ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2023 року
м. Київ
справа №260/1682/21
адміністративне провадження № К/990/25240/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 260/1682/21
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури, Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Гінди О.М., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.,
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), Закарпатської обласної прокуратури (далі - відповідач 2), Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - відповідач 3, Кадрова комісія), в якому просив:
1.1. визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 23.11.2020 № 64 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;
1.2. визнати протиправними з моменту прийняття та скасувати накази керівника Закарпатської обласної прокуратури від 24.12.2020 № 413к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Воловецького відділу Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» із 29.12.2020, від 12.04.2021 № 205к, згідно якого вважати звільненим ОСОБА_1 з посади начальника Воловецького відділу Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської обл. та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.04.2021;
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Воловецького відділу Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської обласної прокуратури з 12.04.2021;
1.4. визнати протиправною бездіяльність Закарпатської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку; стягнути з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 35423 грн 57 коп;
1.5. визнати протиправною бездіяльність Закарпатської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, по 5 листкам непрацездатності, а саме: серія AЛB № 569718 від 12.01.2021; серія АЛВ № 602503 від 13.02.2021; серія АЛВ № 552312 від 26.02.2021; серія АЛВ № 553369 від 13.03.2021; серія АЛВ № 497419 від 06.04.2021 та від 12.04.2021;
1.6. стягнути з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 оплату перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві по 5 листкам непрацездатності. а саме: серія AЛB № 569718 від 12.01.2021; серія АЛВ № 602503 від 13.02.2021; серія АЛВ № 552312 від 26.02.2021; серія АЛВ № 553369 від 13.03.2021; серія АЛВ № 497419 від 06.04.2021 та від 12.04.2021;
1.7. стягнути з Закарпатської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 12.04.2021, по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі;
1.8. допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Воловецького відділу Мукачівської окружної прокуратури з 12.04.2021;
1.9. допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Закарпатської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 позов задоволено частково:
2.1. визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії від 23.11.2020 № 64;
2.2. визнано протиправним та скасовано наказ керівника Закарпатської обласної прокуратури від 24.12.2020 № 413к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів Закарпатської обласної прокуратури;
2.3. визнано протиправним та скасовано наказ керівника Закарпатської обласної прокуратури від 12.04.2021 № 205к, відповідно до якого ОСОБА_1 слід вважати звільненим із займаної посади та органів прокуратури з 12.04.2021;
2.4. поновлено ОСОБА_1 на посаді, з якої його було звільнено та органах Закарпатської обласної прокуратури з 13.04.2021;
2.5. визнано протиправною бездіяльність Закарпатської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку;
2.6. стягнуто з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 12940 грн 06 коп;
2.7. стягнуто на користь ОСОБА_1 із Закарпатської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2021 по 02.12.2021 у розмірі 230044 грн 80 коп;
2.8. рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та органах Закарпатської обласної прокуратури, та щодо стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 12940 грн 06 коп допущено до негайного виконання;
2.9. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Закарпатської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 у справі № 260/1682/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково:
3.1. визнано протиправною бездіяльність Закарпатської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні;
3.2. стягнуто із Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що становить 12940 грн 06 коп;
3.3. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 за виключними обставинами.
4.1. Заява обґрунтована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(II)/2023 (справа № 3-5/2022 (9/22) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX.
5. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі № 260/1682/21 відмовлено, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі № 260/1682/21 залишено в силі.
5.1. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд апеляційної інстанції зазначив, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернувся позивач, є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно, воно не підлягає примусовому виконанню, а тому у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, не може переглядатися за виключними обставинами.
5.2. Судом апеляційної інстанції також зазначено, що рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної (ретроактивної) дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
6. Від ОСОБА_1 18.07.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023, де позивач просить скасувати оскаржуване судові рішення та ухвалити нове про задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 у цій справі за виключними обставинами: скасувати зазначену постанову і залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.12.2021.
7. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України згідно із яким підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
7.1. Так, касатор зазначає, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.03.2023 чітко окреслив, що оцінюючи юридичну визначеність пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, його слід застосовувати у взаємозв`язку із приписами пунктів 7 та 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) і їх можна тлумачити та застосовувати і як повідомлення про можливе майбутнє звільнення суб`єкта права на конституційну скаргу та будь-якого іншого прокурора з посади, і як пропозицію щодо можливого подальшого працевлаштування будь- якого прокурора на посаду в Офіс Генерального прокурора, обласну або окружну прокуратуру на підставі відповідної заяви про переведення та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію.
7.2. Як наголошує позивач, наведені обставини позбавили його можливості чітко зрозуміти зміст цього пункту, передбачити юридичні наслідки його застосування та спланувати свої подальші дії. Оскільки рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 року № 1- р(ІІ)/2023 у справі № 3-5/2022(9/22) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, який є одним зі складників спеціального порядку звільнення прокурорів, то і звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури також є незаконним.
7.3. А тому, на переконання скаржника, при ухваленні рішення у справі № 260/1682/21 суд апеляційної інстанції застосував норми закону, які Конституційним Судом України визнані неконституційними, що є правовою підставою для його перегляду за виключними обставинами і є правовими підставами для його скасування, оскільки судом апеляційної інстанції застосовано норму закону (пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX), яка протирічить Конституції України, а тому не могла бути застосована судом апеляційної інстанції.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.08.2023 відкрите касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 14.09.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
10. Від Офісу Генерального прокурора та Закарпатської обласної прокуратури до Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких відповідачі просять відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити в силі. У цих відзивах зазначається, що рішення Конституційного Суду України не мають ретроактивності та змінюють законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватися до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення. Так, у пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційний Суд України вказав, що положення пункту 6 розділу 11 «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
10.1. Відповідачі також зауважують, що Верховним Судом сформовано правову позицію відповідно до якої із змісту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами виключно, якщо рішення суду ще не виконане. У випадку цієї справи, рішення не може вважатися невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, оскільки є рішенням, шо набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено та яке не передбачає примусового виконання.
Позиція Верховного Суду
Нормативне регулювання. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
12. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
13. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
14. Згідно із пунктом 1 частини п`ятої вказаної статті підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
15. Звертаючись до суду апеляційної інстанції про перегляд за виключними обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі № 260/1682/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заявник визначає підставою перегляду цього рішення наявність виключної обставини, передбаченої пункт 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а саме, встановлену Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
16. Так, Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01.03.2023 визнано неконституційним пункт 6 розділу 2 "Прикінцеві І перехідні положення" Закону № 113-IX, відповідно до якого "з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).
17. Верховний Суд враховує, що предметом спору у цій справі була протиправність рішення Кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про неуспішне проходження прокурором одного з етапів атестації, а також наказу місцевої прокуратури про звільнення позивача із посади прокурора відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ, прийнятого на підставі цього рішення. У зв`язку із чим, позивач просив суд поновити його на посаді та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
18. Незгода позивача із рішеннями відповідачів полягала, у тому числі, у відсутності на момент прийняття рішень законодавчо визначених умов, що є підставою для звільнення прокурора за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ.
19. У спірних правовідносинах, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022, яку просить переглянути позивач у зв`язку з виключними обставинами, скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 у справі № 260/1682/21 та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
20. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправним рішення Кадрової комісії, наказу про звільнення із займаної посади, суд апеляційної інстанції виходив із того, що чітко визначеним нормою закону юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ, у розглядуваному випадку, є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи не завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
21. Проаналізувавши положення пунктів 16, 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України № 113-IХ, який полягає у тому, що "набрання прокурором за наслідками першого або другого етапу атестації кількості балів, яка є меншою від прохідного балу для успішного складання іспиту, є для кадрової комісії підставою для ухвалення рішення про неуспішне проходження прокурором атестації і недопуску до наступного етапу атестації; рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної програми з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора є підставою для звільнення прокурора з посади та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, суд апеляційної інстанції констатував, що Кадрової комісією, за встановлених обставин цієї справи, прийнято законне і мотивоване рішення від 23.11.2020 № 64 про неуспішне проходження позивачем атестації. Як наслідок, за висновком суду, відсутні підстави для скасування оскаржуваних наказів у цій справі.
22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.02.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі №260/1682/21. Тобто, постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили та є чинною.
23. З наведеного слідує, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2022 у справі №260/1682/21, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернувся ОСОБА_1 , є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно таке рішення не підлягає примусову виконанню, а тому - у значенні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.
24. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
25. Приймаючи до уваги, що пунктом пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 визначено, що пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, який визнано неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, то дія цього підпункту втратила чинність 01.03.2023. Спірні правовідносини між сторонами виникли до зазначеної дати.
26. Частиною другою статті 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
27. Зі змісту статті 152 Конституції України слідує, що Конституційний Суд України може самостійно визначати строк втрати чинності актом (його окремими положеннями).
28. За таких обставин Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 №1-р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
29. Сталою та послідовною є позиція Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо оцінки, як виключної обставини, рішень Конституційного Суду України, якої дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 25.07.2019 у справі № 804/3790/17, від 23.12.2020 у справі № 825/3135/15-а, від 28.10.2020 у справі № 823/2372/17 та інш., а висновки, наведені у вищевказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи, і колегія суддів не бачить підстав для відступу від них.
30. Так, питання щодо наявності у особи, якій відмовили у задоволенні адміністративного позову, можливості перегляду такого судового рішення з підстав встановлених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, чи відсутності такої тільки у зв`язку з тим, що вказане рішення не підлягало виконанню було вирішено об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18.
31. За наслідками розгляду справи № 808/1628/18 об`єднана палата, аналізуючи зміст пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, дійшла висновку, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.
32. Суд звернув увагу, що словосполучення "ще не виконане", вжите у вказаній нормі, не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння. Наведена процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це обумовлено процесуальним законодавством.
33. При цьому, не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
34. У постанові від 07.07.2023 у справі № 818/1793/18 Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав змінювати практику вирішення подібних правових питань, яка на сьогодні уже є сталою, шляхом відступлення від своєї раніше висловленої правової позиції щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.
35. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
36. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
37. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
38. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
39. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року в справі № 260/1682/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М. Соколов