Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 243/6516/21

провадження № 61-4095св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

відповідач - акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 жовтня 2021 року у складі судді Агеєвої О. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 08 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Новікової Г. В., Халаджи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі АТ «Українська залізниця») про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що вантажний потяг № 2209, рухаючись в бік станції Кожушко, на другій залізничній колії 1034 км пікету № 5, залізничної станції м. Слов`янськ ІНФОРМАЦІЯ_1 скоїв наїзд на ОСОБА_3 , яка від отриманих травм померла.

За фактом цієї події 01 серпня 2018 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050510001601 та розпочато досудове розслідування. Постановою слідчого від 30 вересня 2018 року було закрито кримінальне провадження, внесене 01 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018050510001601.

Висновком експерта № 487 від 03 серпня 2018 року підтверджується, що причиною смерті ОСОБА_3 став наїзд потяга, отже між наїздом на ОСОБА_3 (тобто дією джерела підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України) та її смертю наявний причинно-наслідковий зв`язок.

Зазначала, що після смерті ОСОБА_3 її малолітні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишилися сиротами та зазнали глибокі моральні страждання.

Вказувала, що загибла виховувала синів самостійно, одноособово виконувала обов`язки і батька, і матері, тому її втрата завдала дітям сильних душевних страждань та повністю зруйнувала важливий життєвий зв`язок. Діти з болем згадують, яким було життя родини до смерті матері. Тепер вони відчувають страждання, їх мучать болючі спогади.

Оскільки відомості про батька були записані в свідоцтвах про народження зі слів матері після її смерті їм було присвоєно статус дітей-сиріт, рішеннями виконавчого комітету Слов`янської міської ради № 759 та № 760 від 03 жовтня 2018 року було призначено опікуном ОСОБА_1 .

Зазначала, що тепер діти загиблої проживають у сім`ї опікуна. Зміна найближчого кола спілкування стала додатковим стресом для них, адже хлопці у тому віці, коли дітям важко адаптуватися, та хоча ОСОБА_1 добросовісно виконує обов`язки опікуна, опікун не зможе замінити матір, компенсувати її любов та турботу.

Психологічна травма, яку зазнали діти після смерті матері, однозначно є такою, яка потягне за собою наслідки в подальшому житті.

Малолітні діти не здатні самостійно забезпечувати себе, належним чином доглядати за собою, а єдина людина, яка могла самовіддано взяти на себе усі ці труднощі, - матір хлопців, загинула під потягом.

Вказувала, що у дітей виникла необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя в майбутньому, оскільки вони не зможуть розраховувати на підтримку матері. Попередній стан ніколи не зможе бути відновлений і фактично жодна людина не зможе замінити рідну матір, так само любити і так само підтримувати. Діти назавжди втратили можливість отримати любов та підтримку рідної матері, їх життя непоправно змінилось і жодні зусилля з їх сторони не зможуть виправити ситуацію, що склалася.

Враховуючи наведене просила суд стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по 500 000 гривень на кожну дитину в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди, заподіяної смертю матері.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 08 лютого 2022 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 200 000,00 грн на відшкодування спричиненої моральної шкоди, заподіяної смертю матері.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 200 000,00 грн на відшкодування спричиненої моральної шкоди, заподіяної смертю матері.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в сумі 4 000,00 грн.

Враховуючи те, що дорожньо-транспортна пригода трапилась не внаслідок умислу потерпілої ОСОБА_3 , тому суди, з урахуванням положень частини другої статті 1193 ЦК України, дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Суди врахували, що відсутність вини водія вантажного потягу та закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати позивачу моральну шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника АТ «Українська залізниця».

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ «Українська залізниця», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відшкодувати моральну шкоду кожній неповнолітній дитині у розмірі, не більшому 50 000 грн.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі застосували положення частини другої статті 1193 ЦК України.

Вказує, що питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи.

Постановою слідчого встановлено, що транспортна подія та загибель ОСОБА_3 відбулися виключно через грубу необережність потерпілої та її протиправну поведінку, вина водія у загибелі потерпілої відсутня.

Зазначає, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого 20 лютого 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Слов`янську Слов`янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, вбачається, що матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 .

З свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , виданого 30 травня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Слов`янську Слов`янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, вбачається, що матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 06 годині 55 хвилин в м. Слов`янську Донецької області на станції «Кожушко» на перехідному настилі на 1134 км вантажним потягом № 2209 було травмовано жінку - ОСОБА_3 , яка цього ж дня померла у лікарні.

Дана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 , виданим 06 серпня 2018 року Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з якого вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Слов`янську Донецької області.

01 серпня 2018 року за фактом цієї події були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050510001601, розпочато досудове розслідування.

Згідно висновку експерта № 487 від 03 вересня 2018 року причиною смерті ОСОБА_3 стала поєднана травма голови, грудної клітки та тазу з множинними переломами черепа та кісток скелету, крововиливами під оболонки та речовину головного мозку, розривом правової легені, яка ускладнилася травматичним шоком, набряком легенів і головного мозку.

При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі від трупа ОСОБА_3 спирт етиловий не знайдено.

Згідно акта службового розслідування аварії, затвердженого начальником структурного підрозділу «Станція Слов`янськ» ОСОБА_4 , черговий по залізничній станції «Слов`янськ» ОСОБА_5 неодноразово передавав оголошення по гучному парковому зв`язку станції про слідування вантажного поїзду № 2209. Машиніст поїзду № 2209 ОСОБА_6 подавав сигнали високої гучності, застосовував екстрене гальмування для запобігання наїзду на людину. Під час прямування поїзду № 2209 (машиніст ТЧ-1 ОСОБА_7 , помічник ОСОБА_8 ) по колії № ІІ станції «Слов`янськ» 1034 км, пк 5, було застосовано екстрене гальмування для запобігання наїзду на сторонню людину. Потерпіла переходила колії по перехідному настилі на небезпечній відстані від поїзда, що рухався, була в навушниках, на звукові сигнали не реагувала. Через малу відстань наїзду запобігти не вдалося. О 06 годині 59 хвилин машиніст поїзду № 2209 ОСОБА_7 повідомив чергового по залізничній станції «Слов`янськ» ОСОБА_5 , який викликав фельдшера медпункту станції - Бобух та швидку допомогу. На місці події особа потерпілої не була встановлена. О 07 годині 20 хвилин потерпілу з тілесними ушкодженнями було доставлено до травматичного відділення м. Слов`янська каретою швидкої допомоги. Згідно розшифрування швидкостемірної стрічки екстрене гальмування було застосоване при швидкості 30 км/г. Фактичний гальмівний шлях 140 м, розрахунковий гальмівний шлях 145 м, зупинка поїзда о 06 годині 55 хвилин.

Комісія встановила, що причиною травмування сторонньої залізничному транспорту громадянки ОСОБА_3 стало порушення постраждалим п. 2.2 (перед тим, як увійти в небезпечну зону потрібно впевнитись у відсутності потяга або локомотива, тощо), п. 2.3 (при наближенні потяга або локомотива, вагона, тощо треба зупинитись поза межами небезпечної зони), п. 2.6 (переходити і перебігати через залізничні колії перед потягом або локомотивом, вагоном, тощо, що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м забороняється) Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом МТУ № 54 від 19.02.1998 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.03.1998 за № 193/2633. Даний випадок травмування ОСОБА_3 по ІІ колії станції Слов`янськ, 1034 км, ПК5, вважати не пов`язаним з виробництвом. Провини працівників залізничного транспорту в цьому випадку не вбачається.

Постановою слідчого відділу Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 30 вересня 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050510001601 від 01 серпня 2018 року, було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину кримінального правопорушення.

Між наїздом потягу № 2209, що належить АТ «Українська залізниця», під керуванням машиніста ОСОБА_6 на ОСОБА_3 та її смертю наявний причинно-наслідковий зв`язок.

Рішеннями виконавчого комітету Слов`янської міської ради Донецької області № 760 та № 759 від 03 жовтня 2018 року над малолітніми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено опіку та призначено опікуном ОСОБА_1 .

Також встановлено та визнано представником АТ «Укрзалізниця» - Чаруковським Р. В., що потяг № 2209, який здійснив наїзд на ОСОБА_3 , перебуває на балансі АТ «Укрзалізниця».

Машиніст поїзду № 2209 ОСОБА_6 , який керував ним в момент наїзду, перебуває в трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця». Дана обставина також встановлена в судовому засіданні та визнана представником відповідача АТ «Укрзалізниця» - Чаруковським Р. В.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями статті 55 Конституції України та чинного законодавства фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Вимоги частин другої та третьої статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (обов`язків).

Відповідно до вимог частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, обов`язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року № 14-463цс18 (справа № 210/5258/16-ц) та постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року № 61-44173св18 (справа № 336/3665/16-ц).

Відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком судів, що шкода, спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише спричинення шкоди за наслідками непоборної силі або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.

Верховний Суд у своїй постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.

При цьому обставин непереборної силі або умислу потерпілого судами не встановлено.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суди попередніх інстанцій правомірно виходили із того, що моральна шкода позивачам завдана смертю їх матері, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя останнім душевні страждання. Відновити становище, яке існувало до смерті матері у житті дітей, не можливо.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі застосували положення частини другої статті 1193 ЦК України, відхиляються судом, оскільки, з урахуванням встановлених обставин, суди дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000 грн на кожну дитину.

При цьому запропонований заявником розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі до 50 000 грн на кожну дитину не буде відповідати принципами розумності, справедливості та співмірності.

Посилання заявника у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19, не може бути прийнятий судом, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у вказаній постанові.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 жовтня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 08 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович