ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 260/3808/20

адміністративне провадження № К/9901/45309/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стародуб О.П.,

судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-ІНВЕСТ" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 (судді: Бруновська Н.В., Матковська З.М., Шавель Р.М.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "АНДЕЗИТ" до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-ІНВЕСТ" про скасування містобудівних умов та обмежень і реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ПАТ "АНДЕЗИТ" звернулось з позовом до Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва сонячної електростанції ТОВ «МК-ІНВЕСТ», які затверджені наказом відділу містобудування та архітектури Ужгородської райдержадміністрації від 12.09.2019 № 27/08-19;

- скасувати реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 09.12.2019 № ЗК061193442659 ТОВ «МК-ІНВЕСТ».

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "АНДЕЗИТ" покликалось на те, що Державною службою України з питань праці йому надано гірничий відвід для розробки Оріхівського родовища андезитів площею 33,82 га з терміном чинності до 30.09.2037, а оскільки будь - яке будівництво об`єктів у межах гірничого відводу не допускається, то відділом містобудування та архітектури Ужгородської РДА, незважаючи на існуюче право власності ТОВ «МК-ІНВЕСТ» на певну земельну ділянку, неправомірно було видано ТОВ «МК-ІНВЕСТ» містобудівні умови та обмеження на будівництво сонячної електростанції на суміжній до кар`єра ділянці.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ «АНДЕЗИТ» є користувачем надр Оріхівського родовища андезитів (кар`єру) на території села Оріховиця Ужгородського району Закарпатської області, що підтверджується спеціальним дозволом на користування надрами №1091 від 30.09.1997, який виданий Державною службою геології та надр України.

Мета користування надрами: видобування незмінених та порушених вивітрюванням андезитів придатних для виробництва щебню будівельного марок « 600»-« 1200» та каменю бутового марки « 1400», а також для приготування асфальтобетонних шляхових сумішей. Площа родовища 31,8 га. Строк дії дозволу до 30.09.2037. (т. 1 а.с. 13-14)

Державна служба України з питань праці видала ПАТ «АНДЕЗИТ» гірничий відвід на розробку Оріхівського родовища андезитів площею 33,82 га, що підтверджується актом про надання гірничого відводу за №3373 від 16.10.2018. Строк дії відводу - 30.09.2037. (т.1 а.с. 15)

В межах цього родовища позивачу надано в оренду земельну ділянку площею 20,8682 га, з кадастровим номером 2124884800:04:006:0010, з цільовим призначенням - 11,02 «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості під кар`єром». Форма власності - державна. Зокрема, дана земельна ділянка площею - 0,1319 га під будівлями; 0,1886 га під дорогами; 20,5476 га під діючим кар`єром по видобутку андезитів.

ТОВ «МК-Інвест» є власником двох суміжних земельних ділянок з кадастровими номерами 2124884800:12:010:0137, 2124884800:126010:0134, відносно земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:04:006:0010, яку орендує ПАТ «АНДЕЗИТ».

Зокрема, земельна ділянка площею 11,5879 з кадастровим номером 2124884800:12:010:0137 цільове призначення - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (код 14.01); земельна ділянка площею 3,1623 з кадастровим 2124884800:126010:0134 - цільове призначенням для ведення особистого селянського господарства, знаходяться в с.Оріховиця Ужгородського району Закарпатської області, що підтверджується відомостями Державного земельного кадастру та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відділ містобудування та архітектури райдержадміністрації надав ТОВ «МК-Інвест» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта «Будівництво сонячної електростанції на земельній ділянці з кадастровим номером 2124884800:12:010:0137 в с.Оріховиця Ужгородського району Закарпатської області (далі містобудівні умови), які затверджені Наказом відділу містобудування та архітектури Ужгородської районної державної адміністрації за №27/08-19 від 12.06.2019. ( т.1 а.с. 25-26)

10.12.2019 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області зареєструвало повідомлення про початок виконання будівельних робіт «Будівництво сонячної електростанції ТОВ «МК-Інвест» в с.Оріховиця Ужгородського району Закарпатської області» на земельній ділянці з кадастровим номером 2124884800:12:010:0137. (т.1 а.с. 33-34)

Позивач дізнався про зазначені містобудівні умови з письмового листа Ужгородської районної державної адміністрації від 07.09.2020 № 02-24/1425 та з письмового листа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 08.10.2020 про повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 09.12.2019 № ЗК 061193442659. (т.1 а.с. 24; а.с.32)

Вважаючи видані містобудівні умови, обмеження забудови земельної ділянки та реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт протиправними, позивач звернувся до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про неможливість розміщення на земельній ділянці, що належить на праві власності ТОВ «МК-Інвест», сонячної електростанції, яка не є житловим об`єктом чи об`єктом соціальної інфраструктури, які пов`язані з постійним перебуванням людей, не знайшли свого підтвердження.

Також суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про те, що проектована земельна ділянка 2124884800:12:010:0137 знаходиться на площах залягання корисних копалин спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а тому відхиляються судом. З цих мотивів суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин статті 58 Кодексу України про надра, а також пункту 12 Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого Постановою КМУ від 17.01.1995 №33.

Також суд першої інстанції виходив з того, що до контурів ділянки, яка визначена як площа залягання корисних копалин, входить інша, належна третій особі, суміжна земельна ділянка площею 3,1623 га з кадастровим номером: 2124884800:126010:0134 з призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка не планується до забудови та щодо якої містобудівні умови не видавались.

Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів позивача про те, що проектована земельна ділянка 2124884800:12:010:0137 знаходиться на площах залягання корисних копалин.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «МК-Інвест» здійснює використання належної йому земельної ділянки відповідно цільового призначення та відповідно до вимог містобудівної документації.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 рішення суду першої інстанції скасовано.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "АНДЕЗИТ" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано містобудівні умови та обмеження для будівництва сонячної електростанції ТОВ «МК-ІНВЕСТ», затверджені наказом відділу містобудування та архітектури Ужгородської райдержадміністрації від 12.09.2019 № 27/08-19.

Скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 09.12.2019 № ЗК 061193442659, поданого ТОВ «МК-ІНВЕСТ».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розміщення відновлювальних джерел енергетики передбачено на площі залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а земельна ділянка, на якій заплановане будівництво, знаходиться у санітарній та вибухонебезпечній зоні Оріхівського родовища андезитів (кар`єру).

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що в ТОВ «МК-ІНВЕСТ» всупереч статті 58 Кодексу України про надра відсутні погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що будівництво в межах гірничого відводу об`єктів, безпосередньо не пов`язаних з гірничими роботами, не допускається.

Дані містобудівні умови та обмеження та реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт порушують вимоги вищевказаного чинного законодавства, будівельних норм та стандартів, що безпосередньо впливає на право позивача зокрема, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, гарантоване статтею 50 Конституції України.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилась третя особа ТОВ "МК-ІНВЕСТ", подала касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, покликається на те, що апеляційний суд обґрунтував свої висновки на містобудівній документації без врахування внесених до неї змін, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, а тому дійшов до помилкових висновків. Генеральний план передбачав забудову обох земельних ділянок, належних ТОВ «МК-Інвест». Однак окружний суд чітко встановив, що тільки одна земельна ділянка підлягає забудові, яка не входить до площі залягання корисних копалин місцевого значення.

Також покликається на те, що суд апеляційної інстанції не навів жодних обґрунтувань щодо неможливості застосування до спірних правовідносин Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, якими прямо дозволено розміщення електростанції (в тому числі сонячної) в межах санітарно-захисної зони.

Також покликається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 114 Земельного кодексу України та не врахував, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження безпосередньо не стосуються прав, інтересів чи обов`язків позивача.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що видані скаржнику оскаржувані містобудівні умови та обмеження на будівництво об`єкту енергетики в межах санітарно-захисної зони порушують право позивача на використання орендованої ним земельної ділянки та видобування корисних копалин.

Як на підставу касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-ІНВЕСТ" покликається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №363/3786/17, від 18.03.2021 у справі №420/1055/20, 18.08.2020 у справі №369/10284/17, від 09.09.2021 у справі №127/9714/19, від 15.03.2018 у справі №800/414/17, від 20.02.2019 у справі №522/3665/17, від 15.12.2015 у справі №800/206/15.

Крім того, як на підставу касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-ІНВЕСТ" посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме: статті 58 Кодексу України про надра; пункту 12 Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого Постановою КМУ від 17.01.1995 №33; пункту 5.12 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, які затверджені наказом МОЗ України від 19.06.1996 №173.

Просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзивів на касаційну скаргу не надходило. Ухвалу про відкриття касаційного провадження та касаційну скаргу позивачем отримано 22.02.2022, відповідачем Ужгородською районною державною адміністрацією Закарпатської області - 04.02.2022, повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялось Державній архітектурно-будівельній інспекції України, повернулось на адресу суду.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

1. Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон №3038-VI), в редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

Відповідно до пункту 8 частини п?ятої статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження містять планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони).

Відповідно до статті 114 Земельного Кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

Відповідно до пункту частини першої статті 40 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" головний державний санітарний лікар України вносить на затвердження центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, проекти актів, якими, серед іншого, встановлюються державні санітарні норми та правила, санітарно-епідеміологічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти.

На виконання вимог зазначеного Закону наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 року №173 затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (в редакції Наказу Міністерства охорони здоров`я № 952 від 18.05.2018), які включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення (Правила №173).

При цьому, за визначенням цих Правил санітарно-захисна зона покликана відокремлювати промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, саме від житлової забудови (пункт 5.4 Правил).

Так, відповідно до пункту 5.10 Правил №173 у санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення:

- житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ;

- дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів;

- спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств;

- охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі.

Обмежень щодо розташування в санітарно-захисних зонах одних промислових (сільськогосподарських та інших) об`єктів інших промислових об`єктів зазначені правила не містять.

У справі, яка розглядається, на земельній ділянці, щодо якої видано спірні містобудівні умови та обмеження, житлова забудова не розташована і будівництво житлових чи інших, визначених пунктом 5.10 Правил, об?'єктів не планується, відтак застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин зазначених Правил не можна визнати обґрунтованим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржувані містобудівні умови містили обмеження, якими, серед іншого, передбачено, що ділянка, щодо якої вони видані, потрапляє в санітарно-захисну зону промислових підприємств (кар`єр гірських порід) та частково потрапляє в межі вибухонебезпечної зони.

Водночас, як встановлено судами, запланований позивачем вид будівництва на земельній ділянці, щодо якої видано оскаржувані містобудівні умови та обмеження, не підпадає під встановлені законодавством заборони та обмеження, відтак саме лише перебування земельної ділянки в межах санітарно-захисної та вибухонебезпечної зон одного промислового об?єкта не виключає видачі містобудівних умов та обмежень для будівництва іншого промислового об?єкта.

До того ж, пунктом 5.12 Правил №173 прямо передбачено можливість розташування електростанцій в межах санітарно-захисної зони виробничої території.

Крім того, пунктами 7.6.6 та 7.6.8 Державних-будівельних норм України «Планування та забудова території. ДБН Б.2.2-12:2019 (затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019) врегульовано правий режим зони сільськогосподарських виробничих територій та обмеження щодо розміщення у санітарно-захисних зонах окремих приміщень.

Водночас, на земельній ділянці, щодо якої видано спірні містобудівні умови та обмеження, розміщення сільськогосподарських підприємств не передбачається.

Відтак, застосування судом апеляційної інстанції в цій частині до спірних правовідносин пунктів 7.6.6 та 7.6.8 Державних-будівельних норм України «Планування та забудова території. ДБН Б.2.2-12:2019 також ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

2. Відповідно до частини першої статті 58 Кодексу України про надра, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин, забороняється проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об`єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові.

Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, допускаються у виняткових випадках лише за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. При цьому повинні здійснюватися заходи, які забезпечать можливість видобування з надр корисних копалин.

Порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом наведеної норми передбачено дві самостійні умови, перша з якої передбачає обов?язкове попереднє геологічне вивчення ділянок надр, що підлягають забудові (частина перша статті 58 Кодексу).

Така умова не обов?язково передбачає, що на ділянках надр, які заплановані до забудови, буде виявлено залягання корисних копалин.

Натомість друга умова уже передбачає наявність на ділянці надр, яка запланована до забудови, залягання корисних копалин, відтак її забудова потребує обов?язкове погодження з компетентними органами (частина друга статті 58 Кодексу).

Як встановлено судами, оскаржувані містобудівні умови та обмеження видані на підставі генерального плану, який частково суміщений з затвердженим детальним планом території, яким територію, на якій третьою особою заплановано будівництво, віднесено до виробничої зони села Оріховиця.

Станом на час виникнення спірних правовідносин вимоги до складу та змісту генерального плану населеного пункту, склад та зміст генерального плану населеного пункту регулювали ДБН Б.1.1-15:2012.

Відповідно до додатку в ДБН Б.1.1-15:2012 вихідні дані для розроблення генерального плану населеного пункту, серед іншого, включають наявні матеріали геологічних вишукувань, відомості про наявність корисних копалин і підземних вод.

Таким чином, дотримання вимог частини першої статті 58 Кодексу України про надра забезпечується саме на стадії розроблення Генплану, а не видачі містобудівних умов та обмежень.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що генеральний план с. Оріховиця Ужгородського району Закарпатської області частково суміщений з детальним планом території та був предметом судового оскарження у справі №807/599/18, за наслідками якого суд дійшов висновку про його відповідність вимогам закону.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що площа залягання корисних копалин не накладається на належну ТОВ «МК-Інвест» земельну ділянку 2124884800:12:010:0137, заплановану до забудови під електростанцію.

Водночас, суд першої інстанції встановив, що до контурів площі залягання корисних копалин входить інша, належна третій особі, суміжна земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:126010:0134, яка до забудови не планується і щодо неї містобудівні умови не видавались.

Суд апеляційної інстанції такі висновки суду першої інстанції не спростував, натомість керувався викопіюванням з генерального плану, яке відображає розміщення відновлювальних джерел енергетики на двох ділянках, що не відповідає намірам третьої особи щодо забудови лише однієї ділянки з кадастровим номером 2124884800:12:010:0137, яка, як встановлено судом першої інстанції, на площі залягання корисних копалин не накладається.

Застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин висновків Верховного Суду в постановах від 07.11.2018 у справі № 306/999/17, від 21.11.2019 у справі № 807/166/16, від 20.01.2021 у справі 306/2412/15-ц, від 16.12.2020 у справі № 710/360/2012 щодо застосування статті 58 Кодексу України про надра є безпідставним, оскільки такі висновки зроблено за інших фактичних обставин, щодо реальної забудови площ залягання корисних копалин.

3. Крім того, відповідно до статті 17 Кодексу України про надра гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Відповідно до пункту 12 Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 №33, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин (Положення №33), будівництво у межах гірничого відводу об`єктів, безпосередньо не пов`язаних з гірничими роботами, не допускається.

У виняткових випадках така забудова допускається лише в порядку, встановленому цим Положенням.

Відповідно до пункту 12 Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 59, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин (Положення №59), гірничий відвід на розробку родовищ корисних копалин надається з урахуванням меж об`єкта надрокористування, визначених у спеціальному дозволі на користування надрами, та з дотриманням вимог пункту 18 цього Положення.

Пунктом 18 Положення №59 передбачено варіанти визначення меж гірничого відводу, втім включення до меж гірничого відводу санітарно-захисних зон цим Положенням не передбачено.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, будівництво третьою особою електростанції заплановане не у межах гірничого відводу позивача, а на належній третій особі земельній ділянці, на яку гірничий відвід не видався.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності містобудівних умов та обмежень, реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт і відсутності підстав для їх скасування та постановив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, яке безпідставно скасоване судом апеляційної інстанції.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності у позивача права на звернення до суду, оскільки підстави такого звернення позивач пов?язував з необхідність захисту права на безпечне для життя і здоров`я довкілля (питання захисту суспільних інтересів або інтересів необмеженого кола осіб), водночас такі висновки не впливають на загальну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції, яка наведена вище.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи наведені вище мотиви, касаційна підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341 343 349 352 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-ІНВЕСТ" задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі №260/3808/20 скасувати.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №260/3808/20 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук