Постанова

Іменем України

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 243/11705/18

провадження № 61-17503св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Держава Україна в особі Прокуратури Донецької області, Державна казначейська служба України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство фінансів України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерство юстиції України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у складі судді Канурної О.Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області, Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України, Міністерство фінансів України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерство юстиції України, про відшкодування моральної шкоди,посилаючись на те, що 08 листопада 2018 року він звернувся до керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області Шилова В. С. із заявою-повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та про притягнення до кримінальної відповідальності державного реєстратора Слов`янської міської ради ОСОБА_2 , однак керівник Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_3 не вніс відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), не розпочав розслідування обставин, викладених в заяві-повідомленні, не надав йому витяг з ЄРДР, чим порушив присягу прокурора. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:

- визнати протиправною, незаконною, неправомірною бездіяльність Прокуратури Донецької області, яка полягала в невиконанні керівником Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області Шиловим В. С. його службових обов`язків щодо внесення відповідних відомостей до ЄРДР за результатами розгляду його заяви-повідомлення від 08 листопада 2018 року;

- встановити факт порушення керівником Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_3 присяги прокурора, викладеної у статті 36 Закону України «Про прокуратуру»;

- встановити факт порушення його прав на розгляд звернення та на отримання обґрунтованої відповіді від посадової особи органу державної влади у встановлений законом строк відповідно до норм статті 40 Конституції України та частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України);

- встановити факт порушення його права на ефективний правовий засіб захисту прав людини відповідно до статей 1, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року;

- стягнути з Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на його користь 134 028 грн на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 травня 2019 року третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державну казначейську службу України залучено до участі у справі співвідповідачем.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 червня 2019 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області, Слов?янської місцевої прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності неправомірною, встановлення фактів, що мають юридичне значення закрито у зв?язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз?яснено позивачу, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб?єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2019 року у складі судді Мінаєва І. М. позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство фінансів України, Секретаріат уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерство юстиції України, про відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що незгода позивача з прийнятими працівниками органів прокуратури процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2019 року залишено без руху та надано йому строк не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - для сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 010,42 грн, і повідомлено, що в разі ненадання документа, що підтверджує сплату судового збору, апеляційну скаргу буде визнано неподаною та повернуто.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», однак вказана норма стосується виключно подання позовної заяви та не звільняє позивача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення. Позивач не відноситься до жодної з категорії осіб, які згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях. Тому підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відсутні.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2019 року визнано неподаною та повернуто.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що заявником не виконано вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, судовий збір не сплачено.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

23 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Донецького апеляційного суду від 01 серпня 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновки апеляційного суду про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги суперечать пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного від 01 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Донецького апеляційного суду від 01 серпня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Донецького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року та витребувано її матеріали із Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

15 жовтня 2019 року справа № 243/11705/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Частиною першою статі 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Апеляційна скарга на рішення місцевого суду підлягає оплаті судовим збором за ставками, визначеними підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з положеннями пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Із системного аналізу цієї норми закону випливає, що позивачі, які звільнені від сплати судового збору при поданні окремих позовів, та певні категорії осіб незалежно від категорії позову звільняються не лише від сплати судового збору за подання позову, а й за подання апеляційних та касаційних скарг. Порушені права позивача з наведених у позові підстав можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 2 ЦПК України).

Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 14-57цс18.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

В цій справі ОСОБА_1 просив стягнути з Держави України в особі Прокуратури Донецької області за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на його користь 134 028 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних, на думку позивача, дій (бездіяльності) органів прокуратури.

В порушення вищенаведених норм процесуального права апеляційний суд не взяв до уваги предмет і підстави пред`явленого позову та аргументи позивача, наведені в апеляційній скарзі, і дійшов помилкового висновку про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі.

В оцінці спірних правовідносин Верховний Суди виходить з того, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу.

Відповідно до статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Апеляційний суд вищевказаного не врахував та повернув апеляційну скаргу без належних правових підстав, що не відповідає принципу верховенства права, а також - порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене у зв`язку з допущеними апеляційним судом вищенаведеними порушеннями норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 20 серпня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук