Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 2610/24830/2012

провадження № 61-3268св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2018 року у складі судді Мальцева Д. О. та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (далі - ПАТ «КБ «Експобанк»), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору поруки недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 04 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Експобанк», та ОСОБА_2 укладений договір кредитної лінії № ФКЛ-07/08.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року позов ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестал» (далі - ТОВ «Інвестал»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Електронікс» (далі - ТОВ Європа Електронікс»), про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестал» на користь ПАТ «КБ «Експобанк» заборгованість за договором кредитної лінії від 04 липня 2008 року № ФКЛ-07/08 у розмірі 5 278 148 грн 33 коп. та судові витрати у розмірі 1 820 грн.

У жовтні 2012 року їй стало відомо про існування договору поруки від 04 липня 2008 року, укладеного начебто між ПАТ «КБ «Експобанк» та нею. Вона ніколи не мала волевиявлення як на укладання та підписання договору поруки, так і на підписання цього договору від її імені іншими особами.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір поруки від 04 липня 2008 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір поруки від 04 липня 2008 року, укладений між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 договір поруки від 04 липня 2008 року не підписувала, на підтвердження чого в матеріалах цієї цивільної справи міститься висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 01 квітня 2014 року № 322.

Відповідно до роз`яснень, наданих експертом Невмержицькою І. М. в судовому засіданні стосовно висновку експерта від 01 квітня 2014 року № 322, експертиза проведена відповідно до принципів об`єктивності та повноти експертного дослідження, визначених статтею 3 Закону України «Про судову експертизу», а також приписів частини третьої статті 53 та статті 66 ЦПК України у редакції, чинній на час проведення експертизи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Експобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Експобанк» Кашути Д. Є. залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2018 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції постановив, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно застосував норму частини другої статті 207 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 01 квітня 2014 року № 322 договір поруки від 04 липня 2008 року ОСОБА_1 не підписувала. Тому відповідно до положень статті 215 ЦК України цей договір є недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ПАТ «КБ «Експобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Експобанк» Кашути Д. Є., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просило скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди попередніх інстанцій у порушення вимог частини дев`ятої статті 83 ЦПК України взяли до уваги доказ - висновок експерта Київського наукового-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2018 року № 8-4/538, який не був належним чином надісланий учасникам справи. Тому докази, на яких ґрунтуються оскаржувані судові рішення, були отримані з порушенням вимог чинного ЦПК України.

Також судами попередніх інстанцій у порушення вимог частини першої статті 79 ЦПК України взято до уваги показання свідків, відповідно до яких позивачка 04 липня 2008 року, тобто у день підписання договору поруки, перебувала в Автономній Республіці Крим.

Крім того, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року про задоволення позову ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестал», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа Електронікс», про стягнення заборгованості за кредитним договором спірний договір поруки визнано дійсним.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи не брав до уваги висновок експерта Київського наукового-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2018 року № 8-4/538, оскільки він був наданий позивачем до матеріалів цієї справи з порушенням вимог частини дев`ятої статті 83 ЦПК України. Таким чином, суди попередніх інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив.

У відповіді на відзив на касаційну скаргу ПАТ «КБ «Експобанк» зазначило, що положення статті 559 ЦК України про припинення поруки у зв`язку з припиненням забезпеченого нею зобов`язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов`язок поручителя щодо виконання зобов`язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки. Зазначене викладено у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року (провадження № 6-172цс15).

Таким чином, суди попередніх інстанцій не врахували правового висновку Верховного Суду України і дійшли необґрунтованого висновку про припинення зобов`язання поручителя ОСОБА_3 як боржника за договором поруки, оскільки право на стягнення з поручителя заборгованості було реалізоване кредитором до визнання договору поруки недійсним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «КБ «Експобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Експобанк» Кашути Д. Є. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року і витребувано із Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу № 2610/24830/2012.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

04 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Експобанк», та ОСОБА_2 укладений договір кредитної лінії № ФКЛ-07/08, згідно з вимогами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 300 000 доларів США.

У матеріалах цієї цивільної справи міститься договір поруки від 04 липня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_3 , відповідно до умов якого ОСОБА_3 поручилася відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором кредитної лінії від 04 липня 2008 року № ФКЛ-07/08. У подальшому ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року позов ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Інвестал», третя особа - ТОВ «Європа Електронікс», про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестал» на користь ПАТ «КБ «Експобанк» заборгованість за договором кредитної лінії від 04 липня 2008 року № ФКЛ-07/08 у розмірі 5 278 148 грн 33 коп. та судові витрати у розмірі 1 820 грн.

Висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17 липня 2013 року № 3641/3642/13-32 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 , які містяться у графі «Поручитель» на 1 сторінці та у розділі Сторона 2, у графі «підпис та ПІП власноручно» на сторінці 2 договору поруки від 04 липня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_3 , виконані рукописним способом кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_3 , що розташовані у графі «Поручитель» на 1 сторінці та підпис і рукописний запис « ОСОБА_3 » у розділі Сторона 2 у графі «підпис та ПІБ власноручно» на сторінці 2 договору поруки від 04 липня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_3 , виконані особисто ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2013 року задоволено клопотання ОСОБА_3 про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи, оскільки вказаний правочин вона не підписувала, на підтвердження чого надала суду висновок експерта Київської незалежної судово-експертної установи від 16 жовтня 2013 року № 0652, який протилежний висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17 липня 2013 року № 3641/3642/13-32.

Відповідно до висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 01 квітня 2014 року № 322 підпис від імені ОСОБА_3 та рукописний запис « ОСОБА_3 », які містяться у графах «Поручитель», та «підпис та ПІП власноручно» з лицьової та зворотної сторони договору поруки (оригіналу) від 04 липня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_3 , виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою (том 1 а.с. 107-112).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з частиною першою статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Положеннями статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК України).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину відповідно до частини першої статті 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

На підтвердження своїх вимог і заперечень сторонами неодноразово заявлялися клопотання про призначення у цій справі судово-почеркознавчих експертиз.

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 17 липня 2013 року № 3641/3642/13-32 підписи від імені ОСОБА_3 , що розташовані в графі «Поручитель» на першій сторінці та у розділі «СТОРОНА 2» в графі «підпис та ПІП власноручно» на сторінці другій договору поруки від 04 липня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_3 , виконані рукописним способом кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_3 , що розташовані в графі «Поручитель» на першій сторінці та підпис і рукописний запис « ОСОБА_3 » у розділі «СТОРОНА 2» в графі «підпис та ПІП власноручно» на сторінці другій договору поруки від 04 липня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_3 , виконані особисто ОСОБА_3 .

Згідно із висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 01 квітня 2014 року № 322 підпис від імені ОСОБА_3 та рукописний запис « ОСОБА_3 », які містяться в графах «Поручитель» та «підпис та ПІП власноручно» з лицьової та зворотної сторони договору поруки (оригіналу) від 04 липня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_3 , виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Статтею 89 ЦПК України визначено правила оцінки судом доказів. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно із пунктом 17 постанови Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 17 липня 2013 року № 3641/3642/13-32 є неповним та таким, що викликає сумніви у його правильності, тому не брався до уваги.

Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийняли в якості належного та допустимого доказу лише висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 01 квітня 2014 року № 322, який, в свою чергу, підтверджує викладені позивачем у позовній заяві обставини щодо відсутності в неї волевиявлення як на укладення договору поруки від 04 липня 2008 року, так і на його підписання.

Доводи касаційної скарги щодо неможливості відповідача реалізувати свої права стосовно висновка експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 01 квітня 2014 року № 322 спростовуються матеріалами цієї справи, оскілки судом першої інстанції було зазначено, що відповідно до роз`яснень, наданих експертом Невмержицькою І. М., яка попереджалася про кримінальну відповідальність за статтями 384 385 КК України, в судовому засіданні стосовно цього висновку, експертиза проведена у відповідності з принципами об`єктивності та повноти експертного дослідження, визначеними статтею 3 Закону України «Про судову експертизу», а також приписами частини третьої статті 53 ЦПК України 2004 року щодо обов`язку експерта провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний висновок на задані йому питання та частини першої статті 66 цього Кодексу щодо обґрунтованості відповідей на питання, задані судом.

Крім того, відповідно до матеріалів цієї цивільної справи після повернення матеріалів справи до суду першої інстанції з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, в якій містився висновок експерта від 01 квітня 2014 року № 322, представник відповідача 03 червня 2015 року ознайомилася із матеріалами справи (том 1 а.с. 178).

Таким чином, за матеріалами справи не встановлено і відповідачем не доведено, що він був позбавлений можливості брати участь в дослідженні висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 01 квітня 2014 року № 322 у порядку, встановленому статтею 179 ЦПК України 2004 року.

Колегія суддів також враховує, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи справу, перевірив доводи відповідача про те, що після спливу 10 років з моменту укладення договору поруки, свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 пояснили, що позивачка в день укладення договору поруки перебувала в Автономній Республіці Крим, і встановив, що в основу рішення суду першої інстанції вказані показання свідків не були покладені, оскільки за змістом статті 218 ЦК України не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов`язань, що виникли з правочину.

Також апеляційним судом встановлено, що згідно із змісту договору поруки від 04 липня 2008 року у реквізитах Сторони поручителя позивача зазначено старий паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 13 січня 2006 року Комсомольським відділом міліції Херсонського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (том 1 а.с. 4-5), а відповідно до довідки Корабельного районного відділу у м. Херсоні Управління державної міграційної служби України в Херсонській області 09 листопада 2007 року на ім`я позивача було оформлено новий паспорт серії НОМЕР_2 у зв`язку із втратою паспорту серії НОМЕР_1 (том 2 а.с. 53). Таким чином, на момент оформлення спірного договору поруки зазначений у реквізитах позивача паспорт втратив чинність, оскільки був втрачений, зазначене також підтверджує факт недійсності вчиненого правочину.

Колегія суддів відхиляє доводи ПАТ «КБ «Експобанк» у відповіді на відзив на його касаційну скаргу щодо того, що суди попередніх інстанцій не застосували постанову Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року (провадження № 6-172цс15), оскільки підставою позову у цій справі стали інші фактичні обставини, а саме спір стосувався визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Інші доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, їм дана належна правова оцінка, тому колегія суддів їх відхиляє як необґрунтовані.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк