ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 2540/2950/18
адміністративне провадження № К/9901/12691/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами справу № 2540/2950/18
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області, третя особа - Комунальне підприємство «Господар» Варвинської селищної ради Чернігівської області, про визнання незаконним рішення,
за касаційною скаргою виконавчого комітету Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року, ухвалене суддею Соломко І.І.
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Чаку Є.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , разом - позивачі) звернулися до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовами до виконавчого комітету Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області (далі - відповідач), в яких просили визнати незаконним рішення виконавчого комітету Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 12 квітня 2018 року № 55 «Про встановлення тарифу на послуги з вивезення твердих побутових відходів в смт Варва».
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення виконавчого комітету Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 12 квітня 2018 року № 55 «Про встановлення тарифу на послуги з вивезення твердих побутових відходів в смт Варва» прийнято з порушенням абзацу 1 пункту 2 статті 31 Закону України «Про житлово комунальні послуги», пункту 240.1.3 статті 240 Податкового кодексу України, статей 1, 8, 9 та пункту в статті 21 Закону України «Про відходи», пункту 3, абзацу 4 пункту 4 та пункту 8 Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010, а також статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення» і статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
3. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року клопотання представника відповідача про залучення третьої особи задоволено, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Господар» Варвинської селищної ради Чернігівської області (далі також - третя особа).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року, позов задоволено в повному обсязі.
5. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірне рішення відповідача за своєю правовою природою є регуляторним актом, яким змінені норми права, оскільки він розрахований на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою встановлення тарифів на вивезення твердих побутових тарифів. Виходячи зі встановленої природи спірного рішення відповідача як регуляторного акта, його прийняттю мала передувати процедура, визначена Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV). Однак, відповідачем порушено процедуру підготовки та подальшого оприлюднення спірного рішення як регуляторного акта - не включено проект оскаржуваного акту до плану регуляторної діяльності, не повідомлено про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу не оприлюднювалися, громадські слухання у сфері житловокомунальних послуг не проводилися, що має наслідком порушення принципу прозорості та врахування громадської думки і становить порушення прав громадян - мешканців смт. Варва, Варвинського району Чернігівської області.
5.1. Відхиляючи доводи відповідача щодо відсутності порушення прав позивачів спірним рішенням, оскільки останні не належать до суб`єктів спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій виходили з того, що особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень встановлено статтею 264 КАС України. Оскільки спірне рішення прийнято з метою приведення розмірів тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів у відповідність до рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, забезпечення стабільності надання послуг населенню, застосовуються неодноразово та розповсюджуються на невизначене коло осіб, то позивачі як мешканці смт. Варва, Чернігівської області в даному випадку є учасниками правовідносин, в яких застосовується спірне рішення, а відтак мають право на судовий захист.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
6. 06 травня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Виконавчого комітету Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області, якою просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі в частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
7. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
7.1. Так, скаржник вказує на те, що абзацом 13 частини 3 Закону № 1160-IV визначено, що його дія не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної із прийняттям актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги. А вивезення побутових відходів за змістом пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII) належить до комунальних послуг.
7.2. Зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №490/2099/15-а, від 08 травня 2018 року у справі № 405/5819/14-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 428/7176/14-а, від 21 грудня 2018 року у справі № 591/1335/15-а, оскільки такі висновки стосуються врегулювання правовідносин, відмінних від спірних правовідносин у цій справі.
7.3. Крім того, скаржник наполягає на тому, що судами попередніх інстанцій не вмотивовано висновок, що ОСОБА_1 є учасником правовідносин, в яких застосовується спірне рішення. Зазначає, що відповідно до частини другої статті 35-1 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР (далі - Закон № 187/98-ВР) саме власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів. Натомість, єдиним власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та саме він здійснює оплату послуг з вивезення твердих побутових відходів, а не позивач ОСОБА_1 . З огляду на наведені обставини, ОСОБА_1 є лише членом сім`ї споживача послуг ( ОСОБА_3 ) і не може вважатися суб`єктом відносин у сфері надання послуг з вивезення твердих побутових відходів.
8. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2019 року для розгляду касаційної скарги виконавчого комітету Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Коваленко Н.В., суддів Берназюк Я.О., Гриців М.І.
9. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року №1031/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 13), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.
10. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 липня 2019 року для розгляду вищевказаної касаційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Коваленко Н.В., Берназюк Я.О., Желєзний І.В.
11. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
12. До початку розгляду справи по суті суддею-доповідачем Коваленко Н.В., суддями Берназюком Я.О., Желєзним І.В. заявлено самовідводи, що обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - без урахування спеціалізації.
13. Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року задоволено заяви про самовідвід суддів Верховного Суду Коваленко Н.В., Берназюка Я.О., Желєзного І.В. у справі № 2540/2950/18, відведено суддів Коваленко Н.В., Берназюка Я.О., Желєзного І.В. від участі у розгляді справи № 2540/2950/18.
14. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 грудня 2020 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року № 2379/0/78-20 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28 грудня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
16. 12 серпня 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому проти доводів та вимог касаційної скарги заперечує та просить залишити таку без задоволення, а рішення сидів попередніх інстанцій - без змін.
16.1. Зокрема, наполягає на тому, що є суб`єктом спірних правовідносин у розумінні Закону № 187/98-ВР.
16.2. Крім того, просить надати правову оцінку обставині сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги не виконавчим комітетом Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області, а Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області, у чому вбачає порушення статті 42 КАС України.
17. 12 серпня 2018 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому проти доводів та вимог касаційної скарги заперечує та просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
18. 12 квітня 2018 року виконавчим комітетом Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області прийнято Рішення № 55 «Про встановлення тарифу на послуги з вивезення твердих побутових відходів в смт. Варва .
18.1. Пунктом спірного рішення вирішено погодити КП «Господар» рівень рентабельності на послуги з вивезення твердих побутових відходів у розмірах: для населення - 10 відсотків; для бюджетних установ -15 відсотків та для інших споживачів - 20 відсотків.
18.2. Пунктом другим цього ж рішення вирішено встановити КП «Господар» тарифи на послугу твердих побутових відходів в смт. Варва та с. Воскресенське для споживачів населення 91,30 грн/м3, в т.ч. ПДВ; бюджетні установи 95,44 грн/м3, в т.ч. ПДВ; інші споживачі 99,59 грн/м3, вт.ч. ПДВ.
18.3. Також, у спірному рішенні вказано, що воно прийняте з метою приведення розмірів тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів у відповідність до рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, забезпечення стабільності надання послуг населенню та набирає чинності з 01 травня 2018 року.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
19. 8 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ" (далі - Закон № 460-IX).
20. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
21. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
22. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України (в редакції до 8 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
23. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
24. Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення виконавчого комітету Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 12 квітня 2018 року № 55 «Про встановлення тарифу на послуги з вивезення твердих побутових відходів в смт. Варва» за своєю правовою природою є регуляторним актом, прийняттю якого прийняттю мала передувати процедура, визначена .Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року №1160-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1160-IV).
25. Верховний Суд не погоджується із наведеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки ці висновки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
26. Так статтею 3 Закону № 1160-IV передбачено, що дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям актів, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги.
27. Враховуючи вищевикладене, рішення органу місцевого самоврядування про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги (у тому числі, шляхом коригування тарифів) не є регуляторним актом у розумінні Закону № 1160-IV.
28. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що тарифи на житлово-комунальні послуги в Україні формуються та встановлюються на підставі вимог чинного законодавства та нормативно-правової бази.
29. Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIІІ (далі - Закон № 2189-VIІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
30. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги визначено статтею 7, 14 Закону, а також статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон № 280/97-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
31. Відповідно до статті 5 Закон № 2189-VIІІ послуги з поводження з побутовими відходами є комунальними послугами, які, у свою чергу, належать до житлово-комунальних послуг.
32. Відповідно до пункту «с» частини першої статті 18 Закону України «Про відходи» до повноважень Кабінету Міністрів України належить встановлення порядку формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами. Порядок формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010.
33. На підставі наведеного, колегія суддів констатує, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального права, яке виявилось у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, а саме Закону № 1160-IV та не застосування нормативно-правових актів, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
34. Колегія суддів також погоджується з доводами скаржника про те, що судами попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях безпідставно застосовано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 490/2099/15-а, від 08 травня 2018 року у справі № 405/5819/14-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 428/7176/14-а, від 21 грудня 2018 року у справі №591/1335/15-а, оскільки такі висновки стосуються врегулювання правовідносин, відмінних від спірних правовідносин у цій справі.
35. Так, у справах № 490/2099/15-а, № 405/5819/14-а та № 591/1335/15-а оскаржувалися рішення органів місцевого самоврядування, якими встановлювалися тарифи на послуги з перевезення пасажирів, а у справі № 428/7176/14-а оскаржувалося рішення органу місцевого самоврядування, яким було встановлено нормативно грошову оцінки земель населеного пукну. Тобто, оскаржувані рішення у вказаних справах є регуляторними актами і здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з їхнім прийняттям не належить до вичерпного переліку регуляторної діяльності на яку не поширюється дія Закону № 1160-IV.
36. При цьому, колегія суддів наголошує, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 12 квітня 2018 року № 55 «Про встановлення тарифу на послуги з вивезення твердих побутових відходів в смт Варва» має ознаки нормативно-правового акту, позаяк безпосередньо зачіпає права й законні інтереси громадян, жителів відповідної територіальної громади.
37. Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що оскільки спірне рішення прийнято з метою приведення розмірів тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів у відповідність до рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, забезпечення стабільності надання послуг населенню, застосовуються неодноразово та розповсюджуються на невизначене коло осіб, то позивачі як мешканці смт. Варва, Чернігівської області в даному випадку є учасниками правовідносин.
38. Колегія суддів зауважує, що склавши помилковий висновок, що оскаржуване рішення відповідача за своєю правовою природою є регуляторним актом, прийняттю якого прийняттю мала передувати процедура, визначена .Законом № 1160-IV, суди попередніх інстанцій під час прийняття ними оскаржуваних судових рішень не надали належної та обґрунтованої оцінки ані змісту позовних вимог, ані правовим підставам звернення позивачів до суду та пов`язаними з цим фактичними обставини справи, що підлягали обов`язковому встановленню в ході розгляду справи з наданням їм правової оцінки.
39. Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.
40. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.
41. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
42. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
43. За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
44. З огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
45. Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права, а також прийняти рішення та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
46. Щодо доводів ОСОБА_1 про сплату судового збору за подання касаційної скарги не виконавчим комітетом Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області, а Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області, колегія суддів зазначає наступне.
47. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №9901/144/20 сформулювала підхід, відповідно до якого необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий розгляд.
48. Так, у цій справі Велика Палата Верховного Суду вважала помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість прийняття як доказу сплати судового збору за подання позовної заяви платіжного доручення лише у зв`язку із зазначенням у ньому платником іншої особи, а не позивача, без урахування всього змісту цього документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу(об`єкта справляння судового збору). Визначальним є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
49. У цьому ж рішенні Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України від «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
50. Додане до касаційної скарги платіжне доручення містить достатні відомості для ідентифікації справи, у якій сплачується цей судовий збір, а на момент відкриття касаційного провадження судом перевірено надходження судового збору у цій справі до бюджету.
51. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обставина зазначення у платіжному дорученні Варвинської селищної ради як платника жодним чином не свідчить про участь останньої у справі у розумінні статті 42 КАС України.
52. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу виконавчого комітету Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області задовольнити частково.
2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі № 2540/2950/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов