Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 274/1484/17

провадження № 61-17155св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 травня 2020 року у складі судді Хуторної І. Ю. та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Бердичівської міської ради про визначення додаткового строку для подання ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Бердичеві, у два місяці після набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 є його бабою по матері. Із 2000 року він разом із батьками проживав у місті Бердянську Запорізької області та про смерть баби дізнався 07 березня 2017 року, коли приїхав у місто Бердичів. Його мати ОСОБА_4 мала дошлюбне прізвище - « ОСОБА_5 » та померла у ІНФОРМАЦІЯ_3. Його мати із своєю матір`ю ОСОБА_3 не спілкувалася з невідомих для нього причин.

За заявою представника позивача від 25 квітня 2018 року ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 квітня 2018 року, з урахуванням ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 травня 2018 року про виправлення описки, в порядку статті 51 ЦПК України замінено неналежного відповідача - Виконавчий комітет Бердичівської міської ради на ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 травня 2020 року провадження у цій справі закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

Суд першої інстанції виходив з того, що дієздатність ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю (30 березня 2015 року) припинилася ще до подачі позовної заяви (12 квітня 2017 року), її заміна правонаступником в рамках цього провадження неможлива, оскільки відповідно до положень статті 55 ЦПК України залучення правонаступника можливо лише в разі настання смерті фізичної особи, яка була стороною спору, тобто мала цивільну дієздатність на момент подання позову.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 травня 2020 року змінено, зазначивши про закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Судове рішення мотивовано тим, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим та відповідно повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. У іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Отже, якщо позов пред`явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити лише у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16.

Отже, провадження у справі слід закрити, але не з підстав пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, як вчинив суд першої інстанції, а з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 травня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог та створили позивачу перешкоди у доступі до правосуддя. Крім того, суд першої інстанції не повідомив позивача про розгляд справи та ухвалив судове рішення без його участі у судовому засіданні. Також, суд не роз`яснив у порядку якого судочинства повинен розглядатись даний спір.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.

13 січня 2021 року справа № 274/1484/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 квітня 2017 року представник в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до постійно діючого органу місцевого самоврядування - Виконавчого комітету Бердичівської міської ради про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання останнім заяви про прийняття спадщини після смерті баби - ОСОБА_3 , посилаючись на положення статей 1272 1276 ЦК України.

Свідоцтвом про народження підтверджується, що матір`ю позивача є ОСОБА_4 .

Баба позивача по матері ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкова справа після її смерті відкрилася 21 січня 2004 року , коли із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернулася її дочка - ОСОБА_2 . Спадкодавець із 1979 року по день смерті проживала та була прописаною у АДРЕСА_1 , яка 31 серпня 2002 року була приватизована ОСОБА_3 і членами її сім`ї: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , та за кожним із них у Бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності на 1/3 її частини. Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частини вищевказаної квартири Бердичівською державною нотаріальною конторою 21 січня 2004 року видано дочці ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .

Мати позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Сестра матері позивача або його тітка, а також дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Ходорків Попільнянського району Житомирської області.

25 квітня 2018 року в порядку частини другої статті 51 ЦПК України до суду першої інстанції надійшло клопотання від представника позивача про заміну неналежного відповідача - Виконавчого комітету Бердичівської міської ради на належного відповідача - ОСОБА_2 .

За клопотанням представника позивача ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 квітня 2018 року, з урахуванням ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24 травня 2018 року про виправлення описки, в порядку статті 51 ЦПК України замінено неналежного відповідача - Виконавчий комітет Бердичівської міської ради на ОСОБА_2 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки.

Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом.

Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.

Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно з частиною першою статі 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша стаття 48 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18) міститься висновок, що: «якщо позов пред`явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, чинного на час пред`явлення позову та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі».

Цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства (пункти 35, 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 473/1433/18, провадження № 14-35цс20).

Судами встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до звернення до суду із цим позовом (12 квітня 2017 року) та відкриття провадження у цій справі, а також на час заміни неналежного відповідача (квітень-травень 2018 року) її не було в живих.

Норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що відповідач ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобтодо пред`явлення ОСОБА_1 цього позову (12 квітня 2017 року), дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі.

Водночас, суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18), дійшов обґрунтованого висновку про зміну ухвали суду першої інстанції та закриття провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказаний висновок також узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не повідомив позивача про розгляд справи та розглянув справу без його участі є безпідставними, оскільки від представника позивача - ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 77).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно зі частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 травня 2020 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук