№ 2523/2692/2012 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 2523/2692/2012

провадження № 61-4834св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - прокурор Чернігівського району,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Чернігівська міжрайонна державна фінансова інспекція Чернігівської області, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Докійчук Наталія Вікторівна,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 березня 2024 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У грудні 2012 року прокурор Чернігівського району звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати недійсним з моменту укладення договір міни земельних ділянок, укладений між ОСОБА_2 , від імені якої діяла за довіреністю ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 від 29 грудня 2007 року № 5507, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Докійчук Н. В.;

- визнати незаконним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 1,9024 га серії ЯЛ № 790458, виданий ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 1,1775 га серії ЯЛ № 790460, виданий ОСОБА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що договір міни був укладений під час дії мораторію на заборону відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, він є по суті удаваним договором, оскільки містить в собі прихований договір купівлі-продажу земельних ділянок. Крім цього, ще на стадії оформлення довіреності ОСОБА_2 отримала кошти, а на обміняну земельну ділянку площею 0,01 га нею не було отримано державний акт на право власності і ділянка не використовується.

Посилаючись на викладене, прокурор просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір міни земельних ділянок від 29 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 , яка діяла від імені ОСОБА_2 за довіреністю, посвідченої 02 листопада 2007 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовським М. С., зареєстрованої в реєстрі за № 5620 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Докійчук Н. В., реєстровий № 5507.

Визнано незаконним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку розміром 1,9024 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, серії ЯЛ № 790458, виданий ОСОБА_1 .

У задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 1,1775 га серії ЯЛ № 790460, виданий ОСОБА_1 , відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір міни від 29 грудня 2007 року є удаваним правочином, який приховує інший правочин - договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Крім цього, за спірним договором міни було здійснено обмін земельної частки (паю) ОСОБА_2 на іншу земельну ділянку, що в свою чергу порушило мораторій на заборону відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, у зв`язку із чим наявні підстави для визнання такого договору недійсним з моменту його укладення.

Оскільки наявні підстави для визнання недійсним договору міни, на підставі якого ОСОБА_1 було видано державні акти, слід визнати незаконним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 1,9024 га для ведення особистого селянського господарства, серії ЯЛ № 790458, виданий ОСОБА_1 .

Разом із цим, суд вважав відсутніми підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 1,1775 га серії ЯЛ № 790460, виданий ОСОБА_1 , зазначивши, що ця земельна ділянка є паєм № 1058 - сіножаті і має кадастровий номер 7425582800:08:000:1058, а отже є зовсім іншою земельною ділянкою.

Додатковим рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 травня 2013 року визнано недійсним договір міни земельних ділянок від 29 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 , яка діяла від імені ОСОБА_2 за довіреністю, посвідченої 02 листопада 2007 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовським М. С., зареєстрованої в реєстрі за № 5620, та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Докійчук Н. В., реєстровий № 5507, з моменту його укладення.

Не погодившись з указаними судовими рішеннями, 11 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», Товариство) як особа, яка не брала участі у розгляді справи, звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Також в апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» просило поновити строк на апеляційне оскарження судових рішень з тих підстав, що про наявність указаних судових рішень йому стало відомо під час розгляду цивільної справи № 748/807/23, а з текстом оскаржуваних судових рішень представник Товариства ознайомився лише 26 лютого 2024 року. Крім цього, ні попередній кредитор ПАТ «Дельта Банк», ні теперішній - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не були залучені до участі у даній справі, однак прокурор мав бути обізнаний про те, що станом на час звернення до суду з цим позовом спірні земельні ділянки, що належали ОСОБА_1 , перебували в іпотеці на підставі іпотечного договору від 06 серпня 2012 року.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21 березня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2013 року та додаткове рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 травня 2013 року відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не було залучено до участі у справі, проте на момент постановлення оскаржуваних судових рішень ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не було учасником кредитних правовідносин між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 та не мало до останньої права грошової вимоги, у зв`язку із чим оскаржувані судові рішення на час їх ухвалення не зачіпали його прав та інтересів.

При цьому апеляційний суд зазначив, що апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити на підставі пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

02 квітня 2024 року ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 березня 2024 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено апеляційним судом з порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

26 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом з тим, у пункті 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки апеляційна скарга ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» була подана 11 березня 2024 року, то апеляційний суд вірно керувався нормами ЦПК України у редакції, що діяла з 15 грудня 2017 року.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за поданою 11 березня 2024 року апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2013 року та додаткове рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 травня 2013 року, зокрема з тих підстав, що вказану апеляційну скаргу подано заявником після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а тому є підстави для застосування наслідків, передбачених пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК України.

Колегія суддів Верховного Суду з наведеним висновком апеляційного суду не погоджується, оскільки ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не було залученим до участі у справі, тоді як відповідний преклюзивний однорічний строк поширюється за умови залучення до участі у справі та належного повідомлення про її розгляд.

Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).

Крім того, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд мотивував її також відсутністю порушених прав заявника оскаржуваними судовими рішеннями, що є передчасним, оскільки порушено порядок вирішення цього питання.

Так, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», апеляційний суд не врахував, що Товариство звернулось до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та інтереси (частина перша статті 352 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд наведеного не врахував, неправильно застосував положення статті 358 ЦПК України, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» задовольнити.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 21 березня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов