ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 260/5228/23

адміністративне провадження № К/990/4921/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Прокопенка О.Б.,

суддів - Радишевської О.Р., Соколова В.М.,

розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №260/5228/23

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року, постановлену в складі головуючого судді Рейті С.І., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, ухвалену в складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, яка виразилась, зокрема, у письмовій відмові щодо незарахування до календарної вислуги років позивача періоду проходження ним служби в міжнародних операціях Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) з підтримання миру і безпеки, а саме за періоди з 25 липня 2012 року по 26 липня 2014 року, за період з 08 серпня 2015 року по 02 серпня 2017 року, за період з 25 березня 2019 року по 24 березня 2021 року та за період з 18 лютого 2022 року по 20 квітня 2022 року в розрахунку один місяць за три місяці, відповідно до положення частини третьої статті 8 Закону України від 23 квітня 1999 року №613-XIV «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки» (далі - Закон №613-XIV);

2) зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, шляхом внесення змін у наказ відповідача від 25 серпня 2022 року №150 о/с, здійснити перерахунок (обчислення) та зарахувати до поточної календарної вислуги років позивача періоди проходження ним служби в міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки з 25 липня 2012 року по 26 липня 2014 року, з 08 серпня 2015 року по 02 серпня 2017 року, з 25 березня 2019 року по 24 березня 2021 року, з 18 лютого 2022 року по 20 квітня 2022 року у розрахунку один місяць за три місяці, відповідно до положення частини третьої статті 8 Закону №613-XIV, що загалом складає 216 календарних місяців або 18 календарних років та 3 місяці;

3) зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області донарахувати та виплати позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за 12 повних календарних років служби, з урахуванням уже раніше виплаченої.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, провадження у справі закрито в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, яка виразилась, зокрема, у письмовій відмові щодо незарахування до календарної вислуги років ОСОБА_1 періоди проходження ним служби в міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки, а саме: за періоди з 25 липня 2012 року по 26 липня 2014 року, за період з 08 серпня 2015 року по 02 серпня 2017 року, за період з 25 березня 2019 року по 24 березня 2021 року та за період з 18 лютого 2022 року по 20 квітня 2022 року у розрахунку один місяць за три місяці, відповідно до положення частини третьої статті 8 Закону № 613-XIV та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, шляхом внесення змін у наказ відповідача від 25 серпня 2022 року №150 о/с, здійснити перерахунок (обчислення) та зарахувати до поточної календарної вислуги років ОСОБА_1 періоди проходження ним служби в міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки з 25 липня 2012 року по 26 липня 2014 року, з 08 серпня 2015 року по 02 серпня 2017 року, з 25 березня 2019 року по 24 березня 2021 року, з 18 лютого 2022 року по 20 квітня 2022 року у розрахунку один місяць за три місяці, відповідно до положення частини третьої статті 8 Закону №613-XIV, що загалом складає 216 календарних місяців або 18 календарних років та три місяці, з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Закриваючи провадження у справі в частині зазначених позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачем у цій справі, були предметом судового розгляду у справі №260/3969/22, у якій ухвалено судове рішення, що набрало законної сили.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Уважаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, із урахуванням заяви про уточнення касаційної скарги, просив скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначав, що судові рішення у справі, ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/6357/20 та від 17 серпня 2022 року у справі №520/9008/2020.

Скаржник наводить доводи про те, що позовні вимоги у цій справі та у справі №260/3969/22 не є тотожними, оскільки спір у цих справах не стосується того ж самого предмета, поданий з інших підстав та надання інших доказів, якими обґрунтовано такі підстави.

Позиція відповідача

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому заперечив проти вимог касаційної скарги та зазначив, що позовні вимоги, заявлені у справі №260/5228/23, фактично є переоцінкою законного рішення у справі №260/3969/22, що суперечить принципу верховенства права, складовою якого є правова визначеність.

Рух касаційної скарги

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи №260/5228/23 між суддями від 09 лютого 2024 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Прокопенка О.Б., суддів: Радишевську О.Р., Соколова В.М. - для розгляду цієї адміністративної справи.

Ухвалою від 27 лютого 2024 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху для усунення недоліків - подання касаційної скарги у новій редакції, відповідно до вимог статей 330 та 349 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ОСОБА_2 провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та ухвалою від 10 квітня 2024 року призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права у межах, визначених статтею 341 КАС України, Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях звертає увагу на необхідність дотримання на рівні національного судочинства принципу res judicata, наголошуючи, що жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи й постановлення нового рішення.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні первісних обставин і зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 (провадження 12-15гс19).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом сторін у справі, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

У цій справі спірним є питання наявності в межах двох справ одних й тих самих підстав позову.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 01 серпня 2002 року по 30 серпня 2022 року проходив службу на посадах офіцерського складу у підрозділах Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) з відповідними відрядженням до миротворчих операцій ООН з підтримання миру та безпеки.

Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 25 серпня 2022 року №150 о/с та відповідно до Закону України від 02 липня 2015 року №580-VІІІ «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 було звільнено на підставі пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) у спеціальному званні «майор поліції» у запас Збройних Сил України з 30 серпня 2022 року.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 25 серпня 2022 року №150о/с на час звільнення позивача із служби станом на 30 серпня 2022 року вислуга років становила: в календарному обчисленні 20 років 00 місяців 28 днів; у пільговому - 09 років 10 місяців 20 дні; для нарахування та виплати грошової допомоги при звільненні - 20 років 0 місяців 28 днів.

Як зазначено у довідці Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 05 вересня 2022 року №Х-173/106/2-2022 позивач під час проходження служби в органах внутрішніх справ брав участь у міжнародних операція ООН з підтримання миру та безпеки, зокрема: з 25 липня 2012 року по 26 липня 2014 року (2 роки 0 місяців 2 день) - місія ООН в Південному Судані; з 08 серпня 2015 року по 02 серпня 2017 року (1 рік 11 місяців 26 днів) - місія ООН в Південному Судані; з 25 березня 2019 року по 24 березня 2021 року (1 рік 11 місяців 28 днів) - місія ООН в Косово; з 18 лютого 2022 року по 20 квітня 2022 року (2 місяці 3 дні) - місія ООН в Південному Судані. Указане також підтверджується наказами МВС.

Таким чином, загальний період фактичного перебування позивача в міжнародних операція ООН з підтримання миру та безпеки - 6 років 1 місяць 29 днів.

Позивач, уважаючи, що при розрахунку вислуги років, період участі у вказаних міжнародних операціях ООН мав бути обчислений з розрахунку один місяць за три, а тому його вислуга років в органах внутрішніх справ становить відповідно 32 роки 04 місяці 26 днів, звернувся з відповідним позовом до суду про зобов`язання Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, в тому числі, зарахувати пільгову вислугу років в календарну, з розрахунку один місяць за три, за періоди проходження служби в миротворчих операціях ООН з підтримання миру та безпеки у Південному Судані та Косово, відповідно до вимог Закону №613-XIV та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393, що загалом, як в календарному, так і в пільговому обчисленні становитиме 32 роки 04 місяці 26 днів.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №260/3969/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в частині незарахування ОСОБА_1 до календарної вислуги років на пільгових умовах часу участі у складі національного персоналу МВС у міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки в Південному Судані з 25 липня 2012 року по 26 липня 2014 року, з 08 серпня 2015 року по 02 серпня 2017 року, з 18 лютого 2022 року по 20 квітня 2022 року та в Косово з 25 березня 2019 року по 26 березня 2021 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 пільгову вислугу років в календарну, з розрахунку один місяць за три, за періоди проходження служби в миротворчих операціях ООН з підтримання миру та безпеки у Південному Судані та Косово, відповідно до вимог Закону №613-XIV та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №260/3969/22 наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 16 січня 2023 року №11 о/с «По особовому складу» внесено зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 25 серпня 2022 року №150 о/с та зараховано до вислуги років у календарному обчисленні періоди виконання обов`язків у складі національного персоналу МВС міжнародних операцій з підтримання миру і безпеки за вказаний період з розрахунку один місяць за три місяці, що становить 32 роки 04 місяці 20 днів.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 06 квітня 2023 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №260/3969/22 скасував та ухвалив нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

Верховний Суд ухвалою від 06 червня 2023 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3969/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

07 червня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області із заявою про здійснення перерахунку та зарахування до його поточної календарної вислуги років та до стажу служби в поліції періоди (час виконання обов`язків) перебування в міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки з розрахунку один місяць за три, відповідно до положень частини третьої статті 8 Закону №613-XIV.

22 червня 2023 року позивачу надійшла відповідь від Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якій було зазначено про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку (обчислення) та зарахування до поточної календарної вислуги років періоди проходження позивачем служби в міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що питання зарахування до календарної вислуги років в поліції періодів (час виконання обов`язків) перебування позивача в міжнародних операціях ООН з підтримання миру і безпеки з розрахунку один місяць за три вже було предметом судового розгляду у справі №260/3969/22, рішення у якій набрало законної сили 06 квітня 2023 року.

Таким чином, має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, щодо яких є рішення суду, що набрало законної сили.

Суд погоджується щодо наявності передбаченої пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України підстави для закриття провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог.

Що стосується посилання позивача на те, що рішення у справі постановлені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/6357/20 та від 17 серпня 2022 року у справі №520/9008/2020, Суд дійшов висновку, що воно не є обґрунтованим, оскільки рішення у цих справах постановлені за інших фактичних обставин, встановлених судом.

Як убачається зі змісту постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/6357/20 заявлений у цій справі позов стосується питання заміни адвоката після усунення учиненої перешкоди, а позов у справі №288/814/18 стосується відсутності обґрунтованої відповіді щодо скарги позивача від 31 травня 2018 року. Отже питання щодо наявності чи відсутності підстав для зміни адвоката, про що просить позивач у справі №240/6357/20, у справі №288/814/18 не вирішувалось.

У постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 520/9008/2020 Верховний Суд дійшов висновку, що обставини правомірності включення позивачем суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 20 липня 2017 року №320 до складу податкового кредиту не були предметом розгляду у справі №520/1186/19. Водночас підставою для звернення із зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Індіго Груп» зазначило наявність у нього права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною від 20 липня 2017 року №320, починаючи з липня 2017 року, оскільки податкові накладні за рішенням комісії ДФС реєструються днем їх первинного подання.

За таких обставин Суд відхиляє доводи скаржника щодо неврахування у цій справі висновків Верховного Суду, викладених у справах №240/6357/20 та №520/9008/2020.

Таким чином, міркування й твердження позивача у касаційній скарзі не спростовують правильності правових висновків оскаржуваних у справі рішень і не дають підстав уважати, що судові рішення ухвалені без урахуванні висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

Касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 345 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко

Судді: О.Р. Радишевська

В.М. Соколов