ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 260/289/19
адміністративне провадження № К/9901/23008/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 (головуючий суддя Дору Ю.Ю.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Глушка І.В., суддів Ільчишин Н.В., Макарика В.Я.)
у справі № 260/289/19
за позовом ОСОБА_1
до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління МВС України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії, в якому просив:
визнати протиправними і незаконними дії УМВС України в Закарпатській області (в особі ліквідаційної комісії) щодо не направлення до Пенсійного фонду України в Закарпатській області та позивачу належним чином посвідчених відомостей (наказу) про встановлення нової вислуги років і нового розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії;
зобов`язати відповідача їх вчинити; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження; стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 08592170) судовий збір у розмірі 768,40 грн;
2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.04.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019, позов задоволено:
визнано протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії щодо не урахування у вислугу років ОСОБА_1 періоду проходження служби в органах внутрішніх справ на посадах державної служби з 01.04.2009 по 06.11.2015;
зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії обчислити ОСОБА_1 вислугу років для призначення пенсії з урахуванням періоду проходження служби в органах внутрішніх справ на посадах державної служби з 01.04.2009 по 06.11.2015.
3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з довідкою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 11.02.2011 №2/291 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.05.1984 та на підставі наказу ГУ МВС України в Закарпатській області від 24.12.2008 №552 о/с з 25.12.2008 звільнений зі служби в органах внутрішніх справ за п.65 "а" (за віком) у відставку із зняттям з військового обліку з встановленням вислуги років для призначення пенсії - 22 роки 09 місяців 12 днів.
5. Наказом УМВС України в Закарпатській області від 08.01.2013 №2 о/с внесено зміни до пункту наказу ГУ МВС України в Закарпатській області від 24 грудня 2008 року №552о/с та вислугу років для призначення пенсії позивачу у пільговому режимі обчислено 23 роки 09 місяців 05 днів.
6. Згідно з довідкою від 17.01.2019 №125/106/2-2019 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, перебуваючи на посадах категорії державних службовців (слідчий організаційно-методичного відділу слідчого управління УМВС України в Закарпатській області) з 01.04.2009 до 06.11.2015. З 06 листопада 2015 року згідно з пунктом 8 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України наказом УМВС області від 06.11.2015 №257 о/с ОСОБА_1 звільнений у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці в тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штату працівників.
7. Позивач звернувся із заявою до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Закарпатській області від 21.01.2019 про направлення на свою адресу та адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області завірені відомості (наказ) про нову вислугу років та довідку про новий розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій.
8. 18.02.2019 Ліквідаційною комісією МВС України в Закарпатській області листом №Р-11/106/05/2-2019 надано відповідь позивачу, що станом на день опублікування Закону України «Про Національну поліцію» заявник не проходив службу в органах внутрішніх справ, і тому положення ч. 2 ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів від 17.07.1992 №393 до нього не застосовуються, відтак відсутні підстави для здійснення перерахунку вислуги років в органах внутрішніх справ.
9. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконним, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що покликання скаржника на те, що станом на день опублікування Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 не проходив службу в органах внутрішніх справи, як на обставини, що вказують на правомірність неврахування спірного періоду до вислуги років для призначення пенсії, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
11. Окремо суди зазначили, що законодавцем були надані гарантії збереження права на пенсію для окремих категорій осіб, про що зазначено в п. "ж" ч. 1 ст. 1-2 та ч. 3 ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і такі гарантії розповсюджуються на позивача.
12. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що право на зарахування до вислуги років безперервної роботи стосується лише тих працівників органів внутрішніх справ (поліцейських), які проходили службу в органах внутрішніх справ, а не обіймали посаду державного службовця. Оскільки станом на день опублікування Закону України «Про Національну поліцію» (06.08.2015) ОСОБА_1 не проходив службу в органах внутрішніх справ, положення ч.2 ст.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 до нього не застосовуються і підстав для перерахунку вислуги років в органах внутрішніх справ немає. Відповідно, відсутні підстави для здійснення перерахунку вислуги років для виплати надбавки за стаж служби.
13. Позивач проти задоволення касаційної скарги заперечив, просив суд рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
15. Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
16. Закон №2262-ХІІ має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
17. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
18. Статтею 1-2 Закону 2262-ХІІ визначено осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону. Так, в абзаці 1 зазначеної статті Закону 2262-ХІІ визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи.
19. Відповідно до п. "ж" ч. 1 ст. 1-2 Закону 2262-ХІІ до таких осіб віднесено державних службовців та працівників навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п`яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.
20. Статтею 17 Закону № 2262-ХІІ визначені види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
21. Частиною 3 статті 17 Закону 2262-ХІІ, якою статтю 17 доповнено згідно із Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015, до вислуги років осіб, зазначених у пункті "ж" статті 1-2 цього Закону, додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ України або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.
22. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, відповідно до п.1 якого до вислуги років особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"» зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ.
23. До вислуги років осіб, зазначених у пункті "ж" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", додатково зараховується час безперервної роботи (з дня призначення після звільнення із служби в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах у Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їх територіальних органах, закладах та установах), що заміщуються державними службовцями, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах (п.2 Постанови №393).
24. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що до вислуги років колишнім працівникам органів внутрішніх справ зараховується час безперервної роботи на посадах державної служби у Міністерстві внутрішніх справ України.
25. Протягом розгляду справи відповідач зауважував, що право на зарахування до вислуги років безперервної роботи стосується лише тих працівників органів внутрішніх справ (поліцейських), які проходили службу в органах внутрішніх справ, а не обіймали посаду державного службовця. Такі ж доводи містить касаційна скарга. Тобто, доводи касаційної скарги дублюють позицію відповідача, викладену в запереченнях на позов та в апеляційній скарзі.
26. Оцінюючи наведені в касаційній скарзі доводи, Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка.
27. Так, судами встановлено, що як слідує із змісту листа Ліквідаційної комісії №Р-11/106/05/2-2019 від 18.02.2019 оголошена станом на 25 грудня 2008 року вислуга років для призначення пенсії у календарному обчисленні становить 22 роки 09 місяців 12 днів та у пільговому обчисленні - 23 роки 09 місяців 05 днів.
28. При цьому, судами встановлено та не заперечується відповідачем, що період роботи позивача в органах внутрішніх справ у період з 01.04.2009 по 06.11.2015 при обрахунку вислуги років для призначення пенсії не враховано.
29. Правомірність неврахування спірного періоду до вислуги років відповідач обґрунтовує тим, що станом на день опублікування Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 не проходив службу в органах внутрішніх справ.
30. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач проходив державну службу в Управлінні МВС України в Закарпатській області на посаді слідчого організаційно-методичного відділу СУ УМВС України в Закарпатській області, яка була заміщена державним службовцем відповідно до Розпорядження КМУ від 08.11.2006 №548-р "Про віднесення працівників МВС та його структурних підрозділів, які займаються розслідуванням кримінальних справ до відповідних категорій посад державних службовців", у період з 01.04.2009 до 06.11.2015.
31. 02 липня 2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII, який опубліковано у офіційному виданні "Голос України" 06.08.2015.
32. Тобто, дата опублікування Закону № 580-VIII охоплюється періодом роботи позивача в органах внутрішніх справ з 01.04.2009 до 06.11.2015.
33. Процес формування підрозділів Національної поліції розпочався з 02.07.2015, а фактично з 07.11.2015. У зв`язку з цим законодавцем були надані гарантії збереження права на пенсію для окремих категорій осіб, про що зазначено в п. "ж" ч. 1 ст. 1-2 та ч. 3 ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
34. Крім того, відповідно до довідки, виданої Ліквідаційною комісією управління МВС України в Закарпатській області від 17.01.2019 №125/106/2-2019, копія якої наявна в матеріалах справи, ОСОБА_1 проходячи службу в органах внутрішніх справ, перебував на посадах категорії державних службовців до 06.11.2015.
35. Відтак, суди вірно відхилили покликання відповідача на те, що станом на день опублікування Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 не проходив службу в органах внутрішніх справи, як на обставини, що вказують на правомірність неврахування спірного періоду до вислуги років для призначення пенсії.
36. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
37. Відповідно до статті 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
38. Як зазначено у частині 4 статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
39. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
40. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
41. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
42. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 350 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019 у справі № 260/289/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб