ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 260/5703/24
адміністративне провадження № К/990/2827/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №260/5703/24
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року, прийняту у складі головуючого судді Микуляк П.П., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Матковської З.М., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №1514 від 18.06.2024 року, яким ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме звільнення із служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №131 о/с від 19.06.2024 року, яким ОСОБА_1 було звільнено зі служби;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №1 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 25 вересня 2024 року.
3. 17 вересня 2024 року представником відповідача до суду першої інстанції було подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Заява мотивована тим, що позивачем було пропущено 15-денний строк звернення до суду на оскарження спірних наказів, встановлений четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), оскільки вказані накази отримано позивачем 24 липня 2024 року, про що позивач самостійно зазначив у позовній заяві, а з позовом звернувся до суду 29.08.2024. При цьому представник відповідача зазначив, що позивач не обґрунтував, що не мав об`єктивної можливості своєчасно дізнатись про прийняття оскаржуваних наказів про звільнення із служби в поліції та звернутись до суду в межах встановлених строків звернення до суду.
4. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року заяву Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду задоволено; позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Судове рішення мотивовано тим, що позивач пропустив строк звернення до суду із цим позовом.
5. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року залишено без змін.
7. Суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, виходив з того, що у контексті цього спору застосуванню підлягають положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, згідно з якими поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем оскаржувані накази було отримано 24 липня 2024 року, водночас адміністративний позов було відправлено поштовим зв`язком до суду 16 серпня 2024 року. Отже, оскільки позивачем пропущений 15-денний строк звернення до суду із позовом, тому суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про залишення цього позову без розгляду.
8. Щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції зауважив, що позивач вказує на те, що підставами поважності пропуску строку звернення до суду слугувало те, що у період з 13.06.2024 по 08.07.2024 він перебував на лікарняному, а також те, що з наказом про звільнення його було ознайомлено лише 24.07.2024. Однак суд уважав такі обставини необґрунтованими, оскільки саме з 24.07.2024 , дня отримання копії наказу поштою, обчислюється 15-денний строк звернення до суду, який позивач пропустив. Отже, позивачем не доведено про існування об`єктивних причин, які перешкоджали йому дізнатися про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення, і про те, що такі причини перебувають у наслідковому зв`язку з пропуском 15- денного строку звернення до суду.
9. Щодо доводів позивача про те, що він заявляв у позовній заяві клопотання про поновлення строку звернення до суду і суд першої інстанції вказане клопотання залишив поза увагою та відкрив провадження у справі, то суд апеляційної інстанції зазначив про те, що відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний був додати до позову заяву про поновлення строку та докази поважності причин його пропуску, однак позивачем таку заяву подано не було.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
11. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди попередніх інстанції неправильно застосували статтю 123 КАС України та протиправно не розглянули його заяву про поновлення строку, у зв`язку з чим його права було порушено. У такому разі, коли суд не розглядає заяви або клопотання сторін, вказане є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.
12. Крім того касатор вказує на те, що Дисциплінарним статутом не встановлено строків оскарження результатів виконання дисциплінарних стягнень, з чого можливо припустити, що строк такого оскарження становить один місяць (стаття 122 КАС України). Таким чином, на думку позивача, строк оскарження наказу №1514 становить 15 днів, а наказу №131 о/с - один місяць. Позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, тобто частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, а саме: чи поширюється визначений цією правовою нормою строк на оскарження результатів виконання дисциплінарного стягнення.
IV. Позиція інших учасників справи
13. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
V. Рух справи в суді касаційної інстанції
14. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А., від 23 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року.
15. Підставою відкриття касаційного провадження є оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
16. Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 30 квітня 2025 року.
VI. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції
17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
18. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
19. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
20. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. У силу частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
22. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
23. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
24. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
25. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головне управління Національної поліції у Закарпатській області прийняло накази від 18.06.2024 №1514, яким ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме звільнення із служби в поліції та від 19.06.2024 №131 о/с, яким ОСОБА_1 було звільнено зі служби.
27. Із зазначеними наказами позивач ознайомився та отримав їх копії 24 липня 2024 року, про що позивач зазначив у позовній заяві.
28. Адміністративний позов було відправлено позивачем до суду поштовим зв`язком 16 серпня 2024 року, що підтверджується відтиском штемпеля на конверті. Закарпатський окружний адміністративний суд отримав вказаний позов 29 серпня 2024 року.
29. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 31 Дисциплінарного статуту, яка передбачає 15-денний строк звернення до суду щодо оскарження наказів по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення (у цій справі - накази Головного управління Національної поліції у Закарпатській області від 18.06.2024 №1514 та від 19.06.2024 №131 о/с).
30. Скаржник стверджує, що такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є помилковими, оскільки приписами статті 31 Дисциплінарного статуту не встановлено строків оскарження результатів виконання дисциплінарних стягнень, тому строк такого оскарження становить один місяць відповідно до статті 122 КАС України.
31. Вирішуючи питання застосування строків звернення до суду із позовами про оскарження застосованих до поліцейських дисциплінарних стягнень, Верховний Суд зазначає наступне.
32. Законом України від 15.03.2022 № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» (далі - Закон №2123-IX) внесено зміни до указаних нормативно-правових актів. Зокрема, Дисциплінарний статут доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», яким з 01.05.2022, зокрема, запроваджено інші строки звернення до суду.
33. Так, частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
34. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 1).
35. При цьому, надалі відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні неодноразово продовжено, такий правовий режим триває й на сьогодні.
36. Верховний Суд звертає увагу, що приймаючи Закон №2123-ІХ та доповнюючи Дисциплінарний статут розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», зокрема щодо встановлення такого короткого строку на оскарження дисциплінарного стягнення, законодавець мав на меті оптимізувати діяльність поліції, у тому числі, під час дії режиму воєнного стану, та врегулювати питання діяльності поліції передусім в умовах воєнного стану.
37. Тобто, внесення відповідних змін до Дисциплінарного статуту спрямовані на забезпечення діяльності поліції та ефективного виконання нею завдань в умовах воєнного стану, а також задля швидкого та оперативного реагування на дії (бездіяльність) поліцейського, у разі кваліфікування їх як такі, що можуть виразитися у грубому порушенні службової дисципліни в умовах посиленого варіанту службової діяльності та (або) підриву авторитету Національної поліції України в цілому.
38. Верховний Суд зазначає, що у випадку наявності колізії між загальним (КАС України) та спеціальним законом (Дисциплінарний статут) застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут.
39. Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 08.02.2023 у справі № 120/7567/22, від 31.05.2023 у справі № 160/9356/22, від 31.10.2023 у справі № 340/4394/22, від 30.11.2023 у справі № 500/1224/23, від 28.03.2024 у справі № 420/22052/23, від 30.09.2024 у справі № 520/5571/24, від 04.10.2024 у справі № 580/4340/24, від 27.12.2024 у справі № 420/13235/24, від 17.04.2025 у справі №140/7715/24 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
40. Відповідно, доводи позивача, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми частини п`ятої статті 122 КАС України, є безпідставними.
41. Отже, законодавець чітко пов`язав виникнення права на оскарження застосованого до поліцейського дисциплінарного стягнення та обчислення строку на таке оскарження - з моменту ознайомлення особи з наказом про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
42. З огляду на наведене, Верховний Суд уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що до правовідносин, які склались у цій справі потрібно застосовувати положення частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, в редакції Закону №2123-IX, який передбачає оскарження наказу про звільнення у п`ятнадцятиденний термін з дня ознайомлення із відповідним наказом.
43. Таким чином, позивач, оскаржуючи спірні накази від 18.06.2024 та від 19.06.2024 (ознайомившись з ними 24.07.2024), звернувшись до суду 16.08.2024 із цим позовом пропустив п`ятнадцятиденний строк звернення до суду.
44. У касаційній скарзі позивач також зазначав, що всупереч приписам КАС України, суди залишаючи його позов без розгляду, не розглянули його клопотання про поновлення строку.
45. Надаючи оцінку цим доводам, Верховний Суд зазначає, що з системного аналізу норми статті 123 КАС України, яка визначає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, вбачається, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання останньому можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини пропуску строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
46. Отже КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.
47. Разом із цим, положення КАС України закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.
48. Верховний Суд уважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовано судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.
49. У цій справі суд першої інстанції, дійшовши висновку про факт пропуску позивачем строку звернення до суду, не вчинив дій щодо надання позивачу можливості спростувати такий факт із наведенням поважних причин пропуску такого строку.
50. Разом з цим, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій заначив докази щодо обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.
51. Суд апеляційної інстанції в своєму рішенні надав оцінку доводам позивача щодо підстав поновлення строків звернення до суду та визнав їх необґрунтованими.
52. Ураховуючи наведене, Верховний Суд не вбачає підстав уважати, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану постанову, обмежив позивача у праві спростувати факт пропуску строку або ж подати відповідну заяву із наведенням інших поважних причин такого пропуску, оскільки, як убачається з матеріалів справи, позивач скористався правом на оскарження ухвали суду першої інстанції і при цьому не був обмеженим у наведенні доводів і наданні доказів щодо спростування позиції відповідача про пропуск строку звернення до суду та висновків суду першої інстанції з наведеного питання.
53. У розглядуваному випадку, за установлених у справі обставин, немає підстав вважати підхід суду апеляційної інстанції до застосування наслідків пропуску процесуального строку звернення до суду надто формальним, невиправдано суворим або таким, що має ознаки безпідставного обмеження доступу до суду.
54. Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують факт пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом та не свідчить про поважність причин його пропуску, Верховний Суд зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, є правильним.
55. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
56. Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення, переглянуті судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі №260/5703/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко