ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року

м. Київ

справа № 243/1073/23

провадження № 61-18172св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Слов`янська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник- адвокат Прокопцев Сергій Вікторович, на заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2023 року у складі судді Фаліна І. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був хрещеним батьком позивачки ОСОБА_1 .

Останні 15 років свого життя ОСОБА_2 хворів на атеросклеротичну хворобу серця з гіпертонією, через вік і стан здоров`я потребував сторонньої допомоги. Крім того, він не був одружений, дітей не мав.

У зв`язку з цим, з 07 січня 2016 року разом вона (позивачка) почала проживати з хрещеним батьком однією сім`єю, здійснювала за ним догляд, забезпечувала необхідними продуктами харчування, ліками, гігієнічними засобами, готувала їжу, прала білизну, слідкувала за порядком у будинку, підтримувала будинок та прилеглу територію у належному стані. Вони вели спільне господарство, мали спільний побут. Проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.

Організацією його поховання займалась ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, а саме житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та недоотримана пенсія.

У визначений законодавством строк ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Інших спадкоємців померлий не мав, із заявою про прийняття спадщини крім неї ніхто не звертався.

У подальшому позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте постановою від 27 березня 2023 року нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, які підтверджують родинні або інші відносини зі спадкодавцем, а також запропонував звернутись до суду для встановлення відповідного факту.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила суд встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07 січня 2016 року по 15 квітня 2022 року.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту її проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю протягом не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20 грудня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 в системі «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року.

В касаційній скарзі заявниця просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

16 січня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Слов`янську Краматорського району Донецької області, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 12 вересня 2022 року Добропільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 120 від 18 квітня 2022 року та довідкою про причину смерті до ф. № 106/о № 120 від 18 квітня 2022 року причина смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - атеросклеротична хвороба серця з гіпертонією.

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, а саме житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та недоотримана пенсія.

ОСОБА_1 з 24 листопада 1980 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Відділу з надання адміністративних послуг Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області № 340463-21-14 від 27 березня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживала разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та разом вели спільне господарство з 07 січня 2016 року по 15 квітня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювала догляд та поховання. Відповідальність за достовірність фактів, викладених у довідці та наданих документів несуть особи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулась з відповідною заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Бігуна В. В., яким була зареєстрована спадкова справа (номер у Спадковому реєстрі 69908396, номер у нотаріуса 71/2022), про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 70594295 від 10 листопада 2022 року.

Постановою приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Бігуна В. В. від 27 березня 2023 року ОСОБА_1 відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 через відсутність документів, які підтверджують родинні відносини між спадкодавцем та спадкоємцем.

Згідно з довідкою Відділу з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області № 20-17/2-772 від 03 травня 2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 12 вересня 2022 року у зв`язку зі смертю був знятий з зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Станом на дату смерті зареєстровані особи відсутні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні справ щодо встановлення права на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем є доведеність факту їх спільного проживання, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 542/1648/19, лише надання допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров`я потребувала постійного стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім`єю не менш як п`ять рокі до часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування

не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що позивачкою не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту її проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю протягом не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з 07 січня 2016 року по 15 квітня 2022 року.

При цьому суди правильно не прийняли до уваги як доказ спільного проживання однією сім`єю позивачки і ОСОБА_2 довідку Відділу з надання адміністративних послуг Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області № 340463-21-14 від 27 березня 2023 року, інформація в якій зазначена зі слів сусідів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки вказані особи в якості свідків судом не допитані з підстав відсутності відповідного клопотання учасників справи.

При таких обставинах, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник- адвокат Прокопцев Сергій Вікторович, залишити без задоволення.

Заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов