ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року

м. Київ

справа № 260/6163/23

адміністративне провадження № К/990/43732/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого-судді - Мацедонської В. Е.,

суддів: Білак М. В., Жука В. Е.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою адвоката Бобонич Надії Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року (суддя Скраль Т. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року (суддя-доповідач Гінда О. М., судді: Затолочний В. С., Ніколін В. В.),

І. Суть спору

У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ НП в Закарпатській області), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу ГУ НП в Закарпатській області від 27 січня 2023 року № 249 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських роти конвойної служби ГУНП» про застосування до поліцейського відділення № 1 взводу № 1 роти конвойної служби ГУ НП в Закарпатській області сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення із служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Закарпатській області від 30 січня 2023 року № 18 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з 30 січня 2023 року за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного Статуту Національної поліції України), (підстава пункт 1 наказу ГУ НП в Закарпатській області від 27 січня 2023 року № 249);

- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді поліцейського відділення № 1 взводу № 1 роти конвойної служби ГУ НП в Закарпатській області з 30 січня 2023 року;

- стягнути з ГУ НП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення із служби в поліції, а саме з 30 січня 2023 року по дату ухвалення рішення і поновлення на службі в поліції;

- рішення суду в частині поновлення позивача на службі та стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу (за 1 місяць) допустити до негайного виконання.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що спірні накази винесено відповідачем протиправно, оскільки ним не було допущено дисциплінарного проступку, а тому, на думку позивача, звільнення останнього з органів поліції є безпідставним.

ІІ. Установлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Починаючи з 04 листопада 2021 року ОСОБА_1 перебував на службі в ГУ НП в Закарпатській області на посаді поліцейського відділення № 1 взводу № 1 роти конвойної служби ГУ НП в Закарпатській області.

Наказом ГУ НП в Закарпатській області від 23 січня 2023 року № 180 «Про призначення та організацію проведення службового розслідування у відповідності до вимог статтей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України» призначено службове розслідування у формі письмового провадження стосовно поліцейського відділення № 1 взводу № 1 роти конвойної служби ГУ НП в Закарпатській області - сержанта ОСОБА_1 за фактом керування ним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та утворено дисциплінарну комісію ГУ НП в Закарпатській області.

За результатами цього службового розслідування, комісією складено висновок, яким встановлено у діях позивача грубе порушення службової дисципліни в умовах посиленого варіанту службової діяльності, а також порушення етичної поведінки поліцейського і скоєння вчинку, що компрометує поліцейського.

На підставі висновків службового розслідування, наказом ГУ НП в Закарпатській області від 27 січня 2023 року № 249 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських роти конвойної служби ГУ НП» (пункт 1) вирішено: за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в грубому порушенні вимог пунктів 1, 2, 6, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців 1, 7, 8, 10 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, а також порушення вимог пункту 2.5, 12.4 Правил дорожнього руху, поліцейського відділення № 1 взводу № 1 роти конвойної служби ГУ НП в Закарпатській області сержанта ОСОБА_1 , відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнити зі служби в поліції.

У подальшому, відповідно до наказу ГУ НП в Закарпатській області від 30 січня 2023 року № 18 о/с звільнено сержанта ОСОБА_1 , поліцейського відділення № 1 взводу № 1 роти конвойної служби ГУ НП в Закарпатській області з 30 січня 2023 року, згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Уважаючи такі рішення відповідача протиправними, 18 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року, позов залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у контексті цього судового спору застосуванню підлягає Дисциплінарний статут, що затверджений Законом України і яким передбачені порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення, а саме: частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Що стосується поважності (неповажності) причин пропуску строку позивачем на звернення до суду з цим позовом, суди попередніх інстанцій, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23, зазначили, що надаючи 26 січня 2023 року пояснення в межах проведення службового розслідування, позивач усвідомлював і знав про проведення такого, а тому був обізнаний про можливі негативні наслідки за фактом проведення цього службового розслідування. Однак, до липня 2023 року позивач не цікавився питанням свого перебування на службі в органах поліції, зокрема, результатами проведеного службового розслідування. Тобто, позивач проявив байдужість щодо можливості виконувати визначені чинним законодавством повноваження поліцейського, а також свої посадові (функціональні) обов`язки під час дії правового режиму воєнного стану, у період дії якого, на працівників поліції покладено додаткові обов`язки щодо забезпечення публічної безпеки та порядку.

Поряд з цим, суди попередніх інстанцій наголосили, що позивач мав не тільки можливість дізнатися про результати службового розслідування, яке проводилося щодо нього, але й обов`язок, оскільки згідно зі статтею 12 Закону України «Про Національну поліцію» одним з принципів діяльності працівників поліції, є безперервність, яка полягає у тому, що працівники поліції забезпечують безперервне та цілодобове виконання своїх завдань.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з дня видання наказу ГУ НП в Закарпатській області від 30 січня 2023 року № 18 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції, позивачу припинилося нарахування та виплата грошового забезпечення, яке є одним з основних гарантій професійної діяльності поліцейського, чого безумовно не міг не помітити ОСОБА_1 протягом 6 місяців з дня винесення оскаржуваного наказу від 30 січня 2023 року № 18 о/с.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій відхилили покликання позивача, що лише після адвокатських запитів його представника (липень 2023 року) він дізнався про оскаржувані накази, оскільки подання таких адвокатських запитів не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на оскарження оспорюваних наказів, тобто не впливає на строк звернення з розглядуваним позовом до суду.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій не знайшли підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду та дійшли висновку про наявність підстав для застосування частин третьої та четвертої статті 123 КАС України.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

25 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Бобонич Н. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини другої статті 328 КАС України.

ІV. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити до Закарпатського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

На обґрунтування позиції скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій допустили вибіркове тлумачення правових висновків Верховного Суду, на які посилаються у своїх судових рішеннях, і помилково вважають, що у цій справі слід застосовувати норми статті 31 Дисциплінарного статуту у взаємозв`язку з приписами частини третьої статті 122 КАС України.

Представник позивача вважає, що відповідно до норм спеціального закону (Дисциплінарного статуту) строк звернення до суду з цим позовом починається саме з моменту ознайомлення позивача зі спірними наказами (04 та 17 липня 2023 року). Наголошує, що ОСОБА_1 ані з текстом наказу від 27 січня 2023 року № 249, ані з текстом наказу від 30 січня 2023 року № 18 о/с до липня 2023 року не був ознайомлений, їх зміст йому не оголошувався та їх копії позивач особисто не отримував.

На думку скаржника, саме відповідачем не було належним чином виконано обов`язок щодо ознайомлення позивача з оскаржуваними наказами, а тому вказане не може ставитися в залежність вчинення позивачем дій щодо реалізації свого права на оскарження цих наказів.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у її задоволенні та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін. Зазначає, що служба в поліції має особливий характер та всі правовідносини побудовані на спеціальних нормах законодавства України, таких як Дисциплінарний статут Національної поліції України та Закон України «Про Національну поліцію», а тому саме приписи статті 31 Дисциплінарного статуту слід застосовувати під час обрахування строку на звернення до суду з таким позовом.

Крім того, ГУ НП в Закарпатській області зауважує, що відшукання адвоката та ознайомлення з наказами про звільнення після направлення адвокатських запитів не змінює момент, коли позивач мав дізнатися про порушення своїх прав. Триваюча пасивна поведінка останнього не свідчить про дотримання ним строку звернення до суду, з урахуванням наявної у позивача можливості знати про стан (порушення) своїх прав, свобод та інтересів.

Також відповідач зазначає, що станом на 12 липня 2023 року на сайті Укрпошта ще була наявна інформація по трекінгу 880084256590 (лист від ГУ НП в Закарпатській області з копіями оскаржуваних наказів), згідно з якою лист вручено особисто ОСОБА_1 18 лютого 2023 року, а тому останній знав про факт його звільнення та підстави такого звільнення.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, за частиною першою якої визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Водночас, відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, що відносить її до публічної служби в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» (далі - Закон № 2123-IX) внесено зміни до указаних нормативно-правових актів. Зокрема, Дисциплінарний статут НП України доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», яким з 01 травня 2022 року, зокрема, запроваджено іншу процедуру ознайомлення поліцейського з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та інші строки звернення до суду.

При цьому, Преамбулою Дисциплінарного статуту передбачено, що цим Статутом, зокрема, визначені види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Так, частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

При цьому, частина третя статті 21 Дисциплінарного статуту визначає, що перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

VІ. Висновки Верховного Суду

У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме положення статті 31 Дисциплінарного статуту, яка передбачає 15-денний строк звернення до суду щодо оскарження наказів по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення (у цій справі - накази ГУ НП в Закарпатській області від 27 січня 2023 року № 249 та від 30 січня 2023 року № 18 о/с). Факт того, що з самим текстом спірних наказів позивач ознайомився лише в липні 2023 року (через шість місяців після звільнення) не спростовує обов`язок останнього дотримуватися строку звернення до суду з відповідним позовом. Більш того, ОСОБА_1 до липня 2023 року (коли, за його твердженням, він дізнався про звільнення зі служби) про питання свого перебування на службі, її подальшого проходження, результати проведеного службового розслідування за фактом відсутності на роботі взагалі не цікавився, хоча мав не тільки можливість дізнатися про такі, але й обов`язок, виходячи з правової природи трудових правовідносин.

Скаржник стверджує, що такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, у зв`язку з тим, що положення статті 31 Дисциплінарного статуту чітко визначають право, порядок та строки оскарження дисциплінарного стягнення - протягом 15 днів з дня ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, предметом оскарження у цій справі є накази відповідача про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та виконання дисциплінарного стягнення і звільнення зі служби в поліції позивача.

При цьому, порядок звернення до суду з позовами про оскарження застосованих до поліцейських дисциплінарних стягнень, визначений статтею 31 Дисциплінарного статуту, зокрема, щодо застосування 15-ти денного терміну на їх оскарження в судовому порядку, не є спірним.

Водночас, спірним питанням у цій справі є визначення моменту початку перебігу такого строку на звернення до суду з позовом про оскарження дисциплінарного стягнення.

При цьому, з метою недопущення сторонами як у цій справі, так і в подальшому у подібних правовідносинах зловживання своїми правами на звернення до суду з таким позовом, Верховний Суд уважає, що слід детально переглянути рішення судів попередніх інстанцій та надати висновки щодо застосування судами положень статті 31 Дисциплінарного статуту (як спеціального закону) у співвідношенні та взаємозв`язку з загальними нормами, визначеними у статтях 121 - 123 КАС України.

З цього приводу Верховний Суд зазначає таке.

Аналіз викладених вище положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Поряд з цим, процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

Отже, за загальним правилами строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, як вже було зазначено вище, Законом № 2123-ІХ було доповнено Дисциплінарний статут розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

Поряд з цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1).

При цьому, надалі відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні неодноразово продовжено, такий правовий режим триває й на сьогодні.

Статтею 31 розділу V Дисциплінарного статуту (який у цій справі є спеціальним законом) встановлено порядок оскарження дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану, відповідно до частини четвертої якої поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що дійсно законодавець у згаданій статті Дисциплінарного статуту пов`язав виникнення права на оскарження застосованого до поліцейського дисциплінарного стягнення та обчислення строку на таке оскарження - з моменту ознайомлення особи з наказом про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, позивач, звертаючись 18 липня 2023 року до суду з позовом про визнання протиправними і скасування наказів ГУ НП в Закарпатській області від 27 січня 2023 року № 249 та від 30 січня 2023 року № 18 о/с, наполягає на тому, що з їх змістом він ознайомився лише 04 липня 2023 року та 17 липня 2023 року під особистий підпис, а тому, на його думку, 15-денний строк звернення до суду починається саме з цих дат.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що приймаючи Закон № 2123-ІХ та доповнюючи Дисциплінарний статут розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», зокрема щодо встановлення такого короткого строку на оскарження дисциплінарного стягнення, законодавець мав на меті оптимізувати діяльність поліції, у тому числі, під час дії режиму воєнного стану, та врегулювати питання діяльності поліції передусім в умовах воєнного стану.

Тобто, внесення відповідних змін до Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту спрямовані на забезпечення діяльності поліції та ефективного виконання нею завдань в умовах воєнного стану, а також задля швидкого та оперативного реагування на дії (бездіяльність) поліцейського, у разі кваліфікування їх як такі, що можуть виразитися у грубому порушенні службової дисципліни в умовах посиленого варіанту службової діяльності та (або) підриву авторитету Національної поліції України в цілому.

У цьому випадку, Верховний Суд уважає, що застосування словосполучення «з моменту ознайомлення особи з наказом про виконання застосованого дисциплінарного стягнення» у співвідношенні до того, що таке ознайомлення було вчинено позивачем після спливу шести місяців після прийняття спірного наказу і його звільнення зі служби в поліції, у сукупності з положеннями статті 31 Дисциплінарного статуту, фактично нівелює мету Закону № 2123-ІХ.

Більш того, ураховуючи, що таке дисциплінарне стягнення як звільнення зі служби в поліції тягне за собою певні юридичні наслідки (виключення з особового складу, здійснення остаточного розрахунку при звільненні і невиплати в подальшому заробітної плати, здачі табельної зброї, у разі її отримання під час виконання службових обов`язків, недопуск до робочого місця та приміщення відділення поліції та ін.), у колегії суддів є підстави для сумніву щодо добросовісності позивача у реалізації належних йому процесуальних прав на звернення до суду з цим позовом, а тому, у цій справі суд не має обмежуватися застосуванням словосполучення «з моменту ознайомлення особи з наказом про виконання застосованого дисциплінарного стягнення».

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що положення Дисциплінарного статуту не встановлює обмеження щодо можливості поновлення строку звернення до суду з позовом про оскарження дисциплінарного стягнення. При цьому, питання поновлення строку звернення до суду покладається на суд та регламентується нормами КАС України.

Так, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (стаття 121 КАС України).

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19.

При цьому, колегія суддів зауважує, що поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з відповідним позовом.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами службового розслідування, на момент призначення, проведення службового розслідування та винесення відповідачем спірних наказів ОСОБА_1 перебував на лікарняному, а саме: з 19 січня 2023 року по 31 січня 2023 року, що підтверджується виписками КНП «Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги» Хустської міської ради Закарпатської області.

Водночас, ураховуючи приписи статті 21 Дисциплінарного статуту перебування ОСОБА_1 на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Поряд з цим, 26 січня 2023 року позивач надавав пояснення інспектору відділу службових розслідувань УГІ ГУ НП в Закарпатській області лейтенанту поліції Тарасу Гогі щодо обставин службового розслідування.

Тобто, колегія суддів погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій, що станом на 26 січня 2023 року ОСОБА_1 знав про проведення службового розслідування, був повідомлений про строки проведення такого розслідування та міг передбачати його результати і наслідки.

Так, відповідно до статті 22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.

Згідно з частинами четвертою - шостою статті 22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

За відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім`ї такого поліцейського.

У разі якщо поліцейський, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, відмовляється від отримання витягів з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення, днем отримання витягів з наказів є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову в їх отриманні чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, у матеріалах справи наявні супровідні листи ГУ НП в Закарпатській області від 30 січня 2023 року № 138/106/32-2023, № 148/106/32-2023 та квитанції АТ «Укрпошта», з яких убачається, що відповідач у день звільнення позивача засобами поштового зв`язку надіслав на адресу останнього витяги з наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення з органів поліції і запропонував ОСОБА_1 прибути до УКЗ ГУ НП області у зручний для нього час.

З інформації, зазначеної на офіційному сайті Укрпошти, вказані листи за номерами відправлення (трекер) 8800020490794 та 8800874256590 були вручені особисто адресату - 18 лютого 2023 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженнями судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач фактично станом на 18 лютого 2023 року міг бути ознайомлений з висновками службового розслідування та підставами застосування дисциплінарного стягнення до нього у вигляді звільнення зі служби в поліції. У свою чергу, ГУ НП в Закарпатській області вчинив усі необхідні дії задля належного повідомлення позивача про його звільнення та ознайомлення зі спірними наказами.

Водночас, колегія суддів зазначає, що за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 жовтня 2023 року справа № 990/139/23, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Що стосується аргументів скаржника про те, що ОСОБА_1 не отримував листи від ГУ НП в Закарпатській області, які були направлені засобами поштового зв`язку, що, нібито, підтверджується електронною перепискою між адвокатом Монастирецькою Г. В. (яка представляла інтереси позивача) та представником АТ «Укрпошти» (Надя Пацкан) від 11 вересня 2023 року, колегія суддів не бере до уваги та вважає їх безпідставними, оскільки така переписка не має статусу «офіційної відповіді АТ «Укрпошти»» і не може вважатися електронним доказом у розумінні положень частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та статті 99 КАС України.

Так, Верховний Суд наголошує, що у КАС України не визначено поняття зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві. Однак зазначається, що учасники справи мають добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга статті 44 КАС України). Схожа норма міститься у частині першій статті 45 цього Кодексу, у якій вказується, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

У даному випадку, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, позивач чи його представник, не міг не усвідомлювати, що зволікання зі зверненням до суду із позовною заявою, невчинення ним дій щодо оскарження спірних наказів відповідача, призведе до порушення строків, встановлених Дисциплінарним статутом та наслідків, визначених КАС України.

Більш того, скаржник у касаційній скарзі, доводячи свою позицію про те, що позивач не був ознайомлений з наказами ГУ НП в Закарпатській області від 27 січня 2023 року № 249 та від 30 січня 2023 року № 18 о/с, одночасно зазначає, що після отримання ОСОБА_1 03 липня 2023 року постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 червня 2023 року у справі № 309/520/23, якою встановлено відсутність вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП України, і яка, на думку позивача, є достатнім доказом відсутності його вини у вчинені дисциплінарного проступку (за який його було звільнено оскаржуваними наказами), позивач почав пошук адвоката для отримання кваліфікаційної правової консультації щодо поновлення на службі в поліції та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, звернення до суду з відповідним позовом та представлення його інтересів у суді. При цьому, у касаційній скарзі, зазначено, що такого адвоката позивач знайшов 10 липня 2023 року, який у подальшому зробив адвокатські запити про надання належним чином завірені копії документів та інформації щодо службового розслідування та підстав звільнення ОСОБА_1 .

Тобто, указане підтверджує те, що позивач був обізнаний про результати службового розслідування, його висновок та про підстави свого звільнення, однак лише після отримання судового рішення у справі про адміністративне правопорушення (№ 309/520/23) почав вживати дії, спрямовані на поновлення на службі.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини четвертої статті 123 КАС України.

Також, Суд констатує, що у касаційній скарзі відсутні обґрунтовані доводи, які б свідчили про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки прийняті з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 345 350 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Бобонич Надії Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

А. В. Жук