Постанова

Іменем України

09 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 274/3974/21

провадження № 61-6722св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2021 року в складі судді Вдовиченко Т. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 червня 2022 року в складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 06 березня 2017 року о 19 годині 40 хвилин на 27 км пікету № 10 залізничного перегону «Бердичів-Шепетівка» Південно-Західної залізниці, внаслідок наїзду вантажного потягу № 3154 загинув її чоловік ОСОБА_5

16 березня 2017 року за фактом настання цієї події відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017060050000411 та розпочато досудове розслідування.

30 травня 2017 року постановою слідчого Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області закрито кримінальне провадження.

В ході досудового розслідування проведено судово-медичну експертизу, за результатами якої встановлено, що отримані ОСОБА_5 тілесні ушкодження знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з його смертю.

Визначаючи розмір моральної шкоди, позивачка виходила з того, що втрата нею чоловіка, а дітьми батька призвела до душевних хвилювань та переживань. Трагедія вплинула на психічний та емоційний стан дітей, які втратили батька. Після смерті чоловіка вона залишилася сама з трьома дітьми, які повністю перебувають на її утриманні.

Враховуючи наведене, позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь та на користь неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 500 000,00 грн моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 75 000,00 грн.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що АТ «Українська залізниця» несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини в її заподіянні, оскільки перед потерпілими несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність із використання яких є джерелом підвищеної небезпеки.

У свою чергу, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суди, виходячи з характеру отриманих позивачами переживань, засад розумності та справедливості, взяли до уваги, що смерть ОСОБА_6 настала внаслідок його грубої необережності, а саме порушення ним пунктів 2.2, 2.3, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, а також пункту 3 Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1995 року № 903. При цьому суди також врахували, що на момент смерті ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

13 липня 2022 року АТ «Українська залізниця», засобами поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у цій справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми статей 1187 1193 ЦК України без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 355/981/16-ц та від 15 червня 2022 року у справі № 748/702/21.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що вина та протиправність дій АТ «Укрзалізниця» відсутні, оскільки у силу закону товариство несе цивільно-правову відповідальність, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Смерть ОСОБА_5 настала в результаті умислу самого потерпілого, який свідомо порушував вимоги Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України та перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, суди не надали належної оцінки показам свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтвердили ту обставину, що бачили людину, яка йшла між першою та другою колією, спиною до потяга, чим свідомо вчинив протиправні дії.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2022 року адвокат Таргоній В. М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 38 років у місті Бердичеві Житомирської області (том 1, а. с. 26).

Померлий ОСОБА_5 був чоловіком позивачки ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як видно з постанови про закриття кримінального провадження від 30 травня 2017 року, винесеній старшим слідчим СВ Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області капітаном поліції Сероветніком Я. Р., 16 березня 2017 року о 19 год. 40 хв до чергової частини Бердичівського ВП надійшло повідомлення від чергової по станції Бердичів, про те, що на 27 км пікету № 10 залізничного перегону «Бердичів- Шепетівка» Південно-Західної залізниці вантажним потягом № 3154 було смертельно травмовано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть № 269 від 17 березня 2017 року причиною смерті ОСОБА_5 є травматичний шок, травма із залученням декількох ділянок тіла, пішохід травмований при зіткненні з потягом.

Встановлено, що смерть ОСОБА_5 настала в результаті причин, що не залежать від дій інших осіб, тому в даному випадку відсутній склад злочину. На підставі статей 110 284 КПК України слідчим було постановлено кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017060050000411 від 17 березня 2017 року закрити у зв`язку з відсутністю складу злочину (том 1, а. с. 24).

Судами встановлено, що електровоз серії ВЛ80к № 444, який здійснив наїзд на ОСОБА_5 , перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ Укрзалізниця», а ОСОБА_7 , який керував ним, працює у виробничому підрозділі локомотивне депо Шепетівка регіональної філії «Південно-Західна Залізниця» (том 1, а. с.23, 25).

Згідно з довідкою від 17 березня 2017 року причиною смерті ОСОБА_5 є травма з залученням декількох ділянок тіла (том 1, а. с. 27).

Відповідно до копії висновку експерта від 31 травня 2017 року № 62, при судово- токсилогічному дослідженні крові трупа виявлено етиловий спирт у концентрації 2,38 проміле, що при житті викликають алкогольне сп`яніння середнього ступеня (том 1, а. с. 131-133).

В акті службового розслідування обставин нещасного випадку невиробничого характеру на Південно-Західній залізниці, затвердженому головним інженером Козятинської дирекції залізничних перевезень 22 березня 2017 року В. В. Чуйко, комісія прийшла до висновку про те, що випадок стався з вини потерпілого ОСОБА_5 , який грубо порушив розділ 2 пунктів 2.2, 2.3, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. Вини працівників залізничного транспорту не вбачається (том 1, а. с. 78-80).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За змістом статті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органудержавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 686/4032/21 (провадження № 61-19006св21)

Частинами першою, другою статті 1193 ЦК України передбачено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

За змістом частини третьоїстатті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили із наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю чоловіка та батька позивачів, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Суди достатньо мотивовано виходили з того, що позивачі зазнали значних моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями, викликаними втратою чоловіка та батька. При цьому при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суди обґрунтовано взяли до уваги, що смерть ОСОБА_5 стала наслідком його грубої необережності, а саме порушення ним пунктів 2.2, 2.3, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, а також пункту 3 Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1995 року № 903. У той же час дії машиніста поїзда відповідали вимогам вказаних Правил.

Отже, виходячи з принципу розумності і справедливості, суди обґрунтовано зменшили розмір відшкодування з 500 000,00 грн на кожного з позивачів, до 75 000,000 на користь дружини та до 100 000,00 грн на кожну з дітей померлого.

Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 травня 2022 року в справі № 210/5475/20-ц (провадження № 61-3016св22).

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування положень статей 1187 1193 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 355/981/16-ц та від 15 червня 2022 року у справі № 748/702/21, є необґрунтованими, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявницею постановах. Розмір моральної шкоди визначається судами з урахуванням встановлених у конкретній справі обставин.

Так, у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 355/981/16-ц (провадження № 61-28019св18) Верховний Суд вказав на те, що зважаючи на встановлені у цій справі обставини, суди дійшли до правильного висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_4 щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, оскільки врахували фактичні обставини справи, поведінку померлого, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивачки, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

У справі № 748/702/21 (провадження № 61-16363св21) Верховний Суд у постанові від 15 червня 2022 року, врахувавши установлені обставини справи, зокрема те, що потерпілий, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, лежав на рельсах між залізничними коліями разом із велосипедом, та доводи щодо грубої необережності потерпілого, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування шкоди у сукупності з іншими фактичними обставинами, вважав, що є правові підстави для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 30 000,00 грн кожному із позивачів, що буде відповідати засадам розумності, виваженості і справедливості, та зміни судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині.

Таким чином посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 355/981/16-ц та від 15 червня 2022 року у справі № 748/702/21, не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у зазначених постановах стосуються правовідносин, які хоч і є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, але обставини, встановлені судами в цій справі, відрізняються від обставин, встановлених у справах, на судові рішення в яких посилається заявник.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) конкретизовано вказаний висновок та зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, однаковими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, у значній мірі зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська