Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 274/5481/16-ц

провадження № 61-3480св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г, С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення спадкоємців від права на спадкування за законом.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_5 . За життя спадкодавець не склав заповіт, а тому спадкування всіх його прав та обов`язків здійснюється за законом. До складу спадщини увійшли майнові права на житловий будинок та інші споруди і господарські будівлі, земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем першої черги є дочка спадкодавця - відповідач ОСОБА_2 .

Позивач зазначала, що впродовж останніх 15 років і до дня смерті спадкодавець не міг обходитися без сторонньої допомоги і в силу свого похилого віку та стану здоров`я потребував стороннього догляду. Позивач протягом тривалого часу піклувалася про брата, матеріально забезпечувала його, надавала іншу допомогу, проживала разом з ним, так як не могла залишити його без догляду. Відповідач протягом останніх 20 років не піклувалася та не допомагала своєму батьку, проживала окремо, а тому вона не має права на спадщину, оскільки не утримувала батька, який потребував догляду.

Позивач вказувала, що вона є спадкоємцем другої черги та 16 травня 2016 року звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки піклувалася про брата, останні 10 років, фактично проживала з ним однією сім`єю, вела спільне господарство, хоча і була зареєстрована за іншою адресою. Але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки спадщину прийняв спадкоємець першої черги ОСОБА_2 .

З урахуванням наведеного позивач просила усунити ОСОБА_2 від права на спадкування за законом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем надані суду належні та допустимі докази того, що відповідач мала можливість надавати матеріальну та іншу допомогу своєму батькові ОСОБА_5 , який перебував в безпорадному стані, однак ухилялася від надання йому допомоги, в той же час, таку допомогу надавала позивач своєму братові.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що надані позивачем докази не свідчать про перебування спадкодавця у безпорадному стані, а також не надано доказів ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача. Крім того, належними доказами не підтверджено, що спадкодавець мав потребу у постійному сторонньому догляді, у тому числі зі сторони доньки.

Крім того апеляційний суд зауважив, що вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У березні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідач фактично відмовилась від догляду за своїм батьком та його піклування, який потребував такої допомоги. Під час розгляду справи відповідачем не спростовано жодного доказу наданого позивачем.

Заявник у касаційній скарзі звертає увагу на те, що спадкодавець багато років до своєї смерті багато хворів, фактично втратив зір, мав каліцтво через виробничу травму, яку отримав у 2000 році, а тому його стан був безпорадним.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та надано строк для надання відзиву.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Судом встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Після його смерті відкрилася спадщина на майно, яке складається з житлового будинку та інших споруд і господарських будівель, земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 є сестрою померлого ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 - його дочкою.

ОСОБА_1 16 травня 2016 року звернулася із заявою до Державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 .

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії до справи 02-31 спадкова справа № 222/2016 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після померлого ОСОБА_5 , яке складається з житлового будинку, земельної ділянки та інших споруд і господарських будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що спадщину прийняв спадкоємець попередньої (першої черги).

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, дотримуючись вимог статей 367 374 ЦПК України, визначився в повному обсязі з характером спірних правовідносин, належним чином встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у позові апеляційний суд виходив з того, що матеріали справи свідчать про те, що спадкодавець мав численні хвороби, його двічі на тиждень відвідував соціальний працівник, який готував йому їжу, прибирав, виносив сміття. Проте сам по собі факт хвороби померлого спадкодавця та неодноразові перебування на стаціонарному лікуванні, виклик лікаря та карети невідкладної швидкої допомоги не може свідчити про перебування останнього у безпорадному стані.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам та аналізуючи норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд, обґрунтовано виходив з відсутності сукупності обставин, які відповідно до статті 1224 ЦК України є підставою для усунення спадкоємця від спадкування, зокрема ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання. У справі, що переглядається, апеляційним судом не встановлено ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю, а також враховано об`єктивні причини, через які відповідач не надавала допомоги своєму батькові. Крім того, позивач не навела переконливих доказів на підтвердження перебування спадкодавця у безпорадному стані та потреби йому в допомозі саме відповідача. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Крім того, вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України, а таких вимог позивач не заявляла.

При цьому суд виходить із засад диспозитивності цивільного судочинства, змагальності сторін, з урахуванням встановлених обставин справи, вимог закону та наданих сторонами доказів, а також того, що судом не встановлено виняткових обставин, які б давали підстави для скасування судового рішення апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв`язку з наведеним, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко