Постанова

Іменем України

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 266/7382/18

провадження № 61-12663св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Маріупольський ремонтно-механічний завод»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 березня 2019 року у складі судді Шишиліна О. Г. та постанову Донецького апеляційного суду від 06 червня 2019 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Мироненко І. П., Принцевської В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Маріупольський ремонтно-механічний завод» (далі - ТОВ «Метінвест-МРМЗ») про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що на підставі наказу від 14 листопада 2018 року № 297-к його звільнено за пунктом 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором. В наказі зазначено, що він неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, а саме: наказом від 24 липня 2018 року № 27-тд, наказом від 26 липня 2018 року № 270, наказом від 13 вересня 2018 року № 31-тд, наказом від 17 вересня 2018 року № 341.

Вважає, що оскільки на нього вже було накладено дисциплінарне стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, то звільняти його за вчинення того ж самого проступку не було підстав.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення від 14 листопада 2018 року № 297-к, поновити його на посаді майстра виробничої ділянки (змінної) термічної ділянки ремонтно-механічного цеху № 2 з 14 листопада 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 20 березня 2019 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено неправомірності наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, які були покладені в обґрунтування підстав звільнення, що відбулося за попередньою згодою профспілкової організації, а тому доводи позивача про незаконність наказу про звільнення є необґрунтованими.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 06 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 березня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно оцінив докази, надані сторонами, та надав їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2019 року, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Приморського районного суд м. Маріуполя Донецької області від 20 березня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06 червня 2019 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки правомірність накладення дисциплінарних стягнень судами попередніх інстанцій досліджувалася поверхнево та без врахування істотних обставин, що мали місце, не були враховані його пояснення за кожним випадком притягнення до дисциплінарної відповідальності, письмові матеріали справи тощо. До того ж його було притягнуто до відповідальності за одне й те саме порушення.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Метінвест-МРМЗ» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Мотивуючи відзив, заявник зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, судами повно та всебічно досліджено усі обставини справи, надано оцінку доводам позивача, дотримано вимог процесуального закону та правильно застосовано норми матеріального права.

Також заявник вказував, що притягуючи ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, роботодавець діяв у відповідності до вимог чинного законодавства про працю, останній притягувався до відповідальності за ряд однотипних порушень, що мають системний характер, а не кілька разів за одне й те саме порушення, як стверджує сам ОСОБА_1 . До того ж жоден з наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачем у цій справі до суду не оскаржувався.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 266/7382/18 з Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 25 квітня 2016 року по 14 листопада 2018 року працював у ТОВ «Метінвест-МРМЗ», обіймаючи з 14 липня 2017 року посаду майстра виробничої ділянки Ремонтно-механічного цеху № 2.

29 жовтня 2018 року директором по персоналу та соціальних питаннях за погодженням з начальником юридичного відділу на ім`я голови профспілкового комітету ТОВ «Метінвест-МРМЗ» направлено подання про згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором.

Згідно з витягом з протоколу від 09 листопада 2018 року № 201-2 засідання профкому комітету первинної профспілкової організації ТОВ «Метінвест-МРМЗ», на якому був присутній ОСОБА_1 , на вказаному засіданні було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті

40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором

Наказом ТОВ «Метінвест-МРМЗ» від 14 листопада 2018 року № 297-к ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

Наказ про звільнення видано на підставі службової записки начальника РМЦ № 2 ОСОБА_2 , поданої на ім`я директора по виробництву та директора по персоналу та соціальних питаннях, від 22 жовтня 2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 21 жовтня 2018 року не було виконано змінне завдання по забезпеченню заготовками роботи термічної дільниці на 22 жовтня 2018 року, що призвело до зупинки установки ТВЧ, дані про простій обладнання не були передані диспетчеру, начальнику зміни, старшому майстру та начальнику цеху. В результаті простою не були термооброблені валики, що призвело до зриву випуску товарної продукції - спікальних візків ММКИ .

Крім того, в оскаржуваному наказі зазначено про неодноразове притягнення відповідача до дисціплінарної відповідальності, а саме: наказ від 24 липня 2018 року № 27-тд, наказ від 26 липня 2018 року № 270, наказ від 113 вересня 2018 року № 310-тд, наказ від 17 вересня 2018 року № 341, на підставі яких ОСОБА_1 були оголошені догани.

З цим наказом ОСОБА_1 знайомлено 14 листопада 2018 року під особистий підпис.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 березня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд , та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до частини другої статті 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнення згідно з нормами частини першої статті 147 КЗпП України належать: догана та звільнення.

У пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40 і пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Отже, при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли. Чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати його вчинення систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Тобто, необхідна наявність застосованого й такого, що не втратив юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 частини першої статті 40, пунктами 2 і 3 частини першої статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Проаналізувавши вказані вище норми закону та виходячи із встановлених у справі обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про обґрунтованість накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи у зв`язку із систематичним невиконанням трудових обов`язків. Перш ніж дійти таких висновків, як того вимагають положення чинного законодавства про працю, суд дослідив підстави, з яких ОСОБА_1 раніше притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган, та пересвідчився у правильності накладення дисциплінарних стягнень. Також суд встановив, що у діях позивача мало місце систематичне невиконання трудових обов`язків, яке полягало у діях відмінних від тих, за які його вже було притягнуто до відповідальності. Крім того, суд пересвідчився у дотриманні роботодавцем положень частини першої статті 43 КЗпП України щодо надання згоди на звільнення працівника профспілковим комітетом.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено у відповідності до норм діючого трудового законодавства, а доказів на спростування викладених вище фактів позивачем не надано.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки таке судове рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 березня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Бурлаков Судді:В. М. Коротун М. Є. Червинська