№ 274/738/14-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 274/738/14-ц

провадження № 61-20018св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 жовтня

2016 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Жигановської О. С.,

Якухно О. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2014 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 04 грудня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (надалі - ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі

20 000,00 доларів США зі сплатою 14,15 % річних за користування кредитними коштами та строком повернення до 03 грудня 2022 року. Цього ж числа між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки

№ 355/Zфпop-07, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед банком відповідати за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк». Згідно пункту 4.1. зазначеного договору було передано право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 04 грудня 2007 року № 355/ФКВ-07, у зв?язку із чим станом на 25 вересня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 154 428,68 грн, з яких заборгованість за кредитом в розмірі 126 871,85 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 27 556,83 грн.

ПАТ «Дельта Банк» просило стягнути на його користь з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 04 грудня 2007 року № 355/ФКВ-07 у розмірі 154 428,68 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від

12 травня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь

ПАТ «Дельта Банк» 154 428,68 грн заборгованості за кредитним договором, в тому числі 126 871,85 грн борг за кредитом, 27 556,83 грн борг по відсоткам, станом на 25 вересня 2013 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» по 772,15 грн з кожного витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що в результаті неналежного виконання ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань у нього утворилась заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь банку в солідарному порядку.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 10 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від

12 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» станом на 25 вересня 2013 року заборгованість за кредитним договором № 355/ФКВ-07 від 04 грудня 2007 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 113 761,73 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 568,81 грн з кожного.

Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 447,27 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідачів на користь банку в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в розмірі 113 761,73 грн, апеляційний суд виходив із того, що оскільки в результаті неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов?язань за кредитним договором утворилась заборгованість, то така підлягає стягненню в судовому порядку солідарно з боржника та поручителя.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь банку процентів в розмірі 40 666,94 грн за період з 01 липня 2010 року по 31 липня 2012 року, апеляційний суд виходив із того, що кредитор не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов?язку (частина перша стаття 613 ЦК України), невиконання ним грошового зобов?язання у період з 01 липня

2010 року по 31 липня 2012 року мало місце через прострочення кредитора. Докази надіслання позичальнику відповідного повідомлення про відступлення права вимоги відсутні.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

23 лютого 2018 року ПАТ «Дельта Банк» через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 жовтня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 154 428,68 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не звернуто увагу на те, що позивачем було надано копію заяви ОСОБА_1 від

19 квітня 2011 року, якою він звертався до нового кредитора - ПАТ «Дельта Банк» про реструктуризацію заборгованості по кредитному договору. Тобто ОСОБА_1 було відомо про заміну кредитора. Крім того, представник відповідача не заперечував факту повідомлення

ОСОБА_1 про заміну кредитора.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2017 року поновлено ПАТ «Дельта Банк» строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 жовтня 2016 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.

У липні 2017 року матеріали справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк» на рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 жовтня 2016 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 04 грудня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір

№ 355/ФКВ-07 та додатковий договір від 04 грудня 2007 року, за яким відповідач отримав кошти в сумі 20 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,15 % річних, одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 1,5 % від суми кредиту, визначеної в пункті 1.1 цього договору, та комісії за видачу готівкових коштів в розмірі 0,3 % від суми кредиту, визначеної у пункті 1.1 цього договору.

Згідно пункту 1.3 договору, кредит виданий строком до 03 грудня 2022 року.

Виконання зобов`язань за вказаним договором забезпечено договором поруки від 04 грудня 2007 року № 355/Zфпор-07, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 , згідно якого поручитель поручився перед банком за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 04 грудня 2007 року № 355/ФКВ-07. Відповідальність поручителя наступає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язань за договором. Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором і поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь РАТ «Дельта Банк», яким урегульовано питання передачі активів ТОВ «Укрпромбанк», а також відступлення прав вимоги, які входять до складу активів ТОВ «Укрпромбанк», на користь переможця конкурсу - ТОВ «Дельта Банк» (пункт 2.1 цього договору).

Згідно пункту 4.8. договору про передачу активів ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрпромбанк» зобов`язані письмово повідомити боржників про передачу ТОВ «Укрпромбанк» ПАТ «Дельта Банк» відповідних прав вимоги шляхом направлення їм спільного повідомлення за формою, узгодженою ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрпромбанк» в усіх істотних аспектах впродовж

5 робочих днів з дати укладення цього договору. Повідомлення, вказані в пункті 4.8.1 цього договору, направляються рекомендованими листами з повідомленням про вручення або цінними листами з описом вкладення.

За змістом договору до позивача перейшло право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами і згідно додатку № 2 до нього позивачу передано кредитне зобов`язання ОСОБА_1 , який станом на

30 червня 2010 року не мав невиконаного грошового зобов`язання за вказаним Договором.

У зв`язку з несплатою ОСОБА_1 чергової частини кредиту,

ПАТ «Дельта Банк» 04 листопада 2013 року надіслало повідомлення від

30 жовтня 2013 року, адресоване боржнику, повідомлення від 22 січня

2014 року, адресоване поручителю про розмір простроченої заборгованості в сумі 3 835,17 доларів США та її погашення в строки передбачені договором з дати отримання цього повідомлення. Разом з тим кредитор вимагав повернути суму кредиту в повному обсязі з нарахованими процентами у разі несплати простроченої заборгованості у вказаний строк. Однак, дані вимоги банку відповідачами виконані не були.

Реалізуючи своє право на примусове стягнення боргу, позивач у лютому 2014 року звернувся до суду з позовом, пред`явленим до відповідачів, з вимогами про стягнення з них в солідарному порядку заборгованості по кредитному договору.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до змісту статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Крім того, якщо боржник не був повідомлений про заміну кредитора, то це не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора (статті 516 613 ЦК України). Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання у повному обсязі не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань взагалі.

Вищевикладене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-979цс15.

Відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» 04 листопада 2013 року надіслало повідомлення від 30 жовтня 2013 року, адресоване боржнику, повідомлення від 22 січня 2014 року, адресоване поручителю про розмір простроченої заборгованості в сумі 3 835,17 доларів США та її погашення в строки передбачені договором з дати отримання цього повідомлення.

Крім того, боржник за кредитним договором здійснив останній платіж за кредитним договором в жовтні 2012 року на рахунок позивача в розмірі 636,41 доларів США. Перед цим у серпні 2012 року було здійснено платіж в розмірі 5 000,00 доларів США.

Таким чином, встановлено, що боржнику було відомо про переуступлення права вимоги за кредитним договором, а тому висновок апеляційного суду про часткове задоволення позовних вимог у зв?язку з тим, що мало місце прострочення кредитора є неправильним та не ґрунтується на матеріалах справи.

За таких обставин, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановивши, що в результаті неналежного виконання ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань у нього утворилась заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь банку в солідарному порядку, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Висновок, за результатом розгляду касаційної скарги

У зв`язку із наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог

ПАТ «Дельта Банк» не відповідає як нормам матеріального права, так і принципу справедливості правосуддя у зв`язку із чим таке рішення не може вважатися законним і підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України, як помилково скасованого.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У зв`язку із скасуванням рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, судові витрати в розмірі 1 853,14 грн, які ПАТ «Дельта Банк» було сплачено при подачі касаційної скарги, слід стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» в розмірі по 956,57 грн з кожного.

Керуючись статтями 141 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 жовтня 2016 року скасувати, та залишити в силі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 травня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» по 956,57 грн судових витрат, понесених позивачем при поданні касаційної скарги.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду Житомирської області від 10 жовтня 2016 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. П. Курило