Постанова

Іменем України

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 2610/23392/2012 (4-с/761/25/2021)

провадження № 61-8528 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) ? ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмак Олександр Олександрович,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_2 - адвокат Дикий Юрій Олегович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дикого Юрія Олеговича, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва у складі судді Мальцева Д. О. від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Стрижеуса А. М.

від 05 липня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака О. О. (далі - державний виконавець), боржник - ОСОБА_2 , відповідно до якої просила:

- визнати дії державного виконавця щодо скасування ОСОБА_2 заходів примусового виконання у виконавчому провадженні № 41489415 неправомірними;

- скасувати постанову від 09 червня 2020 року, винесену державним виконавцем у ВП № 41489415 про скасування заходів примусового виконання виконавчого листа № 2610/23392/2012, виданого Шевченківським районним судом м. Києва від 08 квітня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 жовтня 2012 року та до досягнення повноліття дітьми, постанови № 761/39512/18, виданої 11 березня 2020 року Київським апеляційним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 20 270,00 грн щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття та відновити боржнику заходи примусового виконання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі у вказаному виконавчому провадженні.

В обґрунтування скарги зазначала, що на виконанні Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

(далі - Шевченківський РВДВС у м. Києві) перебуває виконавче провадження

№ 41489415 з примусового виконання виконавчого листа № 2610/23392/2012, виданого Шевченківським районним судом міста Києва від 08 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частиниз усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 жовтня 2012 року та до досягнення повноліття дітьми, постанови № 761/39512/18, виданої 11 березня 2020 Київським апеляційним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 20 270,00 грн щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Вказувала, що 09 червня 2020 року старшим державним виконавцем Полісмаком О. О. винесено постанову у рамках виконавчого провадження

ВП № 41489415, якою скасовано заходи примусового виконання, встановлені 20 травня 2020 року головним державним виконавцем Шевченківського РВДВС у м. Києві Лисенко О. В., оскільки у боржника нібито відсутня заборгованість зі сплати аліментів. Вказані дії старшого державного виконавця вважала неправомірними та такими, що порушують її права, оскільки у боржника існує заборгованість зі сплати аліментів.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд її скаргу задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня

2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду

від 05 липня 2022 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського РВДВС у м. КиєвіПолісмака О. О. щодо винесення постанови від 09 червня

2020 року про скасування заходів примусового виконання в рамках виконавчого провадження № 41489415.

Скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського РВДВС у м. КиєвіПолісмака О. О. від 09 червня 2020 року про скасування заходів примусового виконання в рамках виконавчого провадження

№ 41489415.

У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що при скасуванні заходів примусового виконання та виключення боржника з Єдиного реєстру боржників, державний виконавець керувався довідкою-розрахунком від 09 червня 2020 року про відсутність заборгованості у боржника, яка обчислювалася за період з листопада 2019 року по травень 2020 року. У той самий час з довідки-розрахунку від 20 травня 2020 року розмір заборгованості по сплаті аліментів у боржника за період з 1 кварталу 2013 року по 2 квартал 2019 року становить

2 538 629,00 грн. Тому дії виконавця неправомірні, оскільки ним не було взято до уваги весь період наявності заборгованості по сплаті аліментів та безпідставно скасовано заходи примусового виконання та виключено боржника ОСОБА_2 з реєстру боржників.

Суд зазначив, що не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, тому вимога щодо відновлення боржнику заходів примусового виконання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі у виконавчому провадженні № 41489415 є необґрунтованою.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що доводи ОСОБА_2 щодо відсутності заборгованості за увесь період, а також наявності у державного виконавця документів, які б свідчили про відсутність боргу з 2013 року є недоведеними, а посилання на лист начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби від 20 травня 2021 року, відповідно до якого за матеріалами виконавчого провадження № 41489415 заборгованість по аліментам відсутня з 02 жовтня 2012 року по 01 травня 2021 року, є безпідставним, оскільки суд першої інстанції правомірно виходив із наявних в матеріалах справи довідок про заборгованість та дав їм належну правову оцінку.

Також суд вказав, що стягувач ОСОБА_1 в судовому порядку оскаржувала постанову державного виконавця від 09 червня 2020 року, якою було знято арешт з коштів боржника, з тих же підстав і судом встановлена її неправомірність, що підтверджується ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року, який встановив, що на момент складання довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів від 09 червня 2020 року заборгованість ОСОБА_2 нарахована за період з першого кварталу 2013 року по 01 липня 2017 року існувала і не була сплачена боржником, а тому підстав для винесення постанови від 09 червня 2020 року про зняття арешту з коштів в рамках виконавчого провадження № 41489415 підстав не було. Вказані судові рішення не скасовані, так як ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2022 року про відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Коршунова В. В., як представника ОСОБА_2 (справа № 2610/23392/12).

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду зі скаргою, оскільки встановлено,

що скаргу подано до суду через поштове відділення 28 серпня 2020 року,

а про скасування заходів примусу та про постанову державного виконавця вона дізналася 16 червня 2020 року у день отримання постанови. У період дії десятиденного строку на оскарження діяли карантинні обмежувальні заходи та хвороба заявника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дикий Ю. О., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення,

у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, за результатами розгляду справи ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 залишити без розгляду. У випадку відсутності підстав для залишення касаційної скарги без розгляду просив ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця залишити без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2022 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Дикого Ю. О., у частині оскарження ухвали Шевченківського районного суду

м. Києва від 21 травня 2021 року у вказаній справі відмовлено. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дикого Ю. О., у частині оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року, залишено без руху. Запропоновано заявникові надати суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У вересні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дикий Ю. О.,на виконання ухвали Верховного Суду від 08 вересня 2022 року, звернувся до суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 рокуклопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Дикого Ю. О., про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено й поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження на ухвалу Шевченківського районного суду

м. Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду

від 05 липня 2022 року,витребувано цивільну справу № 2610/23392/2012

(4-с/761/25/2021)із Шевченківського районного суду м. Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2022року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Дикого Ю. О., мотивована тим, що суд безпідставно поновив ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, оскільки постанову державного виконавця від 09 червня 2020 року вона отримала

16 червня 2020 року, а звернулася до суду зі скаргою тільки 28 серпня 2020 року. При цьому вказує, що ОСОБА_1 лише за період з 01 червня 2020 року

по 10 вересня 2020 року звернулася до суду із 9 скаргами та 1 позовом

(10 червня 2020 року, 17 червня 2020 року, 30 червня 2020 року, 17 липня

2020 року, 03 серпня 2020 року, 10 серпня 2020 року, 19 серпня 2020 року), тому ані карантинні обмеження, ані хвороба дитини, яка була виписана із задовільним станом здоров`я ще 23 квітня 2020 року, не є поважними причинами на поновлення строку. Отже, наведені доводи поважності пропуску строку звернення зі скаргою до суду не свідчать про наявність виняткових та непереборних підстав для поновлення заявнику строку звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Зазначає, що суди за відсутності вимоги скарги про визнання незаконними дії державного виконавця щодо складання розрахунку заборгованості або визнання незаконним розрахунку заборгованості від 09 червня 2020 року та без перерахування розміру заборгованості дійшли висновку, що заборгованість

по сплаті аліментів за період з 1 кварталу 2013 року по 2 квартал 2019 року становить 2 538 629,00 грн, вийшовши за межі доводів скарги і не врахували, що на даний момент в Шевченківському районному суді м. Києва (справа № 761/43598/21) розглядається ще один позов ОСОБА_1 про визначення розміру заборгованості по сплаті аліментів та зобов`язання проведення повторного розрахунку заборгованості по сплаті аліментів.

Вказував, що твердження судів про неврахування державним виконавцем періоду заборгованості по сплаті аліментів з 1 кварталу 2013 року по 2 квартал

2019 року є безпідставним, виходячи зі змісту довідки-розрахунку заборгованості по сплаті аліментів станом на 09 червня 2020 року, описаних виконавцем обставин, досліджуваних ним при здійсненні розрахунку заборгованості по аліментах.

Судом апеляційної інстанції не наведено мотиви відхилення відповіді начальника Шевченківського РВДВС у м. Києві від 20 травня 2021 року № 83399 на адвокатський запит щодо періоду, який досліджувався державним виконавцем при складанні довідки розрахунку заборгованості по сплаті аліментів станом на 09 червня 2020 року у ВП № 41489415, яка була в матеріалах справи, в якій сказано, що заборгованість по аліментам за ВП № 41489415

з 02 жовтня 2012 року по 01 травня 2021 року відсутня.

Також посилався на відповідні правові висновки Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, які ухвалені з дотриманням норм чинного законодавства та з дослідженням усіх доказів у справі, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконанні Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 41489415 з примусового виконання виконавчого листа № 2610/23392/2012, виданого Шевченківським районним судом міста Києва від 08 квітня 2013 року про стягнення з

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 жовтня 2012 року та до досягнення повноліття дітьми, постанови № 761/39512/18, виданої 11 березня

2020 Київським апеляційним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 20 270,00 грн щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

20 травня 2020 року головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лисенко О. В. було винесено ряд постанов щодо встановлення заходів примусового виконання відносно ОСОБА_2 , оскільки у боржника утворилась заборгованість, сукупний розмір якої, згідно з розрахунком від 20 травня 2020 року,

за період з 01 січня 2013 року по 01 квітня 2019 року становить 2 538 629,00 грн, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. А саме винесено постанови про: встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лисенко О. В. було внесено відомості про боржника до Єдиного реєстру боржників, про що 20 травня 2020 року було повідомлено боржника.

09 червня 2020 року старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмаком О. О. винесено постанову у рамках виконавчого провадження ВП № 41489415, якою скасовано заходи примусового виконання та виключено відомості про

ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників. Підставою для прийняття вказаної постанови державний виконавець послався на частину сьому статті 9 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у боржника відсутня заборгованість зі сплати аліментів станом на 09 червня 2020 року (а. с. 14, т. 1).

Згідно з довідки-розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 20 травня 2020 року № ДВ/23 розмір заборгованості по сплаті аліментів за період

з 1 кварталу 2013 року по 2 квартал 2019 року становить 2 538 629,00 грн

(а. с. 17, т. 1).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по сплаті аліментів

від 09 червня 2020 року № 41489415 станом на 09 червня 2020 року заборгованість відсутня, розрахунок заборгованості здійснювався за період з листопада 2019 року по травень 2020 року (а. с. 74, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Дикого Ю. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (стаття 4 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічні положення містяться і в статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, згідно частини першої вказаної статті, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваної постанови, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини сьомою статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого вірно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що при скасуванні заходів примусового виконання та виключення боржника з Єдиного реєстру боржників, державний виконавець керувався довідкою-розрахунком від 09 червня 2020 року про відсутність заборгованості у боржника, яка вираховувалась за період з листопада 2019 року по травень 2020 року, у той час, як з довідки-розрахунку

від 20 травня 2020 року розмір заборгованості по сплаті аліментів у боржника за період з 1 кварталу 2013 року по 2 квартал 2019 року становить

2 538 629,00 грн. Тому дії державного виконавця неправомірні, оскільки ним не було взято до уваги весь період наявності заборгованості по сплаті аліментів та безпідставно скасовано заходи примусу та виключено ОСОБА_2 з реєстру боржників.

Верховний Суд при вирішенні цієї справи враховує й таке.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Отже, наявність спору між учасниками цієї справи щодо розміру заборгованості ОСОБА_2 по аліментам перед ОСОБА_1 очевидно свідчить про те, що державний виконавець передчасно і безпідставно скасував заходи примусу та виключив ОСОБА_2 з реєстру боржників.

Більше того, доводи касаційної скарги про те, що наразі у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва (справа № 761/43598/21) розглядається позов ОСОБА_1 про визначення розміру заборгованості по сплаті аліментів та зобов`язання проведення повторного розрахунку заборгованості по сплаті аліментів додатково свідчить про наявність спору щодо заборгованості зі сплати ОСОБА_2 аліментів, а не про те, що заборгованості немає.

Указане свідчить про те, що державний виконавець не дотримався принципу «розумної обачності», який безумовно має застосовуватися у виконавчому провадженні.

Доводи касаційної скарги про безпідставне пропущення ОСОБА_5 десятиденного строку на звернення до суду з цією скаргою (стаття 449 ЦПК України) є безпідставними і апеляційним судом таким посиланням надано вичерпну і законну відповідь.

Інші доводи касаційної скарги є безпідставними, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дикого Ю. О., залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400 402 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дикого Юрія Олеговича, залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Ю. В. Черняк