Постанова
Іменем України
17 грудня 2021 року
місто Київ
справа № 263/3704/19
провадження № 61-1799св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2020 року у складі судді Музики О. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 27 січня 2021 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Пономарьової О. М., Попової С. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у березні 2019 року звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
(далі - ПАТ «Ощадбанк», банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк», банк), про стягнення грошових коштів з банківського рахунку у розмірі 752 000, 00 грн, пені - 124 080, 00 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що між нею та ПАТ «Ощадбанк» укладений договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу, відповідно до умов якого банк надає послугу з обслуговування банківського рахунку позивача.
Починаючи з 2008 року, ОСОБА_1 є клієнтом ПАТ «Ощадбанк». Відповідно до договору про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитовою схемою № НОМЕР_1 на її ім`я відкритий рахунок № НОМЕР_2 , на який їй перераховувалася заробітна плата та видана банківська картка.
У травні-червні 2017 року ОСОБА_1 підписала з ПАТ «Ощадбанк» заяву № 855493/250417 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу № НОМЕР_5 і позивачу надано іншу банківську картку та наданий конверт з ПІН-кодом до неї.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік під час виконання службових обов`язків. Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 07 березня 2018 року на рахунок позивача, який відкритий в АТ «Ощадбанк», Головним управлінням Служби безпеки України у Донецькій та Луганській областях перераховані грошові кошти у розмірі 609 000, 00 грн, компенсаційна виплата родині загиблого військовослужбовця під час виконання службових обов`язків.
Протягом чотирьох років на рахунок позивача надходили інші грошові кошти, зокрема, заробітна плата, відпускні виплати, преміальні, доплати учаснику АТО тощо, у зв`язку з чим на картковому рахунку позивача перебувало більше 750 000, 00 грн.
29 вересня 2018 року під час зняття грошових коштів з терміналу позивачу стало відомо, що її грошові кошти у розмірі 752 000, 00 грн списані з її поточного рахунку, при цьому вона жодних транзакцій не робила, будь-яких розпоряджень відповідачу на списання грошових коштів з її рахунку не надавала.
З приводу цієї обставини позивач одразу зателефонувала на гарячу лінію ПАТ «Ощадбанк» та повідомила про ці події, внаслідок чого її банківська картка заблокована банком.
Цього ж дня позивач звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину та у подальшому поліцією розпочато досудове розслідування.
Грошові кошти списані з рахунку позивача багаторазовими транзакціями 28 вересня 2018 року з 15 год. 10 хв. до 21 год. 36 хв. на загальну суму 752 000, 00 грн через застосунок UKR КYIV MOBILE BANKING.
Стверджувала, що на банківській картці був установлений ліміт на зняття та переведення коштів у розмірі 10 000, 00 грн, який було знято без згоди, розпорядження та відома позивача.
01 жовтня 2018 року позивач звернулася до банку із запереченнями щодо проведених транзакцій з переведення коштів з карткового рахунку на інші рахунки, а також із заявою про повернення безпідставно списаних з її рахунку грошових коштів, у відповідь на яку працівник банку переконував, що кошти будуть повернуті позивачу найближчим часом. Листами від 12 жовтня 2018 року та 29 листопада 2018 року банк відмовив позивачу у поверненні грошових коштів.
Позивач зазначила, що вона з власної картки знімала готівкові кошти лише у банкоматах ПАТ «Ощадбанк», картку для розрахунків в торгових мережах не використовувала. Також наголошувала на тому, що жодній особі не розголошувала ПІН-код картки, не надавала картку будь-якій іншій особі, а також не надавала третій особі будь-якої інформації, за допомогою якої можливо було б провести платіжну операцію.
Донецьким обласним управлінням ПАТ «Ощадбанк» проведено службове розслідування, під час якого встановлено, що грошові кошти списані з карткового рахунку позивача без фізичного застосування електронного платіжного засобу або ПІН-коду картки, а також без застосування СVV-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, про що повідомлено позивача листом від 29 листопада 2018 року.
Посилаючись на наведені обставини, положення статей 1071 1073 ЦК України, статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пункти 8, 9 розділу IV Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів»
(далі - Положення № 705), стверджуючи, що банк здійснив неналежний переказ грошових коштів позивача, без її згоди та розпорядження, просила стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 752 000, 00 грн та пеню у розмірі 124 080, 00 грн.
У зв`язку з неправомірними діями банку їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних хвилюваннях, погіршення стану здоров`я, нервових зривах. Внаслідок погіршення емоційного стану позивача та нервових хвилювань у неї виник розлад сну, безсоння, почуття тривоги, хвилювання за подальше утримання своєї сім`ї, тому, посилаючись на правила статей 23 611 ЦК України, статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просила стягнути з відповідача на її користь 100 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач заперечував проти задоволення позову у зв`язку з його необґрунтованістю.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2020 року, з урахуванням додаткового рішення від 12 листопада 2020 року та ухвал про виправлення описок від 10 листопада 2020 року, 30 листопада 2020 року, 14 грудня 2020 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України»на користь ОСОБА_1 кошти банківського рахунку у сумі 748 392, 00 грн та пеню за кожний день прострочення повернення переказу у розмірі 123 484, 35 грн. В іншій частині вимог позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Донецького апеляційного суду від 27 січня 2021 року рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2020 року залишено без змін.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовував ухвалене рішення тим, що ОСОБА_1 не надавала будь-яких розпоряджень на переказ її коштів з рахунку 28 вересня 2018 року іншим клієнтам банку та відповідно здійснені перекази є неналежними, тому підлягають поверненню саме банківською установою, яка такі перекази здійснила.
Враховуючи, що встановлено факт безпідставного (неналежного) переказу банком грошових коштів позивача з її рахунку на рахунки клієнтів банків, суди вважали, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 0, 1 % від суми неналежного переказу за кожний день.
Суди також дійшли висновків про недоведеність позивачем завданої їй моральної шкоди.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
АТ «Ощадбанк» 02 лютого 2021 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у подальшому уточненою, у якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 січня 2021 року в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження наведених судових рішень заявник визначив, що:
- оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;
- судом апеляційної інстанції ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18). Відповідно до зазначеного висновку, оскільки операція з переказу грошових коштів здійснена через мережу Інтернет з використанням реквізитів платіжної картки, у тому числі CVV-коду, які відомі тільки власнику картки, Акціонерне товариство «Ощадбанк» не повинно нести відповідальність за таку операцію. Також Верховний Суд у згаданій постанові зазначив, що правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, щодо правових норм якого Верховний Суд України виклав правовий висновок, втратило чинність 12 листопада 2014 року;
- висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають пункту 9 розділу VІ Положення № 705, оскільки під час здійснення банком оспорюваних операцій дотримано електронну ідентифікацію платіжного засобу та ОСОБА_1 , що виключає застосування зазначеного пункту положення № 705;
- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували абзац перший пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також абзац перший пункту 1 розділу VІ Положення № 705, відповідно до яких користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень;
- суди не врахували, що відповідно до пункту 5 розділу VІ Положення № 705 контроль руху коштів за рахунком та повідомлення емітента про операції, які ним не виконувалися, є обов`язком користувача, а невиконання цього обов`язку після першої ж оспорюваної операції за рахунком, яка не виконувалася користувачем, позбавило банк можливості зупинити наступні операції;
- відповідно до пункту 14.16 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пункту 6 розділу VІ Положення № 705 до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій, які користувач не виконував, та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення - банк. Оскільки оспорювані операції здійснені до повідомлення користувачем банку, які вона не виконувала, то судами помилково не застосовано до спірних правовідносин наведені положення законодавства;
- під час розгляду спірних правовідносин суди мали враховувати положення договору, що відповідає пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»;
- судами не досліджувалися відомості оператора мобільного зв`язку за період, у який вчинено переказ коштів, щодо дій, вчинених із сім-картою номеру мобільного телефону позивача.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 надала до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначила, що не підписувала договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а тому банк безпідставно посилається на умови такого договору. За твердженнями позивача банк не надав до судів першої та/або апеляційної інстанцій будь-якого доказу того, що її дії чи бездіяльність сприяли втраті електронного платіжного засобу або незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Щодо недослідження судами даних оператора мобільного зв`язку, то позивач зазначає, що такі відомості суди дослідили у повному обсязі.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 08 вересня 2008 року між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати та здійснення платіжних операцій з використання платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою № 14/02-ДК-8691, до якого у подальшому укладалися додаткові угоди.
На виконання умов цього договору ОСОБА_1 підписала заяву-анкету про відкриття їй карткового рахунку та видачу пластикової картки від 08 вересня 2020 року, у якій вона своїм підписом підтвердила, що ознайомилася з Інструкцією про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах, а також підписала заяву про приєднання № 855493/250417.
У подальшому, на підставі заяв ОСОБА_1 відбувався перевипуск банківської пластикової картки, останній з яких 23 листопада 2017 року, а також цього дня нею отримано додаткову картку № НОМЕР_3 .
На підставі заяви ОСОБА_1 від 30 вересня 2013 року її номер телефону НОМЕР_4 підключений до послуги смс-банкінгу.
01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до заступника керуючого ТВБВ № 10004/0490 філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», у якій зазначила, що з її рахунку безпідставно зникли грошові кошти.
Листом від 12 жовтня 2018 року АТ «Ощадбанк» повідомило, що банк ініціював службове розслідування з питання несанкціонованого списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 , на момент надання відповіді триває розслідування та про його наслідки ОСОБА_1 буде повідомлено додатково.
Листом від 29 листопада 2018 року АТ «Ощадбанк» повідомило ОСОБА_1 , що під час службового розслідування встановлено, що 28 вересня 2018 року сторонніми особами здійснено блокування сім-картки фінансового номера телефону ОСОБА_1 , з подальшим дистанційним його відновленням через гарячу лінію оператора. Під час розслідування проведено аналіз операцій за її рахунком та встановлено, що після отримання контролю над фінансовим номером телефону сторонніми особами здійснено вхід до мобільного додатку «Ощад 24/7», за допомогою якого кошти виведені на рахунки інших клієнтів АТ «Ощадбанк». З отриманої банком інформації з ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 жовтня 2018 року про тимчасовий доступ до речей та документів, що містять банківську таємницю, встановлено, що за фактом зникнення грошових коштів з відкритого на ім`я ОСОБА_1 рахунку порушене кримінальне провадження від 03 жовтня 2018 року № 12018050770002427 за частиною п`ятою статті 185 Кримінального кодексу України. Всі отримані під час службового розслідування матеріали та інформація були передані під час виконання ухвали уповноваженими представника правоохоронних органів. З питання повернення грошових коштів повідомлено, що на поточний момент у ході розслідування у межах кримінального провадження не встановлено причетності працівників банку до скоєння крадіжки, тому розгляд питання щодо відшкодування завданої шкоди з боку АТ «Ощадбанк» буде можливим після закінчення зазначеного кримінального провадження та остаточного виявлення винних осіб.
Відповідно до висновку службового розслідування щодо термінового повідомлення заступника керуючого ТВБВ № 10004/0490 філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» від 01 листопада 2018 року заволодіння грошовими коштами клієнта банку ОСОБА_1 (картковий рахунок № НОМЕР_5 ) стало можливим внаслідок шахрайських дій імовірними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , закони України та нормативні акти, які регламентують діяльність банку, працівниками АТ «Ощадбанк» не порушено.
Судом досліджено флеш-накопичувач «Apacer» з фонограмою файлу, а саме: аудіозапис розмови від 28 вересня 2018 року оператора АТ «Ощадбанк» та фізичної особи про зміну ліміту на зняття коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 , з якого чутно, що оператор АТ «Ощадбанк» жодним чином не ідентифікує особу розмовника (кодове слово-пароль тощо).
Згідно з дослідженим судом аудіозаписом розмови оператора АТ «Ощадбанк» з невідомою фізичною особою оператор банку одразу звертається до особи за ім`ям та по батькові ОСОБА_1 , не ідентифікуючи особу будь-якими відомостями. Після питання цієї особи про збільшення кредитного ліміту лише запитує номер банківської картки та роз`яснює, що на картці установлений ліміт на переказ коштів у сумі 50 000, 00 грн на день та одразу, не запитуючи жодних даних, оператор зазначає, що може деактивувати ліміт з переказу грошових коштів та запитує: «На яку суму?», після чого оператор банку самостійно пропонує деактивувати зняття ліміту на 28 та 29 вересня 2018 року, на що погоджується фізична особа та одразу зазначає, що будь-які обмеження на ліміт переказу зняті та у подальшому говорить про можливість зміни ліміту на переказ в «Ощад 24/7».
Відповідно до висновку експерта Харківського НДЕКЦ від 04 червня 2020 року № 11/1/38 СЕ-20 лінгвістичної експертизи усного мовлення, відповісти на питання: «Чи приймала участь ОСОБА_1 в аудіозаписі розмови від 28 вересня 2018 року, наявному на електронному носії інформації в матеріалах справи?» не є можливим (за лінгвістичним дослідженням усного мовлення).
Згідно з висновком експерта Харківського НДЕКЦ від 28 серпня 2020 року № 11/1/164 СЕ-20 ОСОБА_1 не брала участь в аудіозаписі розмови від 28 вересня 2018 року, що зафіксована у фонограмі файлу
«28.09.2018 18.06 380950958431, чому не проходить операція - оператор зняв ліміт по ПК 5103 на перекази ПК ОБУ на інші ПК-1.mp3» кореневого каталогу USB-флеш накопичувача «Apacer».
Судом витребувані та досліджені матеріали кримінального провадження № 120180502770002427, в яких міститься: протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування адвокату Філипенку Є. С.; рапорт; заява ОСОБА_1 від 29 вересня 2018 року до начальника Центрального ВП ГУНП в Донецькій області про вчинення кримінального правопорушення щодо викрадення грошових коштів ОСОБА_1 з її банківського рахунку; протоколи допиту та додаткового допиту ОСОБА_1 , в яких вона зазначила про обставини, за яких стосовно неї вчинено кримінальне правопорушення; ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 жовтня 2018 року про тимчасовий доступ до відомостей, які містяться в банківській установі щодо факту викрадення грошових коштів ОСОБА_1 ; доручення на виконання ухвали про тимчасовий доступ до речей та документів; протокол тимчасового доступу до речей та документів в АТ «Ощадбанк», відповідно до якого вилучено: оригінали юридичної справи з оформлення рахунку ОСОБА_1 , копії заяв про випуск додаткової картки, виписку за рахунком ОСОБА_1 , копію висновку службового розслідування, лист, копії паспортів ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , диск СD-R.
Відповідно до виписки за картковим рахунком № НОМЕР_6 ОСОБА_1 упродовж 28 вересня 2018 року, починаючи з 15:10 год. до 21:36 год. з її рахунку проведено переказ коштів (значною кількістю операцій по 500, 00 - 1000, 00 - 2 500, 00 - 3 000, 00 грн тощо) через застосунок UKR КYIV MOBILE BANKING на загальну суму 748 392, 00 грн, відомості на які рахунки проведений переказ відсутні.
Банківську картку № НОМЕР_3 заблоковано 28 вересня 2018 року о 19:01:25 год., користувач ОСОБА_8 .
Відповідно до роздруківок смс-повідомлень на номер телефону НОМЕР_4 наявні повідомлення про переказ різних сум 28 вересня 2018 року за різний час, починаючи з 15:06 год. до 21:36 год. у різний період з однієї картки на іншу та відповідно значну кількість операцій із зміни ліміту на зняття коштів з картки.
За цей період банк надав реєстр операцій перерахування коштів з картки позивача на інші рахунки.
До матеріалів справи долучені копії банківських справ: ОСОБА_3 , яка заведена банком 10 вересня 2018 року; ОСОБА_2 , яка заведена банком 24 вересня 2018 року; ОСОБА_4 , яка заведена банком 24 вересня 2018 року; ОСОБА_5 , яка заведена банком 10 вересня 2018 року.
Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» повідомило, що смс-повідомлення у розшифрованому вигляді не можуть бути надані.
Суди встановили, що позивач користується кнопковим мобільним телефоном без доступу до мережі Інтернет і не могла 28 вересня 2018 року здійснити ідентифікацію у програмі «Ощад 24/7», з урахуванням блокування сім-картки позивача, а також не представлено банком доказів, що саме ОСОБА_1 здійснила активацію у програмі «Ощад 24/7» 28 вересня 2018 року.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», абзацу першого пункту 1 розділу VI Положення № 705 користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення № 705 емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).
Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу VI Положення № 705).
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 442/2468/17 (провадження № 61-12092св19)).
У постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження
№ 61-18544св19) Верховний Суд зазначив, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши, що перерахування грошових коштів третім особам з банківського рахунку позивача здійснено не з вини ОСОБА_1 , яка не повідомляла ПІН-код, також не надавала доступу до платіжної картки, фінансового номера телефону, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. За встановлених фактичних обставин справи саме у діях працівників банку суди встановили вину у збільшенні ліміту на використання грошових коштів з картки ОСОБА_1 , що дало змогу стороннім особам у подальшому заволодіти цими грошовими коштами. Також встановлено, що внаслідок шахрайських дій сторонніх осіб отримано контроль над фінансовим номером телефону ОСОБА_1 , що спростовує доводи банку про те, що з вини позивача були списані грошові кошти з її банківського рахунку.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність позивачем позовних вимог, які не були спростовані запереченнями банку проти позову. Позивач довела належними та допустимими доказами, яким надана оцінка судами першої та апеляційної інстанцій, що списання грошових коштів з її банківського рахунку відбулося поза її волею, не з її вини та за відсутності її поінформованості про проведення банком операцій за її банківським рахунком, здійснення таких операцій банком відбулось протиправно, а тому позивач має право на стягнення з банку на свою користь грошових коштів, які протиправно перераховані на рахунки третіх осіб.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження
№ 61-23040св18), відповідно до якого оскільки операція з переказу коштів здійснена через мережу Інтернет з використанням реквізитів платіжної картки, у тому числі CVV-коду, які відомі тільки власнику картки, АТ «Ощадбанк» не повинно нести відповідальність за таку операцію.
Верховний Суд врахував, що висновок про те, що банк не повинен нести відповідальність за операції з переказу коштів, здійснені через мережу Інтернет, зроблені судом касаційної інстанції за інших фактичних обставин справи - розголошення інформації за банківським рахунком, що призвело до здійснення операцій з використанням реквізитів платіжної картки, у тому числі CVV-коду, які відомі тільки власнику картки. Натомість у справі, яка переглядається, суди встановили, що позивач не розголошувала інформації щодо банківського рахунку, не зверталася до банку засобами мобільного зв`язку з метою збільшення ліміту, водночас банк, не перевіривши особу, яка діяла від імені власника картки банку, провів банківські операції з переказу грошових коштів, які були розміщені на банківському рахунку позивача. Встановлені обставини справи, яка переглядається, та справи № 522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18) є відмінними, тому відсутні підстави для застосування висновку Верховного Суду у зазначеній справі про відсутність підстав для відповідальності банку у разі розголошення власником картки інформації щодо неї.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про те, що до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, оскільки Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, щодо норм якого Верховний Суд України виклав правовий висновок, втратило чинність 12 листопада 2014 року, Верховний Суд погоджується з такими доводами касаційної скарги, проте застосування судом першої інстанції цього правового висновку не призвело до неправильного вирішення спору по суті вимог, а тому не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Вирішуючи спір, що виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, належним чином дослідили наявні у справі докази і дали їм відповідну правову оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з його карткового рахунку. Натомість позивач довела, що дії працівників банку без перевірки особи, яка звернулася до банку у телефонному режимі, призвели до збільшення ліміту переказу грошових коштів з рахунку позивача, чим скористалися невідомі особи, які самовільно заволоділи фінансовим номером телефона ОСОБА_1 .
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Інші доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак