Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 277/526/18
провадження № 61-47377св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся»,
третя особа - приватне підприємство «Злагода Агро»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся» на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19 червня
2018 року у складі судді Греська В. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року у складі колегії суддів:
Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся» (далі -
ТОВ «Агріс Полісся»), третя особа - приватне підприємство «Злагода Агро» (далі - ПП «Злагода Агро»), в якому просив розірвати договір оренди землі, укладений 10 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріс Полісся», та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 2,11 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0225.
10 січня 2014 між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріс Полісся» укладено договір оренди даної земельної ділянки. Державна реєстрація права оренди земельної ділянки проведена 13 травня 2014 року. Однією з умов договору встановлена виплата орендної плати, яка за перший рік оренди сплачується до 31 грудня, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік
до 25 грудня поточного року.
ТОВ «Агріс Полісся» не сплатило орендну плату за користування земельною ділянкою за 2016 та 2017 роки і таким чином порушило істотні умови договору оренди землі.
Крім того, 06 жовтня 2016 року між ТОВ «Агріс Полісся» та ПП «Злагода-Агро» укладено договір суборенди його земельної ділянки. 17 червня
2016 року була проведена державна реєстрація права суборенди земельної ділянки. Жодного повідомлення з пропозицією про надання згоди на передачу орендованої земельної ділянки в суборенду позивачу від відповідача не надходило.
Передавши земельну ділянку в суборенду ПП «Злагода-Агро» без отримання на це згоди власника, відповідач порушив умови п.17 та 27 договору оренди, а також положення частини першої статті 8 ЗУ «Про оренду землі».
Посилаючись на зазначені обставини, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області
від 19 червня 2018 року позов задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 2,11 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0225, укладений 10 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріс Полісся».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не надав належних та допустимих доказів сплати позивачу орендної плати за 2016-2017 роки, що є систематичним невиконанням своїх зобов`язань із сплати орендної плати за земельну ділянку, що є порушенням положень договору та ст. 24 Закону України «Про оренду землі» та підставою для розірвання договору оренди у відповідності до статті 32 цього Закону.
Крім того, суд встановивши, що земельна ділянка передана орендарем в суборенду іншому підприємству - ПП «Злагода Агро», без згоди власника усупереч умов договору, на підставі положень статті 651 ЦК України також розірвав договір з цих підстав.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Агріс Полісся» залишено без задоволення, а рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19 червня
2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
05 січня 2019 року ТОВ «Агріс Полісся» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану директором Сьомою В. М., на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19 червня
2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року, у якій, з урахуванням уточнених вимог, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення.
Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У жовтні 2019 року справу № 277/526/18 передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Сімоненко В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано того, що спірним договором оренди земельної ділянок передбачена передача земельної ділянки у суборенду, а тому договір суборенди укладено без порушення умов спірного правочину та статті 8 Закону України «Про оренду землі».
Також суди попередніх інстанцій не звернули належної правової уваги на те, що в договорі оренди не обумовлено методи сповіщення орендодавця щодо вирішення будь-якого питання, а з метою дотримання умов законодавства щодо можливості укладання договору суборенди, відповідачем надавалося оголошення в газету за місцем знаходження земельної ділянки, направлялося повідомлення рекомендованим листом від 28 вересня
2016 року. Уникнення контактів позивача з ТОВ «Агріс Полісся» свідчить про наявний умисел на порушення умов договору оренди.
Крім того, суборендарем ПП «Злагода-Агро» направлялися листи позивачу щодо можливості отримання орендної плати у фінансовій установі -
ПАТ «Ощадбанк».
Відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Агріс Полісся», підписаний представником
Панасенко В. П., у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що передавши земельну ділянку в суборенду без згоди позивача, відповідач порушив право ОСОБА_1 на розпорядження власною земельною ділянкою, що свідчить про грубе порушення як умов договору, укладеного між сторонами. Посилання відповідача на рекомендований лист, направлений позивачу, щодо повідомлення про укладення договору суборенди, є безпідставними, оскільки вказаний лист не містить дати складання, а також відсутні докази належного отримання ОСОБА_1 .
Спірний договір оренди землі не містить жодного посилання на те, що позивач погоджуються на те, що обов`язок зі сплати орендної плати передається суборендарю, а відповідно орендну плату повинен був сплачувати відповідач, але він цього не робив протягом 2016-2017 років, що є порушенням умов договору оренди землі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,148 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0225.
10 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріс Полісся» укладено договір оренди землі, згідно з пунктами 1, 2, 6 якого орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар ТОВ «Агріс Полісся» в особі директора Найченка Г. С. приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва площею 2,11 га, кадастровий номер 1821788400:02:000:0225, яка знаходиться на території Усолусівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, строк дії договору 10 років.
Згідно із пунктом 33 Договору оренди землі від 10 січня 2014 року дія договору припиняється, зокрема, шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.
Відповідно до умов договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 348,83 грн у строк до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік до 25 грудня поточного року.
Пунктами 17, 27 договору оренди землі передбачено право орендаря, зокрема, передавати земельну ділянку в суборенду на умовах цього договору - за згодою власника.
13 травня 2014 року проведена державна реєстрація права оренди земельної ділянки № 16996536.
06 жовтня 2016 року між ТОВ «Агріс Полісся» та ПП «Злагода Агро» укладено договір суборенди спірної земельної ділянки.
Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 17 жовтня 2016 року на підставі договору суборенди землі від 06 жовтня 2016 року, укладеного між ТОВ «Агріс Полісся» та ПП «Злагода-Агро», за останнім зареєстроване право суборенди земельної ділянки, належної на праві власності ОСОБА_1 .
Відповідно до реєстру безготівкових термінових переказів від 23 листопада 2017 року № 1, ПП «Злагода-Агро» переказало орендну плату на рахунок
ПАТ «Державний ощадний банк України» для виплати ОСОБА_1 у сумі 841,76 грн за 2016-2017 роки.
Мотивувальна частина.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Загальні положення щодо наслідків порушення зобов`язань визначені статтями 610-611 ЦК України.
Зокрема стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (статті 611 ЦК України)
Отже, не виконання зобов`язань однією зі сторін договору має наслідком розірвання договору за ініціативою сторони, яка втратила інтерес до виконання та продовження правовідносин за договором.
Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За положеннями статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статей 93 125 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).
За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.
Відповідно до положень статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановлених договором розмірі, строку та порядку. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, вказує на систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки і може бути підставою для його розірвання.
За своєю правовою природою поняття «несвоєчасна сплата» означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, у строк, передбачений договором оренди землі.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Відповідно до статей 509, 510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (статті 525, 625 ЦК України).
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
У спірних правовідносинах строком є виплата орендної плати саме
до 25 грудня кожного року і невиконання відповідачем обов`язку сплатити орендну плату у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався, зокрема, на те, що відповідач порушив зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельними ділянками за 2016-2017 роки.
Підставами для захисту прав орендодавця на підставі вказаних норм є саме систематичність (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.
Суди встановили, що упродовж 2016-2017 років (систематично) відповідач не виконав обов`язки, визначені статтею 24 Закону України «Про оренду землі», і пунктами 7, 9 договору оренди землі, укладеного між сторонами.
Не можна погодитись також з доводами про виконання зобов`язання за орендаря іншою особою- суборендарем, як належним виконання зобов`язання зі сплати орендної плати.
За положеннями статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Змість цієї норми матеріального права визначає загальні умови виконання будь яких зобов`язань, при чому зобов`язання повинні бути виконані боржником особисто та прийняті кредитором особисто, за виключенням якщо договором або законом не буде встановлено інше.
Законодавство визначає також й право боржника передати свій обов`язок іншій особі, зокрема Стаття 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
При цьому Стаття 618 ЦК України зазначає, що боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Встановлення умов виконання зобов`язань іншою особою повинно бути здійснено за згодою як боржника так і кредитора, і у випадку передачі боржником свого обов`язку іншій особі без згоди кредитора, виконання цією особою обов`язку боржника не може бути визнано належним і кредитор вправі не приймати таке виконання зобов`язання.
Оскільки суди встановили, що договір суборенди було укладено без згоди орендодавця, то й сплата орендної плати суборендарем не може вважатись належним виконання зобов`язання з боку орендаря.
Таким чином, установивши, що ТОВ «Агріс Полісся» не виконав зобов`язання з виплати орендної плати позивачам, що порушило передбачене договором право орендодавця на її своєчасне отримання, суди зробили правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення позову та розірвання оспорюваного договору оренди землі.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що передача спірної земельної ділянки у суборенду ПП «Злагода-Агро» без отримання згоди власника земельної ділянки є порушенням умов договору оренди та підставою для його розірвання з огляду на наступне.
Положеннями статті 8 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
За правилом частини шостої статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (стаття 774 ЦК України).
Пунктами 17, 27 договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріс Полісся», зареєстрованого в державному реєстрі 13 травня 2014 року № 16996536, передбачено право орендаря передавати земельну ділянку в суборенду за згодою власника іншим юридичним чи фізичним особам без зміни її цільового використання.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-161цс13, за змістом статей
24 та 25 Закону України «Про оренду землі» припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за статтею 32 Закону України «Про оренду землі».
Аналогічний висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 133/158/16-ц (провадження № 61-21693сво18).
Встановлено, що ТОВ «Агріс Полісся» фактично передало орендовані земельні ділянки у користування іншій особі (ПП «Злагода-Агро») без згоди орендодавця, що суперечить пунктам 17, 27 договору оренди землі
від 10 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агріс Полісся», положенням статті 8 Закону України «Про оренду землі», статті
93 ЗК України, та є підставою для розірвання цього договору.
З урахуванням зазначеного, Верховний Суд доходить висновку, що
ТОВ «Агріс Полісся» у порушення положень статті 8 Закону України «Про оренду землі», статті 93 ЗК України, не використовувало належну позивачеві земельну ділянку, а передало право користування зазначеними ділянками без згоди власника ПП «Злагода-Агро», допустило систематичну несплату орендної плати, що є істотним порушенням умов договору оренди землі, прав позивача на розпорядження своєю власністю та підставою для розірвання договору оренди землі.
Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на те, що спірним договором оренди земельної ділянок передбачена передача земельної ділянки у суборенду, а тому договір суборенди укладено без порушення умов спірного правочину та статті 8 Закону України «Про оренду землі», оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи, та умовам оскаржуваного договору, відповідно до п. 17, 27 якого передача земельної ділянки можлива лише за згодою її власника.
Посилання у касаційній скарзі на те, що про укладання договору суборенди ОСОБА_1 було повідомлено шляхом направлення повідомлення не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судами договір суборенди повинен бути укладений не з повідомленням власника земельної ділянки а за його згодою, тобто активним свідомим погодженням орендодавця на передачу земельної ділянки у користування та володіння іншій особі.
Доводи ТОВ «Агріс Полісся» про відсутність підстав для розірвання спірного договору оренди землі у зв`язку з наданим повідомленням від ПП «Злагода-Агро», адресованим ОСОБА_1 , про можливість отримати відповідно до договору суборенди орендну плату у будь-якому відділенні
АТ «Ощадбанк», є необґрунтованими, оскільки таке повідомлення не містить доказів його отримання власником земельної ділянки.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій, повно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами спору.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржених судових рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів щодо їх оцінки, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні дотримані норми матеріального та процесуального права, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агріс Полісся» залишити без задоволення.
Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19 червня
2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 жовтня
2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик