Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа 266/2205/16-ц

провадження № 61-40493 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - ОСОБА_3 ;

представник відповідача - ОСОБА_4 ;

третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Юлія Станіславівна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 березня 2018 року у складі судді Курбанової Н. М. та постанову апеляційного суду Донецької області від 20 червня 2018 рокуу складі колегії суддів: Принцевської В. П., Мальцевої Є. Є., Лопатіної М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомдо ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю. С., про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що її батько - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 16 листопада 2015 року, за місяць до його смерті, він склав заповіт на користь ОСОБА_3 , який був посвідчений приватним нотаріусом Рябоконь Ю. С., яким він заповів їй житловий будинок АДРЕСА_1 .

Про заповіт вона дізналася лише після смерті батька. Зазначала, що батько на момент складання заповіту через захворювання та зловживання спиртними напоями не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними. Вважала, що вказаний заповіт є недійсним, оскільки порушує її права як спадкоємиці, а батько ніколи не виказував бажання передати будинок кому-небудь, крім неї. Також у неї є сумніви стосовно підпису її батька у заповіті.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 , посвідченого 16 листопада 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3690 приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю. С. на користь ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполь Донецької області від 16 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_5 , посвідчений 16 листопада 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 3690 приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю. С. на користь ОСОБА_3 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи № 78, проведеної 19 червня 2017 року - 30 червня 2017 року комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська», ОСОБА_5 на момент складання заповіту від 16 листопада 2015 року страждав органічним розладом особистості змішаного генезу внаслідок повторних черепно-мозкових травм і за психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Донецької області від 20 червня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що згідно з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи, проведеної 19 червня 2017 року - 30 червня 2017 року № 78, на момент складання та посвідчення заповітів спадкодавець ОСОБА_5 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Судом встановлено, що експертиза була проведена експертною комісією в складі трьох експертів, які мають стаж експертної діяльності від 9 до 31 років, що свідчить про їх фаховий рівень. Експерти попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та відмови від виконання покладених обов`язків. При проведенні експертизи були використані лише матеріали справи та медичні документи, які надані судом. Дослідження проводилось в межах питань, які поставлені судом, а висновки мають відповідь на всі запитання.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У липні 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 266/2205/16-ц із Приморського районного суду м. Маріуполь Донецької області.

У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 серпня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок експерта, на підставі якого були прийняті оскаржувані судові рішення, є сумнівним, про що наголошувалося у суді першої інстанції та було подано клопотання про проведення повторної експертизи. Крім того, зазначав, що йому, як представнику позивача, було відмовлено у допуску до участі у справі в суді апеляційної інстанції з тих підстав, що він не є адвокатом. Проте провадження у справі було відкрито до 30 вересня 2016 року, коли набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», а представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності вказаним Законом України, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. Отже, він мав право представляти інтереси відповідача в усіх судових інстанціях.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого Будинком одруження м. Маріуполя Донецької області 19 жовтня 1991 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 уклали шлюб. Після укладення шлюбу присвоєно прізвище чоловіку - ОСОБА_5 , дружині - ОСОБА_8 .

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого повторно 10 травня 2016 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її батьками записані: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_8 , актовий запис № 847.

Згідно зі свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданого повторно 18 червня 1997 року Жовтневим відділом реєстрації актів громадянського стану м. Маріуполя Донецької області, ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її батьками записані: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_8 , актовий запис № 563.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 , виданого 01 вересня 2008 року Іллічівським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, шлюб між чоловіком ОСОБА_5 та ОСОБА_8 розірвано 01 вересня 2008 року, актовий запис № 338.

Згідно з довідкою, виданою директором ЖКП Іллічівського району, ОСОБА_5 , 1970 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 18 грудня 2003 року, виписаний 24 грудня 2015 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_5 , квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 09 листопада 2007 року № 4405 є ОСОБА_8 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 46553723, сформованої 29 жовтня 2015 року, власником 2/3 частки квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 1432, виданого 06 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Гічкіним А. В. Відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні. На зазначену квартиру на підставі ухвали Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 жовтня 2013 року у справі № 264/6897/15-ц накладено арешт.

Згідно з квитанцією від 19 жовтня 2015 року № 13821964 на суму 58 947 грн 11 коп. ОСОБА_5 погасив заборгованість по аліментам за виконавчим провадженням ВП №42969558 та квитанцією від 23 листопада 2015 року на суму 61 894 грн 47 коп. ОСОБА_5 сплатив забезпечення позову у справі № 264/6897/15-ц.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 59053698, сформованої 13 травня 2016 року, власником 1/1 частки житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 4274, виданого 16 листопада 2015 року, приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лашиною Н. Г.

16 листопада 2015 року ОСОБА_5 склав заповіт на ім`я ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю. С., зареєстрований в реєстрі за № 3690, яким заповів ОСОБА_3 належні йому 2/3 частки квартири АДРЕСА_4 та житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 61781497, власником 2/3 частки квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 3850, посвідченого 02 грудня 2015 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю. С.

Згідно з актом про пожежу від 28 листопада 2015 року в той день виникла пожежа за адресою: АДРЕСА_5 , пожежу виявила невстановлена особа о 14-17 год., пожежу ліквідовано о 15-05 год. Пожежею знищено: диван, речі квартири, електричний лічильник, пожежею пошкоджено: закопчені стіни у всіх кімнатах. Травми отримав - ОСОБА_5 . Причина пожежі - необережне поводження з вогнем.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 14 грудня 2015 року Іллічівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 45 років, актовий запис № 891.

Відповідно до довідки про причину смерті (до форми № 106/о№4108, виданої для поховання) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від інтоксикації, лівобічної гнійної пневмонії.

17 травня 2016 року зареєстрована за № 43 спадкова справа № 13/2016 за заявою ОСОБА_9 , яка є дочкою померлого ОСОБА_5 , яка звернулась до приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Гічкіна А. В. із заявою про прийняття спадщини. Крім неї, є один спадкоємець за законом дочка - ОСОБА_1

17 травня 2016 року зареєстрована за № 44 спадкова справа № 13/2016. ОСОБА_1 , яка є дочкою померлого ОСОБА_5 , звернулась до приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Гічкіна А.В. з заявою про прийняття спадщини. Крім неї, є ще один спадкоємець за законом -дочка ОСОБА_9

06 червня 2016 року о 13-30 год. зареєстрована за № 57 спадкова справа № 13/2016. ОСОБА_3 , яка є спадкоємицею ОСОБА_5 за заповітом, посвідченим 16 листопада 2015 року за реєстровим № 3690 приватним нотаріусом Рябоконь Ю. С., звернулась до приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Гічкіна А. В. із заявою про прийняття спадщини. Дружини, що пережила спадкодавця не існує.

Згідно з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи від 19 червня 2017 року - 30 червня 2017 року № 78, проведеної комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська», ОСОБА_5 на момент складання заповіту 16 листопада 2015 року страждав органічним розладом особистості змішаного генезу внаслідок повторних черепно-мозкових травм, ДЕП, 2, 3 ступінь, з помірно вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням, психопатоподібною поведінкою. Супутній діагноз: психічний та поведінковий розлад внаслідок вживання алкоголю з шкідливими наслідками, синдром залежності. У період складання заповіту 16 листопада 2015 року ОСОБА_5 за психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статей 1216 1217 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Частиною другою статті 1223 ЦК України визначено, що в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1234 ЦК України встановлено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. Отже, на заповіт як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК України 2004 року).

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину необхідно робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі та йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами (стаття 89 ЦПК України), будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи могла в конкретний момент вчинення правочину особа розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

За клопотанням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 березня 2017 року у цій справі була призначена посмертна комплексна судова психолого-психіатрична експертиза, на вирішення якої були поставлені питання щодо того чи міг ОСОБА_5 на момент складання заповіту 16 листопада 2015 року за своїм психічним станом розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Згідно з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи від 19 червня 2017 року - 30 червня 2017 року № 78, проведеної комунальним підприємством «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська», ОСОБА_5 на момент складання заповіту 16 листопада 2015 року страждав органічним розладом особистості змішаного генезу внаслідок повторних черепно-мозкових травм, мав психічний та поведінковий розлад внаслідок вживання алкоголю з шкідливими наслідками, синдром залежності. У період складання заповіту 16 листопада 2015 року ОСОБА_5 за психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Вирішуючи спір, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав вважати заповіт від 16 листопада 2015 року таким, що не відповідає вимогам закону. Факт не усвідомлення ОСОБА_5 значення своїх дій та неможливість керувати ними у момент вчинення заповіту підтверджується належними та допустимими доказами.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд про те, що вказаний висновок експертного дослідження є належним та допустимим доказом, оскільки він не викликає сумнівів в його правильності, так як він є методологічно обґрунтований, а тому відсутні підстави для визнання його необґрунтованим та таким, що суперечить матеріалам справи.

З огляду на вищенаведене колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 19 червня 2017 року - 30 червня 2017 року № 78 ґрунтується на припущеннях.

Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно відмовили у призначенні повторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи є необґрунтованими, оскільки, як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, експертам надавались всі матеріали, необхідні для складання висновку; висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 19 червня 2017 року - 30 червня 2017 року № 78 є повним, чітким та конкретним, експерти дослідили всі надані матеріали.

Посилання касаційної скарги на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не допущено до участі у справі представника відповідача з тих підстав, що він не є адвокатом, є вірними, проте зазначені процесуальні порушення суду апеляційної інстанції не призвели до неправильного вирішення справи по суті спору, апеляційним судом були надані мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги відповідача. Також відповідач не була позбавлена права особисто брати участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, подавати клопотання та заперечення.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 20 червня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович