Постанова

Іменем України

20 липня 2022 року

м. Київ

справа № 274/5615/19

провадження № 61-16222св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 грудня 2020 року в складі судді Хуторної І. Ю. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 травня 2021 року в складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»),звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило визнати його таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 вересня 2007 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку банку незакінчене будівництвом житлове приміщення АДРЕСА_1 .

04 червня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на вищевказаний об`єкт нерухомості.

Згідно з довідкою ДП «Ваш Добробут» від 25 липня 2007 року в будинку АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач.

Посилаючись на викладене, оскільки внаслідок набуття АТ «Укрсоцбанк» права власності на спірне житлове приміщення відповідач втратив будь-які підстави для користування цим приміщенням, проте в добровільному порядку звільнити його відмовляється, чим перешкоджає АТ «Укрсоцбанк» користуватися та розпоряджатися своїм майном, просило позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що спірне житлове приміщення було придбано не за рахунок кредиту, повернення якого забезпечено іпотекою цього приміщення, а тому, враховуючи положення частини другої статті 109 ЖК України, виселення відповідача без надання йому іншого житлового приміщення не допускається.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2021 року АТ «Альфа-Банк» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 травня 2021 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 638/13030/13-ц, від 27 січня 2021 року в справі № 754/14503/16-ц, від 09 червня 2021 року в справі № 347/1073/19, від 23 червня 2021 року в справі № 279/2993/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суди не врахували, що наявність реєстрації відповідача в спірному житловому приміщенні створює позивачу перешкоди в реалізації права на вільне розпорядження належним йому майном, усунути які можливо виключно в судовому порядку шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

26 листопада 2021 року справа № 274/5615/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що 04 вересня 2007 рокуміж АТ «Укрсоцбанк», правонаступниками якого є АТ «Альфа-Банк»,та ОСОБА_1 укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 286/25-483.

На забезпечення виконання зобов`язань за цим договором між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно з яким відповідач передав в іпотеку банку незакінчене будівництвом житлове приміщення АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 1 000 кв.м за цією ж адресою.

Згідно з пунктом 1.1 договору іпотеки майно належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Бердичівської державної нотаріальної контори від 18 лютого 2004 року за реєстром № 4-236.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 04 червня 2019 року здійснено державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ «Укрсоцбанк».

Згідно з довідкою № 984 від 25 липня 2007 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

19 серпня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» направило вимогу на адресу ОСОБА_1 , у якій вимагало від нього добровільно звільнити вказане житлове приміщення з обов`язковим зняттям з реєстраційного обліку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку», якій кореспондує положення частини третьої статті 109 ЖК України, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, у разі, якщо сторони договору іпотеки передбачили у ньому іпотечне застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору, виселення мешканців з відповідного об`єкта має відбуватися з дотриманням передбаченої у частині другій статті 40 Закону України «Про іпотеку» та в частині третій статті 109 ЖК України процедури. Її недотримання є підставою для відмови у позові про виселення мешканців житла, що є предметом іпотеки і на яке звертається стягнення, оскільки на момент звернення з таким позовом відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав іпотекодержателя чи нового власника стосовно предмета іпотеки.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі № 274/5615/19.

У справі, яка переглядається, установлено, що 04 червня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» звернуло стягнення на спірне житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

19 серпня 2019 року позивач надіслав на адресу відповідача письмову вимогу про добровільне звільнення житлового приміщення. Доказів отримання відповідачем цієї письмової вимоги матеріали справи не містять.

При цьому вже 03 вересня 2019 року банк звернувся з даним позовом до суду, тобто навіть раніше одного місяця з дня направлення відповідачу письмової вимоги.

Наведене свідчить про недотримання позивачем вимог частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК України і відповідно передчасне звернення до суду, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Крім того колегія суддів враховує, що обраний позивачем спосіб захисту повинен відповідати положенням статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК України, якими передбачені підстави саме для виселення осіб.

За викладених обставин суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову, однак помилилися щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою, четвертою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду змінити шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення, але виключно в частині мотивів їх ухвалення, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 травня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов