ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа №265/5672/16-а
провадження №К/9901/33353/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді Сухарьок М.Г., Ястребова Л.В.)
у справі № 265/5672/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя
про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача в призначенні, нарахуванні та виплаті позивачу пенсії за вислугу років, скасувати рішення від 03.10.2016 №4237/919; визнати достатнім для призначення пенсії позивачу за вислугу років спеціальний стаж 21 рік 7 місяців 17 днів, у тому числі за посадами прокурорів та слідчих прокуратури 19 років 2 місяці 17 днів; зобов`язати пенсійний орган призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничним розміром та з урахуванням середньомісячної суми виплат за 60 календарних місяців роботи перед зверненням за призначенням пенсії, яка становить 13187,95 грн відповідно до довідки прокуратури Донецької області від 21.09.2016, починаючи з 27.09.2016 (з дня звернення за пенсією).
2. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20.10.2016 позов задоволено.
3. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20.10.2016 скасовано, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя від 03.10.2016 № 4237/919 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років від 27.09.2016 та прийняти вмотивоване рішення з дотриманням норм пенсійного законодавства. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
4. Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя з постановою суду апеляційної інстанції не погодилося, тому звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 у справі №265/5672/16-а та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
5. Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 27.09.2016 ОСОБА_1 , продовжуючи працювати в органах прокуратури, звернувся до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»
7. На момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії його загальний стаж роботи в органах прокуратури становив 21 рік 7 місяців 17 днів, у тому числі на прокурорсько-слідчих посадах 19 років 2 місяці 17 днів, що підтверджується даними трудової книжки та довідкою прокуратури Донецької області від 26.09.2016.
8. Рішенням від 03.10.2016 № 4237/919 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років на підставі п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII
9. При цьому відповідач в рішенні зазначив, що відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: … з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців.
Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, з 15 липня 2015 року втратив чинність (за виключенням окремих положень) у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року.
Згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону, щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
До 1 червня 2015 року відповідний Закон прийнято не було. Тому відсутні законні підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років.
10. Незгода ОСОБА_1 з відмовою відповідача стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що чинним на час звернення позивача з заявою до пенсійного органу Законом №1697 збільшено стаж позивача, що дає йому право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі ст.50-1 Закону №1789 в редакції Закону №2663 від 12.07.2001, що є звуженням прав позивача в розумінні Конституції України. Тому застосуванню підлягають норми ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 12.07.2001 №2663, відповідно до якої право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку мають прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі за стажем роботи на посадах прокурорів в слідчих прокуратури не менше 10 років.
12. Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився і виходив з того, що відповідач, приймаючи спірне рішення, фактично не навів підстав для відмови в призначенні пенсії позивачу саме відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (зі змінами та доповненнями), тобто прийняв спірне рішення необґрунтовано та безпідставно, без аналізу ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», дії цієї норми Закону у часі.
13. Щодо позовних вимог про зобов`язання пенсійного органу призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничним розміром та з урахуванням середньомісячної суми виплат за 60 календарних місяців роботи перед зверненням за призначенням пенсії, яка становить 13187,95 грн відповідно до довідки прокуратури Донецької області від 21.09.2016, починаючи з 27.09.2016, колегія суддів зазначила, що ці позовні вимоги заявлені передчасно, оскільки суд, з урахуванням дискреційних повноважень органу, не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
14. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Зокрема, відповідач наголошує, що позивач не має права на перерахунок пенсії, оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України не визначено суб`єктивного права і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов`язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.
15. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку зазначивши, що рішення від 03.10.2016 № 4237/919, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, є неправомірним через відсутність підстав для відмови, передбачених ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (зі змінами та доповненнями). Відповідач наполягає на тому, що заява позивача була розглянута відповідно до норм чинного пенсійного законодавства станом на 27.09.2016 і в якості підстав для відмови у призначенні пенсії за вислугу років у рішенні зазначено п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» і ч. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.
16. У запереченнях на касаційну скаргу позивач погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та вважає рішення відповідача неправомірним.
VІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
18. Відповідно до ст. 213 КАС України (у редакції до 15.12.2017) у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.
Аналогічні положення містить ст. 330 чинного КАС України.
19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в своїй заяві про призначення пенсії просив призначити йому пенсію за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (зі змінами та доповненнями).
20. Верховний Суд звертає увагу, що доводи касаційної скарги зводяться до відсутності, на думку відповідача, у позивача права на перерахунок пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.
21. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що судом апеляційної інстанції не вирішувалось питання про наявність чи відсутність у позивача права на перерахунок пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.
22. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку оскаржуваним діям, зазначив, що відповідач як підставу для відмови позивачу в призначенні пенсії визначив п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII.
23. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач, приймаючи спірне рішення, не навів підстав для відмови в перерахунку пенсії позивачу саме відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, тобто прийняв спірне рішення без аналізу ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", дії зазначеної норми Закону у часі на момент звернення позивача за перерахунком пенсії.
24. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України (у редакції до 15.12.2017) вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років від 27.09.2016 та прийняти вмотивоване рішення з дотриманням норм пенсійного законодавства.
25. Таким чином, твердження відповідача про відсутність у позивача права на перерахунок пенсії жодним чином не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повторного розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії.
26. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
27. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
28. Оскільки Верховний Суд залишає без змін постанову апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. 345 349 350 355 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя - залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі №265/5672/16-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя А.І. Рибачук