Постанова

Іменем України

13 березня 2020 року

м. Київ

справа № 243/10512/17

провадження № 61-11216св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім»,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2019 року у складі судді Кузнецова Р. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 16 травня 2019 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Новікової Г. В., Папоян В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»(далі - ПрАТ «Київський страховий дім»), треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту перебування особи на утриманні, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 05 березня 2016 року, приблизно о 15 год. ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «ВАЗ-217130-124-01», державний номерний знак НОМЕР_1 та в районі будинку № 7 вулиці Добровольського здійснив зіткнення з автомобілем марки «Москвич-2140» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 , який в цей час рухався по зустрічній смузі руху. В результаті дорожно-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були спричиненні тілесні пошкодження, а пасажиру автомобіля марки «Москвич-2140» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були спричинені тілесні ушкодження в наслідок яких він помер. По даній ДТП було зареєстровано кримінальне провадження за № 12016050000000196 за частиною другою статті 286 КК України. ОСОБА_1 визнана потерпілою по даному кримінальному провадженню, так як загиблий ОСОБА_6 був її чоловіком.

13 червня 2017 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області відносно ОСОБА_2 було винесено вирок за частиною другою статті 286 КК України, згідно якого ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки. Згідно зі статтями 75 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на три роки та частково задоволені цивільні позови. Ухвалою суду від 15 листопада 2017 року, апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 задоволено частково. Вирок Слов`янського міськрайонного суду від 13 червня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасовано в частині вирішення цивільних позовів, в іншій частині залишено без змін.

Позивач вказала, що зазнала сильний стрес, який спричинив поганий стан здоров`я, з`явилось безсоння, часті головні болі, дратівливість, яка раніше їй не властива, так як вона з загиблим чоловіком перебувала у шлюбі з січня 1972 року та прожили разом 44 роки. Смерть чоловіка для неї є непоправною втратою, тяжкою душевною травмою. Крім того, вона мала певні труднощі пов`язані з організацією поховання чоловіка, що посилювало душевні страждання. При розгляді кримінального провадження, де вона була потерпілою їй доводилось витрачати багато часу та сил щоб прибути до суду, звертатись за юридичною допомогою.

ОСОБА_2 застрахував цивільно-правову відповідальність у ПрАТ «Київський страховий дім», договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності володарів найманих транспортних засобів, що підтверджується страховим полісом: від 28 грудня 2015 року № АЕ/6813755, строк дії якого з 29 грудня 2015 року по 28 грудня 2016 року. Згідно з умовами договору, страхова сума «Ліміт відповідальності» на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров`ю, складає 100 000,00 грн, а за шкоду спричинену майну - 50 000,00 грн. Згідно зі статтею 22-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності володарів найманих транспортних засобів» страхувальник ПрАТ «Київський страховий дім» повинен нести цивільно-правову відповідальність за шкоду спричинену ОСОБА_2 у справах зазначених у страховому полісі, при наявності страхового випадку. Страховий випадок настав 05 березня 2016 року, тобто в межах строку дії вищезазначеного договору.

В останній період життя, а саме з січня 2014 року по 05 березня 2016 року позивач знаходилась на утриманні чоловіка. Вона є пенсіонером, отримує незначну пенсію, з 2003 року вона є інвалідом, страждає цілим рядом хронічних захворювань, непрацездатна. Вважає, що цей факт підтверджений, оскільки вона з чоловіком мешкали разом у шлюбі 44 роки, довідкою про її інвалідність, актом обстеження за місцем мешкання, медичними документами. Згідно з довідкою Управління пенсійного фонду України розмір пенсії ОСОБА_6 на момент його смерті складав 2 293,44 грн.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її перебування на утриманні її чоловіка, стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» на її користь витрати: на поховання чоловіка у розмірі 5 035,00 грн, моральну шкоду у розмірі 8 268,00 грн, в рахунок відшкодування шкоди, як особі яка знаходилась на утримання померлого ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 49 608,00 грн, в рахунок відшкодування шкоди, як особі яка втратила годувальника, щомісячно, протягом 32 місяці з 05 березня 2016 року по 05 листопада 2018 року по 1 146,72 грн. Крім того, стягнути з ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду у розмірі 3 280,78 грн, моральну шкоду у розмірі 441 732,00 грн, а також в рахунок відшкодування, як особі яка втратила годувальника, щомісячно, протягом усього життя, починаючи з 06 листопада 2018 року по 1 146,72 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 16 травня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 витрати на поховання в сумі 5 035,00 грн та моральну шкоду в сумі 8 268,00 грн, а всього 13 303,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на поминальний обід в сумі 2 628,43 грн та моральну шкоду в сумі 120 000,00 грн, а всього 122 628,43 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що надані позивачем докази повною мірою вказують, що втрата чоловіка ОСОБА_6 в результаті ДТП, з яким позивач проживала однією сім`єю, призвело до моральних страждань та виникнення фінансових витрат, тому виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням наданих позивачем доказів, необхідно стягнути з відповідачів на користь позивача завдану майнову та моральну шкоду. Крім того, оскільки розмір пенсії, який щомісяця отримувала ОСОБА_1 перевищує прожитковий мінімум, вона не може бути визнана такою, що перебувала на утриманні померлого.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 16 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій були порушені положення статей 23 1167 1200 1187 ЦК України 56 127 128 ЦПК України, а також норми статей 22-1, 27-2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто порушені права заявника на відшкодування шкоди. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування «регламентної виплати» в сумі 49 608,00 грн, суд не навів жодних аргументів та не мотивував таку відмову у судовому рішенні.

Крім того, заявник надала суду достатньо доказів, які підтверджують, що вона перебувала на утриманні свого чоловіка, проте суди не врахували надані докази.

Також, суди не взяли до уваги те, що ОСОБА_2 в добровільному порядку відшкодував моральну шкоду у вигляді грошової компенсації у розмірі 70 000,00 грн всім членам сім`ї, а не тільки ОСОБА_1 , не врахував тяжкість наслідків, що настали внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , а також те, що заявник пережила сильні душевні страждання і переживання в результаті чого значно погіршився її стан здоров`я.

Доводи інших учасників справи

У червні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , який обґрунтовано тим, що висновки судів попередніх інстанцій спростовують доводи ОСОБА_1 . ОСОБА_2 вважає, що судові рішення ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, враховано всі фактичні обставини справи, надано належну оцінку наявним доказам, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому слід залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2017 року, залишеним без змін в частині призначеного покарання ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 листопада 2017 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки. На підставі статей 75 76 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробовуванням на три роки.

Згідно з вищевказаним вироком, 05 березня 2016 року приблизно о 15.00 год. водій ОСОБА_2 керуючи технічно справним автомобілем марки «BA3-217130», державний номерний знак НОМЕР_1 , приблизно зі швидкістю 50 км год. рухався по проїжджій частині автодороги вулиці Добровольського з боку вулиці Барвінівської у м. Слов`янську. Проїжджаючи ділянку вказаної автодороги, у районі будинку АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_2 , діючи в порушення вимог пунктів 10.1., 11.1., 11.3. Правил дорожнього руху України, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання ДТП маючи об`єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою, станом дорожнього покриття та погодними умовами, не врахував дорожню обстановку, не переконався у безпечній зміні напрямку руху, не маючи перешкод технічного характеру виїхав на зустрічну смугу руху, де сталося зустрічне, пряме, переднє зіткнення передньою частиною автомобіля марки «ВАЗ-217130-124-013НГ», державний номерний знак НОМЕР_1 під його керуванням з автомобілем марки «Москвич-2140» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 , який в цей час рухався по зустрічній смузі руху. Внаслідок вказаної ДТП пасажиру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були спричинені тілесні ушкодження від яких ОСОБА_6 загинув на місті ДТП. Отримані ОСОБА_6 тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.

Крім того, внаслідок вказаної ДТП водію автомобіля марки «Москвич-2140» ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог пункту 10.1., 11.1., 11.3. Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_6 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Частиною першою статті 985 ЦК України передбачено, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Статтею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За змістом статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходячи з того, що надані позивачем докази вказують, що втрата чоловіка ОСОБА_6 в результаті ДТП призвела до виникнення фінансових витрат, фізичних і душевних страждань позивача, та з урахуванням розумності і співмірності, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову про відшкодування позивачу майнової та моральної шкоди.

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Крім того, оскільки розмір пенсії, який щомісяця отримувала позивач перевищує прожитковий мінімум станом на 2015 рік, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ОСОБА_1 не може бути визнана такою, що перебувала на утриманні свого чоловіка.

Доводи касаційної скарги щодо визначення судом розміру моральної шкоди стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. На підставі статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 16 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв