ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 243/880/23
провадження № 61-18255 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвокат Тарасенко Віра Юріївна,
відповідач - акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Віри Юріївни, акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 вересня 2023 року у складі судді Сидоренко І. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня
2023 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця»), в якому просила суд стягнути з останнього на свою користь 992 400,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку зі смертю її дочки - ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно
о 02 год. 45 хв. на перегоні «станція Гаврилівка-Язикове» на 981 км пасажирський поїзд № 92 сполученням «Одеса-Костянтинівка» здійснив наїзд електровозом
№ ЧС-7 №314, під керуванням ОСОБА_3 , на трьох осіб, однією з яких була її дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внаслідок вказаної транспортної події ОСОБА_2 загинула на місці.
Електропоїзд № ЧС-7 №314 належить АТ «Укрзалізниця», перебуває на балансі структурного підрозділу «Дніпровське локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», він є джерелом підвищеної небезпеки.
Вважала, що АТ «Укрзалізниця» не вжило всіх можливих заходів щодо забезпечення безпеки громадян на залізничному транспорті, зокрема встановлення огорож і парканів, що могло посприяти недопущенню тяжких наслідків у вигляді смерті її дочки внаслідок збиття її рухомим складом залізничного транспорту.
У зв`язку зі смертю дочки вона зазнала душевних та моральних страждань,
які полягають у порушені її нормальної життєдіяльності, оскільки вона перебувала у близьких стосунках із донькою, дуже її любила, відчувала та продовжує відчувати сильний душевний біль від утрати близької їй людини. Вказувала, що вона перебуває у стані постійного стресу, втратила можливість до нормального сну.
Її смерть стала для неї незворотною втратою. Розмір моральної шкоди оцінила
в 992 400,00 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь держави судовий збір у сумі 2 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у спірних правовідносинах наявні правові підстави для відшкодування позивачці моральної шкоди у зв`язку
зі смертю дочки, оскільки таку завдано джерелом підвищеної небезпеки, власник якого не довів, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (стаття 1187 ЦК України).
Факт того, що шкоду завдано не з вини відповідача, а з необережності потерпілої особи (стаття 1193 ЦК України), не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, а є лише підставою для зменшення розміру відшкодування.
Визначаючи розмір моральної шкоди (200 000,00 грн), районний суд виходив
із фактичних обставин справи, поведінки потерпілої особи, характеру, глибини
і тривалості душевних страждань позивачки, урахував засади розумності, пропорційності та справедливості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» залишено без задоволення, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко В. Ю., задоволено частково.
Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 вересня
2023 року змінено, зазначено, що сума моральної шкоди, стягнутої
з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 у розмірі 200 000,00 грн, підлягає стягненню без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд першої інстанції погодився з висновками районного суду по суті вирішення спору, так як у спірних правовідносинах наявні правові підстави
для відшкодування позивачці моральної шкоди у зв`язку зі смертю дочки. Власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду
без врахування його вини. Він може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непереборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди, чого у даній справі
не встановлено.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, він відповідає засадам справедливості, розумності та співмірності.
Проте, суд першої інстанції в резолютивній частині рішення не зазначив, що розмір моральної шкоди підлягає виплаті без стягнення податків та обов`язкових платежів, що узгоджується з нормами ПК України. Тому в цій частині рішення районного суду підлягає зміні.
Судом апеляційної інстанції застосовано норми ЦК України, у тому числі,
які регулюють питання моральної шкоди та відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, враховано судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх надходження до Верховного Суду
У грудні 2023 року АТ «Укрзалізниця» звернулося до Верховного Суду
із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.
Крім того, у грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Тарасенко В. Ю., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, у змісті якої просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити
в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім того, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення
для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389
ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2024 року відкрито касаційне провадження
у справі за касаційною скаргою АТ «Укрзалізниця», після усунення недоліків касаційної скарги, викладених в ухвалі Верховного Суду від 28 грудня 2023 року. Витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024 року відкрито касаційне провадження
у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката
Тарасенко В. Ю., після усунення недоліків касаційної скарги, викладених в ухвалі Верховного Суду від 09 січня 2024 року. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив
на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга АТ «Укрзалізниця» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки по суті вирішення спору, не врахували відповідну судову практику Верховного Суду, зокрема щодо визначення розміру моральної шкоди. Заявник уважає, що судами стягнуто необґрунтовано великий розмір моральної шкоди на користь позивачки, без урахування всіх обставин справи, вимог розумності та справедливості.
При цьому ОСОБА_1 повинна довести розмір моральної шкоди, який просить суд стягнути на свою користь. У матеріалах справи відсутні докази,
що підтверджують вину відповідача за фактом смерті дочки позивачки. Судами попередніх інстанцій не враховано поведінку потерпілої особи.
Крім того, кожен із членів сім`ї загиблої звернулися з окремими позовами
про відшкодування моральної шкоди за фактом смерті ОСОБА_2
(4 позови), загальна сума відшкодування складає 800 000,00 грн, що створює додаткові фінансові навантаження на відповідача, який є підприємством критичної інфраструктури.
ОСОБА_1 втратила дочку у 2015 році, проте з даним позовом звернулася
до суду майже через вісім років після її смерті. У спірних правовідносинах розмір моральної шкоди, який може бути стягнуто з відповідача на користь позивачки,
не може перевищувати 30 000,00 грн.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко В. Ю., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки
в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 792 400,00 грн. Суди не врахували судову практику Верховного Суду
у подібних справах.
Визначивши розмір моральної шкоди, якій підлягає стягненню на користь позивачки з АТ «Укрзалізниця» (200 000,00 грн), суди не врахували всі обставини справи, не обґрунтували свої висновки у цій частині. Розмір моральної шкоди
є безпідставно заниженим.
Вважає, що відповідач фінансово спроможний сплатити більший розмір відшкодування.
Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надійшли.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9-10, 11, 12, 13).
09 липня 2015 приблизно о 02 год. 45 хв. на перегоні «станція Гаврилівка-Язикове» Донецької залізниці на 981 км пк-2 пасажирським поїздом № 92 сполученням «Одеса-Костянтинівка», електровоз № ЧС-7 № 314, під керуванням
ОСОБА_3 , смертельно травмовано трьох осіб, однією з яких була ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Причиною смерті ОСОБА_2 стали численні травми, несумісні з життям,
які утворилися внаслідок зіткнення з потягом або залізничним транспортним засобом пересування. У крові загиблої спирти не виявлені (а. с. 20-24).
Зазначений електровоз рухався з дозволеною швидкістю - 110 км/год,
при екстреному гальмуванні гальмівний шлях склав 1 000,00 м, розрахунковий гальмівний шлях - 1 003,00 м. Електровоз слідував в умовах обмеженої видимості при русі в кривій ділянці з використанням прожектора у темний час доби
(а. с. 16, 17, 18, 19).
Електровоз № ЧС-7 № 314, який слідував у добу 09 липня 2015 року з поїздом № 92, перебуває на балансі структурного підрозділу «Дніпровське локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (а. с. 26).
На підставі постанови слідчого слідчого відділу Барвінківського відділення поліції (м. Барвінкове) Ізюмського відділу поліції (м. Ізюм) Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25 грудня 2015 року кримінальне провадження, відомості за яким 09 липня 2015 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12015050930000303, закрито
на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою
статті 276 КК України (порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту) (а. с. 25).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги АТ «Укрзалізниця» та представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко В. Ю., задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у незміненій частині
та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод
1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду
за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 просила
суд стягнути на свою користь з АТ «Укрзалізниця» на відшкодування моральної шкоди 992 400,00 грн, завданої їй смертю її дочки, яка померла внаслідок наїзду електровоза, що належить АТ «Укрзалізниця» і є джерелом підвищеної небезпеки.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь
і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право
на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.
Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.
Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно
з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини перша-друга статті 11
Закону України «Про залізничний транспорт»).
Пунктом 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення
і збереження багажу і вантажобагажу.
У той же час, Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, заборонено: підходити ближче ніж на 0,5 метра до краю платформи після оголошення про подачу або прибуття поїзда до його повної зупинки; сидіти на краю посадкової платформи, перону; знаходитися на об`єктах залізничного транспорту
в стані алкогольного сп`яніння (пункти 2.16, 2.19, 2.20).
Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.
Якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я
або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала (стаття 1167 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Крім того, слід ураховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України застосовуються тоді, коли шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки.
Сторонами у справі не оспорювалося, що рухомий потяг (залізничний рухомий склад) створює підвищену небезпеку для осіб, які перебувають поблизу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі
№ 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.
Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні
або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263
ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий
не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид, умисний злочин).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування
з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються у випадках завдання шкоди майну, а також ушкодженням здоров`я фізичній особі. Підставою для цього може бути груба необережність потерпілого, наприклад перебування
у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись
з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дій, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті, встановив, що причиною загибелі дочки позивачки стали травми, завдані внаслідок зіткнення з потягом, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням експлуатації останнього та власною необережністю ОСОБА_2 .
Разом із цим, у справі, яка переглядається Верховним Судом, не встановлено наявності умислу потерпілої особи або існування обставин непереборної сили
при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили правильні висновки про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої матері загиблої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .
При визначенні розміру моральної шкоди, судами правильно застосовано положення частини другої статті 1193 ЦК України та, з урахуванням усіх обставин справи, обґрунтовано визначено розмір відшкодування моральної шкоди,
що спростовує доводи як касаційної скарги представника позивачки
про заниження судами розміру моральної шкоди, так і доводи касаційної скарги відповідача про необхідність зменшення відповідного розміру.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відшкодування завданої позивачці моральної шкоди,
яка пов`язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть дочки, порушення укладу її життя. Факт загибелі дочки є безумовним свідченням спричинення позивачці глибоких моральних страждань.
З урахуванням відсутності доказів порушення працівниками залізниці правил безпеки руху або експлуатації транспорту, водночас за наявності особистої необережності потерпілої особи, глибини та тривалості моральних страждань позивачки, а також принципів розумності, пропорційності та справедливості,
суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди
у розмірі 200 000,00 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції вірно змінив рішення районного суду в частині відшкодування відповідного розміру моральної шкоди без стягнення податків
та обов`язкових платежів, що відповідає положенням ПК України та судовій практиці Верховного Суду. Касаційні скарги не містять доводів із цього приводу.
У контексті доводів касаційних скарг, як щодо необґрунтованого заниженого розміру моральної шкоди, так і щодо необґрунтованого завищеного розміру моральної шкоди, колегія суддів зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали
чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи,
яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23).
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня
2022 року у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).
Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною,
а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.
Із цих підстав колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко В. Ю., на відповідну судову практику Верховного Суду та на судові рішення судів попередніх інстанцій у подібній
справі № 175/71/23. У кожній справі суд виходить з конкретних обставин справи
та наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, підставами для відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та, надавши належну правову оцінку обставинам завдання шкоди, поведінці загиблого, а також глибині моральних страждань, завданих її матері у зв`язку зі смертю найближчої їй людини, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 13 липня 2023 року у справі № 203/2786/17 (провадження № 61-3193св23), від 05 січня
2024 року у справі № 629/2371/23 (провадження № 61-15421св23) та інших.
Верховний Суд не знаходить підстав для висновку, що при визначені розміру відшкодування порушено принципи розумності, пропорційності та справедливості. Доводи касаційних скарг зазначених висновків не спростовують, вони зводяться до переоцінки доказів.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, недоведеності наявності у діях загиблого умислу
чи існування обставин непереборної сили, не суперечать висновкам Верховного Суду у даній категорії справ.
Зроблені судами висновки по суті вирішення спору узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду, яка є сталою та сформованою, враховані правові позиції є релевантними до спірних правовідносин.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами всебічно, повно
та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність
та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Щодо розподілу судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення
або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Верховний Суд залишає оскаржувані судові рішення без змін, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 141 400 401 402 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Віри Юріївни, акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити
без задоволення.
Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 вересня
2023 року у незміненій частині та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 13 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець