення місця проживання дитини разом з позивачкою за місцем її проживання, суди виходили з того, що визначення місця проживання дитини разом з ОСОБА_1 без зазначення конкретної адреси місця проживання, зважаючи на предмет спору та небажання позивачки сприяти спілкуванню батька з сином, може перешкоджати у здійсненні відповідачем своїх батьківських прав, що фактично позбавляє батька можливості брати участь у вихованні дитини і навпаки спілкування дитини з батьком, що може зашкодити інтересам дитини. Крім того, визначення місця проживання дитини на тимчасово окупованій території України у м. Горлівці, де зараз знаходиться місце проживання позивачки з дитиною, не може гарантувати безпеку дитині, яка не перебуває під захистом держави.

Аргументи учасників справи

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення її позову. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга та уточнена її редакція мотивована тим, що:

при оцінці наданих позивачем доказів суди порушили вимоги статті 89 ЦПК України, Європейську конвенцію про захист прав та основоположних свобод та не застосували практику ЄСПЛ щодо врахування інтересів дитини під час розгляду справ такої категорії, не звернули увагу, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав, а відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками та не піклується про дитину, будь-яких коштів її на виховання не дає та має заборгованість по сплаті аліментів;

сімейні зв`язки між відповідачем та його сином відсутні, батьківство ним встановлено за рішенням суду після смерті матері дитини, проте відповідач свої обов`язки не виконує, що свідчить про відсутність між батьком та дитиною сталого сімейного зв`язку та відповідно до статті 164 СК України є підставою для позбавлення його батьківських прав;

обставини того, що відповідач відкрив депозитний рахунок, на якому обліковуються кошти у розмірі 2 000 дол. США, не свідчать про сплату аліментів відповідачем на утримання дитини та виконання ним своїх батьківських обов`язків з її утримання;

суди безпідставно відмовили в задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дитини з посиланням на те, що позивач зареєстрована на тимчасово окупованій території України у м. Горлівці, де знаходиться місце проживання позивачки з дитиною, та не може гарантувати безпеку дитині, яка не перебуває під захистом держави, при цьому не звернули увагу, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, а також довідкою Краматорської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 від 20 січня 2018 за № 20 про те, що дитина відвідує школу в м. Краматорську. Крім того, в порушення статті 160 СК України суди не запитали думку дитини, з огляду на її вік (більше 10 років) та не врахували інтереси дитини.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині посилання на пункти 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу відкриття касаційного провадження повернуто особі, яка її подала; відкрито касаційне провадження у цій справі в частині посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В ухвалі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2020 року в справі № 760/6835/18, від 24 грудня 2020 року в справі № 676/3740/19, від 28 липня 2021 року в справі № 225/134/20, від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц, від 04 квітня 2018 року в справі № 344/16653/16-ц, від 18 листопада 2020 року в справі № 127/31828/19, від 09 червня 2021 року в справі № 404/5111/17, від 20 січня 2021 року в справі № 175/1386/18, від 29 квітня 2020 року в справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року в справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року в справі № 638/16622/17, від 23 грудня 2020 року в справі № 522/21914/14, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц.

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27 серпня 2010 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками у свідоцтві зазначені: ОСОБА_8 та ОСОБА_3 . Відомості про батька внесені відповідно до частини 1 статті 135 СК України.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , склад родини ОСОБА_1 , 1950 року народження (баба), ОСОБА_3 - померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (мати).

ОСОБА_1 разом з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , переселилися з АДРЕСА_3 до АДРЕСА_4 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до заяви про зміну адреси свого місця проживання від 26 листопада 2019 року ОСОБА_1 повідомила, що вона разом з дитиною проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради № 493 від 20 липня 2016 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надано статус дитини сироти.

Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 07 вересня 2016 року № 609 ОСОБА_1 призначено опікуном над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

08 лютого 2017 року рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, його визнано батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (справа № 243/10081/16).

Постановою Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року вищевказане рішення Слов`янського міськрайонного суду скасоване за наявності обов`язкових підстав для скасування, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, та ухвалено нове рішення, яким апеляційний суд визнав позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Постановою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 243/10081/16 залишено без задоволення; постанову Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року залишено без змін.

На підставі вказаних судових рішень внесені зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , а саме внесено інформацію про батька.

18 вересня 2019 року виконавчим комітетом Краматорської міської ради прийнято рішення № 825 про втрату ОСОБА_4 статусу дитини сироти та 02 жовтня 2019 року прийнято рішення № 875 про внесення змін до рішення виконкому Краматорської міської ради від 07 вересня 2016 року «Про призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме було змінено прізвище дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 10 серпня 2020 року в справі № 2/243/8336/20 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто на її користь з ОСОБА_2 аліменти на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Актом відвідування дитини, яка перебуває під опікою (піклуванням), спеціалістами Служби у справах дітей Краматорської міської ради від 02 січня 2018 року обстежено умови проживання дитини ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_5 та встановлено, що опікуном створені належні умови для проживання дитини, відносини з опікуном добрі, ґрунтуються на взаєморозумінні.

Згідно з актом відвідування дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває під опікою (піклуванням), за адресою: АДРЕСА_6 , від 21 травня 2019 року, спеціалістами Служби у справах дітей Краматорської міської ради встановлено, що відносини з опікуном добрі, опікун та підопічний працюють з психологом міжнародного червоного хреста. Іноді конфлікти з однолітками.

Відповідно до довідки з ДНЗ (ясла-садок) № 6 «Ведмежатко» загального типу Краматорської міської ради № 0-81/11-07 від 15 травня 2018 року ОСОБА_4 відвідував вказаний заклад з 06 червня 2016 року по 24 травня 2017 року. Батько дитини не брав участі у батьківських зборах та інших заходах, які відбувалися за участю дитини. Вихователі та співробітники дошкільного закладу ніколи батька дитини не бачили. Опікувалася та приймала участь в житті дитини під час перебування в садочку бабуся.

Згідно з інформацією щодо неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наданої Краматорською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №2 від 20 січня 2018 року за № 20, ОСОБА_1 займається навчанням і вихованням ОСОБА_4 . Будь-які інші особи не з`являлися до школи та не цікавилися хлопчиком.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію місця перебування № НОМЕР_2 , виданого 02 червня 2020 року відділом з питань міграції УМВС Росії по міському округу Подольськ, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 .

Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-4132/15-21-вих від 04 лютого 2021 року на виконання ухвали суду надано витяг з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», з наявною у цій базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України у період з 04 лютого 2016 року по 04 лютого 2021 року ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_2 за вказаний період перетинав державний кордон України через пункти пропуску: Гоптівка, Бачівськ, Сеньківка.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Краматорської міської ради № 01-49/131 від 12 січня 2021 року визнано недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У висновку зазначено, що ОСОБА_1 відмовляється передавати онука на виховання ОСОБА_2 05 вересня 2020 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Служби у справах дітей Краматорської міської ради розглянуто питання про скасування опіки ОСОБА_1 над ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Засідання відбувалося в приміщенні виконкому Краматорської міської ради. Перед будівлею виконкому ОСОБА_1 та її друзями було влаштовано пікетування з гаслом « ОСОБА_6 не віддамо », зазначені події висвітлювались журналістами телеканалу UA:Перший, де в своєму інтерв`ю ОСОБА_1 повідомила, що не бажає віддавати онука. З дій ОСОБА_2 вбачається, що він бажає займатись вихованням своєї дитини, але з вищевказаних причин не має можливості здійснити свої наміри. 23 вересня 2019 року з метою повернення сина ОСОБА_2 звертався до Краматорського міського суду з заявою про негайне відібрання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Щодо вимог про позбавлення батьківських прав

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100)».

Установивши відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження свідомого нехтування батьком своїми обов`язками відносно дитини та врахувавши те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

При цьому суди врахували висновок виконкому Краматорської міської ради як органу опіки та піклування від 12 січня 2021 року № 01-49/131 про те, що з урахуванням інтересів дитини недоцільним є позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки з його дій встановлено, що він бажає займатися вихованням дитини, проте не має такої можливості через створені ОСОБА_1 перешкоди.

Крім того, постановою Донецького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року в справі № 243/10081/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства встановлено, що ОСОБА_2 до народження дитини та після її народження по 2014 рік фактично проживав за адресою: АДРЕСА_8 , вів спільне господарство з ОСОБА_3 та виховував їх спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суди також вірно вказали, що несплата відповідачем аліментів на утримання дитини не є безумовною підставою для позбавлення його батьківських прав.

Щодо вимог про встановлення опіки

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (стаття 58 ЦК України).

Опіка припиняється у разі передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам) (частина перша статті 76 ЦК України).

Рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 07 вересня 2016 року № 609 про призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не скасоване. Опіка, встановлена рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 07 вересня 2016 року № 609, відповідно до частини першої статті 76 ЦК України не припинена. За таких обставин підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Щодо позовних вимог про визначення місця проживання дитини

У справі, що переглядається, спір виник між бабою та батьком дитини щодо її місця проживання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 356/417/17 (провадження № 61-19152св20) вказано, що: «місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (стаття 160 СК України). Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (частини перша та друга статті 161 СК України). Отже, наведеними положеннями законодавства України визначено, хто має право ініціювати в суді такий спір, що вирішується у цій справі, та яка особа є належним відповідачем у такій справі: такими сторонами є, передусім, батьки дитини, а у разі їх відсутності - усиновлювачі чи інші законні представники (опікуни). Відповідно, будь-які інші особи, які не є законними представниками малолітньої дитини, не мають права на звернення до суду з позовом про визначення місця проживання з ними. У такому висновку Верховний Суд керується загальними засадами, запровадженими та повною мірою реалізованими у сімейному законодавстві України. Одним із основних принципів регулювання сімейних відносин в Україні те, що батьки дитини, не позбавлені батьківських прав стосовно неї, мають переважне право перед усіма іншими особами (зокрема й родичами) на участь та вирішення усіх найважливіших питань життя неповнолітньої дитини. Саме цей засадничий принцип реалізований у частині першій статті 163 СК України, відповідно до якої батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Наведене свідчить, що права та інтереси інших осіб (зокрема баби, діда) мають другорядний характер у порівнянні з правами та інтересами банків (інших законних представників) та їх претензії стосовно дитини (зокрема й участь у вихованні) усуваються правомірними вимогами батька/матері дитини. Лише у разі позбавлення батьків дитини батьківських прав стосовно неї, інші близькі родині набувають переважних прав порівняно з іншими особами на визначення місця проживання дітей з ними. Концепція забезпечення переважного проживання дитини в її рідній сім`ї, а у разі окремого проживання - з одним з батьків, закріплена і в міжнародних договорах, зокрема, в Конвенції про захист прав дитини, а також в Декларації прав дитини. Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав дитини Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (стаття 27 Конвенції)».

Оскільки підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_11 не встановлено, статус ОСОБА_1 як опікуна дитини відповідно до частини першої статті 76 ЦК України має тимчасовий характер, відсутні правові підстави і для задоволення позову про визначення місця проживання дитини разом з її бабою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 356/417/17 (провадження № 61-19152св20), не дають підстав уважати, що оскаржені судові рішення в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав прийняті без дотримання норм матеріального й процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині - без змін. У частині позовних вимог про встановлення опіки та про визначення місця проживання дитини суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні вказаних вимог, проте помилилися щодо мотивів такої відмови, а тому оскаржені судові рішення в цій частині підлягають зміні з викладенням їх мотивувальних частини в редакції цієї постанови.

Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав залишити без змін.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення опіки та про визначення місця проживання дитини змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук