Постанова

Іменем України

13 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 265/3172/14-ц

провадження № 61-1292св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Лівобережний (Орджонікідзевський) відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, Служба у справах дітей Лівобережної (Орджонікідзевської) районної адміністрації Маріупольської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Мироненко І. П., Биліни Т. І., Мальцевої Є. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини, даних про батька та встановлення порядку спілкування з дитиною.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з кінця 2009 року він зустрічався з ОСОБА_2 , а з кінця серпня 2010 року до жовтня 2013 року перебував з відповідачем у фактичних шлюбних стосунках, проживали в належній йому квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 , який з моменту свого народження проживав разом із ними за місцем реєстрації позивача, відвідував дитячий садочок неподалік від місця проживання та перебував на обліку в міській дитячій лікарні № 3.

У жовтні 2013 року відповідач, не пояснюючи причин, забрала дитину та повернулася до свого місця реєстрації. З цього часу ОСОБА_2 перешкоджає спілкуванню позивача з сином.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив визнати його батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надати йому прізвище « ОСОБА_5 », про що внести відповідні зміни до актового запису, та встановити порядок спілкування з дитиною.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2015 року у складі судді Шиян В. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язано Орджонікідзевський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області внести зміни до актового запису № 903 від 12 жовтня 2010 року про народження дитини - ОСОБА_4 , записавши прізвище дитини « ОСОБА_5 », в графі батьки вказати батьком - « ОСОБА_1 , громадянина України».

Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_6 .

Встановлено ОСОБА_1 час для спілкування з малолітнім сином ОСОБА_1 один раз на тиждень а саме: з 09 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі, за місцем проживання батька без присутності матері.

Зобов`язано ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 сина ОСОБА_1 для спільного відпочинку один раз на рік, строком на тридцять днів, за межами міста, без присутності матері.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з сином ОСОБА_1 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування.

Зобов`язано ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_1 із сином надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування сина.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надано докази, на підтвердження походження дитини ОСОБА_3 від ОСОБА_1 . Ухилення відповідача від проведення експертизи без поважних причин є підставою для визнання факту, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_6 . Фактів негативного впливу батька на фізичний та психічний стан дитини під час судового розгляду встановлено не було.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 задоволено частково, рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2015 року в частині внесення змін до актового запису № 903 від 12 жовтня 2010 року про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прізвища дитини « ОСОБА_5 » та в частині встановлення порядку спілкування з дитиною шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановлення ОСОБА_1 часу для спілкування з малолітнім сином ОСОБА_1 , один раз на тиждень а саме: з 09 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі, за місцем проживання батька без присутності матері; зобов`язання ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 сина ОСОБА_1 для спільного відпочинку один раз на рік, строком на тридцять днів, за межами міста, без присутності матері; зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 із сином ОСОБА_1 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування; зобов`язання ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі ОСОБА_1 із сином надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування сина, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволені цих позовних вимог відмовлено.

Судове рішення в частині визнання ОСОБА_1 батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язання Орджонікідзевського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області внести зміни до актового запису № 903 від 12 жовтня 2010 року про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі «батьки» вказати батька - « ОСОБА_1 , громадянина України» та в частині розподілу судових витрат, залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про встановлення порядку спілкування з дитиною шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_6 та про внесення змін до актового запису про народження дитини щодо визначення прізвища дитини скасовано, справу передано в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постановою Донецького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 задоволено частково, заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2015 року в частині внесення змін до актового запису про народження дитини щодо визначення прізвища дитини з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_5 » скасовано, у задоволені позову в цій частині відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині внесення змін до актового запису про народження дитини щодо визначення прізвища дитини з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_5 » та відмовлячи у задоволенні цих вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не довів, що зміна прізвища дитини буде відповідати її інтересам, а само по собі встановлення батьківства не є такою підставою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимог про внесення змін до актового запису про народження дитини щодо визначення прізвища дитини з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_5 » та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про внесення змін до актового запису про народження дитини щодо визначення прізвища дитини з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_5 », не врахував прихильність дитини до батька, звички щодо перебування з батьком, більш сумлінне виконання обов`язків батьком дитини.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками ОСОБА_6 записано ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Відомості про батька внесено на підставі заяви матері від 12 жовтня 2010 року (частина перша статті 135 СК України), відповідно до копії актового запису про народження № 903 від 12 жовтня 2010 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кожна дитини відповідно до статті 7 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року має право на збереження індивідуальності.

Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Частинами третьою, п`ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дітей.

При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.

Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь в її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища.

За таких обставин, коли батько (мати) не лише не спілкується з дитиною, хоча ніхто не перешкоджає йому (їй) в цьому, не виявляє щодо дитини батьківської турботи і уваги, то його (її) заперечення не можуть бути безумовною підставою для відмови у зміні прізвища дитини за наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість і доцільність такого рішення.

У справі, що переглядається установлено, що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували, прізвище дитини було вказано у свідоцтві зі слів матері, дитина проживає разом із матір`ю, ідентифікувала себе за таким прізвищем від народження і ним користувалася в побуті та соціумі, не досягла віку, з якого могла бути опитана з цього питання.

Верховний Суд виходить з того, що судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не довів, що зміна прізвища дитини з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_5 » буде відповідати інтересам дитини.

Слід також зауважити, що батьки мають право змінити прізвище дитини лише до досягнення дитиною 16 років. По досягненні цього віку питання щодо зміни прізвища може бути ініційовано лише самою дитиною у порядку, встановленому Порядком розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 915.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк І. А. Воробйова Р. А. Лідовець