№ 260/3961/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року

м. Київ

справа № 260/3961/23

адміністративне провадження № К/990/20128/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,

суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді: Бруновська Н.В., Шавель Р.М.)

у справі № 260/3961/23

за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення,

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - третя особа), в якому просив:

- стягнути з Ужгородської міської ради середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у справі № 260/192/21 про поновлення на роботі ОСОБА_1 за період з 09 червня 2021 року по 13 березня 2023 року з урахуванням сум обов`язкових до сплати податків та внесків.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року, у справі № 260/192/21 позивача поновлено на посаді першого заступника міського голови з 29 вересня 2020 року.

Постановою Верховного Суду від 13 березня 2023 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року скасовано, а позов залишено без розгляду, на підставі чого 16 березня 2023 року було закінчено виконавче провадження.

Позивач зазначає, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року по справі № 260/192/21 про поновлення позивача на посаді не виконувалося в період з 09 червня 2021 року по 13 березня 2021 року - понад 21 місяць .

Постанови державного виконавця про накладення штрафу на боржника визнані законними, що підтверджено постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі №260/7673/21 та від 06 жовтня 2022 року у справі № 260/2264/22.

Наведене свідчить, що відповідач своєчасно судове рішення не виконав, що зумовлює виникнення підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду, на підставі якого позивач поновлений на роботі і яким стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, скасоване Верховним Судом, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Також суд першої інстанції звернув увагу, що позивач, вказуючи, що відповідач взагалі не виконав рішення суду № 260/192/21 про його поновлення на посаді, не звертався щодо незаконності дій та рішень на виконання рішення суду в порядку ст.383 КАС України, якою встановлено право особи на звернення до суду щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, третя особа - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення відмовлено з мотивів, які наведені в постанові.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановив, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі № 260/192/21 про поновлення позивача на посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради відповідач виконав 29 листопада 2021 року.

Того ж дня, після поновлення на посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради, позивач звільнений з посади першого заступника міського голови з 08 грудня 2020 року, на підставі рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради від 29 листопада 2021 року № 533 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року у справі №260/8142/21, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради № 533 від 29 листопада 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради, з 08 грудня 2020 року.

На виконання цього рішення суду, позивач поновлений на посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради, згідно із розпорядженням міського голови від 21 червня 2022 року № 317.

20 грудня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд у справі №260/8142/21 прийняв постанову, якою рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року у справі № 260/8142/21 скасував, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував Рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради № 533 від 29 листопада 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

13 березня 2023 Верховний Суд прийняв постанову, якою скасував рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 260/192/21 про визнання протиправним та скасування розпорядження Ужгородського міського голови № 148-р від 28 вересня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади першого заступника міського голови, у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників і поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради з 29 вересня 2020 року; позов залишено без розгляду.

З підстав наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, оскільки рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі № 260/192/21 про поновлення позивача на посаді, станом на час звернення з позовом, скасоване Верховним Судом, судове рішення про поновлення позивача на посаді відсутнє, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання відповідного рішення суду.

При цьому, мотиви суду першої інстанції про те, що позивач не звертався в суд в порядку ст. 383 КАС України, для вирішення цього спору значення не мають.

Крім того, суд першої інстанції при прийнятті постанови виходив з мотивів, які наведені в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року у справі № 260/8142/21, вважаючи, що висновки суду у цій справі мають преюдиційне значення для вирішення справи, що розглядається.

Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, у рішеннях судів у попередніх справах оцінювалась законність рішення суб`єкта владних повноважень про звільнення позивача з роботи.

У той же час, обставини, що стосуються затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі № 260/192/21 про поновлення позивача на посаді, в межах розгляду справи № 260/8142/21 не досліджувались.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно вважав, що рішення у справі №260/8142/21 має преюдиційне значення для розгляду вказаної справи.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року повністю і передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Позивач вказує про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 19 грудня 2023 року у справі №520/15896/21, від 24 жовтня 2023 року у справі № 420/10861/21, від 26 жовтня 2023 року у справі № 640/11509/21, від 15 серпня 2023 року у справі №300/4693/21, від 09 січня 2024 року у справі № 460/15639/21, від 19 жовтня 2023 року у справі №380/8582/22 щодо застосування статті 236 КЗпП України, від 23 лютого 2023 року у справі № 340/2274/22, від 13 січня 2023 року у справі №260/2379/20, від 26 травня 2022 року у справі №640/4699/20 щодо застосування статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», а також від 27 січня 2022 року у справі № 580/5185/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 460/16522/21 щодо застосування статті 235 КЗпП України.

Скаржник зазначає, що в ході розгляду справи №260/8142/21 встановлено, що в порушення приписів трудового законодавства фактичного поновлення позивача на посаді не відбулося.

Виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України відповідач та третя особа не скористалися, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій за наявними в справі матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями (у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А.) визначено такий склад колегії: головуючий-суддя - Мацедонська В.Е., судді: Білак М.В., Мартинюк Н.М.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд цієї справи в порядку письмового провадження з 19 червня 2025 року.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 28 вересня 2020 року розпорядженням Ужгородського міського голови №148-р «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено з посади першого заступника міського голови у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі № 260/192/21 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 :

- визнано протиправним та скасовано Розпорядження Ужгородського міського голови за № 148-р від 28 вересня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади першого заступника міського голови у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників;

- поновлено ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради з 29 вересня 2020 року.

10 червня 2021 року позивач подав до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення в порядку статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України щодо звернення рішення в частині його поновлення на посаді до негайного виконання .

25 червня 2021 року Закарпатським окружним адміністративним судом було винесено ухвалу, якою звернуто до негайного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі № 260/192/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради.

Рішенням ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради від 29 листопада 2021 року №532 «Про виконання рішення суду» ОСОБА_1 поновлено з 29 вересня 2020 року на посаді першого заступника міського голови та включено його, в порядку ч. 3 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до складу виконавчого комітету Ужгородської міської ради VІІ скликання (за посадою).

Рішенням ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради від 29 листопада 2021 року № 533 «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з 08 грудня 2020 року з посади першого заступника міського голови в зв`язку з формуванням нового складу виконавчого комітету Ужгородської міської ради VІІІ скликання.

Позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради № 532 від 29 листопада 2021 року "Про виконання рішення суду" в частині включення ОСОБА_1 до складу виконавчого комітету Ужгородської міської ради VІІ скликання;

- визнати Рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради № 533 від 29 листопада 2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 " протиправним та скасувати;

- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради;

- стягнути з Ужгородської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 459 476,64 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року у справі №260/8142/21 позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано Рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради № 532 від 29 листопада 2021 року «Про виконання рішення суду» частково - в частині включення ОСОБА_1 до складу виконавчого комітету Ужгородської міської ради VІІ скликання (за посадою);

- визнано протиправним та скасовано Рішення ХІІІ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради № 533 від 29 листопада 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради, з 8 грудня 2020 року;

- стягнуто із Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 червня 2021 року по 08 червня 2022 року, в розмірі 455 191,92 грн. (чотириста п`ятдесят п`ять тисяч сто дев`яносто одна гривня дев`яносто дві копійки), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів;

- в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 38389,70 грн. (тридцять вісім тисяч триста вісімдесят дев`ять гривень сімдесят копійок) підлягало до негайного виконання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року у справі №260/8142/21 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 260/192/21 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 260/192/21 скасовано.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі залишено без розгляду.

16 березня 2023 року старшим державним виконавцем Західного МРУ МЮ Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 на підставі постанови Верховного Суду від 13 березня 2023 року, якою скасовано рішення, яке підлягало виконанню.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Стаття 129-1 Конституції України закріплює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина друга статті 372 КАС України).

За правилами статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно зі статтею 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

IV.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №260/192/21 (ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року допущеного до негайного виконання в частині поновлення позивача на роботі).

Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування статті 236 КЗпП України стосовно виконання рішення суду про поновлення на роботі/посаді, яке допущене до негайного виконання.

Так, у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/19103/19 Верховний Суд з цього приводу зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Верховний Суд у цій справі підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Також Верховний Суд наголосив, що наведені приписи Кодексу (ст. 236 КЗпП України) не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

Як висновок, суд касаційної інстанції у справі № 640/19103/19 констатував, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Повертаючись до обставин цієї справи убачається, що, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій погодилися з тим, що з дати ухвалення рішення від 09 червня 2021 року у справі №260/192/21 у відповідача виник обов`язок негайно виконати його в частині поновлення позивача на посаді, зазначеній у цьому рішенні.

Одночасно з цим, суди не застосували до спірних правовідносин статтю 236 КЗпП України і дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі № 260/192/21 скасоване постановою Верховного Суду від 13 березня 2023 року.

Водночас, сформований судами попередніх інстанцій погляд на розв`язання указаного питання є неповним, адже не враховує того, що незастосування статті 236 КЗпП України у подібних випадках здатне потурати невиконанню судових рішень.

Також подібне правозастосування сприяє негативній практиці, за якої роботодавець зволікатиме з виконанням рішення про поновлення особи на роботі допоки апеляційний суд не перегляне справу.

У цьому контексті слід зважати й на те, що інститут звернення рішення суду до негайного виконання покликаний забезпечувати швидкий і реальний захист прав працівника. Цей інститут не заперечує можливості скасування в апеляційному/касаційному порядку рішення, допущеного до негайного виконання.

Стаття 236 КЗпП не містить у собі застереження про те, що скасування рішення про поновлення на роботі звільняє роботодавця від обов`язку оплатити працівнику вимушений прогул при затримці його виконання.

На основі цих обставин і міркувань Суд дійшов висновку, що у випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі факт подальшого скасування цього рішення в апеляційному/касаційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов`язку здійснити таку виплату.

Інакше застосування статті 236 КЗпП України, за позицією Верховного Суду, може атакувати принцип обов`язковості судового рішення та здатне підважити процесуальний інститут звернення рішення суду до негайного виконання.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року у справі №420/10861/21, від 15 лютого 2023 року у справі №460/16522/21, від 19 грудня 2023 року у справі №520/15896/21, від 26 жовтня 2023 року №640/11509/21, від 09 січня 2024 року у справі № 460/15639/21 (на які посилається скаржник в своїй касаційній скарзі) та інших.

Також колегія суддів уважає за доцільне зазначити, що у справі №280/5280/23, постанова в якій була ухвалена 10 квітня 2025 року, Верховний Суд, з урахуванням раніше висловленої правової позиції, зазначив, що передумови застосування статті 236 КЗпП України першочергово ґрунтуються на визначеному Законом обов`язку роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі (частина восьма статті 235 КЗпП України, пункт 3 частини першої статті 371 КАС України), де рішення, яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання на рівні з рішенням, яке набрало законної сили (частина друга статті 372 КАС України), тобто йдеться про конституційний принцип обов`язковості судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України). Тим більше, у справах з приводу проходження публічної служби, де роботодавець зазвичай є суб`єктом владних повноважень і зобов`язаний у своїх діях та рішеннях керуватися частиною другою статті 19 Конституції України.

З наведеного убачається, що правовий висновок щодо застосування статті 236 КЗпП України за обставин скасування судового рішення про поновлення працівника, викладений у згаданих постановах Верховного Суду, є зрозумілим, однозначним та передбачуваним (прогнозованим), позиція Верховного Суду щодо застосування цього висновку в подібних правовідносинах є усталеною і послідовною.

Верховний Суд неодноразово повторював, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №460/600/22). Стаття ж 236 КЗпП України за своєю суттю як раз установлює відповідальність за невиконання цих вимог у виді стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника.

Таким чином, в основі "затримки виконання", про яку йдеться в статті 236 КЗпП України, перебуває саме нехтування роботодавцем наведеними правовими вимогами, що здатне мати для працівника наслідки у вигляді (зокрема, але не виключно) втрат від неотримання заробітної плати, неможливість працевлаштуватись тощо. Своєю чергою, це означає, що зі скасуванням судового рішення про поновлення працівника, передумова застосування статті 236 КЗпП України не зникає, оскільки залишається факт порушення роботодавцем вимог Закону про негайне виконання судового рішення в цій частині та обов`язковість судового рішення.

Сама лише незгода з висновками суду про незаконність звільнення працівника та оскарження судового рішення із цих міркувань жодним чином не виправдовують порушення вказаних вимог Закону.

З огляду на викладене колегія суддів не може погодитися з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що скасування Верховним Судом рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі №260/192/21 виключає можливість застосування статті 236 КЗпП України до спірних правовідносин.

Тож Суд констатує, що у цій справі суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 236 КЗпП України, їхні висновки є необґрунтованими й такими, що не враховують правові позиції касаційного суду.

Внаслідок цієї помилки суди першої й апеляційної інстанцій не встановили період затримки виконання рішення про поновлення позивача на роботі; не перевірили та не дослідили питання розрахунку середнього заробітку; не провели розрахунок належної до стягнення суми.

Отже, суди попередніх інстанцій не встановили усіх фактичних обставин справи та не дослідили відповідні докази, які мають значення для правильного вирішення спору.

Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені судом першої та апеляційної інстанцій, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

V. Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статті 139 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська

Судді М.В. Білак

Н.М. Мартинюк