№ 2601/7773/12 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 2601/7773/12

провадження № 61-2498св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , діючого в інтересах ОСОБА_4 , на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 липня 2012 року в складі судді Антонової Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року, в складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П. в цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2012 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 20 лютого 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладені кредитні договори: № 003-2008-337, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 90 000,00 швейцарських франків зі сплатою 9,95 % річних строком до 10 лютого 2038 року та № 003-2008-342, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 29 662,00 швейцарських франків зі сплатою 11,45 % річних строком до 10 лютого 2028 року.

20 лютого 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладені договори поруки: № 003-2008-337-Р, за умовами якого поручитель зобов`язалась перед кредитором солідарно відповідати за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору від 20 лютого 2008 року № 003-2008-337, та № 003-2008-342-Р, за умовами якого поручитель зобов`язалась перед кредитором солідарно відповідати за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору від 20 лютого 2008 року № 003-2008-342.

10 липня 2009 року, 27 липня 2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та позичальником укладені додаткові угоди до кредитних договорів від 20 лютого 2008 року № 003-2008-337, № 003-2008-342, а 27 липня 2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та поручителем укладені додаткові угоди до договорів поруки від 20 лютого 2008 року № 003-2008-337-Р, № 003-2008-342-Р, відповідно до яких змінювалась відсоткова ставка за користування кредитними коштами.

Посилаючись на те, що позичальник не виконує взяті на себе за кредитними договорами зобов`язання, внаслідок чого станом на 28 листопада 2011 року утворилась заборгованість 1) за кредитним договором від 20 лютого 2008 року № 003-2008-337 в розмірі 100 209,49 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 864 417, 08 грн, з яких:

- за тілом кредиту - 88 983,19 швейцарських франків, що еквівалентно 767 577,90 грн;

- за відсотками - 11 188,35 швейцарських франків, що еквівалентно 96 511,83 грн;

- за підвищеними відсотками - 37,95 швейцарських франків, що еквівалентно 327,36 грн;

2) за кредитним договором від 20 лютого 2008 року № 003-2008-342 в розмірі 34 204,00 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 295 047, 12 грн, з яких:

- за тілом кредиту - 29 011,83 швейцарських франків, що еквівалентно 250 258,95 грн;

- за відсотками - 5 140,69 швейцарських франків, що еквівалентно 44 344,11 грн;

- за підвищеними відсотками - 51,48 швейцарських франків, що еквівалентно 444,07 грн,

ПАТ «Універсал Банк» просило задовольнити позовні вимоги, стягнувши солідарно вказану заборгованість з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 4-5, т.1).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 липня 2012 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 20 лютого 2008 року № 003-2008-337 в розмірі 100 209,49 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 864 417, 08 грн, та заборгованість за кредитним договором від 20 лютого 2008 року № 003-2008-342 в розмірі 34 204,00 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 295 047, 12 грн, а всього - 1 159 464, 20 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 допустив порушення зобов`язань за кредитними договорами від 20 лютого 2008 року № 003-2008-337, № 003-2008-342, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в солідарному порядку з позичальника та поручителя ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 липня 2012 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, вважаючи, що до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи, дотримуючись принципу змагальності сторін.

При цьому судом враховано, що, направивши 15 листопада 2011 року боржнику та поручителю вимоги про погашення протягом 30-денного строку заборгованості за кредитними договорами, у разі невиконання яких строк дії кредитних договорів вважатиметься таким, що настав достроково, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основних зобов`язань.

Оскільки з цим позовом ПАТ «Універсал Банк» звернулось у березні 2012 року, апеляційний суд вважав, що позивач не пропустив шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до поручителя ОСОБА_2 та трирічний строк позовної давності до позичальника ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 липня 2012 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення вимог до ОСОБА_2 та направити справу до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва.

У липні 2021 року справа № 2601/7773/12 передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження представник ОСОБА_4 - адвокат Годня А. А. посилається на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування правового висновку Верховного Суду про застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, що відповідає підставі касаційного оскарження, передбаченій пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; на відсутність правового висновку щодо застосування норм статей 6 629 ЦК України, статті 16 ЦПК України, статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у подібних правовідносинах, що відповідає підставі касаційного оскарження, передбаченій пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України; не дослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) міститься правовий висновок про те, що у разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов`язання, в силі положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що у порушення умов договорів поруки вимоги про погашення заборгованості за кредитними договорами позивач надіслав поручителю не за адресою листування, а за місцем реєстрації, у зв`язку з чим вказані вимоги ОСОБА_2 отримано не було, та банк не набув права на дострокове стягнення заборгованості.

Апеляційний суд не врахував, що укладені між сторонами договори поруки вважаються припиненими на підставі частини першої статті 559 ЦК України у зв`язку із збільшенням зобов`язання без згоди поручителя, оскільки ОСОБА_2 не надавала своєї згоди на підвищення розміру процентних ставок, що призвело до збільшення обсягу відповідальності на підставі укладених між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 додаткових угод до кредитних договорів від 10 липня 2009 року.

З аналізу доводів касаційної скарги вбачається, що заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 липня 2012 року та постанова Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , а тому в іншій частині судові рішення на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції відповідно до вимог частини першої 400 ЦПК України не перевіряються.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 20 лютого 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 003-2008-337, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 90 000,00 швейцарських франків зі сплатою 9,95 % (базова процентна ставка), 29,85 % (підвищена процентна ставка) річних строком до 10 лютого 2038 року (а. с. 6-11, т. 1).

20 лютого 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 003-2008-342, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 29 662,00 швейцарських франків зі сплатою 11,45 % базова процентна ставка), 34,35 % (підвищена процентна ставка) річних строком до 10 лютого 2028 року (а. с. 31-36, т. 1).

20 лютого 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 003-2008-337-Р, за умовами якого поручитель зобов`язалась солідарно відповідати за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору від 20 лютого 2008 року № 003-2008-337 з процентною ставкою 9,95 та підвищеною - 29,85 (а. с. 56-58, т. 1).

20 лютого 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 003-2008-342-Р, за умовами якого поручитель зобов`язалась перед кредитором солідарно відповідати за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору від 20 лютого 2008 року № 003-2008-342 з процентною ставкою 11,45 та підвищеною - 34,35 (а. с. 67-69).

10 липня 2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до кредитного договору від 20 лютого 2008 року № 003-2008-337, відповідно до умов якої за період з 10 липня 2009 року по 26 липня 2009 року позичальник зобов`язався сплачувати кредитору проценти у наступному розмірі: процентна ставка - 3,29, підвищена - 32,85. За період з 27 липня 2009 року по 09 липня 2010 року позичальник зобов`язався сплачувати кредитору проценти у наступному розмірі: процентна ставка - 10,95, підвищена - 32,85 (а. с. 18, т. 1).

10 липня 2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до кредитного договору від 20 лютого 2008 року № 003-2008-342, відповідно до умов якої за період з 10 липня 2009 року по 26 липня 2009 року позичальник зобов`язався сплачувати кредитору проценти у наступному розмірі: процентна ставка - 3,24, підвищена - 40,35. За період з 27 липня 2009 року по 09 липня 2010 року позичальник зобов`язався сплачувати кредитору проценти у наступному розмірі: процентна ставка - 13,45, підвищена - 40,35 (а. с. 42, т. 1).

27 липня 2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до кредитного договору від 20 лютого 2008 року № 003-2008-337, відповідно до умов якої процентна ставка становить 3,29, підвищена - 11, 29. За період з 10 липня 2010 року по 09 липня 2015 року: за користування кредитними коштами без порушення встановленого строку погашення кредиту нараховується процентна ставка у розмірі вищевказаної базової ставки, збільшеної на 9,19 % річних, за користування кредитними коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі базової підвищеної ставки, збільшеної на 9,19 % річних. Починаючи з 10 липня 2015 року: за користування кредитними коштами без порушення встановленого строку погашення кредиту нараховується процентна ставка у розмірі вищевказаної базової ставки, збільшеної на 7,66 % річних, за користування кредитними коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі базової підвищеної ставки, збільшеної на 7,66 % річних. У разі виникнення у позичальника простроченої заборгованості протягом періоду з 27 липня 2009 року по 09 липня 2010 року за користування кредитними коштами без порушення встановленого строку погашення кредиту нараховується процентна ставка у розмірі вищевказаної базової ставки, збільшеної на 7,66 % річних, за користування кредитними коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка у розмірі вищевказаної базової ставки, збільшеної на 7,66 % річних (а. с. 21, т. 1).

27 липня 2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладена додаткова угода до договору поруки від 20 лютого 2008 року № 003-2008-337-Р, відповідно до якої сторони погодили вищевказані зміни до основного договору. У пункті 2.1. сторони погодили, що в період з 15 липня 2008 року по 27 липня 2009 року поручитель підтверджує правомірність нарахування кредитором процентів за користування кредитом за наступними ставками: процентна ставка - 10,95 %, за користування кредитними коштами понад встановлений строк (підвищена ставка) - 32,85 % (а. с. 59-62, т. 1).

27 липня 2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до кредитного договору від 20 лютого 2008 року № 003-2008-342, відповідно до умов якої процентна ставка становить 3,24, підвищена - 11, 24. За період з 10 липня 2010 року по 09 липня 2015 року: за користування кредитними коштами без порушення встановленого строку погашення кредиту нараховується процентна ставка у розмірі вищевказаної базової ставки, збільшеної на 12,25 % річних, за користування кредитними коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі базової підвищеної ставки, збільшеної на 12,25 % річних. Починаючи з 10 липня 2015 року: за користування кредитними коштами без порушення встановленого строку погашення кредиту нараховується процентна ставка у розмірі вищевказаної базової ставки, збільшеної на 10,21 % річних, за користування кредитними коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі базової підвищеної ставки, збільшеної на 10,21 % річних. У разі виникнення у позичальника простроченої заборгованості протягом періоду з 27 липня 2009 року по 09 липня 2010 року за користування кредитними коштами без порушення встановленого строку погашення кредиту нараховується процентна ставка у розмірі вищевказаної базової ставки, збільшеної на 10,21 % річних, за користування кредитними коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка у розмірі вищевказаної базової ставки, збільшеної на 10,21 % річних (а. с. 44-55, т. 1).

27 липня 2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладена додаткова угода до договору поруки від 20 лютого 2008 року № 003-2008-342-Р, відповідно до якої сторони погодили вищевказані зміни до основного договору. У пункті 2.1. сторони погодили, що в період з 15 липня 2008 року по 27 липня 2009 року поручитель підтверджує правомірність нарахування кредитором процентів за користування кредитом за наступними ставками: процентна ставка - 13,45 %, за користування кредитними коштами понад встановлений строк (підвищена ставка) - 40,35 % (а. с. 63-66, т. 1).

15 листопада 2011 року ПАТ «Універсал Банк» надіслало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги про сплату протягом тридцяти днів з моменту отримання цих вимог простроченої заборгованості за кредитними договорами. Роз`яснено, що у випадку невиконання цих вимог термін повернення кредитів вважатиметься таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання вимог (а. с. 86-91, т. 1).

З наданого ПАТ «Універсал Банк» розрахунку вбачається, що станом на 28 листопада 2011 року утворилась заборгованість: 1) за кредитним договором від 20 лютого 2008 року № 003-2008-337 в розмірі 100 209,49 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 864 417, 08 грн, з яких:

- за тілом кредиту - 88 983,19 швейцарських франків, що еквівалентно 767 577,90 грн;

- за відсотками - 11 188,35 швейцарських франків, що еквівалентно 96 511,83 грн;

- за підвищеними відсотками - 37,95 швейцарських франків, що еквівалентно 327,36 грн.

- за тілом кредиту - 29 011,83 швейцарських франків, що еквівалентно 250 258,95 грн;

- за відсотками - 5 140,69 швейцарських франків, що еквівалентно 44 344,11 грн;

- за підвищеними відсотками - 51,48 швейцарських франків, що еквівалентно 444,07 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України (тут і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Вказаний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18).

У справі, яка переглядається, суди встановили, що направивши 15 листопада 2011 року боржнику та поручителю вимоги про погашення протягом 30-денного строку заборгованості за кредитними договорами, у разі невиконання яких строк дії кредитних договорів вважатиметься таким, що настав достроково, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основних зобов`язань.

Враховуючи, що з цим позовом ПАТ «Універсал Банк» звернулось у березні 2012 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позивач не пропустив шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до поручителя ОСОБА_2 , а тому з нього відповідно до статті 554 ЦК України підлягає стягненню в солідарному порядку заборгованість за кредитними договорами від 20 лютого 2008 року № 003-2008-337, № 003-2008-342.

Доводи касаційної скарги з посилання на те, що укладені між сторонами договори поруки вважаються припиненими на підставі частини першої статті 559 ЦК України у зв`язку із збільшенням зобов`язання без згоди поручителя, оскільки ОСОБА_2 не надавала своєї згоди на підвищення розміру процентних ставок, що призвело до збільшення обсягу відповідальності на підставі укладених між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 додаткових угод до кредитних договорів від 10 липня 2009 року Верховний Суд відхиляє з наступних підстав.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша та друга статті 553 ЦК України).

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов`язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Таким чином, аналіз норми частини першої статті 559 ЦК України свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Встановлено, що умовами кредитного договору від 20 лютого 2008 року № 003-2008-337 передбачено проценти за користування кредитом в розмірі 9,95 (базова процентна ставка) та за користування коштами понад встановлений строк в розмірі 29,85 (підвищена процентна ставка) (а. с. 6, т.1)

Відповідно до кредитного договору від 20 лютого 2008 року № 003-2008-342 позичальник взяв на себе обов`язок сплачувати на користь кредитора проценти за користування кредитом в розмірі 11,45 (базова процентна ставка) та за користування коштами понад встановлений строк в розмірі 34,35 (підвищена процентна ставка) (а. с. 31, т.1).

10 липня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк» укладена додаткова угода до кредитного договору № 003-2008-337, за умовами якої у період з 10 липня 2009 року по 26 липня 2009 року процентна ставка становить 3,29, а підвищена - 32,85 (а. с. 18, т.1).

10 липня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк» укладена додаткова угода до кредитного договору № 003-2008-342, за умовами якої у період з 10 липня 2009 року по 26 липня 2009 року процентна ставка становить 3,24, а підвищена - 40,35 (а. с. 42, т.1).

Разом з цим, укладаючи додаткову угоду до договору поруки від 20 лютого 2008 року № 003-2008-337-Р ОСОБА_2 погодилась, що в період з 15 липня 2008 року по 27 липня 2009 року поручитель підтверджує правомірність нарахування кредитором процентів за користування кредитом за наступними ставками: процентна ставка - 10,95 %, за користування кредитними коштами понад встановлений строк (підвищена ставка) - 32,85 % (пункт 2.1.) (а. с. 62, т. 1).

Укладаючи додаткову угоду до договору поруки від 20 лютого 2008 року № 003-2008-342-Р ОСОБА_2 погодилась, що в період з 15 липня 2008 року по 27 липня 2009 року поручитель підтверджує правомірність нарахування кредитором процентів за користування кредитом за наступними ставками: процентна ставка - 13,45 %, за користування кредитними коштами понад встановлений строк (підвищена ставка) - 40,35 % (пункт 2.1.) (а. с. 66, т. 1).

Таким чином, зміна ПАТ «Універсал Банк» підвищених відсоткових ставок за кредитними договорами відбулась за згодою поручителя ОСОБА_2 , а тому обсяг його відповідальності внаслідок такої зміни не збільшився, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що порука припинилась на підставі частини першої статті 559 ЦК України.

Доводи касаційної скарги з посиланням на те, що у порушення умов договорів поруки вимоги про погашення заборгованості за кредитними договорами позивач надіслав поручителю не за адресою листування, а за місцем реєстрації, не заслуговують на увагу, оскільки стосуються не зміни строку основного зобов`язання за кредитними договорами, а пред`явлення вимоги у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань (пункти 2.1., 2.2. договорів поруки).

Посилання на припинення порукиОСОБА_2 в частині певних щомісячних зобов`язань є безпідставними, оскільки спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у вказаній частині не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 - без змін.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлені без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , діючого в інтересах ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 липня 2012 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді : А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

О. С. Ткачук