№ 243/2181/16-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 243/2181/16-ц

провадження № 61-16640 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»;

відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у складі судді Хейло Я. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 12 серпня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит, відповідно до умов якого ОСОБА_1 наданий на умовах повернення, строковості, платності кредит у сумі 19 570 доларів США зі сплатою 12,9 % річних строком до 12 серпня 2023 року.

У той же день для забезпечення виконання зобов`язань за даним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким остання взяла на себе зобов`язання щодо солідарної відповідальності перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі, в строки та в порядку, передбаченому договором.

Позичальник, як і поручитель, належним чином зобов`язання за кредитним договором та договором поруки не виконували, унаслідок чого станом на 16 лютого 2016 року загальна заборгованість за кредитним договором становила 19 095 доларів 32 центи США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 15 792 долари 96 центів США, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 3 302 долари 36 центів США.

Ураховуючи викладене, ПАТ «Укрсоцбанк» просило суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь вказану суму кредитної заборгованості, а також понесені банком судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2016 року у складі судді Неженцевої О. В. позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором від 12 серпня 2008 року станом на 16 лютого 2016 року в сумі 19 095 доларів 32 центи США, в тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 15 792 долари 96 центів США, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 3 302 долари 36 центів США, що за курсом 23,99 відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 16 лютого 2016 року складало 458 287 грн 68 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник, як і поручитель, умови кредитного договору та договору поруки належним чином не виконували, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено відповідно до умов договору та вимог закону.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, у серпні 2020 року ОСОБА_2 подала до міськрайонного суду заяву про перегляд заочного рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2016 року.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 вересня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду першої інстанції залишено без задоволення.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2016 року у зазначеній справі відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 пропущено строк на апеляційне оскарження рішення більш ніж на 3 роки, а про розгляд справи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи шляхом публікації оголошення у друкованому засобі масової інформації «Урядовий кур`єр», що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подаладо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 243/2181/16-ц з Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2021 року зазначену справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково, на її думку, відмовив їй у відкритті апеляційного провадження, не звернув уваги на вимоги частини четвертої статті 287 ЦПК України, якою встановлено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не врахував, що апеляційна скарга подана нею (здана на пошту 22 вересня 2020 року, надійшла до апеляційного суду 24 вересня 2020 року), тобто в строк на апеляційне оскарження, визначений частиною першою статті 354 ЦПК України, який почав відраховуватися з 01 вересня 2020 року, тобто з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2020 року ПАТ «Укрсоцбанк» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Відтак, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 серпня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит, відповідно до умов якого ОСОБА_1 наданий на умовах повернення, строковості, платності кредит у сумі 19 570 доларів США зі сплатою 12,9 % річних строком до 12 серпня 2023 року.

Позичальник, як і поручитель, належним чином зобов`язання за кредитним договором та договором поруки не виконували, унаслідок чого станом на 16 лютого 2016 року, за розрахунком банку, загальна заборгованість за кредитним договором становила 19 095 доларів 32 центи США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 15 792 долари 96 центів США, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 3 302 долари 36 центів США.

Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2016 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором від 12 серпня 2008 року станом на 16 лютого 2016 року в сумі 19 095 доларів 32 центи США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 15 792 долари 96 центів США, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 3 302 долари 36 центів США, що за курсом 23,99 відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 16 лютого 2016 року складало 458 287 грн 68 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до підпункту 13 пункту першого розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ЦПК України встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (стаття 284 ЦПК України), а також загальний порядок - апеляційне оскарження (частина четверта статті 287 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок оскарження рішення суду у справі, що переглядається, визначений відповідно до підпункту 13 пункту першого розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, є винятком із загального правила та застосовується лише до судових рішень, ухвалених за правилами ЦПК України 2004 року.

Роз`яснюючи право на апеляційне оскарження заочного рішення суду від 31 березня 2016 року, суд першої інстанції в ухвалі від 01 вересня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного судового рішення визначив, що воно підлягає оскарженню відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, тобто протягом 30 днів з дня постановлення цієї ухвали.

Дотримуючись порядку дій щодо оскарження заочного рішення суду першої інстанції, 22 вересня 2020 року заявник звернулася до апеляційного суду.

У позовній заяві банком було зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та має фактичну адресу: АДРЕСА_2 (а.с. 1).

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Горлівка (на час розгляду вищевказаної справи) була населеним пунктом, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

У зв`язку із проведенням антитерористичної операції на території м. Горлівка поштове сполучення із даним містом було відсутнє. Виклик у судове засідання ОСОБА_2 було здійснено шляхом розміщення оголошення у друкованому засобі масової інформації державної сфери розповсюдження -

газеті «Урядовий кур`єр».

Доказів, які підтверджують отримання нею копії заочного рішення суду, у матеріалах справи відсутні.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд посилався на те, що відповідачем ОСОБА_2 пропущено строк на апеляційне оскарження рішення більш ніж на 3 роки, а про розгляд справи в суді першої інстанції вона була повідомлена належним чином, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно частини другої статті 358 ЦПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції не врахував, що строк на апеляційне оскарження заочного рішення обчислюється не з моменту ухвалення заочного рішення чи отримання його копії, а з дати постановлення ухвали про залишення заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України), у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з наведених підстав.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 2-4889/11 (провадження № 61-13760св20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, оскаржувана ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження не може вважатись законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розглядудо суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розглядудо суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович